Рішення

від 20.10.2020 по справі 280/3667/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року о 10 год. 00 хв.Справа № 280/3667/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.

представника позивача - Демченко Н.М.

представника відповідача - Корольова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мдіна, ЛТД

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мдіна, ЛТД (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.03.2020 №0004210501;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.03.2020 №0004200501 в частині надмірно визначених податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 293913 грн. та зайво нарахованих штрафних санкцій в сумі 73728,25 грн., всього на загальну суму 368641,25 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.07.2020.

Ухвалою суду від 15.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 09.09.2020.

09.09.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.09.2020.

28.09.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.10.2020.

07.10.2020 судом оголошено перерву в розгляді справи до 20.10.2020.

20.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючий орган за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. Так, позивач зазначає, що висновок відповідача про заниження підприємством фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2938124 грн. за 2018 рік є такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства України. Позивач вважає хибними твердження відповідача про те, що підприємством протягом 2018 року будівельні матеріали та ремонтні роботи використовувались для модернізації, дообладнання та реконструкції орендованих приміщень за адресою: м.Запоріжжя, вул.Маяковського, 11, що призвело до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувались від їх використання. Позивач вказує на те, що будівельні матеріали та роботи придбавалися позивачем виключно з метою проведення поточного ремонту орендованих приміщень для їх підтримання у робочому стані без збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувались. Зазначає, що відповідно до договору суборенди приміщень на ТОВ Мдіна, ЛТД покладено обов`язок щодо проведення поточного ремонту орендованих приміщень, що і зумовило витрати на закупівлю матеріалів та робіт з поточного ремонту. Позивач вважає, що витрати ТОВ Мдіна, ЛТД на підтримання об`єктів оренди в належному технічному, санітарно-гігієнічному та експлуатаційному стані не призвели та не могли призвести до збільшення майбутніх економічних вигод, у зв`язку з чим такі витрати правомірно були включені до складу витрат відповідних звітних періодів.

Крім того, позивач вказував на помилковість висновків контролюючого органу в частині порушення підприємством вимог пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2019 року на суму 249699 грн. Так, підставою для таких висновків контролюючого органу було те, що 25.01.2019 позивачем було виписано розрахунки коригувань до податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ Стройвишпроект , проте, на думку відповідача, 25.01.2019 не відбувалось ані повернення товару, ані повернення грошових коштів. Позивач вказує на те, що таке твердження контролюючого органу є необґрунтованими, оскільки 25.01.2019 відповідно до домовленостей між ТОВ Мдіна, ЛТД та ТОВ Стройвишпроект відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджено актом взаємних розрахунків. Таким чином, позивач стверджує, що сума попередньої оплати, яка виникла у позивача 18.12.2018 внаслідок повернення товару покупцем, повернута позивачем покупцю 25.01.2019 шляхом взаємозаліку між сторонами, а тому твердження відповідача про порушення податкового законодавства є безпідставним.

Також, позивач вказував і на протиправність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства України в частині не проведення коригування податкового кредиту під час списання кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної давності по контрагентам ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет . Разом з тим, позивач вважає, що такі кошти в розумінні положень Податкового кодексу України є безповоротньою фінансовою допомогою, яка відповідно до норм чинного законодавства не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки позивача встановлено, що ТОВ Мдіна, ЛТД в супереч положень Податкового кодексу України не правомірно відносить вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів у асортименті) та ремонтних робіт, які були придбані та використані для модернізації, дообладнання та реконструкції орендованих основних засобів, а саме по орендованому приміщенню №265 другого поверху площею 650 кв.м, розташоване за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 11, до втрат на збут в сумі 2 574 763 грн., а також по орендованому приміщенню №263 підвального поверху, за адресою м.Запоріжжя, вул.Маяковського, 11, на суму 363360 грн.

Також, відповідач посилався на те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що платником податків розрахунки коригувань з ПДВ від 25.01.2019 виписано на повернення товару відповідно до накладних на повернення товару від 18.12.2018. При цьому, відповідач вказує на те, що 25.01.2019 не відбулась жодна з подій, ні повернення товару, ні повернення коштів, що свідчить про відсутність у платника податків правових підстав для складання розрахунків коригування.

Представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 13.01.2020 по 31.01.2020 співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Мдіна, ЛТД (код ЄДРПОУ 13625993) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2019, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 30.09.2019, за результатами якої складено Акт перевірки від 07.02.2020 №53/08-01-05-01/13625993.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 07.02.2020 №53/08-01-05-01/13625993 встановлено порушення позивачем:

- пп.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 534926 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік у розмірі 6064 грн.; за півріччя 2018 року - 65405 грн.; за 3 квартали 2018 року - 65405 грн.; за 2018 рік - 528862 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 311183 грн., у т.ч. по періодам: березень 2017 у розмірі 17547 грн., квітень 2017 - 27667 грн., грудень 2018 - 16270 грн., січень 2019 - 249699 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 07.02.2020 №53/08-01-05-01/13625993, 25.03.2020 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0004210501 від 25.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 661077,50 грн., у т.ч. 528862,00 грн. за податковим зобов`язанням та 132215,50 грн. за штрафними санкціями;

№0004200501 від 25.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 388978,75 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 311183,00 грн. та 77795,75 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 25.03.2020 №0004210501, то судом встановлено, що підставою для прийняття зазначеного рішення стали висновки контролюючого органу про те, що позивачем порушено п.14 П(С)БО 7 Основні засоби , п.8 П(С)БО 14 Оренда та віднесено до витрат поточного періоду вартість придбаних будівельних матеріалів та вартість ремонтних робіт у 2018 році, які були використані для модернізації, дообладнання та реконструкції орендованих приміщень №№263, 265, за адресою м.Запоріжжя, пр.Маяковського,11, що призвело до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися позивачем від використання вказаних приміщень.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.4 п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 №561 (Рекомендації №561) рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкта основних засобів і списанням заміненого об`єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Відповідно до пункту 32 Рекомендацій №561 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з п. 30 Рекомендацій №561, витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів.

Пунктом 31 Рекомендацій №561 визначено, що вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за №487/4708, затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Абзацом "в" пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були укладені договори підряду №0204П від 02.04.2018 року та №01.10.18П від 01.10.2018 року на виконання поточного ремонту орендованих згідно договору суборенди № 011117 від 01.11.2017 року нежитлових приміщень №263 та №265, що розташовані за адресою м. Запоріжжя, пр.Маяковського 11.

Згідно ст.776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої в найм, провадиться наймачем (орендатором) за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2.4 вищезазначеного договору суборенди №011117 від 01.11.2017 встановлено обов`язок позивача щодо проведення поточного ремонту орендованих приміщень.

Судом встановлено, що рішеннями керівника підприємства - директора ТОВ Мдіна, ЛТД Коренбліта Р.Н., а саме, наказами №22/01/р від 22.01.2018, №2601/р від 26.01.2018 та №0110/р від 01.10.2018 було вирішено питання про проведення підприємством поточного ремонту орендованих приміщень з метою підтримання експлуатаційних якостей нежитлових приміщень, що використовуються товариством в господарській діяльності на підставі договорів суборенди.

Суд зазначає, що для цілей бухгалтерського обліку саме вид фактично здійсненого ремонту чи поліпшення визначає порядок обліку таких витрат підприємства.

У чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття поліпшення (модернізація, добудова, реконструкція тощо) та ремонту.

Відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не спростованого того, що виконані роботи не передбачають перебудови, зміни функціонального призначення, геометричних розмірів, втручання у несучі конструктивні системи тощо. Тобто, за характером робіт не підпадають під зміст поняття капітальний ремонт або інших видів будівництва. Отже, виконаний ремонт не є капітальним ремонтом, тобто не є поліпшенням основних засобів, а є поточним ремонтом з метою підтримання об`єкта в робочому стані.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що понесені витрати на поточний ремонт орендованої нерухомості правомірно включені платником податків до витрат періоду, в якому був здійснений ремонт, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу з зазначеного питання та протиправність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.03.2020 №0004200501 про нарахування податковим органом позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Так, правовою підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з продажу товарів ТОВ Стройвишпроект ( далі - ТОВ СВП ), у звітному періоді грудень 2018 - січень 2019 та при списані позивачем простроченої кредиторської заборгованості перед ТОВ Транслем у звітному періоді березень 2017 і ТОВ Промбудмаркет у звітному періоді квітень 2017 та під час коригування податкової накладної при продажу товарів ТОВ ДП АВТОСИСТЕМ (ЄДРПОУ 32297969) у звітному періоді грудень 2018 р.

Судом встановлено, що позивач є постачальником товару товариству СВП на підставі договору поставки № 01/11-СВП-17 від 01.11.17 р. з додатковими угодами № 1 від 11.12.2018 року та № 2 від 17.12.2018 року. На виконання умов вищезазначеного договору згідно видаткових накладних № 3886м від 03.10.2018 року, № 3783м від 10.10.2018 року, № 4124м від 12.10.2018 р., № 4124м-1 від 19.10.2018 р., № 4124м-2 від 26.10.2018 р., № 4276м від 01.11.2018 р., № 4350м від 25.10.2018 р., № 4350м-2 від 25.10.2018 р. позивачем було здійснено поставку товару товариству СВП . При цьому позивачем були виписані податкові накладні на поставлений товар, а саме: № 632 від 27.09.2018 р., № 105 від 03.10.2018 р., № 627 від 27.09.2018 р., № 288 від 10.10.2018 р., № 367 від 12.10.2018 р., № 512 від 19.10.2018 р., № 733 від 26.10.2018 р., № 5 від 01.11.2018 р., № 680 від 25.10.2018 р. Зазначений товар був оплачений покупцем - ТОВ СВП , що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.18 р. та додатком до цього акту Журнал-ордер и Ведомость по счету 361 Расчеты с отечественными покупателями за 01.01.18-30.11.18 .

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 11.12.2018 року та додаткової угоди № 2 від 17.12.2018 року до договору поставки № 01/11-СВП-17 від 01.11.17 р. вказаний товар 18.12.2018 року було повернуто позивачу покупцем - товариством СВП згідно накладних на повернення товару № 1812 від 18.12.2018 р., № 1812-3 від 18.12.2018 р., № 1812-1 від 18.12.2018р., № 1812-2 від 18.12.2018р., № 1812-6 від 18.12.2018р., № 1812-4 від 18.12.2018р., № 1812-5 від 18.12.2018р. Оскільки весь повернутий товар раніше вже був оплачений покупцем, одночасно з оприбуткуванням товару, який було повернуто покупцем, у позивача 18.12.2018 р. виникло зобов`язання з повернення покупцю грошових коштів, сплачених за товар.

Виконання зобов`язання з повернення грошових коштів було здійснено позивачем 25.01.2019 р. шляхом передбаченого законодавством України зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог , який був складений посадовими особами товариства СВП та ТОВ Мдіна, ЛТД 25.01.2019 р. на підставі листа товариства СВП № 25/1 від 25.01.2019 р. про проведення відповідного зарахування. Факт виконання зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до складеного сторонами акту від 25.01.2029 року підтверджується актом взаємо-розрахунків № МД-0000012, підписаним сторонами 25.01.2019 р. За фактом повернення товариству СВП грошових коштів позивачем 25.01.2019 року були виписані наступні розрахунки коригування до податкових накладних: розрахунок коригування № 382 від 25.01.2019 р. до податкової накладної № 632 від 27.09.2018 р., розрахунок коригування № 384 від 25.01.2019 р. до податкової накладної №102 від 03.10.2018 р., розрахунок коригування № 385 від 25.01.2019 р. до податкової накладної № 627 від 27.09.2018 р., розрахунок коригування № 386 від 25.01.2019 р. до податкової накладної № 288 від 10.10.2018 р., розрахунок коригування № 375 від 25.01.2019 р. до податкової накладної № 367 від 12.10.2018 р., розрахунок коригування № 374 від 25.01.2019 р. до податкової накладної № 512 від 19.10.2018 р., розрахунок коригування № 373 від 25.01.2019 р. до податкової накладної № 733 від 26.10.2018 р., розрахунок коригування № 387 від 25.01.2019 р. до податкової накладної № 5 від 01.11.2018 р., розрахунок коригування № 372 від 25.01.2019 р. до податкової накладної № 680 від 25.10.2018 р.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, вартість товарів, поставлених позивачем, була сплачена покупцем на дату повернення товару 18.12.2018 в повному обсязі, то зміни суми компенсації вартості товару на дату їх повернення не відбулося. А, отже, підстави для складання 18.12.2018 розрахунку коригування на дату повернення оплаченого у повному обсязі товару у позивача не існувало. На зазначену дату (18.12.2018) у позивача виникло грошове зобов`язання з повернення коштів покупцю на суму повернутого покупцем товару. Проте, лише при поверненні позивачем 25.01.2019 грошових коштів за повернутий покупцем товар шляхом заліку зустрічних однорідних вимог став наявним факт зміни суми компенсації вартості товару, а у вказаних сторін виник обов`язок по складанню розрахунків коригування до податкових накладних та їх подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З таких обставин, посилання контролюючого органу на те, що позивачем на порушення вимог п.192.1 ст. 192 ПК України зменшено податкові зобов`язання на суму повернутого товару в періоді, в якому відсутні повернення товару або повернення передплати, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 249699 грн., є необґрунтованими та такими, що спростовані в ході судового розгляду справи.

Стосовно порушень податкового законодавства, допущених позивачем при списані позивачем простроченої кредиторської заборгованості перед ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет відповідач в розділі акту перевірки 3.2.2. Податковий кредит вказує, що перевіркою, відповідно до документів, наданих товариством Мдіна, ЛТД встановлено, що позивачем було списано кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності по контрагентам ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет . Відповідач вважає, що позивачем було порушено податкове законодавство, оскільки не відбулося коригування податкового кредиту.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на тому, що товари/послуги, які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п.198.3 ст. 198 ПК України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника відсутнє.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення податкового кредиту відповідно до наведеної норми не ставиться в залежність від того, здійснив платник ПДВ оплату за отримані товари чи не здійснив такої оплати. При цьому, заборгованість одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно положень пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України є безповоротною фінансовою допомогою, а не безоплатно отриманим товаром, як стверджує контролюючий орган.

Згідно п.5 П(С)БУ 15 Дохід , дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 30.11.1999 р. № 291) на рахунку 71 Інший операційний дохід ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться:…доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності… .

Позивачем були віднесені до складу інших операційних доходів суми заборгованостей позивача перед контрагентами ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет щодо яких минув строк позовної давності, що відповідає приписам п.5 П(С)БУ 15 Доход та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій. Відповідачем як під час слухання справи, так і у відзиві на позов цей факт не заперечувався.

В свою чергу, відповідно до чинного податкового законодавства України, безповоротна фінансова допомога не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Чинним податковим законодавством України не передбачено коригування податкового кредиту з податку на додану вартість стосовно безповоротної фінансової допомоги.

Отже, висновки посадових осіб податкового органу про те, що позивачем порушені вимоги п.198.3 ст.198 ПК України та завищено суму податкового кредиту всього на суму 45214 грн. за операціями з контрагентами ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет є безпідставними.

В частині встановлення порушень податкового законодавства при операціях з ТОВ ДП Автосистем позивачем не оскаржуються, а відповідно судом не досліджуються.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, в частині, що оскаржується, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мдіна, ЛТД (69035, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.49, код ЄДРПОУ 13625993) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 25.03.2020 №0004210501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 25.03.2020 №0004200501 в частині визначення грошового зобов`язання на загальну суму 368641,25 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 294913,00 грн. та за штрафними санкціями 73728,25 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мдіна, ЛТД судовий збір в розмірі 15445,78 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень 78 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.10.2020.

Суддя І.В. Новікова