Постанова

від 02.11.2020 по справі 545/3115/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3115/19 Номер провадження 22-ц/814/2198/20Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільнусправу за апеляційною скарг ою представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Дениса Олександровича

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року, ухвалене суддею Гальченко О. О., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2018 року у справі № 554/299/18 вирішено зменшити розмір аліментів до 1/6 частину усіх видів заробітку, але менше 50 % прожиткового мінімуму для дитині відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. У середньому ОСОБА_2 сплачує на утримання сина 1783 грн., що становить 1/6 частину його доходів. Вимогу про збільшення розміру аліментів позивач обґрунтовує необхідністю забезпечити дитину продуктами харчування, сплачувати за шкільні обіди, забезпечувати новим якісним одягом, додатковим позашкільним розвитком дитини. Також вказує на те, що розмір аліментів, що сплачує ОСОБА_2 , є значно меншим проти необхідного. Вважає, що об`єктивно існують щоденні та інші витрати, які не підтверджені документально, але є необхідними для дитини, яка щодня росте і розвивається, змінюючи свої розміри, світогляди, вподобання та хобі, що зумовлює витрати на новий одяг, туризм, купівлю нових книг та іграшок, оплату позашкільних закладів розвитку, оздоровлення та освіти. Оскільки доходи відповідача значно перевищують доходи позивача, яка фактично самостійно займається вихованням сина та його утриманням протягом всього часу, аліментів у розмірі 1/4 від доходів відповідача буде очевидно недостатньо для покриття половини витрат, які щомісячно потребує дитина на розвиток здібностей та талантів, відвідування позашкільних закладів за вподобанням та для надання можливості розкрити таланти дитини та її потенціал. Просила суд збільшити розмір аліментів з 1/6 до 1/4 частини всіх видів доходів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 разові додаткові витрати у розмірі 2 120,5 грн. на відшкодування половини вартості путівки в дитячий заклад оздоровлення та відпочинку Орлятко , 2 245 грн. на відшкодування половини вартості річного абонементу в басейн, 310 грн. на відшкодування половини вартості ремонту технічних пристроїв, 1 050 грн. - половина вартості відвідування літнього закладу Robot School , 900,40 грн. - половина вартості витрат на лікування та стягнути щомісячні додаткові витрати на розвиток здібностей і талантів дитини, відвідування секцій та позашкільних закладів у розмірі 1 000 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження зміни матеріального або сімейного стану відповідача ОСОБА_2 , які необхідні для вирішення питання про зміну розміру аліментів, як це передбачено нормами СК України. Відповідач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення суду, яке у встановленому порядку набрало законної сили, та відповідач має значну переплату по сплаті аліментів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Репало Д. О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач зобов`язаний забезпечувати належне та достатнє утримання для свого сина і цей обов`язок не залежить від кількості дітей. Позивач надала до суду лише наявні чеки, квитанції та документи, які стосуються витрат на утримання дитини. Окрім цього, очевидно, що позивач несе також інші витрати, зокрема, екскурсії, відпочинок та дозвілля на канікулах, вітаміни, лікування, тощо. Зазначає, що сторона позивача надала об`єктивні докази, які підтверджують недостатність грошових коштів, які сплачує відповідач, для щомісячного утримання дитини. Витрати позивача значно перевищують розмір грошових коштів, які сплачує відповідач. Це порушує права дитини та справедливий баланс інтересів і майнових прав батьків, ставить позивача у гірше матеріальне становище у порівнянні із відповідачем. Відповідач витрачає свої доходи на себе, свою нову сім`ю та другу дитину, перекладаючи тягар утримання на позивача, що є недобросовісною поведінкою батька. Вважає, що відповідач не довів, що він не має змоги надавати утримання своєму сину щомісячно на рівні близько 50% від витрат, які несе на дитину позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що сторони від зареєстрованого 05.11.2011 року шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 124), який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2018 року зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.01.2018 року до досягнення повноліття дитини (а.с. 125-126).

Як вбачається з даного рішення суду, ОСОБА_1 не заперечувала щодо задоволення позову про зменшення розміру аліментів. Дане рішення набрало законної сили. Даним рішенням встановлено факти, які не підлягають доказуванню, зокрема, що у ОСОБА_2 змінилися обставини щодо складу сім`ї та матеріального стану після народження у шлюбі з ОСОБА_4 доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідач ОСОБА_2 згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2018 року сплачує аліменти, згідно довідки ВДВС станом на 01.06.2020 року не має заборгованості, переплата становить 13 237,97 грн. (а.с. 141).

Позивач ОСОБА_1 має 1/4 частину у Приватному підприємстві Докукін , код ЄДРПОУ 38071701, адреса: 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 225, оф. 312А, з основним видом діяльності: (49.41) вантажний автомобільний транспорт; стала власницею (29.10.2019р. ) товариства з обмеженою відповідальністю Масла та Мастила , код ЄДРПОУ 30668307, має 100% власності, при купівлі підприємства було внесено 7 400 грн., основний вид діяльності ( 46.90 ) неспеціалізована оптова торгівля. (а.с. 138-139).

Згідно довідки з Пенсійного Фонду України позивачем ОСОБА_1 за 2019 рік до пенсійного фонду сплачено 78 415,50 грн., за 4 міс. 2020 року сплачено 19 200 грн. (4 800 на місяць), що свідчить про значно більший розмір її заробітної плати, ніж зазначає вона у позові.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню згідно ст. 192 СК України, оскільки батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, зазначений у позові розмір аліментів не відповідає вимогам діючого законодавства. Враховуючи обставини справи, матеріальне становище сторін та відсутність доказів щодо зміни матеріального або сімейного стану відповідача, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та інших випадках, передбачених СК України, судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, збільшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76, частини першої статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, визначених статтею 192 СК України, з якими закон пов`язує можливість зміни розміру аліментів визначеного за рішенням суду.

Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17), постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 провадження (61-1460св18).

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Встановивши, що наявність особливих обставин, які потребують додаткових витрат на дитину, позивачем не доведено, що є її процесуальним обов`язком, а придбання нового якісного одягу, взуття та шкільного приладдя не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині вимог.

Саме по собі навчання дитини у позашкільному навчальному закладі не може безумовно свідчити, що витрати, пов`язані з навчанням у ньому, викликані особливими обставинами.

Доводи апеляційної скарги про порушення первісних усних домовленостей відповідачем, те що він усунувся від матеріального забезпечення сина, переклав тягар утримання на позивача та її батьків, що відповідач сплачує аліменти у мінімальному розмірі, яких на теперішній час недостатньо для утримання та нормального розвитку дитини, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду, за змістом ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, покращення здоров`я платника аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, у даному випадку такі обставини позивачем не доведені.

Як вбачається з мотивувальної частини позову та змісту апеляційної скарги, то позивач визнає факт виконання відповідачем рішення суду про стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини його доходу, що становить щомісячно 1 783 грн., при цьому виконавча служба зазначає, що відповідач станом на 01.06.2020 року має переплату зі сплати аліментів у розмірі 13 237,97 грн. (а.с. 141), що вказує на фактичне отримання позивачем від відповідача більшого розміру грошових коштів, ніж присуджено за рішенням суду.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо несення позивачем додаткових постійних витрат на утримання дитини вигляді оплати розважальних закладів (кіно, театр, ігроленд) - 190 грн., витрат на дитячі речі - 800 грн., 700 грн. - витрати на дитячі іграшки, 280 грн. - оплата репетитора з англійської мови, 600 грн. - оплата занять з капуери, 1000 грн. - кишенькові гроші, 1000 грн. - витрати на шкільні обіди, оскільки ці витрати не є додатковими витратами у розумінні СК України та охоплюються розміром аліментів, то стягуються з батька на утримання дитини на користь матері.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі ј частини усіх своїх доходів, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ч. 1 ст. 192 СК України саме позивач повинна довести суду, що матеріальний, сімейний стан, здоров`я відповідача покращилися та він має змогу сплачувати аліменти у розмірі ј частина його доходів. Наявність переплати зі плати аліментів на утримання сина вказує на сумлінність поведінки відповідача з питань матеріального утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Дениса Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов