Рішення

від 23.09.2020 по справі 910/301/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2020Справа № 910/301/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАР1И В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна"

до Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича

про стягнення заборгованості в розмірі 56 050,00 грн,

та

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна"

про визнання договору недійсним

Представники учасників процесу згідно протоколу від 23.09.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича про стягнення заборгованості в розмірі 56 050,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про порушення відповідачем термінів оплати за послуги з транспортно-експедиційного обслуговування за заявкою № 13/02Е від 20.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" до Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича про стягнення заборгованості в розмірі 56 050,00 грн було залишено без руху з огляду на відсутність доказів сплати позивачем судового збору у встановленому розмірі та встановлено строк для усунення недоліків.

До канцелярії суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено доказ сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/301/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

26.05.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на первісний позов.

26.05.2020 до канцелярії суду надійшов зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" про визнання договору недійсним.

16.06.2020 без виклику представників сторін суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/301/20 за правилами загального позовного провадження, зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" про визнання договору недійсним прийняти до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" про визнання договору недійсним об`єднати в одне провадження з первісним позовом по справі № 910/301/20, підготовче засідання призначити на 08.07.2020.

12.06.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на зустрічний позов.

У підготовчому засіданні 08.07.2020 було оголошено перерву до 29.07.2020.

28.07.2020 до канцелярії суду представником ФОП Поліщука В, О. подано заперечення на відповідь на відзив.

За наслідками засідання 29.07.2020 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі № 910/301/20 на 30 днів до 16.09.2020 (включно) та відкласти підготовче засідання у справі на 02.09.2020.

26.08.2020 до канцелярії суду представником ТОВ "Сонекс Україна" подано додаткові пояснення.

За наслідками судового засідання 02.09.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.09.2020.

У призначеному судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові. У задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача у свою чергу заперечував проти задоволення позовних вимог, пославшись на викладені у відзиві обставини. Також підтримав пред`явлені ним зустрічні позовні вимоги.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна", як перевізником, та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком Василем Олександровичем, як замовником, була укладена заявка-договір № 13/02Е від 20.12.2018 на перевезення вантажу (далі - договір).

За умовами укладеного договору відповідач зобов`язався здійснити перевезення вантажу (товару) з Італії (місто Убольдо 21040) в Україну (м. Київ). При цьому датою завантаження вантажу вказано - 20.12.2018, а датою розвантаження 24-26.12.2018 відповідно.

Відповідно до відомостей із заявки найменування вантажу (товару) - обладнання, 2 пал.-2,45*0,80*1,10, вага 280 кг; 2 пал.-0,96*0,98*2,25, вага 540 кг.

Вартість за надані послуги згідно з умовами договору-заявки становить 1750 євро за перевезення вантажу та 40 євро за митне оформлення за курсом НБУ станом на день розмитнення. Строк оплати становить 14 банківських днів по оригіналам документів.

На підтвердження здійснення замовленого перевезення позивачем до матеріалів справи долучено CMR від 20.12.2018 із відмітками митниці про пересічення кордону та печаткою отримувача вантажу, згідно з якою вантаж загальною вагою 820 кг доставлений за маршрутом Італія (місто Убольдо) - Україна (м. Київ).

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СУНФ-000189 від 28.12.2018 та рахунку-фактури вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Італія (місто Убольдо) - Україна (м. Київ) становить 56 050,00 грн. Дані документи направлялися відповідачу 10.01.2019 згідно з експрес-накладною № 59000392138280 ТОВ Нова Пошта , що були отримані ним 14.01.2019 згідно відомостей з веб-сайту ТОВ Нова Пошта щодо відстеження поштових відправлень.

Оскільки відповідач оплату міжнародних транспортно-експедиційних послуг не здійснив, позивач звертався до останнього з претензією № 1/010819 від 01.08.2019 із долученими заявкою № 13/02Е від 20.12.2018, рахунком-фактурою із актом здачі-прийняття робіт № СУНФ-000189 від 28.12.2018, CMR від 20.12.2018, експрес-накладною № 59000392138280 ТОВ Нова Пошта . Водночас, відповідач оплату заборгованості не здійснив, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач послався на недосягнення між сторонами згоди на надання послуг позивачем, що підтверджується відсутністю оплати відповідачем таких послуг.

Одночасно, відповідачем пред`явлено зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору-заявки № 13/02Е від 20.12.2018 з огляду на відсутність волевиявлення відповідача на укладення спірного договору та не вчинення ним жодних конклюдентних дій щодо визнання зобов`язань за таким договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до пункту 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відтак, між сторонами укладений договір перевезення у спрощеній формі, за яким відповідач надав заявку на перевезення вантажу, а позивач здійснив її виконання.

Згідно положень статей 901 та 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.

Оформлення належним чином міжнародної автомобільної накладної CMR від 20.12.2018 із відмітками митниці про пересічення кордону та печаткою отримувача вантажу є належним підтвердженням надання послуг з перевезення вантажу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору-заявки передбачено, що строк оплати послуг становить 14 банківських днів по оригіналам документів по курсу НБУ станом на день розвантаження.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу претензію від 01.08.2019 про сплату заборгованості за надані послуги в розмірі 56 050,00 грн, до якої додавав наступні документи, а саме: заявку № 13/02Е від 20.12.2018, рахунок-фактуру з актом здачі-прийняття робіт № СУНФ-000189 від 28.12.2018, CMR від 20.12.2018, експрес-накладну № 59000392138280 ТОВ Нова Пошта .

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг, обумовлених договором настав, сума боргу відповідача, яка складає 56 050,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо пред`явлених зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору-заявки № 13/02Е від 20.12.2018, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підтвердженням наявності волевиявлення Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича, як замовника, є направлення ТОВ "Сонекс Україна" заявки № 13/02Е від 20.12.2018 на здійснення перевезення за маршрутом Італія (місто Убольдо) - Україна (м. Київ).

Твердження в зустрічних позовних вимогах про протилежне, а саме про відсутність у подальшому необхідності у наданні послуг позивачем за первісним позовом, жодними доказами не підтверджені.

Поряд із цим, посилання в зустрічній позовній заяві на відсутність вчинення позивачем за зустрічним позовом конклюдентних дій по укладенню спірного договору-заявки не доводить відсутності в останнього вільного волевиявлення на укладення такого договору.

Дані заперечення зводяться до намагання визнати спірний договір одночасно й неукладеним, оскільки питання щодо акцептування пропозиції укласти договір стосується саме підстав для встановлення факту укладення договору.

Разом із цим, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

За умовами статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У той же час, за встановленими судом обставинами, пропозиція щодо укладення спірного договору зроблена саме позивачем за зустрічним позовом, який направив відповідачу за зустрічним позовом відповідну заявку на надання послуг з перевезення вантажу. Отже, вчинення конклюдентних дій по акцептуванню вказаної заявки належить саме до прав іншої сторони, тобто відповідача за зустрічним позовом.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Отже, направлення стороною заявки на надання послуг зі здійснення перевезення вантажу та в подальшому пред`явлення зустрічних позовних вимог про визнання вказаного договору-заявки недійсним, суперечить попередній поведінці по укладенню договору.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" до Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича про стягнення заборгованості в розмірі 56 050.00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна"(07301, Київська область, місто Вишгород. Вулиця Набережна, будинок 7-А, офіс 208, ідентифікаційний код 37868561) 56 050,00 грн (п`ятдесят шість тисяч п`ятдесят гривень 00 копійок) боргу та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Поліщука Василя Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" про визнання договору недійсним - відмовити повністю.

4. Судові витрати, пов`язані з розглядом зустрічного позову, покладаються на Фізичну особу- підприємця Поліщука Василя Олександровича.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.11.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ