Рішення

від 26.10.2020 по справі 813/3603/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3603/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника позивача Горб`яка В.В.,

представника відповідача Кухар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" код ЄДРПОУ 37612960, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд 65 кв.55 (далі - позивач) до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, код ЄДРПОУ 39554382, місцезнаходження: м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2016 №0000851401 та №0000841401.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення.

Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 18.11.2019 суд прийняв справу до провадження та призначив її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.12.2019 суд допустив заміну відповідача у справі Залізничну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Ухвалою від 26.12.2019 суд вирішив допитати свідками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою від 24.02.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 15.06.2020 суд витребував докази.

Ухвалою від 27.07.2020 суд витребував докази.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "Металлсервіс Україна" (далі -ТзОВ "Металлсервіс Україна") є реальними та підтверджені первинними документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідач не звертався до суду із позовами щодо визнання правочинів з вказаним контрагентом позивача недійсними. ТзОВ "Металлсервіс України" на момент укладення та виконання договорів був платником податку на додану вартість та зареєстрованим належним чином. Крім цього, позивач вважає, що недотримання податкової дисципліни третіми особами не може слугувати підставою для відповідальності позивача.

Відповідач у письмових запереченнях вказав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до інформації наявної у АІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача встановлено, що підприємством не подавався до податкового органу додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік (відсутня інформація щодо наявності основних засобів та нарахування амортизації); підприємством подано до податкового органу фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 31.12.2014 у якому наявність основних фондів не відображено; кількість працюючих на підприємстві за 2014 рік - 3 особи; підприємством не придбавались послуги з транспортування товарів покупцям, не придбавало послуг навантаження чи розвантаження товарів. Серед іншого, позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи ним вжито для одержання інформації щодо господарської діяльності його контрагента. Відсутність у правочину самостійної ділової мети, відмінної від податкової економії є доказом укладення правочину без наміру створити відповідні економічні наслідки. В той час, як відображенню у податковій звітності підлягає тільки та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої відображений на первинних документах. Саме господарська операція, що відбулась фактично, а не лише відображена у документації, створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

У додаткових поясненнях від 26.12.2019, від 15.01.2020, 24.02.2020 представник позивача вказав на те, що обов`язок транспортування придбаних позивачем ТМЦ покладено саме на постачальника. Відтак, відсутність товарно-транспортних накладних на отримання від ТзОВ "Металлсервіс України" ТМЦ не може свідчити про нереальність господарських операцій. Контрагента - ТзОВ "Металлсервіс України" знайшов менеджер з постачання через пошукову інтернет систему. Представник позивача також зауважив, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження не є доказами в адміністративному судочинстві, а відповідних судових рішень відповідач не надав. Крім цього, сертифікати на відповідність товару стандартам України не можуть підтвердити факт поставки товару, оскільки стосуються лише технологічного процесу.

У додаткових поясненнях від 12.02.2020 представник відповідача зазначила ті ж аргументи, що у запереченнях на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019, суд встановив наступне.

Залізничною ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Неодім Захід" з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-гоподарських взаємовідносин за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, про що складено акт №1605/13-03-14-01/37612960 від 19.08.2016.

Вказаною перевіркою встановлено порушення допущені позивачем:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ "Неодім Захід" завищено витрати у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по операціях з ТОВ "Металлсервіс Україна" на загальну суму 184438,00грн; в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 33199,00грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 40416,68грн, у тому числі: за жовтень 2014 року - 32983,32грн, за листопад 2014 року - 7433,36грн по взаєморозрахунках з ТзОВ "Металлсервіс України", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40416,68грн.

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки позивач подав на нього заперечення. Відповідач повідомив про розгляд заперечення від 03.10.2016 №14405/13-03-14-01/1106, зазначивши, що вказані позивачем аргументи в запереченні на акт не спростовують фактів порушень, зафіксованих в акті перевірки.

Відповідач у зв`язку з виявленими порушеннями прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 03.10.2016 №0000851401, за платежем: податок на прибуток, в сумі 41498,75грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями 8299,75грн;

- від 03.10.2016 №0000841401 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 50520,85грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями 10104,17грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим вказаного пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування вказаним податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пункт 187.1 статті 187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності надання інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Суд встановив, що 26.09.2014 між ТзОВ "Металлсервіс Україна" (Постачальник) та ТзОВ "Неодім Захід" (Покупець) укладено договір поставки №0990 (Договір №0990).

Пунктом 1.1 Договору №0990 передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити металопрокат, іменований в подальшому "Продукція", в кількості та асортименті, зазначених у рахунку-фактурі Постачальника, на умовах, передбачених вказаним Договором.

Згідно з умовами Договору №0990 діюча ціна на момент відвантаження Продукції вказується у рахунку-фактурі Постачальника. Попередня оплата за Продукцію здійснюється за безготівковим розрахунком на поточний рахунок Постачальника в розмірі 100% відповідно до рахунку-фактури, виписаної Постачальником. За вимогами Договору №0990, поставка Продукції здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів від дати зарахування на поточний рахунок Постачальника попередньої оплати в розмірі 100% вартості Продукції, вказаної у рахунку-фактурі Постачальника.

Відповідно до вимог пункту 6.1 Договору №0990 Договір набирає чинності в момент його підписання та діє до 31.12.2014 або до повного виконання Сторонами умов Договору. Дія договору може бути закінчена автоматично через шість місяців у випадку, якщо сторони не мають невиконаних зобов`язань щодо вказаного Договору та не здійснюють ніяких дій згідно з умовами такого Договору.

На виконання умов Договору №0990 товариством з обмеженою відповідальністю "Металлсервіс Україна" виписано рахунок-фактуру №3038 від 26.09.2014 на поставку металопрокату на суму 197899,92грн; рахунок-фактуру №3450 від 10.10.2014 на поставку металопрокату на суму 242500,08грн.

Платіжним дорученням №398 від 01.10.2014 підтверджується оплата ТзОВ "Неодім Захід" за трубу згідно з рахунком №3038 від 26.09.2014, в тому числі ПДВ 32983,32грн.

Крім того, платіжним дорученням №442 від 13.10.2014 підтверджується доплата ТзОВ "Неодім Захід" за трубу згідно з рахунком №3450 від 10.10.2014, в тому числі ПДВ 7433,36грн.

Рух коштів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 по розрахунках з ТзОВ "Металлсервіс Україна" за період з 01.09.2014 по 29.07.2016; карткою рахунку 631 по розрахунках з ТзОВ "Металлсервіс Україна" за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

На підтвердження здійснення господарської операції ТзОВ "Неодім Захід" до адміністративного позову додано податкову накладну від 01.10.2014 №3 на загальну суму 197899,92грн та податкову накладну від 13.10.2014 №53 на загальну суму 44600,16грн.

Представник позивача пояснив, що одержані від контрагента ТМЦ позивач використав у своїй господарській діяльності, зокрема, у будівництві торгівельного центру між вул.Куліша та вул. Під дубом у м. Львів. На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень та листопад 2014 року, акти № № 1, 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та листопад 2014 року, а також комплектування номенклатури від 28.10.2014 № 138, №139, № 140, від 28.11.2014 № 147, № 146, № 144.

Видатковою накладною №381 від 16.10.2014 підтверджується факт передачі позивачу металопрокату на загальну суму 221325,07грн, при чому фактична кількість металопрокату не відповідає кількості, вказаній у розхідних документах.

У зв`язку із отриманням продукції відповідно до видаткової накладної №381 від 16.10.2014 лише на суму 221325,07 грн, ТзОВ "Неодім Захід" направляв ТзОВ "Металлсервіс Україна" листи №253/14 від 26.11.2014 та №286/14 від 18.12.2014 із проханням повернути у семиденний термін з дати отримання листа різницю оплачених коштів в сумі 21175,01грн. До листа №253/14 від 26.11.2014 позивачем додано акт звіряння взаємних розрахунків за період вересень 2014 року - листопад 2014 року.

Оскільки ТзОВ "Металлсервіс Україна" грошові кошти так і не повернуло, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі №910/7224/15-г позовні вимоги ТзОВ "Неодім Захід" до ТзОВ "Металлсервіс Україна" про стягнення коштів за договором поставки від 26.09.2014 у розмірі 21175,01грн задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ "Металлсервіс Україна" на користь ТзОВ "Неодім Захід" 21175,01грн заборгованості та 1827,00грн судового збору.

Так, у вказаному рішенні визначено, що відповідач (ТзОВ "Металлсервіс Україна") передав позивачу продукцію на загальну суму 221325,07 грн, відповідно до видаткової накладної № 381 від 16.10.2014, у той час як оплата позивачем проведена на суму більшу, а саме 242500,08 грн згідно з рахунком № 3450, що підтверджується банківською випискою про рух коштів за період з 01.10.2014 по 13.10.2014. У зв`язку з цим, у відповідача як постачальника, наявний обов`язок повернути грошові кошти у розмірі 21175,01грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 30.05.2016.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про недоведеність позивачем факту транспортування, придбаного у ТзОВ "Металлсервіс Україна" товару з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують доставку товару у місце поставки, суд зазначає, що таке не може бути підставою для визнання проведених господарських операцій нереальними, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки відсутність сертифікатів якості на поставлений товар не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019, щодо дослідження обставин, за яких налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допиту осіб, задіяних в такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, суд зазначає наступне.

Допитаний в судовому засіданні як свідок менеджер з постачання ТзОВ "Неодім Захід" ОСОБА_2 пояснив, що контрагента ТзОВ "Металлсервіс Україна" знайшов через мережу Інтернет, пропозиції контрагента були економічно вигідними для позивача. Через засоби електронного та телефонного зв`язку проведені переговори щодо узгодження умов договору. Після чого уповноважені особи уклали відповідний договір.

Представник позивача зазначив, що враховуючи вартість необхідного для виконання монтажних робіт ТзОВ "Неодім Захід" металопрокату (труби зварної) у порівнянні з іншими постачальниками, генеральним директором ТзОВ "Неодім Захід" прийнято рішення укласти з таким постачальником відповідний договір поставки для здійснення необхідної закупівлі матеріалів.

Перед укладенням договору поставки позивач отримав від ТзОВ "Металлсервіс Україна" наступні документи:

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТзОВ "Металлсервіс Україна" від 25.04.2014;

- витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом д 25.04.2014;

- статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлсервіс Україна" (Нова редакція ідентифікаційний номер 38946535).

Суд зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової "доброчесності" контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

TзOB "Металлсервіс Україна" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебувало на обліку в органах державної податкової служби, зареєстроване органом державної податкової служби платниками податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства України та складені за наслідками господарських операцій податкові накладні були перевірені та зареєстровані органом державної податкової служби в ЄРПН.

Відповідач не надав доказів, які б свідчили про не вжиття позивачем належних та достатніх дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" TзOB "Металлсервіс Україна".

В подальшому ТзОВ "Неодім Захід" сформувало заявку на закупівлю необхідного матеріалу, відповідно до якої отримало від постачальника ТзОВ "Металлсервіс Україна" рахунок на оплату № 3450 від 10.10.2014, у якому зазначено, що ціна вказана з доставкою автомобільним транспортом.

Згідно з умовами п.2.3 договору поставки № 0990 від 26.09.2014 ТзОВ Неодім Захід" здійснило 100 % авансовий платіж у розмірі 242 500,08 грн.

16.10.2014 ТзОВ "Металлсервіс Україна" поставило металопрокат згідно з накладною №381 від 16.10.2014. Продукцію доставлено за рахунок Постачальника, автомобільним транспортом марки РЕНО, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на об`єкт будівництва, а саме: Будівництво торгівельного центру між вулицею П. Куліша та вулицею Під Дубом у м. Львів, Україна".

Розвантаження товару відбулось на об`єкті силами Покупця - ТзОВ Неодім Захід .

Вказані обставини підтвердив допитаний в судовому засіданні як свідок - працівник ТзОВ "Неодім Захід" ОСОБА_1 , який брав безпосередню участь при одержанні товару від ТзОВ "Металлсервіс Україна".

Приймання товару за кількістю відбувалось за видатковою накладною № 381 від 16.10.2014. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення № 168/704. Зазначена видаткова накладна № 381 є первинним документом та має всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

При здійсненні приймання товару представниками ТОВ "Неодім Захід" менеджером з постачання ОСОБА_2 та виконавцем робіт ОСОБА_1 виявлено, що товар прибув на об`єкт у невідповідній кількості та якості, про що у присутності водія складено Акт від 16.10.2014 приймання товару від постачальника ТзОВ "Металлсервіс Україна" згідно з накладною від 16.10.2014 № 381. В ході вивантаження встановлено невідповідність фактичної кількості металопрокату і кількості вказаної в розхідних документах. Також труби були неналежної якості з ознаками корозії та іржі та не відповідали заявленим вимогам та договірній ціні.

В подальшому, як вже встановив суд, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі №910/7224/15-г позовні вимоги ТзОВ "Неодім Захід" до ТзОВ "Металлсервіс Україна" про стягнення коштів за договором поставки від 26.09.2014 у розмірі 21175,01грн задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ "Металлсервіс Україна" на користь ТзОВ "Неодім Захід" 21175,01грн заборгованості та 1827,00грн судового збору.

Отриманий від ТзОВ "Металлсервіс Україна" товар (труба зварна) в подальшому використаний ТзОВ "Неодім Захід" як Підрядником, в ході виконання робіт згідно Договору підряду № 06/08-2014 від 06.08.2014, на об`єкті ТЦ "Форум - Львів" у м. Львові та прийнятий Генпідрядником - ТзОВ "Солстрой", відповідно до актів виконаних робіт за жовтень 2014 року та листопад 2014 року підписаних сторонами.

Оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку, що господарські операції, проведені позивачем із ТзОВ "Металлсервіс Україна" мали реальний характер.

Щодо вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019, про перевірку достовірності пояснень допитаних у рамках кримінальної справи осіб, які брали участь у господарських операціях, то суд вказує таке.

На обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на обставини досудового кримінального провадження, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 28, 190, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України. Так, досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені встановлено, що учасниками організованої групи в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ... TзOB "Металлсервіс Україна" (код ЄДРПОУ 38946535)..., з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками „фіктивності" перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахування певних відсотків.

Ухвалою від 15.06.2020 суд витребував від Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України належним чином засвідчені копії документів, а саме: витяг щодо відкриття кримінального провадження № 1201500000000630, отримані в ході досудового розслідування пояснення, протоколи допитів, висновки проведених експертиз, відповідні судові рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження), а також інформацію щодо стадії на якій перебуває кримінальне провадження №12015000000000630.

На виконання вказаної ухвали Головне слідче управління ДФС України у листі від 13.07.2020 №3151/5/99-99-03-01-/6 повідомило, що вказані матеріали постановою прокурора від 17.07.2019 виділені в окреме кримінальне провадження, у якому визначено підслідність за слідчим управлінням Головного управління ДФС у Волинській області.

Ухвалою від 27.07.2020 суд витребував від слідчого управління Головного управління ДФС у Волинській області належним чином засвідчені копії документів, а саме: витяг щодо відкриття кримінального провадження № 1201500000000630, отримані в ході досудового розслідування пояснення, протоколи допитів, висновки проведених експертиз, відповідні судові рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження), а також інформацію щодо стадії на якій перебуває кримінальне провадження №12015000000000630.

На виконання вказаної ухвали слідче управління Головного управління ДФС у Волинській області листом від 07.08.2020 № 1217/10/03-97-04-02-10 повідомило про те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Волинській області прийнято до провадження кримінальне провадження №32019000000000047, підставою до початку досудового розслідування якого слугувало виділення матеріалів із кримінального провадження №32018000000000010. Крім того, у матеріалах кримінального провадження №32019000000000047 від 17.07.2019 відсутні витяг щодо початку кримінального провадження №1201500000000630, отримані в ході досудового розслідування пояснення, протоколи допитів, висновки проведених експертиз, результати щодо прийняття остаточних процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні, які стосуються діяльності ТзОВ "Неодім Захід" (код ЄДРПОУ 37612960). Досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019000000000047 триває.

Суд вжив всіх можливих заходів щодо збирання доказів в рамках кримінального провадження, проте доказів, які б свідчили про порушення вимог податкового законодавства позивачем чи його контрагентами в межах спірних правовідносин не виявлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність та безпідставність встановлених відповідачем порушень позивачем: підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

З огляду на вказане, суд вважає, що оскаржені податкові повідомлення рішення не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що позивач (клієнт) уклав з адвокатом Горбяком Віталієм Васильовичем договір про надання правової допомоги від 05.12.2019 № 05-12-19, згідно з умовами якого адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта у суді у справі №813/3603/16, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з додатком № 1 від 05.12.2019 до договору про надання правової допомоги від 05.12.2019 №05-12-19 сторони погодили за надання адвокатом правової допомоги наступний розрахунок вартості послуг: складання позовної заяви/відзиву/ відповіді на відзив/заперечень - 4000,00 грн; підготовка інших процесуальних документів - 800,00 грн, адвокатський запит - 700,00 грн, участь у судовому розгляді справи - 2000,00 грн (за другий та наступні судодні).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 09.12.2019 до договору про надання правової допомоги від 05.12.2019 №05-12-19 вартість наданих послуг за період з 05.12.2019 по 19.12.2019 становить 2800,00 грн (ознайомлення з матеріалами справи - 800,00 грн, разова участь у судовому засіданні 2000,00 грн). Позивач провів оплату відповідно до вказаного акта у розмірі 2800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2019 № 5986.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 2 від 14.01.2020 до договору про надання правової допомоги від 05.12.2019 №05-12-19 вартість наданих послуг за період з 09.12.2019 по 14.01.2020 становить 3600,00 грн (підготовка додаткових письмових пояснень - 800,00 грн, підготовка письмових пояснень по постанові Верховного Суду від 15.10.2019 - 800,00 грн, разову участь у судовому засіданні - 2000,00 грн). Позивач провів оплату відповідно до вказаного акта у розмірі 3600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.01.2020 № 6035.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 3 від 24.02.2020 до договору про надання правової допомоги від 05.12.2019 №05-12-19 вартість наданих послуг за період з 15.01.2020 по 24.02.2020 становить 2800,00 грн (підготовка додаткових пояснень у справі - 800,00 грн; разова участь у судовому засіданні - 2000,00 грн). Позивач провів оплату відповідно до вказаного акта у розмірі 2800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 260.2.2020 № 6138.

Суд повторно зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на підготовку процесуальних документів на загальну суму 2400,00 грн та на ознайомлення з матеріалами справи у розмірі 800,00грн, враховуючи, що справа передана Верховним Судом на новий розгляд, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Крім цього, суд вважає, що витрати пов`язані з участю представника позивача у трьох судових засіданнях на загальну суму 6000,00 грн є явно завищеними.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 9200,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на нескладність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 1500,00грн.

Представник позивача подала до суду заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 02.10.2020, в яких вказала, що позивач не надав всіх належних документів щодо обґрунтування вартості таких послуг, не доведено, що такі витрати понесені за надання правової допомоги саме по справі № 813/3603/16. Крім цього, в платіжних дорученнях відсутнє призначення платежу.

16.10.2020 представник позивача подав до суду пояснення на заперечення представника відповідача щодо відшкодування правової допомоги, в яких зазначив, що зазначення номеру справи в платіжних документах не є обов`язковим. Витрати понесені за надання правової допомоги підтверджується наданими документами, а тому доводи відповідача є безпідставними.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність у платіжних документах номера справи, оскільки чинним законодавством не встановлено чітких критеріїв для документів, що подаються для підтвердження витрат на правничу допомогу.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 17.03.2020 у справі №520/8309/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у сумі 1500,00 грн. підлягають розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, з огляду на подані докази понесених витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1380,29 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 03.10.2016 №0000851401 та №0000841401.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" код ЄДРПОУ 37612960, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Княгині Ольги, буд 65 кв.55 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" код ЄДРПОУ 37612960, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Княгині Ольги, буд 65 кв.55 судовий збір у розмірі 1380,29 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повну рішення суду складене 3 листопада 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик