Постанова

від 03.11.2020 по справі 640/13518/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13518/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 21.02.2019 №10553/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії ДФС без змін;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" № 20 від 31.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 29.03.2019 № 17895/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії ДФС без змін;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" № 21 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 03.05.2019 № 26733/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії ДФС без змін;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" № 23 від 28.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 29.03.2019 № 17872/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення ДФС без змін;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" № 22 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 03.05.2019 № 26723/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та комісії ДФС без змін;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" № 22 від 28.02.2019 в Єдиному реєстрі накладних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував на відсутність підстав для зупинення реєстрації податкових накладних №№ 20, 21, 22, 23, 22 та, як наслідок, відмови в їх реєстрації, оскільки останні складені відповідно до вимог податкового законодавства України, а реальність господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня від 29.01.2019 №1061593/31841036 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" № 20 від 31.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня від 12.03.2019 №1101960/31841036 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" №21 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня від 18.04.2019 № 1144339/31841036 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" № 23 від 28.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня від 12.03.2019 № 1101959/31841036 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" №22 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня від 18.04.2019 № 1144338/31841036 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" №22 від 22.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивач надав суду всі необхідні та належні докази про відсутність підстав для зупинення реєстрації податкових накладних №№ 20, 21, 22, 23, 22 та, як наслідок, відмови в їх реєстрації, оскільки останні складені відповідно до вимог податкового законодавства України, а реальність господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами.

Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що Позивач просив скасувати рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг, трактуючи його як рішення, яким відмовлено у реєстрації податкових накладних і не просив скасувати, власне, рішення комісії контролюючого органу регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, хоча оскаржуваними рішеннями комісії ДФС України з питань розгляду скарг залишено скарги Позивача без задоволення та рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН без змін.

Однак, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, в межах позовних вимог, та може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних. З огляду на зазначене, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідачами відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" до суду апеляційної інстанції не подавалось, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ Еліт-Сервіс (Виконавець) та Приватне акціонерне товариство Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант (Замовник) укладено Договір № 01/07 від 31.07.2017 про надання послуг щодо охорони об`єкта.

Предметом договору (розділ 1 п.1.1) визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги щодо охорони будівельного майданчика, розташованого на земельних ділянках (надалі - Об`єкт) за адресою: смт Чабани, Одеський бульвар .

18.02.2019 сторонами погоджено Додаткову угоду № 7, якою п.2.1 та п.4.1 Договору від 31.07.2017 №01/07 викладено у наступній редакції:

2.1. Охорона Об`єкта забезпечується силами Виконавця у складі 9 (дев`яти) цілодобових постів .

4.2. Вартість послуг охорони за даним договором складає 198000 (сто дев`яносто вісім тисяч) грн. 00 коп.. в тому числі ПДВ, за місяць. Сума розрахунку за місяць визначається на основі фактично відпрацьованих людино-годин .

На виконання наведених умов договору Позивачем було виписано ряд податкових накладних та направлено їх на реєстрацію в ЄРПН, а саме:

- податкову накладну № 20 від 31.12.2018, реєстрація якої була зупинена, про що Позивача було повідомлено квитанцією від 11.01.2019, причина зупинення: ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення.

Позивачем 23.01.2019 подано до регіональної комісії відповідні пояснення та копії документів, проте, 29.01.2019 комісією регіонального рівня було прийнято рішення № 1061593/31841036 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Не погоджуючись з рішенням комісії регіонального рівня, Позивачем подано відповідну скаргу до комісії центрального рівня, за наслідками розгляду якої, ДФС України прийнято рішення від 21.02.2019 № 10553/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.

- податкову накладну № 21 від 31.01.2019, реєстрація якої була зупинена, про що Позивача було повідомлено квитанцією від 12.02.2019, причина зупинення: ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення.

Позивачем 06.03.2019 подано до регіональної комісії відповідні пояснення та копії документів, проте, 12.03.2019 комісією регіонального рівня було прийнято рішення № 1101960/31841036 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Не погоджуючись з рішенням комісії регіонального рівня, Позивачем подано відповідну скаргу до комісії центрального рівня, за наслідками розгляду якої, ДФС України прийнято рішення від 29.03.2019 № 17895/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.

- податкову накладну № 23 від 28.02.2019, реєстрація якої була зупинена, про що Позивача було повідомлено квитанцією від 11.03.2019, причина зупинення: ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення.

Позивачем 16.04.2019 подано до регіональної комісії відповідні пояснення та копії документів, проте, 18.04.2019 комісією регіонального рівня було прийнято рішення № 1144339/31841036 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Не погоджуючись з рішенням комісії регіонального рівня, Позивачем подано відповідну скаргу до комісії центрального рівня, за наслідками розгляду якої, ДФС України прийнято рішення від 03.05.2019 № 26733/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.

- податкову накладну № 22 від 31.01.2019, реєстрація якої була зупинена, про що Позивача було повідомлено квитанцією від 12.02.2019, причина зупинення: ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення.

Позивачем 06.03.2019 подано до регіональної комісії відповідні пояснення та копії документів, проте, 12.03.2019 комісією регіонального рівня було прийнято рішення №1101959/31841036 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Не погоджуючись з рішенням комісії регіонального рівня, Позивачем подано відповідну скаргу до комісії центрального рівня, за наслідками розгляду якої, ДФС України прийнято рішення від 29.03.2019 № 17872/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.

- податкову накладну № 22 від 22.02.2019, реєстрація якої була зупинена, про що Позивача було повідомлено квитанцією від 11.03.2019, причина зупинення: ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення.

Позивачем 16.04.2019 подано до регіональної комісії відповідні пояснення та копії документів, проте, 18.04.2019 комісією регіонального рівня було прийнято рішення № 1144338/31841036 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Не погоджуючись з рішенням комісії регіонального рівня, Позивачем подано відповідну скаргу до комісії центрального рівня, за наслідками розгляду якої, ДФС України прийнято рішення від 03.05.2019 № 26723/31841036/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.

Незгода Позивача з рішеннями ДФС України про залишення скарг без задоволення та рішень комісії ДФС без змін, зумовило звернення Позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що правові наслідки для Позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, прийняті за результатами направлення платником податків засобами електронного зв`язку податкових накладних для реєстрації в ЄРПН.

Отже, рішення про розгляд скарги, не порушує права платника податків. Зважаючи на викладене, обраний Позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Частина перша статті 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 19 частини першої статті 4 КАС України дає визначення індивідуальному акту - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Обов`язковою ознакою дій/бездіяльності/рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер для останніх.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно вказав, що положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Згідно з п. 56.1 - 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 Податкового кодексу України вказано, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 56.8 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Процедура розгляду скарг платників податків на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН врегульована Порядком розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (надалі - Порядок розгляду скарг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що не погоджуючись із прийнятими Комісією ГУ ДФС у м. Києві рішенням про відмову в реєстрації податкових накладних №№ 20, 21, 23, 22, 22, Позивач оскаржив їх до Комісії ДФС України з питань розгляду скарг, однак рішеннями останнього скарги залишені без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкових накладних без змін.

Пунктами 12-18 Порядку розгляду скарг передбачено, що за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, яке реєструється службою діловодства ДФС та надсилається платнику податку з урахуванням вимог, визначених пунктом 56.23 статті 56 Кодексу.

За результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень:

- задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

- залишає скаргу без розгляду.

Скарга залишається без розгляду у разі, коли до прийняття рішення комісією ДФС з питань розгляду скарг до зазначеної комісії надійшла заява платника податку про відмову від поданої ним скарги.

За результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, та надсилає його платнику податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг"та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Про залишення скарги без розгляду комісія ДФС з питань розгляду скарг повідомляє платнику податку із зазначенням обґрунтованих причин у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу.

Якщо рішення щодо скарги не надсилається платнику податку протягом строку, визначеного пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податку з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

Таким чином, розглядаючи даний позов, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг були прийняті у відповідності до зазначених вище норм законодавства, а ДФС, в свою чергу, як суб`єкт владних повноважень, наділений правом для прийняття рішення про результати розгляду скарги, з чим погоджується колегія суддів.

Також, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що посилання не необґрунтованість висновків посадових чи службових осіб контролюючого органу при застосуванні норм ПК України не можуть бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку саме рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, а не рішення за результатом розгляду скарги.

Позовні вимоги в частині зобов`язання ДФС України зареєструвати вищевказані податкові накладні також не підлягають задоволенню, позаяк є передчасними, а доказів протиправності рішень про відмову в реєстрації податкових накладних чи їх скасування в матеріалах справи немає.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № К/9901/1141/18.

В частині доводів Позивача, викладених в апеляційній скарзі щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Імперативною нормою частини 5 статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що вимоги Позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є фактично новими позовними вимогами, які не заявлялись Позивачем в суді першої інстанції і не були предметом судового розгляду, що виключає можливість розгляду таких судом апеляційної інстанції згідно з ч. 5 ст. 308 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко