Рішення

від 12.10.2020 по справі 160/7695/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 160/7695/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняГрунської Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідачаДанильченка М.С. Баранник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КВФ Данаприс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КВФ Данаприс" (просп. Слобожанський, буд. 35-А, офіс 8, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 39655535) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), у якій просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.11.2019 року № 0008220511, пред`явлене ТОВ "КВФ Данаприс" на суму 570203,75 грн.;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.11.2019 року № 0008230511, пред`явлене ТОВ "КВФ Данаприс" на суму 1016171,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вказує на те, що у ході проведення перевірки ТОВ КВФ Данаприс контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентами-постачальниками за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ КВФ Данаприс , ТОВ Хантер-ЛТД та ТОВ КВФ Ізотрейд мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

17.08.2020 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує на те, що у контрагентів позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів з урахуванням змісту і специфіки господарських операцій, які передбачають наявність основних засобів, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, забезпечення спеціальних умов для зберігання товару. Також податковим органом зазначено, про неможливість встановлення походження товару, який передавався контрагентами на адресу позивача. Таким чином, за результатом перевірки не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам, які склались між позивачем та його контрагентами ТОВ Хантер-ЛТД та ТОВ КВФ Ізотрейд .

Ухвалою суду від 12.10.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відзив на позов, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ КВФ Данаприс знаходиться на податковому обліку з 03.02.2011 року за №8013 в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережному управлінні, Амур-Нижньодніпровської ДПІ.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 19.03.2019 року №1685-п та направлення №5186 від 30.07.2019 року, виданого ГУ ДФС у Дніпропетровській області посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КВФ Данаприс (код ЄДРПОУ 39655535) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Хантер-ЛТД (код ЄДРПОУ 42024049) за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 року, ТОВ КВФ Ізотрейд (код ЄДРПОУ 42094405) за період 01.11.2018 по 31.12.2018 року.

12.08.2019 року за результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 44925/04-36-14-11/39655535.

Перевіркою встановленні наступні порушення ТОВ КВФ Данаприс :

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 456163 грн., у тому числі:

- за листопад 2018 року на суму 30651 грн.;

- за грудень 2018 року на суму 425512 грн.

- п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1016171 грн., у тому числі

- за грудень 2018 року на суму 1016171 грн.

На підставі акта від 12.08.2019 року № 44925/04-36-14-11/39655535 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.11.2019 року № 0008220511 на суму 570203,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.11.2019 року № 0008230511 на суму 1016171,00 грн.

Позивачем 09.01.2020 року складено та направлено до Державної фіскальної служби України скарги на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 13.03.2020 року за №9373/6199-00-08-05-01-06 скарги ТОВ КВФ Данаприс залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Отже, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем - ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ Хантер-ЛТД і ТОВ КВФ Ізотрейд .

Взаємовідносини ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ Хантер-ЛТД (ЄДРПОУ 42024049) відбувались на підставі договору поставки товару.

Між ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ Хантер ЛТД укладено договір від 25.06.2018 року № 46-2 поставки товару (електроізоляційні матеріали).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату: №30 від 03.10.2018, №48,49,50 від 17.10.2018, №54 від 22.10.2018, №55 від 23.10.2018, №71,72,70 від 02.11.2018, №76,77 від 12.11.2018, №91,94 від 16.11.2018, №95 від 19.11.2018, №97,98 від 21.11.2018, №133 від 04.12.2018, №134,135 від 05.12.2018, №136 від 10.12.2018, №137 від 11.12.2018, №143,144 від 26.12.2018, видаткові накладні №30, 60, 61, 62, 66, 67, 103, 81, 102, 83, 84, 97, 98, 99, 100, 101, 130, 131, 132, 133, 134, 141, 142, товарно-транспортні накладні: №Р20-1, Р20-2, Р20-3, Р20-4, Р20-5, Р21-1, Р21-2, Р22-1, Р22-2, Р22-3, Р22-4, Р23-1, Р23-2, Р23-3, Р24-1, Р24-2, Р24-3, Р24-4, Р25-1, Р25-2, Р26-1, Р27-1, Р27-2, Р27-3, Р28-1, Р28-2, Р28-3, Р29-1, Р29-2, Р29-3, Р30, Р30-1, Р31-1, Р31-1, Р31-2, Р32-1, Р32-2, Р33-1, Р33-2, Р33-3, Р34-1, Р34-2, Р35-1, Р35-2, Р35-3, Р36-1, Р36-2, Р14-1, Р14-2, Р14-3, Р15-1, Р15-2, Р15-3, Р16-1, Р16-2, Р17-1, Р17-2, Р18-1, Р18-2, Р18-3, Р18-4, Р19-1, Р19-2, Р19-3, Р19-4, Р19-5, Р19-6, податкові накладні: №3, 2, 4, 1, 1, 2, 2, 7, 6, 9 ,8, 9, 11, 10, 1, 2, 4, 5, 3, 1, 4, 1, 2, 3, 1, 1 та б/н за період жовтень-грудень 2018 року, платіжні доручення №1135, 1156, 1159, 124, 96, 72, 1165, 1136, 1158, 1157, 1178, 1163, 1166, 1188, 1189, 1187, 1198, 1199, 1203, 1220, 1221, 1223, 1222, 1224, 1232, 1233, 1236, 1244, 1245, 1261, 1260, 1272, 1282, 1281, 271, 259, 272, 258, 222, 207, 209, 163, 162 за період жовтень - грудень 2018 року.

Взаємовідносини ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ КВФ Ізотрейд (ЄДРПОУ 42094405) відбувались на підставі договору поставки товару.

Між ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ КВФ Ізотрейд укладено договір від 08.08.2018 року № 1808/1 поставки товару (електроізоляційні матеріали).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано:

рахунки на оплату: №10, 11, 12, 13 від 01.11.2018 року, № 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 від 16.11.2018 року, № 22, 23, 24, 25 від 03.12.2018 року, № 30, 26, 27, 28, 29, 31 від 17.12.2018 року, видаткові накладні : №10, 11, 12, 13 від 01.11.2018 року, № 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 від 16.11.2018 року, № 22, 23, 24, 25 від 03.12.2018 року, № 30, 26, 27, 28, 29, 31 від 17.12.2018 року, товарно-транспортні накладні: Р31, Р29, Р28, Р33, Р26, Р30, Р25, Р24, Р23, Р22, Р10, Р11, Р12, Р13, Р14, Р15, Р16, Р17, Р18, Р19, Р20, Р21, податкові накладні: №8, 13, 10, 9, 12, 11 від 17.12.2018 року, №4, 6, 5, 3 від 03.12.2018 року, №10, 14, 12, 9, 7, 13, 8, 11 від 16.11.2018 року, №3, 1, 2, 4 від 01.11.2018 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необхідно зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного, вчинення господарської операції визначається не підписанням договору, а фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

За даними, наданими представником відповідача до суду, встановлено відсутність можливості у перелічених контрагентів позивача виконувати роботи, надавати послуги саме з придбання, зберігання та реалізації товару зазначеного у Договорах, з огляду на відсутність у них та у їх контрагентів за ланцюгом відповідних трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, офісних, складських та виробничих приміщень тощо.

Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу руху товарів (робіт/послуг) до позивача, свідчить про те, що метою їх діяльності було створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Постачання товару передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залучення сторонніх організацій, які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання умов договору.

Суд вказує, що господарська операція пов`язується не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Господарські операції для визначення податкового кредиту та бази оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Наведеним вимогам досліджені операції платника податків не відповідають.

Такі факти свідчать про відсутність у позивача та його контрагентів-постачальників наміру отримання доходу, та здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, первинних документів, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. У разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит та витрати можуть вважатись не підтвердженими.

У цьому спорі підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань, у зв`язку із визнанням такими, що не мають правових наслідків первинних документів, є оформлення від імені контрагентів позивача первинних документів за відсутності змісту господарської операції.

Наявність належним чином оформленого первинного документа не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Відсутність відомостей про повний зміст і обсяг господарських операцій за проаналізованими договорами в первинних документах, складених згідно з цими договорами, а також ненадання позивачем інших документів, які б розкривали це питання, у своїй сукупності не дають можливості стверджувати, що ці господарські операції є реальними.

При цьому, будь-які документи, у тому числі договори, акти тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Інші доводи та пояснення висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №802/3984/15-а, в якій зазначено, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, позивачем безпідставно прийнято до обліку такі первинні документи та сформовано на їх підставі фінансову звітність, що у свою чергу призвело до неправильного визначення фінансового результату при обчисленні та нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати податків.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у постанові від 05.02.2019 року колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №810/1967/16, адміністративне провадження №К/9901/24992/18 також вказує на те, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Під час розгляду справи судом не встановлено реальності вчинюваних господарських операцій та належного, визначеного чинним законодавством України, доведення з боку позивача факту реального існування господарських взаємовідносин з його контрагентами.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КВФ Данаприс" (просп. Слобожанський, буд. 35-А, офіс 8, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 39655535) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 21 жовтня 2020 року.

Суддя Р.З. Голобутовський