Постанова

від 02.11.2020 по справі 320/7200/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7200/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Сорочка Є.О, при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-147095-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 26 519,26 грн. та вимоги Броварського управління Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-147095-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 276,72 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Броварського управління Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-147095-52 в частині боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 6552,48 грн.; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-147095-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26519,26 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , виданим 11.05.2018, орган видачі - 3213 (а.с.16).

Місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 3213-1627569-2018, виданий Броварським районним відділом Управління ДМС України в Київській області 17.05.2018 (а.с. 17).

ОСОБА_1 01.11.2013 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 (а.с. 19).

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області 16.07.2014 було здійснено державу реєстрацію зміни імені ОСОБА_1 . Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_4 (а.с. 20).

Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 03.11.2017 було здійснено державу реєстрацію зміни імені ОСОБА_1 . Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_5 (а.с. 21).

Сторонами визнається і не заперечується, що з 11.10.2005 по 11.12.2019 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на загальній системі оподаткування.

Наказом від 17.04.2018 № 17/04-ВК Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКСФРІ4Ю" прийнято ОСОБА_1 менеджером з розвитку партнерства з 18.04.2018 з посадовим окладом 3723,00 грн. (а.с. 25).

Судом встановлено, що з 18.04.2018 ОСОБА_1 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТАКСФРІ4Ю" (ідентифікаційний код 39737769) на посаді менеджера з розвитку партнерства, про що свідчить копія трудової книжки НОМЕР_6 (а.с. 22-24).

Форма працевлаштування позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТАКСФРІ4Ю" - основна з 18.04.2018 по 26.08.2018, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами з 27.08.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по теперішній час - декретна відпустка, про що свідчить довідка про доходи від 16.12.2019 (а.с.26).

Згідно довідки про доходи позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКСФРІ4Ю" була нарахована заробітна плата: за квітень 2018 - 1567,58 грн.; за травень 2018 - 3723,00 грн.; за червень 2018 - 3723,00 грн.; за липень 2018 - 3723,00 грн.; за серпень 2018 - 3723,00 грн.

12.02.2019 Броварським управлінням Головного управління ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-147095-52, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 складає 18276,72 грн. (а.с.66).

Вимога про сплату боргу 15.04.2019 була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку в поштовому відправленні № 0740024640004, про що свідчить копія поштового конверта та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 66-67).

Згідно розрахунку боргу по вимозі від 12.02.2019 № Ф-147098-52:

09.02.2018 нараховано суму єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн.;

19.04.2018 нараховано суму єдиного внеску за І квартал 2018 в сумі 2457,18 грн., недоїмка 8448,00 грн.;

19.07.2018 нараховано суму єдиного внеску за ІІ квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. недоїмка 10905,18 грн.;

19.10.2018 нараховано суму єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. недоїмка 13362,36 грн.;

21.01.2019 нараховано суму єдиного внеску за ІV квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. недоїмка 15819,54 грн.;

31.01.2019 недоїмка становить 18276,72 грн.

13.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-147095-52, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 складає 26539,26 грн. (а.с.12).

Вимога про сплату боргу 27.11.2019 була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку в поштовому відправленні № 0740026082165 та отримана позивачем 05.12.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 65).

Згідно розрахунку боргу по вимозі від 13.11.2019 № Ф-147098-52:

09.02.2018 нараховано суму єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн.;

19.04.2018 нараховано суму єдиного внеску за І квартал 2018 в сумі 2457,18 грн., недоїмка 8448,00 грн.;

19.07.2018 нараховано суму єдиного внеску за ІІ квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. недоїмка 10905,18 грн.;

19.10.2018 нараховано суму єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. недоїмка 13362,36 грн.;

21.01.2019 нараховано суму єдиного внеску за ІV квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. недоїмка 15819,54 грн.;

19.04.2019 нараховано суму єдиного внеску за І квартал 2019 в сумі 2754,18 грн. недоїмка 18276,72 грн.;

19.07.2019 нараховано суму єдиного внеску за ІІ квартал 2019 в сумі 2754,18 грн., недоїмка 21030,90 грн.;;

21.10.2019 нараховано суму єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 в сумі 2754,18 грн., недоїмка 23784,08 грн.;

31.10.2019 недоїмка становить 26539,26 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 60384080 від 23.10.2019 державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Місійко Валерієм Миколайовичем відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147095-52, виданої 12.02.2019 Броварським управлінням ГУ ДФС у Київській області, в сумі 18276,72 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була відправлена позивачу засобами поштового зв`язку у рекомендованому відправленні № 0740026104304 (а.с. 15).

Не погоджуючись із вимогою Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-147095-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26519,26 грн. та вимогою Броварського управління Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-147095-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 18276,72 грн., позивач звернулась до суду з позовом про їх скасування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1);

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини регулюється Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 178 (далі - Порядок № 178).

Особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини визначені підпунктом 2 пункту 1 Порядку № 178.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 178, єдиний внесок нараховується: за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 178, єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відсотки суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.

Згідно абзацу 2 пункту 3 Порядку № 178, за осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 1 цього Порядку, в тому числі у разі отримання декількох видів грошового забезпечення, допомоги або компенсації одночасно, єдиний внесок визначається у розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.

Суд звертає увагу, що Законом № 2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі цього Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у період, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що протягом періоду з 01.01.2017 по 18.04.2018 позивачка не перебувала у трудових відносинах.

Отже, з 01.01.2017 по 17.04.2018 позивачка зобов`язана була нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування незалежно від отримання або неотримання нею доходу у розмірі не меншому, ніж мінімальний.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що дорівнює 22% бази нарахування.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити за звітний 2017 рік до 09.02.2018, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що дорівнює 22% бази нарахування.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, позивач як фізична особа-підприємець, зобов`язана сплатити за звітний період з січень 2018 - квітень 2018 щонайменше 3276,24 грн. (3723,00 грн. х 4 х 22%) = 3276,24 грн.).

Отже, за період з 01.01.2017 по 17.04.2018 позивач повинна була нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 11724,24 грн. (8448,00 грн. + 3276,24 грн.), а тому вимога Броварського управління Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-147095-52 у цій частині є законною та обґрунтованою.

За встановленими судами обставинами, позивач з 18.04.2018, тобто в період реєстрації фізичною особою-підприємцем, перебуває у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКСФРІ4Ю" (ідентифікаційний код 39737769), їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, про що свідчить довідка про доходи від 16.12.2019 (а.с.26); з 27.08.2018 по 31.12.2018 перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, а з 01.01.2019 по 16.12.2019 (дата видачі довідки про доходи) позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Тобто судом встановлено, що з 18.04.2018 року по 31.12.2018 року обов`язок щодо нарахування позивачу та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було покладено на роботодавця з 01.01.2019 по 16.12.2019 - за рахунок державного бюджету, який з огляду на положення абзацу 2 пункту 3 Порядку № 178 визначається у розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКСФРІ4Ю" було нараховано заробітну плату позивачу у розмірі: за квітень 2018 - 1567,58 грн.; за травень 2018 - 3723,00 грн.; за червень 2018 - 3723,00 грн.; за липень 2018 - 3723,00 грн.; за серпень 2018 - 3723,00 грн., з 27.08.2018 по 31.12.2018 - відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, про що свідчить довідка про доходи від 16.12.2019 (а.с.26).

Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що дорівнює 22% бази нарахування.

Враховуючи обов`язок нарахування внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити за звітний період з 18.04.2018 до 31.12.2018 щонайменше 6897,35 грн. ((1567,58х22%)+(3723,00 грн. х 8 х 22%) = 6897,35 грн.).

Отже, вказана вище юридична особа як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачувала за нього як страхувальник єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Доказів отримання позивачем у період з 18.04.2018 по 31.10.2019 доходів від провадження господарської діяльності відповідачем не надано.

Згідно положень Закону №2464 єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать, що у період з 18.04.2018 по 31.10.2019, за який контролюючим органом позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, остання перебувала у трудових відносинах як найманий працівник та за неї роботодавцем сплачувався єдиний внесок, а також перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку та за неї з державного бюджету України сплачується єдиний внесок у розмірі не меншим мінімального, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів здійснення позивачкою підприємницької діяльності у спірному періоді, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувану вимогу відповідачем складено неправомірно, у зв`язку з чим дана вимога підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази вимога Броварського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-147095-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 18276,72 грн. - в частині боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 6552,48 грн. (18276,72 - 11724,24 грн.) є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.12.2019 року між позивачем та Адвокатом Горщар Сергієм Васильовичем укладено Договір № 22/19 про надання правової допомоги від 17.12.2019 (далі - Договір) (а.с. 32-35).

Повноваження адвоката Горщар Сергія Васильовича на надання професійної правничої допомоги підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ № 1123, виданим Радою адвокатів Волинської області 19.04.2019 (а.с. 52); Ордером про надання правничої допомоги серія АА № 1013577 від 18.12.2019 (а.с. 51).

Протоколом № 1 погодження гонорару від 17.12.2019 гонорар адвоката за договором 22/19 від 17.12.2019 про надання правової допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС України у Київській області № Ф-147095-52 від 13.11.2019 року та Ф-147095-52 від 12.02.2019 року з подачею позову до Київського окружного адміністративного суду визначено у розмірі 4000,00 грн. У вартість послуг входить: збір доказів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства з усіма додатками до суду; усні консультації клієнту у справі; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях (при необхідності) (а.с. 36).

Згідно Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог, всього адвокатом витрачено 16 годин: збір доказів по обставинам справи, які обґрунтовують позовні вимоги - 3 години; проведення аналізу законодавства та визначення правових підстав позову - 4 години; надання усних консультацій клієнту по обставинам справи - 1 година; складання тексту позовної заяви - 4 години; виготовлення копій документів, що додаються до позовної заяви та їх засвідчення - 1 година; оформлення позовної заяви відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України - 1 година; подача оформленої позовної заяви до суду через поштове відділення - 1 година; складання та подача через поштове відділення до ГУ ДПС України заяви про оскарження вимоги - 0,5 години, інформування клієнта про рух справи - 0,5 години (а.с. 48).

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 11.01.2020 № 1 до Договору про надання правової допомоги № 22/19 від 17.12.2019, вартість послуг за цим Актом складає 4000,00 грн. (а.с. 49).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 22/19.1 від 16.01.2020 - адвокатом Горщар Сергієм Васильовичем прийнято від ОСОБА_1 4000,00 грн. (а.с. 50).

Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши вищевказані документи, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Загальна кількість годин, витрачених адвокатом у даній справі, складає 16 годин, вартість однієї години роботи оцінена адвокатом в 250,00 грн. (4000,00 : 16).

При цьому, справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відтак витрачений адвокатом час фактично мав охоплювати дії по складанню позовної заяви та відповіді на відзив відповідача проти позову.

Враховуючи наявність напрацьованого масиву судової практики у даній категорії спорів, наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, в тому числі наявністю правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що загальна кількість годин, витрачених адвокатом у даній справі, 16 годин, є завищеною.

Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, враховуючи незначний обсяг доказів у справі та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя Є.О.Сорочко