Рішення

від 03.11.2020 по справі 573/1445/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1445/20

Номер провадження 2/573/371/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 листопада 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі заочно справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Воронівська сільська рада Білопільського району Сумської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

14 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 22 вересня 1992 року, виданого виконавчим комітетом Воронівської сільської ради належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку площею 0,22 га в с. Воронівка для обслуговування житлового будинку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії СМ № 3256, виданого Воронівською сільською радою 24 лютого 1998 року на підставі рішення сільської ради від 25 листопада 1997 року № 69. У зазначеному будинку окрім позивача зареєстрований його колишній зять ОСОБА_2 . Починаючи з вересня 2018 року та до цього часу він за місцем реєстрації не проживає та не з`являється, його особисті речі у будинку відсутні, участі в утриманні будинку та оплаті житлово-комунальних послуг не приймає. Реєстрація ОСОБА_2 у будинку порушує права позивача як власника. ОСОБА_2 , який не проживає за зареєстрованою адресою, втратив право на користування будинком внаслідок своєї відсутності без поважних причин понад один рік. У добровільному порядку відповідач з реєстраційного обліку не знімається, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатись своєю власністю. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 27 серпня 2020 року відкрито провадження та призначено до підготовчого засідання справу за вказаним вище позовом (а. с. 23-24).

29 вересня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті (а. с. 31).

У судове засіданні позивач ОСОБА_2 не з`явився, раніше надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує (а. с. 29 ).

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся судом про розгляд справи за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення, оскільки за зареєстрованою адресою остання не проживає. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою (а. с. 41).

Представник третьої особи - Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання також не з`явився. Сільський голова Воронівської сільської ради надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, заперечень проти позову не мають (а. с. 39).

У зв`язку з неявкою сторін суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України. Зокрема, об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право використання помешканням для власного проживання та для проживання членів сім`ї, інших осіб належить його власнику, а за ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном (ст. 383 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У відповідності до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною першою статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України судам роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарчими спорудами під АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого 22 вересня 1992 року згідно із рішенням виконкому Воронівської сільської ради (а. с. 7).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку, що знаходиться на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 3256, виданого 24 лютого 1998 року на підставі рішення Воронівської сільської ради від 25 листопада 1997 року (а. с. 8).

Із копії технічного паспорту на житловий будинку АДРЕСА_1 вбачається, що власником є ОСОБА_1 (а. с. 15-17).

Зі змісту довідок, виданих Воронівською сільською радою Білопільського району Сумської області встановлено, що ОСОБА_2 , 1987 року народження, дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1 з 25 серпня 2012 року, але не проживає за місцем реєстрації з вересня 2018 року і по теперішній час (а. с. 13-14).

Крім того, рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 03 січня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розірвано (а. с. 12).

Наведене вище свідчить про те, що відповідач у справі ОСОБА_2 є колишні зятем позивача.

Зі змісту актів, складених 12 серпня 2020 року та посвідчених секретарем Воронівської сільської ради вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований, але з 2018 року зять позивача - ОСОБА_2 не проживає в АДРЕСА_1 , про що свідчать письмово сусіди: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 9-11).

Отже, судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 відповідач по справі ОСОБА_2 , який є колишнім зятем позивача, зареєстрований за вказаною вище адресою, проте не проживає з 2018 року, участі в утриманні будинку та сплаті комунальних послуг не приймає.

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до 3 ч. 1 ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, здійснюється зняття з реєстрації місця проживання особи.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є співвласником або наймачем житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, понад рік без поважних причин не проживає у вказаному будинку, а лише зареєстрований у ньому, не приймає участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла.

Суд вважає, що реєстрація відповідача у житловому будинку, що належить позивачу, порушує його права як власника, оскільки перешкоджає здійсненню права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно з яким судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , ст. ст. 10, 81, 141, 247, 259, 265, 273, 280, 354-355, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа: Воронівська сільська рада Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Воронівка, вул. Центральна, буд. 15 Білопільського району Сумської області, ЄДРПОУ: 04389972) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя