Постанова

від 26.10.2020 по справі 500/2464/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2464/19 пров. № А/857/10089/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, ухвалене суддею Баранюк А.З. у м.Тернополі о 12:47, повний текст якого складений 10 липня 2020 року, у справі №500/2464/19 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвіс" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2019 року позивач - Головне управління ДПС у Тернопільській області звернувся до суду із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвіс", у якому просив стягнути з рахунків товариства у банках, що його обслуговують, та за рахунок готівки, що належать товариству, кошти у розмірі податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 18380,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств, який виник у зв`язку із несплатою узгоджених податкових зобов`язань.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що сплата позивачем податкових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств за 2016, 2017, 2018 роки були зараховані в погашення існуючої заборгованості, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2008 №0000862300/0.

Поряд із цим, суд зазначив, що сума податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1800000,00 грн визначена податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2008 №0000862300/0 набула статуту безнадійної, а тому відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зі спливом строку давності нестягнений та непогашений податковий борг підлягав визнанню безнадійним з прийняттям податковим органом рішення про його списання.

Однак, в даному випадку, бездіяльність контролюючого органу спричинила виникнення податкової заборгованості у відповідача, заявленої до стягнення у цій справі, оскільки сплачені ним кошти повинні були зарахуватися в погашення поточної заборгованості.

Відтак, суд виснував, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій при нарахування відповідачу податкових зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 18380,46 грн, а тому заявлені позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за ТОВ Мелвіс обліковується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 18380,46 грн (основний платіж - 12511,00 грн, штрафні санкції - 1870,40 грн, пеня 3999,06 грн). Вказана заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств виникла у зв`язку з несплатою узгодженого податкового зобов`язання, нарахованого згідно податкових декларацій від 03.02.2019 на суму 4972,00 грн (податковий період 2018 рік, від 25.02.2018 на суму 2190,00 грн (податковий період 2017 рік), від 01.03.2017 - на суму 5349,00 грн (податковий період 2016 рік). До ТОВ Мелвіс застосовано штрафну (фінансову) санкцію згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 20.02.2019 №0013825407, винесеного на підставі акта перевірки від 21.01.2019 №369/19-00-54-07/21135193, яким встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання податку на прибуток, від 01.04.2019 №0024485407, винесеного на підставі акта перевірки від 21.01.2019 №369/19-00-54-07/21135193, яким встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання податку на прибуток. Також нараховано пеню у зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки за період з 13.10.2016 по 11.02.2019. Скажник вказує, що в силу приписів п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

При цьому, вказує на правомірність дій контролюючого органу щодо зарахування сплачених товариством податкових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств за 2016, 2017, 2018 роки в погашення існуючої заборгованості, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2008 №0000862300/0. Дане зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням узгоджене у судовому порядку рішенням у справі №819/302/13-а.

Вказує, що судом досліджено обставини, які не охоплені заявленими позовними вимогами, а саме щодо безнадійності податкового боргу. На думку скаржника, предметом доказування в межах спірних правовідносин є виключно обставини встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, наявності податкового боргу, його сплата у добровільму порядку тощо. Натомість судом досліджено обставини, які передували даному позову та охоплені іншими позовними заявами і адміністративними провадженнями, та вказано на можливі дії податкового органу, попри те, що платником податків жодних звернень щодо визначення сум податків такими, що підлягають списанню, не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено обов`язок щодо сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту1.1 статті 1 Податкового кодексу України(далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що що податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2008 №0000862300/0, винесеним на підставі акта перевірки № 286/23-21135193 від 13.05.2008, відповідачу визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1800000,00 грн.

Відповідачем було подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2016, 2017, 2018 роки та платіжними дорученнями №103 від 17.02.2017 на суму 5349,00 грн із призначенням платежу "податок на прибуток за 2016 рік"; №256 від 26.02.2018 на суму 2190,00 грн із призначенням платежу "податок на прибуток за 2017 рік"; №265 від 28.02.2018 на суму 2190,00 грн із призначенням платежу "податок на прибуток за 2017 рік"; №18 від 12.02.2019 на суму 4972 грн із призначенням платежу "податок на прибуток за 2018 рік" було сплачено податкові зобов`язання визначені вказаними податковими деклараціями.

Однак, судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що контролюючим органом самостійно здійснено розподіл коштів за згаданими платіжними дорученнями шляхом зарахування в рахунок існуючої заборгованості, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2008 №0000862300/0. Наведена обставина також не заперечується позивачем.

Так, за результатами камеральної перевірки дотримання граничних строків сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства ТзОВ "Мелвіс", оформленими актом від 21.01.2019 №369/19-00-54-07/21135193, контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі вказаного акта контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 №0013825407, яким за затримку 504 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 4380,00 грн відповідача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 876,00 грн за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Також за результатами камеральної перевірки дотримання граничних строків сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства ТзОВ "Мелвіс", оформленими актом від 05.03.2019 №1408/19-00-54-07/21135198, контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі вказаного акта контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024485407, яким за затримку 852 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 4972,00 грн до відповідача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 994,40 грн за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Також, у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань, контролюючим органом було нараховано пеню в сумі 3999,06 грн.

Згідно доводів позивача за відповідачем обліковується податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 18380,46 грн.

Несплата відповідачем вказаної суми податкового боргу слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

За визначенням, вказаним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Згідно з пунктом 57.3 статті57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.23 статті 95 ПК України).

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.10.2018 у справі №819/1698/16, з аналізу зазначених положень Податкового кодексу України висновується, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення відповідного податкового боргу.

Тобто, предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку. Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку.

Як наголошує податковий орган у позовній заяві, борг у сумі, заявленій у судовому порядку до стягнення, виник за рахунок несплати грошового зобов`язання, що нараховане згідно з податковим повідомленням-рішенням, що відповідачем у судовому порядку не оскаржувалосьь, а відтак набув статусу узгодженого.

В обгрунтування протиправності дій контролюючого органу відповідач вказує на те, що позивачем зарахування коштів, які надходили від підприємства із сплати поточних зобов`язань, неправомірно зараховувались на погашення податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000862300/0 від 21.05.2008.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами п.87.9 ст.87 ПК України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.131.2 ст.131 ПК України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п.4 підрозд.2 розд. ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (далі-Порядок) при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.

Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган ДФС самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Тобто, відповідно за наведеного правового регулювання, у разі наявності у платника несплачених сум недоїмки, штрафів та пені, контролюючий орган зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати чи зазначеного у платіжному документі призначення, визначеного платником податків.

Крім того, правова позиція щодо правомірності погашення податковим органом сум штрафних санкцій та пені у порядку їх календарної черговості з коштів, що надійшли від платника податків, викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №825/2359/15-а, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується апеляційної судом при виборі і застосуванні до спірних правовідносин норм права.

Разом з тим, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Податковий кодекс є спеціальним нормативно-правових актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Тернопільській області 26.06.2019 зверталося до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвіс" податкового боргу в сумі 1785265,13 грн по податку на прибуток, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2008 №00008622300/0 (з врахуванням часткової сплати в сумі 14701,00 грн та переплати в сумі 33,87 грн).

Однак, у зв`язку із необґрунтуванням причин поважності звернення контролюючого органу до суду поза межами 1095 днів із даним позовом, ухвалою суду від 17.07.2019 у справі №500/1451/19 (залишеної без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 та постановою Верховного Суду від 25.02.2020), вказану позовну заяву було повернуто позивачу.

Згідно з підпунктом 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

У пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №844/24376 (далі - Порядок №577).

Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

В контексті наведеного, в межах цього спору підлягають дослідженню обставини вчинення контролюючим органом відповідних дій (бездіяльності), що зумовили виникнення у позивачем податкового боргу.

Європейський суд з прав людини у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), досліджуючи складові принципу належного урядування , наголошував на тому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак підлягає перевірці наявність факту отримання Державою у ситуації, що склалася з відповідачем, вигоди внаслідок невиконання списання податкового боргу відповідача.

При цьому, слід зазначити, що строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом зарахування поточних платежів в рахунок його погашення.

Щодо покликань скаржника на неврахування судом тієї обставини, що платник податків не звертався за списанням безнадійного боргу, колегія суддів зауважує, що звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу передбачається лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку №577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків та відповідно до пп.20.1.29 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України вчинення таких дій є правом контролюючого органу.

Також, колегія суддів зауважує, що бездіяльність контролюючого органу зумовила негативні правові наслідки для платника податків у вигляді виникнення додаткових податкових зобов`язань.

Отже, за наявності у позивача податкового боргу за податковим повідомлення-пішенням №00008622300/0 від 21.05.2008, що у розумінні п.101.2 ст.101 ПК України є безнадійним, на погашення якого були направлені кошти, сплачені відповідачем в рахунок поточних податкових зобов`язань у 2016, 2017 та 2018 роках, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не доведено правомірності своїх дій.

З огляду на наведене, правові підстави для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області про стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвіс" у банках, що його обслуговують, та за рахунок готівки, що належать товариству, податкового боргу в сумі 18380,46 грн відсутні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №500/2464/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга З. М. Матковська Постанова складена в повному обсязі 03.11.2020.