Постанова

від 02.11.2020 по справі 280/6364/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/6364/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року (суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя) у справі № 280/6364/19

за позовом Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У грудні 2019 року АТ Запорізький завод феросплавів звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 № 0000805104.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 позовні вимоги задоволено.

В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив, що висновки акту перевірки АТ Запорізький завод феросплавів , на підставі яких податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Офіс великих платників податків Державної податкової служби оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного висновку суду. Навів обставини, що зафіксовані актом перевірки позивача, зокрема, щодо включення ним до податкового кредиту та, як наслідок - до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, по яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання товарів/послуг на суму ПДВ 159 381 грн. Вказане твердження скаржник обґрунтовує посиланням на інформацію, що наявна в автоматизованих інформаційних системах податкового органу, а також у Єдиному реєстрі судових рішень, зокрема, кримінальної справи, фігурантами якої є, зокрема, постачальник позивача. Враховуючи зазначене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач з вимогами апеляційної скарги не погодився, надав відповідь на неї, у якій вказав на протиправність висновків податкового органу, що викладені у акті перевірки АТ Запорізький завод феросплавів та є підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що факт реального здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ Стан Груп підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу мотивовані наявною інформацією відносно третіх осіб без проведення зустрічних звірок, що свідчить про їх необґрунтованість та незаконність. З огляду на це, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 11.11.2019 по 29.11.2019 співробітниками Запорізького управління Офісу ВПП ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ Запорізький завод феросплавів з питань, що стали предметом заперечень підприємства, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з постачальником ТОВ Стан Груп (код ЄДРПОУ 41882105) за період серпень 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.12.2019 №17/28-10-51-04/00186542.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки, з урахуванням результатів камеральної перевірки АТ Запорізький завод феросплавів з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року (Акт від 18.10.2019 №103/28-10-47-06/00186542), перевіркою встановлено порушення АТ Запорізький завод феросплавів абз. а п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, абз. б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за серпень 2019 (р.19) на суму 159381,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації з ПДВ за серпень 2019 року на суму 159381,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 03.12.2019 №17/28-10-51-04/00186542 позивач подав на них письмові заперечення від 10.12.2019 №12/518. Разом з тим, листом Офісу ВПП ДПС від 10.12.2019 №13114/10/28-10-51-04 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 03.12.2019 №17/28-10-51-04/00186542 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 №0000805104, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 159381,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 79690,50 грн.

Правомірність винесення податковим органом вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України та Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХV, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.03.2019 між АТ Запорізький завод феросплавів - Замовник та ТОВ Стан Груп - Виконавець укладено договір підряду №230, відповідно до пункту 1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець переймає на себе зобов`язання по виконанню робіт з капітального ремонту: Капітальний ремонт бункерів №4, №13, №14, №15, що входять до складу будівлі підземних бункерів цеху №1, інв.№1000012 (а.с.74-83, т.1).

На підтвердження надання послуг до матеріалів адміністративної справи надано відомості обсягів виконаних робіт; договірну вартість на Капітальний ремонт підземного бункера №4 (бункера №13, 14, 15); локальний кошторис; підсумкову відомість ресурсів; графік на капітальний ремонт одного бункера; угоду про персональну відповідальність (а.с.84-99, т.1).

Також, судом встановлено, що 11.06.2019 між АТ Запорізький завод феросплавів - Замовник та ТОВ Стан Груп - Підрядник укладено договір підряду №466 (а.с.100-103, т.1), відповідно до п.1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: Модернізація елементів і заміна ділянок трубопроводу мокрих газоочисток цеху №4 (16 ремонтів):

-газоочистка печі №31, яка входить до складу основного засобу інв.№4232021 Эл.печь ферросплавная 31 (2 ремонта);

-газоочистка печі №32, яка входить до складу основного засобу інв.№4232022 Эл.печь ферросплавная 32 (2 ремонт);

-газоочистка печі №33, яка входить до складу основного засобу інв.№4232094 Эл.печь ферросплавная 33 (3 ремонта);

-газоочистка печі №34, яка входить до складу основного засобу інв.№4232095 Эл.печь ферросплавная 34 (3 ремонта);

-газоочистка печі №35, яка входить до складу основного засобу інв.№4232211 Эл.печь ферросплавная 35 (2 ремонта);

-газоочистка печі №36, яка входить до складу основного засобу інв.№4232210 Эл.печь ферросплавная 36 (1 ремонт);

-газоочистка печі №38, яка входить до складу основного засобу інв.№4233819 Эл.печь ферросплавная 38 (3 ремонта) .

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано зведений перелік об`єктів з розрахунком вартості; договірну вартість; локальний кошторис на будівельні роботи; графік виконання робіт; угоду про персональну відповідальність (а.с.104-122, т.1).

Також, на підтвердження виконання умов договорів підряду до матеріалів адміністративної справи надано рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних робіт та витрати, акти приймання виконаних робіт, відомість ресурсів до акту, приймально-здаточні акти матеріалів і металоконструкцій підрядній організації, акти на витрачені при ремонті матеріали, складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні (а.с.124-222, т.1).

Оплата наданих послуг підтверджується наданими до матеріалів адміністративної справи виписками по рахунку та платіжними дорученнями (а.с.223-256, т.1).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Стан Груп у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Стан Груп .

Також, судом першої інстанції вірно не було прийнято до уваги посилання контролюючого органу на те, що у ході перевірки АТ Запорізький завод феросплавів до перевірки не було надано актів здачі-приймання матеріалів, оскільки такі доводи не можуть бути підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, оскільки оцінка первинним документам надається у їх сукупності. Відсутність актів здачі матеріалів жодним чином не свідчить про відсутність господарської операції, тим більше, що іншими документами підтверджується факт виконання робіт та використання матеріалів.

Вказана позиція узгоджується з практикою розгляду аналогічних спорів Верховним Судом, який у постанові від 16.10.2019 у справі № 804/15478/14 зокрема, зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, матеріалами справи спростовано посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що унеможливлює визначення пункту навантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, якими транспортними засобами вони перевозились, перевізника, оскільки матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, в яких присутні усі реквізити для визначення обставин здійснення транспортування товару у межах спірних фінансово-господарських операцій (т. 2 а.с. 41-66, 102-104).

Крім того, скаржником не заперечується, що на час здійснення спірних фінансово-господарських операцій контрагент-постачальник позивача мав податкову правосуб`єктність, перебував на податковому обліку, а також був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

При вирішенні справи колегія суддів також приймає до уваги, що абз. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Інших вимог для підтвердження правомірності формування покупцем податкового кредиту з ПДВ Податковим кодексом не встановлено.

Позивачем у апеляційній скарзі зазначено та податковим органом не заперечується, що складені ТОВ Стан Груп податкові накладні зареєстровані у встановленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних та, враховуючи норми п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по спірним операціям.

Крім того, колегія суддів зазначає, що нормами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Водночас, доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, податковим органом до суду не надано.

Також, судом першої інстанції при вирішенні справи вірно враховано, що контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Стан Груп недійсними.

Стосовно посилань контролюючого органу на те, що відповідно до умов договорів підряду від 13.03.2019 та від 11.06.2019, ТОВ Стан Груп повинно було здійснювати підрядні роботи самостійно без залучення субпідрядників, проте фактично встановлено залучення ТОВ Будстрой Індастрі та ТОВ Альфа Буд Монтаж , суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані обставини можуть свідчити лише про порушення умов договору, але жодним чином не вказують на те, що господарські операції не відбувались взагалі.

Крім того, судом першої інстанції вірно не було враховано посилання відповідача на те, що 16 працівників ТОВ Стан Груп не мали змоги виконати об`єми обумовлених робіт при дотриманні вимог трудового законодавства, оскільки предметом перевірки не було дотримання вимог трудового законодавства, а лише правомірність формування показників податкової звітності по операціям з ТОВ Стан Груп . Навіть за умови порушення трудового законодавства під час здійснення спірних операцій зазначені обставини не можуть впливати на правомірність формування показників бухгалтерської та податкової звітності, зокрема і на формування податкового кредиту.

Щодо тверджень відповідача про недостатність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, судом першої інстанції вірно встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що на момент виконання робіт за договорами підряду на ТОВ Стан Груп працювало 16 осіб, на ТОВ Будстрой Індастрі - 12 осіб, на ТОВ Альфа Буд Монтаж - 25 осіб, що на переконання суду є достатньою кількістю персоналу для здійснення відповідних операцій.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання контролюючого органу на взаємовідносини між ТОВ Стан Груп та ТОВ Будстрой Індастрі , ТОВ Альфа Буд Монтаж , а також взаємовідносини останніх з їх контрагентами, оскільки такі взаємовідносини не мають впливу на спірні правовідносини.

Дослідженню підлягають саме взаємовідносини між АТ Запорізький завод феросплавів та ТОВ Стан Груп , а взаємовідносини у попередніх ланцюгах не мають впливу на правовідносини між зазначеними контрагентами, оскільки позивач не зобов`язаний відслідковувати податкову поведінку його контрагента у минулому.

Для позивача визначальним є саме факт отримання послуг від ТОВ Стан Груп та понесення витрат за такою операцією, а у разі допущення порушень податкового законодавства ТОВ Стан Груп , ТОВ Будстрой Індастрі , ТОВ Альфа Буд Монтаж , то відповідальність повинна застосовуватись саме до таких платників податків, а не до позивача, який є сумлінною стороною господарської операції.

Так само суд відхиляє посилання відповідача і на наявність кримінального провадження №6201900000001044, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що зазначене кримінальне провадження стосується взаємовідносин між АТ Запорізький завод феросплавів та ТОВ Стан Груп , або будь-яким чином свідчить про нереальність господарських операцій за участю ТОВ Стан Груп .

Щодо посилання скаржника на наявність кримінального провадження, фігурантом якого є зокрема ТОВ Стан Груп , колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироків, винесених судом за результатами вищевказаного кримінального провадження, які набрали законної сили, скаржником не надано.

Водночас, наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.08.2019 по справі № 520/8681/18.

Також, при вирішенні цієї справи судом враховано практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої платник податків не має нести відповідальності за протиправні дії своїх контрагентів. Така позиція висловлена у справах Інтерсплав проти України , Булвес проти Болгарії та інших.

Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію в своїх постановах у справах № 813/1974/17 від 27.02.2018 р., № 802/1853/16-а та інших, де мова йде про неможливість безпідставного поширення судом висновку про фіктивність підприємства на відносини з усіма контрагентами; зазначається, що суд повинен перевірити зв`язок між фіктивністю підприємства, встановленою вироком суду, який набрав законної сили, та нереальністю господарських операцій позивача та його контрагентів. У разі, коли вирок взагалі не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи , він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №805/649/15-а). Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 826/1571/16).

Отже, можливо зі сторони ТОВ Стан Груп має місце порушення норм податкового законодавства, але це знаходиться поза межами предмету спору та не доведено скаржником, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, викладеної в п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко і Лозенко проти України . Відповідно до вказаної позиції суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівами . Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не зобов`язаний відстежувати джерело походження товару, який реалізовувався його контрагентами, а в разі встановлення контролюючим органом таких фактів відповідальність має нести саме та особа, яка вводить товар в обіг, а не добросовісний набувач.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення скаржник діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 року у справі

№ 280/6364/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.11.2020 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов