Рішення

від 26.10.2020 по справі 922/2434/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2434/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.І.", м. Харків про стягнення 1456368,03 грн. за участю представників:

позивача - Новікова М.С., довіреність №08-21/1671/2-20 від 08.07.2020 року;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.І." заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 1456368,03 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди землі від 28.04.2005 року, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №6950/05. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2020 року на 12:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2020 року підготовче засідання у справі № 922/2377/20 відкладено на 15.09.2020 року на 12:30 год.

У підготовчому засіданні оголошувались перерви до 29.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 04.11.2020 року, підготовче засідання у справі № 922/2434/20 відкладено на 13.10.2020 року на 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2020 року на 10:45 год.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2020 року підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.10.2020 року не з`явився, письмовий відзив не надав.

Ухвала господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву), як і всіх інші ухвали суду в цій справі направлялись на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулись до суду без вручення з довідкою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Таким чином, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

26.10.2020 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4172).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Суд наголошує, що вказані представником відповідача обставини, а саме неотримання позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи, виходячи з такого.

Як убачається з матеріалів справи, всі ухвали суду у цій справі, як і копія позовної заяви з додатками направлялись на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61082, м. Харків, просп. Маршала Жукова, 3-А. Ухвали повернулись до суду без вручення з довідкою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

За таких обставин, отримання ухвал господарського суду по цій справі цілком залежало від волі відповідача.

Судом також враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, згідно з п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Суд звертає увагу, що справа розглядається з 05 серпня 2020 року, тобто майже три місяці. При цьому строк проведення підготовчого провадження продовжувався судом до 04.11.2020 року зокрема для надання можливості відповідачу подати письмовий відзив. Отже, відповідач мав достатньо часу та можливостей для реалізації його процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, суд сприймає подане відповідачем клопотання як зловживання його процесуальними правами та спробу затягнути розгляд справи, що має наслідком відмову в його задоволенні.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/2434/20 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані ним докази, суд установив такі обставини.

Рішенням Харківської міської ради від 24.11.2004 року № 198/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" ТОВ "Галіон Плюс" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,4133 га, за адресою пр. П`ятдесятиріччя СРСР, 2-в, у м. Харкові для обслуговування стаціонарної АЗС (ділянка №1), для експлуатації та обслуговування магазину супутніх товарів, кафе та допоміжних приміщень (ділянка №2), для благоустрою та утримання у належному санітарному стані (ділянка №3) строком до 01.12.2029 року.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ "Галіон Плюс" укладено договір оренди землі від 28.04.2005 року (далі - договір), зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 6950/05.

Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації становить 613882 грн.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку на період експлуатації становить:

- в місяць 2286,30грн.

Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається у тому числі "в інших випадках, передбачених законом".

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.12.2014 року у справі № 922/4759/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2015 року, внесено зміни до договору оренди землі, відповідно до яких розмір орендної плати за рік згідно з розрахунком №592/14 від 14.11.2013 року на рік становить 8,4% від її нормативної грошової оцінки і складає 330997,30 грн., або в місяць 27583,11 грн.

Зазначене вище рішення суду набрало законної сили 12.02.2015 року.

З 25.02.2016 року нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 200,6 кв.м. за адресою пр. П`ятдесятиріччя СРСР, 2-в належить на праві приватної власності відповідачу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 865734963101), на підставі протоколу загальних зборів засновників №1 від 15.06.2011 року, протоколу загальних зборів засновників від 16.02.2016 року №5, акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Т.М.І." (відповідач) №1 від 22.02.2016 року, наказу №2 від 23.06.2011 року, свідоцтва про право власності від 14.04.2004 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, з 25.02.2016 року нерухомість для обслуговування якої надавалась земельна ділянка за договором оренди землі від 28.04.2005 року №6950/05 перейшла до приватної власності відповідача.

Позивач зазначає, що з дати переходу власності на спірну нерухомість (дата реєстрації 25.02.2016 року) до ТОВ "Т.М.І." автоматично перейшло право оренди земельної ділянки по пр. П`ятдесятиріччя СРСР, 2-в м. Харкова загальною площею 0,4133 га та всі права і обов`язки по договору оренди землі від 28.04.2005 №6950/05, у тому числі і зі сплати орендної плати.

Проте, відповідач після переходу спірної земельної ділянки в його користування орендну плату не сплачує, за розрахунком позивача заборгованість ТОВ "Т.М.І." зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 28.04.2005 №6950/05 за період з 01.08.2017 року по 01.12.2019 року складає 1456368,03 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором за період з 01.08.2017 року по 01.12.2019 року.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Так, питання щодо переходу права оренди землі до нового власника нерухомого майна неодноразового було предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого виникла судова практика.

Зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка полягає в наступному:

"...після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування."

Тобто, з 25.02.2016 року відповідач набув права та обов`язки орендаря за договором, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельної ділянки по пр. П`ятдесятиріччя СРСР, 2-в м. Харкова загальною площею 0,4133 га.

Відповідно до листа ГУ ДФС у Харківській області від 04.12.2019 року №12152/10/20-40-58-08-07 відповідач не є платником орендної плати з юридичних осіб, платежі відсутні.

Отже, сплата орендної плати за земельну ділянку за адресою по пр. П`ятдесятиріччя СРСР, 2-В у м.Харкові не здійснювалась.

За розрахунком позивача заборгованість зі сплати орендної плати відповідача, як землекористувача земельної ділянки по пр. П`ятдесятиріччя СРСР, 2-в м. Харкова за період з 01.08.2017 року по 01.12.2019 року становить 1456368,03 грн.

Пунктом 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 року № 786, встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Розмір базової орендної плати за договором оренди землі від 28.04.2005 року № 6950/05 з урахуванням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року на земельну ділянку згідно з розрахунком № 592/14 від 14.11.2013 року на рік становить 8,4 % від її нормативної грошової оцінки і складає 330997,30 грн., або в місяць - 27583,11 грн.

Тобто, базовим місяцем для розрахунку розміру орендної плати за договором оренди землі від 28.04.2005 року № 6950/05 (з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2015, якою залишено постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015) є лютий 2015 року.

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1456368,03 грн. за договором за період з 01.08.2017 року по 01.12.2019 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 21845,53 грн. покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 377, 509, 525, 530, 610-611, ч. 1 ст. 759, ч. 5 ст. 762, ст. 782, 783, 785 Цивільного кодексу України; ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст. 232 Господарського кодексу України; та керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.І." (61082, м. Харків, просп. Маршала Жукова, 3-А, ідентифікаційний код 37764942) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 04059243) заборгованість з орендної плати в сумі 1456368,03 грн. та судовий збір в сумі 21845,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.11.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова