Постанова

від 12.05.2021 по справі 160/7695/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7695/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КВФ Данаприс

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (суддя Голобутовський Р.З., м. Дніпро) у справі № 160/7695/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КВФ Данаприс

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У липні 2020 року ТОВ КВФ Данаприс звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 29.11.2019 № 0008220511 на суму 570 203,75 грн., № 0008230511 на суму 1 016 171,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивоване правомірністю висновків податкового органу щодо відсутності реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ КВФ Данаприс та його контрагентами-постачальниками ТОВ Хантер-ЛТД , ТОВ КВФ Ізотрейд , внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення, що винесені на підставі вказаних висновків є правомірними та не підлягають скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ КВФ Данаприс оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що факт вчинення між ним та його контрагентами ТОВ Хантер-ЛТД , ТОВ КВФ Ізотрейд спірних операцій підтверджено належним чином складеними та оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час проведення перевірки, а також до матеріалів цієї справи. Також, скаржник зазначив про необхідність призначення судом економічної експертизи, посилаючись на те, що податковим органом через брак часу на проведення перевірки було невірно розраховано суму ПДВ за спірними господарськими операціями. Вказав, що відмова суду першої інстанції у проведенні експертизи не була мотивована та викладена у окремій ухвалі суду. Враховуючи зазначені обставини, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач з вимогами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на неї, у якому вказав на правомірність рішення суду першої інстанції, посилаючись на обставини, що були встановлені перевіркою ТОВ КВФ Данаприс . Зокрема, щодо відсутності у контрагентів останнього виробничих та трудових ресурсів для здійснення спірних господарських операцій, не підтвердження походження товару, що був придбаний ТОВ КВФ Данаприс , а також наявності кримінального провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, фігурантом якого є ТОВ Хантер-ЛТД . Також, відповідач звернув увагу на хронологічну невідповідність між датою укладення договору між ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ Хантер-ЛТД (25.06.2018) та датою відкриття рахунку, що зазначений у цьому договорі (17.09.2018). З огляду на це, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 12.05.2021 представник відповідача вказану позицію підтримав, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Скаржник, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання 12.05.2021 свого представника не направив, з клопотанням про відкладення судового розгляду до суду не звертався.

З огляду на це, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 КАС України, справу розглянуто без участі представника скаржника.

У судовому засіданні 12.05.2021 допущено заміну відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015), його правонаступником - відокремленим територіальним підрозділом Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.03.2019 №1685-п та направлення №5186 від 30.07.2019, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КВФ Данаприс (код ЄДРПОУ 39655535) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Хантер-ЛТД (код ЄДРПОУ 42024049) за період з 01.10.2018 по 31.12.2018, ТОВ КВФ Ізотрейд (код ЄДРПОУ 42094405) за період 01.11.2018 по 31.12.2018.

12.08.2019 за результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 44925/04-36-14-11/39655535.

Перевіркою встановленні наступні порушення ТОВ КВФ Данаприс :

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 456163 грн., у тому числі за листопад 2018 року на суму 30651 грн., за грудень 2018 року на суму 425512 грн.

- п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1016171 грн., у тому числі за грудень 2018 року на суму 1016171 грн.

На підставі акту від 12.08.2019 № 44925/04-36-14-11/39655535, контролюючим органом 29.11.2019 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0008220511 на суму 570 203,75 грн.;

- № 0008230511 на суму 1 016 171,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ КВФ Данаприс в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ДПС України від 13.03.2020 за №9373/6199-00-08-05-01-06 скаргу ТОВ КВФ Данаприс залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 29.11.2019

№ 0008220511, № 0008230511 є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновок податкового органу щодо відсутності здійснення у спірному періоді господарських операцій між скаржником та його контрагентами-постачальниками ТОВ Хантер-ЛТД , ТОВ КВФ Ізотрейд . Надаючи оцінку вказаному висновку відповідача колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Як вірно зазначено скаржником, ним до перевірки, а також до суду були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій.

Вказані документи знайшли оцінку при вирішенні справи судом першої інстанції. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ Хантер ЛТД укладено договір від 25.06.2018 № 46-2 поставки товару (електроізоляційні матеріали).

На підтвердження виконання зазначеного договору ТОВ КВФ Данаприс надано: рахунки на оплату: №30 від 03.10.2018, №48,49,50 від 17.10.2018, №54 від 22.10.2018, №55 від 23.10.2018, №71,72,70 від 02.11.2018, №76,77 від 12.11.2018, №91,94 від 16.11.2018, №95 від 19.11.2018, №97,98 від 21.11.2018, №133 від 04.12.2018, №134,135 від 05.12.2018, №136 від 10.12.2018, №137 від 11.12.2018, №143,144 від 26.12.2018, видаткові накладні №30, 60, 61, 62, 66, 67, 103, 81, 102, 83, 84, 97, 98, 99, 100, 101, 130, 131, 132, 133, 134, 141, 142, товарно-транспортні накладні: №Р20-1, Р20-2, Р20-3, Р20-4, Р20-5, Р21-1, Р21-2, Р22-1, Р22-2, Р22-3, Р22-4, Р23-1, Р23-2, Р23-3, Р24-1, Р24-2, Р24-3, Р24-4, Р25-1, Р25-2, Р26-1, Р27-1, Р27-2, Р27-3, Р28-1, Р28-2, Р28-3, Р29-1, Р29-2, Р29-3, Р30, Р30-1, Р31-1, Р31-1, Р31-2, Р32-1, Р32-2, Р33-1, Р33-2, Р33-3, Р34-1, Р34-2, Р35-1, Р35-2, Р35-3, Р36-1, Р36-2, Р14-1, Р14-2, Р14-3, Р15-1, Р15-2, Р15-3, Р16-1, Р16-2, Р17-1, Р17-2, Р18-1, Р18-2, Р18-3, Р18-4, Р19-1, Р19-2, Р19-3, Р19-4, Р19-5, Р19-6, податкові накладні: №3, 2, 4, 1, 1, 2, 2, 7, 6, 9 ,8, 9, 11, 10, 1, 2, 4, 5, 3, 1, 4, 1, 2, 3, 1, 1 та б/н за період жовтень-грудень 2018 року, платіжні доручення №1135, 1156, 1159, 124, 96, 72, 1165, 1136, 1158, 1157, 1178, 1163, 1166, 1188, 1189, 1187, 1198, 1199, 1203, 1220, 1221, 1223, 1222, 1224, 1232, 1233, 1236, 1244, 1245, 1261, 1260, 1272, 1282, 1281, 271, 259, 272, 258, 222, 207, 209, 163, 162 за період жовтень - грудень 2018 року.

Також, між ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ КВФ Ізотрейд укладено договір від 08.08.2018 № 1808/1 поставки товару (електроізоляційні матеріали).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату: №10, 11, 12, 13 від 01.11.2018 року, № 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 від 16.11.2018 року, № 22, 23, 24, 25 від 03.12.2018 року, № 30, 26, 27, 28, 29, 31 від 17.12.2018 року, видаткові накладні : №10, 11, 12, 13 від 01.11.2018 року, № 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 від 16.11.2018 року, № 22, 23, 24, 25 від 03.12.2018 року, № 30, 26, 27, 28, 29, 31 від 17.12.2018 року, товарно-транспортні накладні: Р31, Р29, Р28, Р33, Р26, Р30, Р25, Р24, Р23, Р22, Р10, Р11, Р12, Р13, Р14, Р15, Р16, Р17, Р18, Р19, Р20, Р21, податкові накладні: №8, 13, 10, 9, 12, 11 від 17.12.2018 року, №4, 6, 5, 3 від 03.12.2018 року, №10, 14, 12, 9, 7, 13, 8, 11 від 16.11.2018 року, №3, 1, 2, 4 від 01.11.2018 року.

Разом із цим, судом першої інстанції при вирішенні справи вірно враховано інформацію, що наявна у інформаційній системі податкового органу відносно контрагентів-постачальників скаржника, щодо відсутності у останніх можливості надавати послуги саме з придбання, зберігання та реалізації товару, зазначеного у вищевказаних договорах, з огляду на відсутність у них та у їх контрагентів за ланцюгом відповідних трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, офісних, складських та виробничих приміщень тощо.

Також, скаржником не спростовано твердження відповідача щодо відсутності придбання ТОВ Хантер ЛТД та ТОВ КВФ Ізотрейд товарів, які були реалізовані на адресу ТОВ КВФ Данаприс .

Прийняття вищевказаної податкової інформації, як належного доказу зумовлене положеннями п.п.83.1.2 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України, відповідно до якого для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація, тому такий доказ має враховуватися та йому має бути надана оцінка у сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, скаржником не спростовано факт наявності хронологічної невідповідності у даті укладення договору між ТОВ КВФ Данаприс та ТОВ Хантер ЛТД (25.06.2018) та даті відкриття розрахункового рахунку, що зазначений у вказаному договорі (17.09.2018).

Окрім цього, оцінюючи доводи контролюючого органу у їх сукупності, колегія суддів приймає до уваги факт того, що ТОВ Хантер ЛТД є фігурантом кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.01.2019 № 32019210000000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 212 КК України.

Сама по собі вказана обставина не є підставою для встановлення факту відсутності реального здійснення спірних господарських операцій. Проте, враховуючи наведені вище обставини, факт наявності кримінального провадження, фігурантом якого є контрагент-постачальник скаржника є підтвердженням позиції контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи, в тому числі договори, видаткові і податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Встановивши, зокрема відсутність можливості у контрагентів скаржника здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у них складських приміщень, виробничих ресурсів, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій; не підтвердження факту придбання контрагентами проданого скаржнику товару, відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання, колегія суддів дійшла висновку, що первинні документи, надані скаржником на підтвердження здійснення спірних господарських операцій, є формально складеними, а самі господарські операції не є реальними.

Доводи податкового органу щодо нереальності факту здійснення спірних господарських операцій скаржником не спростовані. Доказів реального здійснення останніх, окрім наданих ним первинних документів, до суду не надано. Не наведено позивачем економічної мети здійснення господарських операцій, їх зміст, подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності, тощо.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу руху товарів до скаржника, свідчить про те, що метою їх діяльності було створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо правомірності винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Щодо посилання скаржника на необхідність призначення судової економічної експертизи, колегія суддів зазначає, що клопотання про призначення економічної експертизи було заявлено суду першої інстанції та в апеляційному провадженні.

Однак, зазначене клопотання мотивовано тим, що відповідач допустив помилку та неправильно розрахував суму податку на додану вартість між позивачем та вказаними контрагентами.

При цьому скаржник не наводить власного розрахунку та не зазначає, в чому конкретно було допущено помилку, які господарські операції не враховані, тощо.

За таких обставин колегія суддів також вважала не доцільним призначення судової експертизи, оскільки підставою прийняття оскаржуваного рішення відповідачем є лише нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КВФ Данаприс - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 160/7695/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 17.05.2021 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко