Постанова

від 22.10.2020 по справі 521/16200/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/16200/20

Номер провадження 3/521/7956/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Непоради О.М.,

за участю секретаря - Бондаренка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі матеріали, що надійшли з Одеської митниці держмитслужби ДМС України, за протоколом складеним відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора ТОВ АПЕКС ТРЕЙД ЛТД (65012, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. № 77, приміщення № 502, ЄДРПОУ 43049824), проживаючого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Н. Куяльник, паспорт НОМЕР_1 , виданий Іванівським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН - НОМЕР_2 ,

про порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України,

за участю сторін провадження:

представника Одеської

митниці Держмитслужби - Євдокимова Д.А.,

адвоката - Ткаченка О.В.,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №0822/50000/20 про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 07.08.2020 року директором ТОВ АПЕКС ТРЕЙД ЛТД (65012, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд.77, приміщення 502, ЄДРПОУ 43049824) гр. України ОСОБА_1 була підготовлена та подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація типу ІМ40ДЕ (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500080/2020/014641 на товар скло захисне для мобільних пристроїв, екрани для мобільних пристроїв, набори ручних інструментів, кепки, фурнітура, тощо... , що надійшов в а/м НОМЕР_3 .

Разом з митною декларацією в якості підстави для митного оформлення до Одеської митниці Держмитслужби надано наступні документи: інвойси від 30.07.2020 № 320554, від 07.08.2020 №320554/1, пакувальні листи від 30.07.2020 № 320554, від 07.08.2020 №320554/1, контракт від 01.06.2020 № INAT-0106-2020, тощо.

Згідно поданих документів відправником товарів виступає компанія INNOVATION GOODS SUPPLY sp. z о.о (Польща), одержувачем товару виступає ТОВ АПЕКС ТРЕЙД ЛТД (65012, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд.77, приміщення 502, ЄДРПОУ 43049824).

В результаті проведення повного митного огляду вантажних місць, що відбувався з 14 год. 10 хв. по 15 год. 20 хв. 08.08.2020 виявлено невідповідність наявного вантажу заявленому, а саме: товар № 2 заявлений як запасні частини для машин автоматичної обробки інформації: екрани для мобільних пристроїв, 400 шт, вагою нетто/брутто 46/43 кг,код УКТЗЕД 8473308000 фактично кількість складає 500 шт, що на 100 шт більше, ніж заявлено, вага брутто - 34 кг, нетто - 23 кг.

Виявлені незадекларовані товари, знаходилися в а/м НОМЕР_3 без ознак приховування, тобто без використання спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення.

Відповідно до графи №54 відповідальною особою за заявления у митній декларації ІМ40ДЕ за №UA500080/2020/014641 відомостей про товар є директор ТОВ АПЕКС ТРЕЙД ЛТД (65012, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд.77, приміщення 502, ЄДРПОУ 43049824) гр. України ОСОБА_1 , який відповідно до вимог ст. 266 МК України несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у повному обсязі.

Таким чином, на думку митного органу, директором ТОВ АПЕКС ТРЕЙД ЛТД ОСОБА_1 було порушено процедуру декларування та не було задекларовано за встановленою формою, передбаченого ст. 257 МК України точних відомостей про кількість товару, що підлягає обов`язковому декларуванню, що призвело до порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.

На підставі вищевказаних обставин посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби було складено протокол про порушення митних правил №0822/50000/20 за ознаками порушення ст. 472 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко О.В., надав до суду заперечення по суті складеного протоколу, відповідно до яких просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України та застосувати до неї стягнення відповідно до санкції вказаної статті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, за кваліфікуючими ознаками: недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 01.06.2020 між ТОВ АПЕКС ТРЕЙД ЛТД та компанією Innovation goods supply sp. z o.o. (Польша) укладено контракт № INAT-0106-2020 щодо поставки в Україну товарів.

Так, 07.08.2020 року директором ТОВ АПЕКС ТРЕЙД ЛТД ОСОБА_1 була підготовлена та подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація типу ІМ40ДЕ (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500080/2020/014641 на товар скло захисне для мобільних пристроїв, екрани для мобільних пристроїв, набори ручних інструментів, кепки, фурнітура, тощо... .

Зокрема в якій декларувався товар екрани для мобільних пристроїв (товар №2).

В ході проведення митного огляду митницею встановлено, що кількість товару №2 перевищує кількість, яка вказана в митній декларації, інвойсі та пакувальному листі, а саме в результаті проведення повного митного огляду вантажних місць, що відбувався з 14 год. 10 хв. по 15 год. 20 хв. 08.08.2020 виявлено невідповідність наявного вантажу заявленому, а саме: товар № 2 заявлений як запасні частини для машин автоматичної обробки інформації: екрани для мобільних пристроїв, 400 шт, вагою нетто/брутто 46/43 кг,код УКТЗЕД 8473308000 фактично кількість складає 500 шт, що на 100 шт більше, ніж заявлено, вага брутто - 34 кг, нетто - 23 кг.

Тобто, є певні розбіжності фактичної кількості товарів із вказаними у комерційних, товаросупровідних документах та електронній митній декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, суддя зобов`язаний повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення при цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які відповідно чинного законодавства, представляють собою будь які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.

Диспозицією ст. 472 МК України передбачено, що відповідальність настає через недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар. Тобто, відповідальність може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою.

Отже, основним безпосереднім об`єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, а об`єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність умислу чи необережності, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює, чи може та повинен передбачати обставини і характер незаконного недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто, незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.

Статтею 257 МК України, визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил від 03 червня 2005 року №8, підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

На думку митного органу, порушення особи полягало в порушенні процедури декларування та недекларуванні за встановлено формою, передбаченою ст. 257 МК України, точних відомостей про кількість товару. Однак, при складанні протоколу, митним органом не були враховані наступні обставини, а саме те, що ст. 257 МК України крім поняття декларування, визначена мета декларування товарів. Так, частиною першою вказаної статті передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 7 ст. 257 встановлено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Тобто, декларування передбачає внесення в митну декларацію не будь яких або усіх відомостей, а саме відомостей, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.

Так, за результатами дослідження матеріалів справи було встановлено, що в графах 35, 38 (по товару №2) митної декларації №UA500080/2020/014641 ОСОБА_1 зазначено, що вага брутто товару №2 складає 46 кг., нетто - 43 кг.

Митним тарифом України, затвердженим законом України Про митний тариф від 19.09.2013 №584-V-II, передбачено, що основною одиницею виміру та обліку кількості товарів є одиниця маси (кілограм).

У разі потреби для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання, збору та оброблення статистичних даних застосовуються додаткові одиниці виміру та обліку товарів.

Відповідно до Митного тарифу України до товару екрани для мобільних пристроїв , які класифікуються за кодом УКТ ЗЕД8473308000 застосовується лише основна одиниця виміру (кілограми), додаткова одиниця виміру (штуки) не застосовується.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 651, якщо для зазначеного в графі 33 митної декларації коду товару УКТЗЕД (в даному випадку код НОМЕР_4 ) передбачено додаткову одиницю виміру, то в графі 41 зазначається код цієї одиниці виміру. Графа 41 митної декларації не заповнюється, якщо для товару, заявленого в графі 31 митної декларації не передбачено додаткової одиниці виміру.

Графа 41 митної декларації №UA500080/2020/014641 для товару 2не заповнена.

На підставі чого суд приходить до висновку, що заявлення кількості у одиницях виміру (штуки) до товару екрани для мобільних пристроїв , які класифікуються за кодом УКТ ЗЕД8473308000 не є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів, відомості про кількість у одиницях виміру штуки не має значення для митного контролю та митного оформлення і не відповідає меті декларування.

За результатами проведення митного огляду встановлено, що фактична вага брутто товару екрани для мобільних пристроїв складає 34 кг., нетто - 23 кг., а в митній декларації №UA500080/2020/014641 ОСОБА_1 заначив більшу вагу товару 46 кг. брутто, та 43 кг нетто. Тобто, ОСОБА_1 в основних одиницях виміру задекларував більшу кількість товару, ніж ту, яка фактично переміщувалась через митний кордон України. Однак, слід зауважити, що митницею не враховано цей факт,

При цьому, судом встановлено, що в митній декларації №UA500080/2020/014641 ОСОБА_1 допущено помилку щодо кількості товару №2 за додатковою одиницею виміру - штуки, яка не застосовується для даного товару. Так, замість 500 штук екрані для мобільних пристроїв заявлено 400 шт.

При цьому зазначено більшу кількість товару за основною одиницею виміру - кілограми, за якою повинна визначатися митна вартість та нараховуватися митні платежі.

Вказана помилка не призвела і не могла призвести до зменшення розміру митних платежів, оскільки помилкова кількість товару за одиницею виміру штуки (які не застосовуються для даного товару) не може впливати на розмір митних платежів.

Відповідно до статей 268, 460 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Однак, слід зауважити, що митницею документально, у встановлений законодавством спосіб, не доведено, що допущена ОСОБА_1 помилка, а саме зміна фактичної кількості окремої позицій товару, призвела до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Дана обставина має значення для правильної кваліфікації дій особи, стосовно якої складено протокол, оскільки як визначено в ч.ч. 1, 2 ст. 268 МК України - допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Таким чином, митницею на припущеннях зроблено висновок про відсутність підстав для застосування в даному випадку положень статей 268, 460 МК України.

Статтею 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, як зазначає у своїх запереченнях адвокат, разом з митною декларацією №UA500080/2020/014641 ОСОБА_1 до митниці надавались товаросупровідні документи, серед яких зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2020 № INAT - 0106-2020, інвойси від 30.07.2020 №320554, від 07.08.2020№320554/1, пакувальні листи від 30.07.2020 № 320554, від 07.08.2020 №320554/1.

Відповідно до п. 1.3 контракту № INAT - 0106-2020 найменування, комплектність, кількість загальна ціна та за одиницю товару інвойс є визначається у інвойсах, які направляються від продавця покупцю.

Вага товару №2 46 кг. брутто, та 43 кг нетто зазначена у пакувальному листі до інвойсу від 07.08.2020 №320554/1, отже саме така вага ОСОБА_1 і була зазначена в митній декларації. Перед початком декларування ОСОБА_1 було проведено частковий фізичний огляд товару, в ході якого перевірялась відповідність найменування товару, заявленим в товаросупровідних документах даним, однак кількість товару № 2 в штуках не перераховувалась у зв`язку з тим, що кількість цього товару за одиницею виміру штуки не має значення для нарахування митних платежів та для нетарифного регулювання.

Враховуючи, що митним органом не надано будь яких достовірних даних про зменшення митних платежів (взагалі нічого не роз`яснено про зміну платежів), та беручи до уваги акт огляду товару, відповідно до якого фактична вага брутто товару екрани для мобільних пристроїв складає 34 кг., нетто - 23 кг., а в митній декларації №UA500080/2020/014641 ОСОБА_1 заначив більшу вагу товару 46 кг. брутто, та 43 кг нетто, суд приходить до висновку, що працівниками митниці дана кваліфікація діям гр. ОСОБА_1 на підставі припущень, які були зроблені передчасно, не беручи до уваги застосування положень ст.ст. 268 та 460 МК України, зокрема, можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що працівниками митниці не було зроблено розрахунку митних платежів як перед складанням протоколу, так і на момент розгляду справи у суді.

Зазначені докази в сукупності вказують на відсутність наміру ОСОБА_1 на вчинення недекларування позиції товару №2 у митній декларації, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.51КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Так, митним органом не надано жодних даних про зміну розміру митних платежів, а лише зазначено про кількісну невідповідність даним, заявленим у товаросупровідних документах. Також, митним органом не надано інформації стосовно того, чи призвела вказана різниця у кількості товару до звільнення від митних платежів або зменшення їх розміру. Отже, посилання митного органу ґрунтуються лише на припущеннях, без підтвердження належними доказами.

Відповідно до принципу поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Попри це, хотілося б звернути увагу на те, що процес про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах Надточій проти України та Гурепка проти України ).

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях декларанта відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, отже, у зв`язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митними органами відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, ст.ст. 268, 460, 472, 527, 528, 529 МК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за протоколом про порушення митних правил № 0822/50000/20, щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0822/5000/20 від 11.08.2020 року товар, повернути ОСОБА_1 або уповноваженій ним особі, в установленому законом порядку, для подальшого митного оформлення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Непорада