Рішення

від 03.11.2020 по справі 520/11550/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 р. № 520/11550/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бідонька В.В., розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Рубіжанської сільської ради Вовчанського району Харківської області (вул. Зарічна, буд. 1-а,с. Рубіжне, Вовчанський район, Харківська область,62550) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення від 13.08.2020 року Рубіжанської сільської ради Вовчанського району, Харківської області Код ЄДРПОУ: 04399045, КОАТУУ: 6321687201;

- зобов`язати Рубіжанську сільську раду Вовчанського районуДарківської області Код ЄДРПОУ: 04399045, КОАТУУ: 6321687201 - розглянути заяву ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 04.08.2020 року про затвердження проекту землеустрою та питання передачі земельної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.08.2020 року він звернувся із заявою до Рубіжанської сільської ради Вовчанського району, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля домовладіння АДРЕСА_3 . До заяви позивачем було додано перелічені вище висновки та проект землеустрою. Позивачем отримане протокольне рішення 13.08.2020 року Рубіжанської сільської ради Вовчанського району, Харківської області, яким сільський голова визначив необхідність доопрацювати документацію з землеустрою. Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, оскільки, на його думку, відмовлено йому було із незрозумілих причин. У зв`язку із чим просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Копія ухвали направлялась на адресу відповідача та отримана ним 14.09.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте станом на день розгляду справи відзиву на позов відповідачем до суду не направлено.

Відповідно до положень ст.ст.171, 257 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, інвалідом 3-ї групи.

Як встановлено за матеріалами справи 08.02.2018 року ОСОБА_1 рішенням ХХУІІІ сесії УІІ скликання Рубіжанської сільської ради Вовчанського району Харківської області №401-УІІ про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - було надано дозвіл позивачу на

розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського фермерського господарства , орієнтовною площею і га, розташовану за адресою : АДРЕСА_3 для передачі її у власність.

З метою реалізації свого права позивач звернувся до ліцензіата, що має спеціальний дозвіл для укладання договору на розроблення проекту землеустрою та 08.02.2020р. ОСОБА_1 було укладено договір №37 із сертифікованим інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат від 03.04.2013 року, наказ №139 сертифікат № 003228) (а.с. 48).

За матеріалами справи судом встановлено, що 17.02.2020 року позивачем було підписано завдання на виконання робіт з ФОП ОСОБА_2 та 16.07.2020 року було отримано висновок Управління житлово- комунального господарства, цивільного захисту, містобудування та архітектури та інфраструктури Вовчанської РДА Харківської області №01-17/0174-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_1 відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.03 - для ведення особистого селянського господарства , яка розташована за адресою : АДРЕСА_3 .

В ході розгляду справи судом встановлено, що 23.07.2020 року ОСОБА_1 отримано висновок № 16583/82-20 про розгляд документації із землеустрою, яким документацію з землеустрою було погоджено ГУ Держгеокадастру в Харківскій області.

За матеріалами справи судом встановлено, що 27.07.2020року було сформовано витяг з Державного земельного кадастру про зазначену земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 50).

Судом встановлено, що 04.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою до Рубіжанської сільської ради Вовчанського району, Харківської області (а.с. 49). До заяви позивачем було додано вищенаведені висновки та проект землеустрою.

25.08.2020 року позивачем отримане протокольне рішення 13.08.2020 року Рубіжанської сільської ради Вовчанського району, Харківської області, яким сільський голова визначив необхідність доопрацювати документацію із землеустрою (а.с. 53)

У якості підстави відповідачем зазначено, що розробникам слід врахувати рекомендації комісії з врегулювання земельних відносин, а саме: взяти до відома встановлені факти співпадіння адрес та розташування земельних ділянок та взяти до відома, що на прилеглій території до земельних ділянок, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на болотних неосушених грунтах знаходяться русла струмків.

Не погоджуючись з отриманою відповіддю-відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч. 1, 2 та п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України , землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм слідує, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції" визначено, що Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру і обласними та Київською міською державними адміністраціями за участю органів місцевого самоврядування визначаються протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру, обласними та Київською міською державними адміністраціями забезпечується розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Крім того, з викладеного слідує, що законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

В даному випадку, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою та питання передачі земельної ділянки у власність, чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Отже, зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №2040/6320/18.

Враховуючи викладене, для відновлення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки у власність, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно встановлення судового контролю суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Судовий збір з відповідача не стягується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України " Про судовий збір".

Стосовно заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 9500 грн., які складаються за: представництво інтересів в суді першої інстанції, складанні процесуальних документів, обранню правової позиції та консультацій без обмежено по предмету спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання адвокатських послуг б/н від 19.08.2020 р., укладеному між позивачем та адвокатом Калуцьким Денисом Євгеновичем, копію ордеру серії АХ № 1004971 від 19.08.2020 р., виданого на адвокатом Калуцьким Д.Є., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1930 на ім`я адвоката Калуцького Д.Є. та розрахункову квитанцію (а.с. 55-58).

Проте, судом встановлено, що у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену фахівцем у галузі права - адвокатом Калуцьким Д.Є. вартість послуг з посиланням на первинні документи.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Слід також зазначити, що дана справа є незначної складності, справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а тому заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 9500,00 грн., є не співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

А отже суд приходить до висновку, що клопотання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат пов`язаних з представництвом адвоката по справі 520/11550/2020, підлягає частковому задоволенню у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Рубіжанської сільської ради Вовчанського району Харківської області (вул. Зарічна, буд. 1-а,с. Рубіжне, Вовчанський район, Харківська область,62550) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення від 13.08.2020 року Рубіжанської сільської ради Вовчанського району, Харківської області Код ЄДРПОУ: 04399045, КОАТУУ: 6321687201.

Зобов`язати Рубіжанську сільську раду Вовчанського районуДарківської області Код ЄДРПОУ: 04399045, КОАТУУ: 6321687201 - розглянути заяву ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 04.08.2020 року про затвердження проекту землеустрою та питання передачі земельної ділянки у власність.

У встановленні судового контролю - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанської сільської ради Вовчанського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04399045; вул. Зарічна, буд. 1-а,с. Рубіжне, Вовчанський район, Харківська область,62550) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бідонько А.В.