Постанова

від 29.10.2020 по справі 910/7962/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. Справа№ 910/7962/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Полякова Б.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є. та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 29.10.2020

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Горизонт ; Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішеннягосподарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі№910/7962/19 (суддя Бойко Р.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт"; 2. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; 3. Державного підприємства "СЕТАМ" за участю третіх осіб - яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; - які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм" 3. ОСОБА_1 4. ОСОБА_2 5. ОСОБА_3 6. Приватного підприємства "Грін-Грей" 7. ОСОБА_4 8. Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Хімімпекс" 9. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІІ "Хімімпекс Трейдинг" 10. ОСОБА_5 провизнання недійсним результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі №910/7962/19 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задоволено повністю. Визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 20.05.2019 Державним підприємством "СЕТАМ", з продажу прав вимоги за кредитним договором від 27.08.2012 №4804 та кредитним договором від 16.09.2010 №4706, - лот 347004. Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №406894 від 20.05.2019 щодо продажу права вимоги за кредитним договором від 27.08.2012 №4804 та кредитним договором від 16.09.2010 №4706. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.05.2019, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт".

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Також скаржник просив здійснити розподіл судових витрат, понесених Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не враховано висновки Великої палати Верховного Суду про те, що у позивача відсутня правосуб`єктність на подачу позову. Скаржником зазначено, що права позивача ПАТ Укрінком не порушені, оскільки стороною кредитного договору було ПАТ Укрінбанк .

Апеляційна скарга Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржником вказано, що з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження, досягнення цілей накладення арешту на майно, збереження цього майна та його економічної вартості, у ході досудового розслідування кримінальних проваджень арештовані активи (права вимог за кредитними договорами) на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою вжиття встановлених законом заходів управління було передано Національному агентству. Судом першої інстанції не встановлено, що права, свободи чи інтереси позивача ПАТ Укрінком порушені. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо правонаступництва ПАТ Укрінком щодо всіх прав та обовязків ПАТ Укрінбанк .

09.10.2020 від представника ПАТ Укрінбанк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просить апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін. Відзив мотивовано тим, що за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення. Тобто підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів. Зазначено, що суд першої інстанції належним чином дослідив питання можливості ефективного поновлення прав позивача саме у заявлений спосіб захисту.

27.10.2020 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких, як і в апеляційній скарзі, зазначено, що відсутні жодні правові підстави для тверджень про можливе правонаступництво позивача щодо прав та інтересів ПАТ Укрінбанк із врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

29.10.2020 від представника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що адвокат Костенко І.А. знаходиться на самоізоляції, як і інші адвокати відповідного адвокатського об"єднання, та вони не можуть представляти інтереси позивача.

Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій відповідних ухвал суду.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин, якій в подальшому продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення учасників справи, що з`явились в судове засідання 29.10.2020, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про можливість вирішення спору у даному судовому засіданні без участі представників позивача, явка яких у судове засідання не визнавалась судом обов"язковою.

До того ж, в ухвалі Північного апеляційного господарського суд від 21.10.2020 у даній справі суд, відкладаючи розгляд апеляційної скарги за клопотанням позивача зазначив, що у випадку, якщо представники учасників справи мають ознаки гострої респіраторної вірусної інфекції чи хворіють будь-якою іншою хворобою, учасники справи не позбавлені можливості направити іншого представника для участі у судовому засіданні. Позивач, його представники мали можливість до наступного судового засідання подати письмові пояснення чи документи, які вони вважали за необхідно надати суду апеляційної інстанції, але цим правом не скористались. Матеріали справи містять відзив позивача, у якому викладена позиція сторони щодо оскаржуваного судового рішення та доводів апелянтів, що враховано судової колегією

Крім того, у клопотанні не обґрунтовано, без яких саме додаткових пояснень позивача чи без яких саме доказів, які позивач має намір подати до суду апеляційної інстанції (із підтвердженням поважності причин їх неподання до суду першої інстанції), розгляд даних апеляційних скарг є неможливим, не доведено необхідність відкладення розгляду апеляційних скарг та участі представників позивача, явка яких в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційних скарг. Суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційних скарг без участі представників певних учасників провадження, що не з`явились у судове засідання, так як учасники справи належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засіданні 29.10.2020 з`явились представники скаржників та ОСОБА_4 , які підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", про що 15.05.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено відповідну публікацію за №64793.

Матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджується, що після відкриття провадження судом першої інстанції у даній справі №910/7962/19 мало місце відкриття господарським судом Луганської області провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (ідентифікаційний код 05839888), яке триває.

Отже, за загальними правилами визначення підсудності, на момент відкриття провадження у даній справі, спір у ній підлягав вирішенню саме Господарським судом міста Києва, що не заперечується учасниками судового процесу, які з`явились у судове засідання.

Враховуючи, що провадження у даній справі, в якій позивачем заявлено вимоги немайнового характеру (вимоги, що не маюють вартісної оцінки), відкрито раніше, ніж провадження у справі про банкрутство позивача, правила виключної підсудності в даному випадку не застосовуються. Тобто позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія", який є боржником у справі №913/266/20, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру та за позовом оскаржується правочин (договір), стороною якого не є позивач (боржник у справі №№913/266/20).

Частиною 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Частиною 6 статті 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Суд звертає увагу, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (далі - КУзПБ).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником ; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 КУЗПБ).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець указав, що у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність з 21.10.2019, з набранням чинності КУзПБ.

Відтак, можна зробити висновок, що КУзПБ передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення ЄСПЛ у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997).

В положеннях ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства було визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Аналіз статті 7 КзПБ дає підстави дійти висновку, що до юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, відтепер віднесені не тільки майнові, а й певні немайнові спори, що виникають як з приватних, так і з публічних правовідносин, у яких стороною є боржник. Для розуміння того, які саме спори, стороною в яких є боржник, можуть вирішуватися у межах справи про банкрутство, варто взяти за основу перелік категорій справ, наведений у Загальному класифікаторі спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженому наказом ДСА України 21.12.2018 № 622. Проте необхідно звернути увагу, що у постанові від 23.10.2019 у справі №752/4361/15 про визнання недійсним договору Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо застосування статті 7 КзПБ, зазначивши, що ЗАТ Київгума , боржник у розумінні Закону про банкрутство, є позивачем за цим позовом, його вимоги не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому відсутні підстави стверджувати, що на позовні вимоги ЗАТ Київгума поширюються положення частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017 (частини другої статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства та пункту 8 статті 20 ГПК України у чинній редакції відповідно) щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.

У статті 7 КУзПБ визначена юрисдикція спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до зазначеної статті господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори за участю боржника.

Цією статтею законодавець, з урахуванням приписів статті 16 ЦК України, визначає способи захисту майна боржника. За допомогою цих способів відбувається повернення, збереження або контроль за майном боржника.

Водночас з майновими спорами, стороною яких є боржник, стаття 7 КУзПБ передбачає також певні немайнові, в яких присутній майновий елемент.

Слід зазначити, що на відміну від майнових спорів, перелік немайнових спорів, стороною яких є боржник, в яких присутній майновий елемент, у зазначеній статті є вичерпним. До таких спорів стаття 7 КУзПБ відносить спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Слід мати на увазі, що спір про визнання аукціону недійсним стосується виключно продажу майна боржника у процедурі банкрутства з підстав, передбачених статтею 77 КУзПБ. Тобто, коли мало місце порушення порядку підготовки та проведення аукціону.

В той же час стаття 7 КУзПБ визначає суб`єкта, який обов`язково повинен бути присутнім в правочинах, до яких також відноситься аукціон. Цим суб`єктом є боржник.

Якщо боржник не є стороною у цих правочинах, то спір про визнання їх недійсними не відноситься до юрисдикції суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

В тих випадках, коли в правочинах боржник не є стороною, а їх предметом є майно боржника, тоді належним способом захисту прав на це майно від неправомірних дій інших осіб є саме віндикаційний позов. Цей спосіб захисту як раз і передбачений частиною другою статті 7 КзПБ.

Позивачем заявлені немайнові вимоги (вимоги, що не підлягають вартісній оцінці) і результат їх розгляду не вплине на обсяг ліквідаційної маси цього товариства; позивач не є стороною правочинів (договорів), які ним оскаржуються у даній справі.

Урахувавши зазначене та зваживши на суб`єктний склад спору, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що спір за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про визнання недійсним результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та договору купівлі-продажу вірно вирішено в позовному провадженні у даній справі без передачі такого спору до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Як вже зазначалось, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - "Агентство") та Державного підприємства "СЕТАМ" (надалі - "ДП "СЕТАМ"), у відповідності до якої просило:

- визнати недійсними результати електронних торгів, проведених Державним підприємством "СЕТАМ" 20.05.2019, з продажу прав вимоги за кредитним договором від 27.08.2012 №4804 про відкриття невідновлювальної мультивалютної лінії з лімітом у розмірі 159 500 000,00 грн. та кредитним договором від 16.09.2010 №4706 про відкриття невідновлювальної мультивалютної лінії з лімітом у розмірі 60 892 047,00 грн., - лот 347004;

- визнати недійсним Протокол проведення електронних торгів від 20.05.2019 №406894 щодо продажу права вимоги за Кредитним договором від 27.08.2012 №4804 та Кредитним договором від 16.09.2010 №4706;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 27.05.2019, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", щодо купівлі-продажу прав вимоги за договорами на активи, що зазначені у специфікації по договору - додатку №1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відчуження активів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", а саме: прав вимоги за кредитним договором від 27.08.2012 №4804 та кредитним договором №4706 від 16.09.2010, та укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за ними іпотечними договорами та договорами поруки, відбулось з порушенням вимог законодавства України, а тому існують правові підстави для визнання недійсними результатів відповідних торгів.

Задовольняючи повністю позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", суд першої інстанції виходив з того, що проведення спірних торгів та укладення оскаржуваного Договору було здійснено з порушенням вимог ч.6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", п.п. 8, 13, 16 Порядку реалізації активів на електронних торгах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719 (далі - Порядок реалізації №719), розділу ІІ "Підготовка до проведення електронних торгів", що зумовило незаконне відчуження спірних прав вимоги, а тому існують правові підстави для відновлення порушених внаслідок таких дій прав та інтересів позивача шляхом визнання недійсними результатів спірних торгів, відповідних Протоколу та Договору. Також суд звернув увагу, що спір між ПАТ "Укрінком" та ПАТ "Укрінбанк" щодо фактичної особи власника спірних прав вимоги у справі №910/3907/18 не є предметом розгляду даної справи, суд першої інстанції не вбачав підстав для відкладення вирішення даного спору щодо законності оскаржуваних торгів до вирішення вказаного спору у справі №910/3907/18, адже обидві особи, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк", підтримують позовні вимоги та не погоджуються із законністю проведеного Агентством відчуження спірних прав вимоги. За висновком суду першої інстанції, навіть у випадку встановлення дійсним власником цих прав саме ПАТ "Укрінбанк", а не позивача у даній справі, наявність рішення у даній справі тільки сприятиме швидкому відновленню прав на спірні права вимоги за такою особою.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі №761/5783/19 (провадження №1-кс/761/4218/2019) було задоволено клопотання начальника 2 відділення 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковника юстиції Кучерука В.С., погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України Трушем С.А. про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018000000000303 від 08.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України; визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №22018000000000303 від 08.10.2018 шляхом передачі в порядку та на умовах ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Агентству в управління права вимоги за такими договорами:

1. Кредитним договором від 27.08.2012 №4804 про відкриття невідновлювальної мультивалютної лінії, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (код ЄДРПОУ 05839888) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571), відповідно до умов якого, (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до даного договору) банк відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом в розмірі 159 500 000.00 грн. або еквівалент в доларах США по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів;

2. Кредитним договором від 16.09.2010 №4706, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (код ЄДРПОУ 05839888) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм (код ЄДРПОУ 35905571), відповідно до умов якого, банк відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом в розмірі 60 892 047.00 грн;

3. Іпотечним договором (майнової поруки), посвідченим 27.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №4939, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з майновим поручителем ОСОБА_6 ;

4. Іпотечним договором (майнової поруки), посвідченим 27.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №4934, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з майновим поручителем ОСОБА_1 ;

5. Іпотечним договором (майнової поруки), посвідченим 27.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №4939, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з майновим поручителем ОСОБА_2 ;

6. Іпотечним договором, посвідченим 26.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №2586, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571), згідно з яким останнє в забезпечення вимог ПАТ "Укрінбанк", що випливають з кредитного договору від 27.08.2012 №4804 передало в іпотеку належні йому майнові права (номер запису про обтяження 1439695);

7. Іпотечним договором, посвідченим 16.09.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №2213, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з ОСОБА_3 , РНКОПГІ НОМЕР_1 , згідно з яким ОСОБА_3 в забезпечення вимог ПАТ "Укрінбанк", що випливають з кредитного договору від 16.09.2010 №4706 передав в іпотеку: квартиру, загальною площею 67,10 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням змін та доповнень, внесених наступними договорами про внесення змін та доповнень: №1 від 14.09.2012; №2 від 12.02.2013; №3 від 30.08.2013; №4 від 07.10.2013; №5 від 21.11.2013; №6 від 23.07.2015;

8. Іпотечним договором, посвідченим 16.09.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №2210, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з ПП "Грін-Грей" (код ЄДРПОУ 31814023);

9. Договором поруки від 27.08.2012, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з громадянином України ОСОБА_3 , відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручився перед ПАТ "Укрінбанк" за виконання ТОВ "Укрполіскорм" зобов`язань по кредитному договору від 27.08.2012 №4804;

10. Договором поруки від 27.08.2012, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з громадянином України ОСОБА_4 , відповідно до умов якого ОСОБА_4 поручився перед ПАТ "Укрінбанк" за виконання ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571) зобов`язань по кредитному договору №4804 від 27.08.2012;

11. Договором поруки від 16.09.2010 №1, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з ПАТ "НВФ "Хімімпекс" (код ЄДРПОУ 34779537) та ТOB "УКРПОЛІСКОРМ" (код ЄДРПОУ 35905571), відповідно до умов якого ПАТ "НВФ "Хімімпекс" поручилося перед ПАТ "Укрінбанк" за виконання ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571) зобов`язань по кредитному договору від 16.09.2010 №4706, з урахуванням внесених змін наступними додатковими угодами до договору поруки;

12. Договором поруки від 16.09.2010 №2, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з ПАТ "СП "Хімімпекс трейдинг" (код ЄДРПОУ 354162552), відповідно до умов якого останнє поручилося перед ПАТ "Укрінбанк" за виконання ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571) зобов`язань по кредитному договору від 16.09.2010 №4706;

13. Договором поруки від 16.09.2010 №3, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з ПП "Грін-Грей" (код ЄДРПОУ 31814023), відповідно до умов якого останнє поручилося перед ПАТ "Укрінбанк" за виконання ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571) зобов`язань по кредитному договору від 16.09.2010 №4706, з урахуванням внесених змін наступними додатковими угодами до договору поруки: від 14.09.2012 №1, від 12.02.2013 №2, від 30.08.2013 №3;

14. Договором поруки від 16.09.2010 №4, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з громадянкою України ОСОБА_5 , відповідно до умов якого остання поручилася перед ПАТ "Укрінбанк" за виконання ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571) зобов`язань по кредитному договору від 16.09.2010 №4706, з урахуванням внесених змін наступними додатковими угодами до договору поруки: від 14.09.2012 №1, від 12.02.2013 №2, від 30.08.2013 №3;

15. Договором поруки від 16.09.2010 №5, укладеним ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з громадянином України ОСОБА_3 , відповідно до умов якого останній поручився перед ПАТ "Укрінбанк" за виконання ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571) зобов`язань по кредитному договору від 16.09.2010 №4706, з урахуванням внесених змін наступними додатковими угодами до договору поруки;

16. Договором поруки від 30.08.2013 №6, укладеного ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 05839888) з ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 36360269) та ТОВ "Укрполіскорм" (код ЄДРПОУ 35905571);

Позивач, звертаючись з позовом до суду, зазначив, що на сьогоднішній день юридичною особою із кодом 05839888 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ПАТ "Укрінком".

20.05.2019 ДП "Сетам" було проведено електронні торги з продажу лоту №347004 - право вимоги за Кредитним договором від 27.08.2012 №4804 та Кредитним договором від 16.09.2020 №4706, переможцем яких було визнано ТОВ "ФК Горизонт" із ціною продажу у розмірі 16 500 000,00 грн., про що було складено протокол №406894 проведення електронних торгів від 20.05.2019 (надалі - "Протокол").

27.05.2019 між Агентством (продавець) та ТОВ "ФК Горизонт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1 якого визначено, що у порядку та на умовах визначених цим договором продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти права вимоги за договорами на активи, що зазначені у специфікації до договору, що є невідємною частиною договору (додаток 1) і сплатити за активи певну грошову суму.

Згідно із п.п. 2, 3 Договору реалізація активів здійснюється продавцем відповідно до положень ст.ст. 1, 9, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", керуючись статтями 514, 632, 656 Цивільного кодексу України, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2019 у справі №761/5783/19. Ціна договору становить 16 500 000,00 грн. відповідно до Протоколу.

В додатку 1 до Договору його сторонами погоджено Специфікацію, згідно якої визначено права вимоги, що переходять від продавця до покупця, а саме, права вимоги за Кредитними договорами та Договорами забезпечення.

Таким чином, судом першої інстанції вирішувався спір у справі за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія", що стосується законності торгів, оформлених Протоколом, та укладеного за наслідками їх проведення Договору щодо відповідних прав вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 зазначила, що перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" та наступних осіб, які заявляли про отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своєї діяльності "банківської діяльності" без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 не відповідають вимогам банківського законодавства.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що правонаступництва в розумінні процедури реорганізації не відбулося.

На сьогодні існує дві юридичні особи - ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія", які мають один і той самий ідентифікаційний код юридичної особи - 0583988, але з різними за своєю природою органами управління - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Загальні збори відповідно.

Позивачем у даній справі не доведено, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Український інноваційний банк" реалізували у повній мірі вказівки, викладені у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, не доведено, що позивач є правонаступником прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк", у тому числі щодо прав вимоги, які були предметом оскаржуваних торгів та договору.

Разом з тим, положення вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду містять вказівки щодо правил переходу прав та обов`язків, порядку ліквідації або реорганізації юридичної особи, у тому числі банківської установи.

Так, за змістом статей 80, 83 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Законом України "Про акціонерні товариства" визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

Відповідно до частини 6 статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" (далі за текстом - у редакції, чинній станом на час внесення змін до установчих документів ПАТ "Укрінбанк") визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

У статті 2 цього Закону надано значення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема передбачено, що банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Відповідно до статті 4 цього Закону банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

За змістом статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з частинами 1 і 7 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

У справі "Котов проти Російської Федерації" зазначено, що "порушення процедури могло мати руйнівні наслідки для економіки держави, тим самим зачепивши велику кількість індивідуальних майнових прав" (п. 117 постанови Великої Палати ЄСПЛ від 2 квітня 2012, справа "Котов проти Російської Федерації", скарга № 54522/00). У цій справі ЄСПЛ визнав, що за певних обставин стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції може вимагати заходів, які необхідні для захисту права власності навіть у справах, які стосуються спорів між фізичними особами або компаніями (п. 112 постанови). У справі "Прессос Компанія Нав`єра С. А." та інші проти Бельгії" (рішення від 20 листопада 1995, Series A No. 332) ЕСПЛ підкреслив, що національні органи мають широкі межі розсуду при визначенні того, що є "в інтересах суспільства". Суд наголосив, що цілком прийнятним є те, що законодавець користується більшими можливостями для здійснення соціально-економічної політики, і Суд поважає підхід законодавця до проблеми вимог, пов`язаних з "інтересами суспільства".

У даній справі це означає, що у відносинах, пов`язаних зокрема з реорганізацією або ліквідацією банків неухильне виконання процедурних вимог, встановлених спеціальним законодавством у цій сфері, може мати вирішальне значення для виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків у суб`єктів цих відносин.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам. Ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку.

Згідно зі статтями 26-27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку. У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається. Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку. Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності. Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Водночас відповідно до частин 1-3 статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

За змістом статті 16 цього Закону статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов`язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку, відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.

При цьому, зважаючи на положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема статтю 2 цього Закону, передача, прийняття майна банку, його коштів, прав та обов`язків правонаступником є наслідком саме реорганізації банку, проведеної із дотриманням процедури, визначеної цим Законом.

Крім того, згідно зі статтею 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність" правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про наступні свої дії: звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду; зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів; припинення банківської діяльності.

Ураховуючи зазначені положення законодавства, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, що ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк", оскільки такі дії вчинено без дотримання відповідної процедури та не відповідають положенням чинного законодавства.

Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас, залишення позивачем у цьому випадку за собою ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", як банківській установі, при його первісній державній реєстрації, суперечить наведеному вище законодавству.

З огляду на висновки, до яких прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, ПАТ "Українська інноваційна компанія" повинно бути або ліквідовано, або реорганізовано у встановленому законом порядку.

Колегія суддів констатує, що до поданої Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" позовної заяви у даній справі не додано доказів, які б підтверджували обставини правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та не доведено належними та беззаперечними доказами порушення прав та обов`язків позивача щодо прав вимоги, які були предметом оскаржуваних торгів, за результатами яких складено оскаржуваний протокол та укладено оскаржуваний Договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні чинного законодавства, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини и основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть статті 13 Конвенції зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Оскільки в даному випадку не було вирішене питання щодо переходу прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" з подальшою реорганізацією або ліквідацією ПАТ "Український інноваційний банк", то ці обставини, наразі, не породжують право та виключають можливість ПАТ "Українська інноваційна компанія" звертатись з даним позовом як правонаступника ПАТ "Український інноваційний банк, у тому числі щодо прав вимоги, які були предметом оскаржуваних у даній справі торгів, Протоколу та Договору.

З`ясувавши характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), недоведеність порушеного права чи інтересу позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованими доводи скаржників про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, рішення суду першої інстанції від 28.07.2020 у даній справі - скасувати із прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в задоволені позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі №910/7962/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про часткове скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі №910/7962/19.

Щодо заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі №910/7962/19, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись вищевказаною статтею, колегія суддів прийшла до висновку про їх скасування у зв`язку з скасуванням оскаржуваного рішення, та прийняттям нового рішення про відмову в позові, на забезпечення якого були вжитті ці заходи забезпечення.

В апеляційній скарзі Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів заявлена також вимога про розподіл судових витрат, понесених Агентством у справі.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах спростовують висновки місцевого господарського суду, апеляційні скарги підлягають задоволенню і судові витрати за її подання покладаються судом на позивача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Горизонт , Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі №910/7962/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі №910/7962/19.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів судові витрати у сумі 8 644,00 грн (вісім тисяч шістсот сорок чотири гривні п`ятдесят п`ять копійок), пов`язаних з апеляційним переглядом рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі №910/7962/19.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Справу №910/7962/19 направити до господарського суду міста Києва .

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст виготовлено 02.11.2020.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Б.М. Поляков

В.О. Пантелієнко