Рішення

від 02.11.2020 по справі 910/9454/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2020Справа № 910/9454/20

За позовом Комунального підприємства Київтранспорксервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю АУРІГЕР

про стягнення 66 019,21 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АУРІГЕР (відповідач) про стягнення 66 019,21 грн на підставі Договору № ДНП-2018-04/07 про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування від 27.04.2018, а саме: 57 096,00 грн основного боргу, 6 703,16 грн пені, 1 136,90 грн інфляційних втрат, 1 083,15 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за наведеним договором з оплати права на екслуатацію фіксованих місць для паркування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за період з липня 2019 року по лютий 2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 позовну заяву Комунального підприємства Київтранспорксервіс залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

22.07.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху).

З 20.07.2020 по 02.08.2020 суддя Гумега О.В. перебувала у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 позовну заяву Комунального підприємства Київтранспорксервіс прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9454/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/9454/20.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 про відкриття провадження у справі № 910/9454/20.

26.08.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

04.09.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, а також просив застосувати спосіб захисту відповідача - визнання відсутності його вини за несплату платежів згідно укладеного Договору № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018, які відбулися як наслідок невиконання позивачем своїх зобов`язань згідно укладеного між сторонами Договору в період з липня 2019 року по лютий 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 було витребувано у позивача: належним чином засвідчені копії актів надання послуг за січень 2020 року на суму 7 254,00 грн та за лютий 2020 року на суму 6 786,00 грн; письмові пояснення із наданням відповідних доказів стосовно обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву; докази того, що протягом строку дії Договору № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018 зазначені в ньому фіксовані місця для паркування були вільними від претензій третіх осіб; докази того, що станом на час укладання Договору № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018 договір з ТОВ "МТР ГРУП" був розірваний. Вказаною ухвалою у відповідача було витребувано належним чином засвідчену копію акту від 30.11.2018, складеного ТОВ Юридична компанія Атлант .

01.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

07.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2020 надійшли письмові пояснення.

02.11.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків, відзив на позовну заяву, письмові пояснення позивача та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач (КП Київтранспарксервіс ) в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне:

- між позивачем та відповідачем укладено Договір № ДПН-2018-04/07 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 27.04.2018 (далі - Договір або Договір № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018);

- починаючи з липня 2019 року відповідач свої обов`язки за Договором належним чином не виконує та не сплачує кошти за експлуатацію фіксованих місць паркування, у зв`язку з чим, на твердження позивача, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за період з липня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 57 096,00 грн (основний борг);

- 18.02.2020 позивач направив на адресу відповідача лист № 053/05/-621 від 17.02.2020, відповідно до якого повідомив останнього про те, що Договір № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018 вважається таким, що розірваний з 01.03.2020, а відповідач зобов`язаний в термін до 15.03.2020 звільнити паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Жукова та вул. Шолом Алейхема;

- з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 053/05-1640 від 22.04.2020 про сплату заборгованості, проте, відповідач залишив зазначений лист-вимогу без задоволення;

- враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач звернувся з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором № ДНП-2018-04/07 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 27.04.2018 у розмірі 66 019,21 грн, з яких: 57 096,00 грн основного боргу, 6 703,16 грн пені, 1 136,90 грн інфляційних втрат, 1 083,15 грн 3% річних.

Відповідач (ТОВ АУРІГЕР ) згідно відзиву на позовну заяву вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі з огляду на таке:

- відповідач не визнає своєї вини за несплату платежів згідно Договору, оскільки така несплата виникла через порушення позивачем своїх зобов`язань згідно укладеного між сторонами Договору. Відповідач зазначає, що умовами Договору передбачено обов`язок позивача не тільки передати відповідачу фіксовані місця для паркування, але й проконтролювати та постійно моніторити виконання умов цього Договору;

- однак, в порушення умов п. 2.1.5 Договору, позивач надав право здійснення діяльності з паркування транспортних засобів на фіксованих місцях для паркування третім особам (ТОВ МТР ГРУП ) та не проконтролював належну передачу та звільнення фіксованих місць для паркування від ТОВ МТР ГРУП . Відповідач стверджує, що ТОВ МТР ГРУП до дати розірвання Договору незаконно здійснювало перешкоди відповідачу у праві експлуатації фіксованими місцями для паркування, що підтверджується доданою відповідачем до відзиву перепискою між позивачем та відповідачем, а також листами відповідача з вимогою усунути порушення з боку ТОВ МТР ГРУП його законного права щодо експлуатації фіксованих місць для паркування;

- відповідач також зазначає, що він на виконання укладеного Договору з позивачем додатково уклав договори з:

1) ТОВ Ірбіс Гарант від 18.09.2018 № 55 на підтримання контрольно-пропускного режиму на об`єкті ТОВ АУРІГЕР за адресою: м. Київ, перехрестя вулиць Маршала Жукова та вул. Шолом Алейхема;

2) ТОВ Юридична компанія Атлант про спільну діяльність від 21.11.2018 на об`єкті ТОВ АУРІГЕР за адресою: м. Київ, перехрестя вулиць Маршала Жукова та вул. Шолом Алейхема.

Проте, згідно зі складеними актами з ТОВ Ірбіс Гарант від 30.09.2018 та ТОВ Юридична компанія Атлант від 30.11.2018 на об`єкті ТОВ АУРІГЕР за адресою: м. Київ, перехрестя вулиць Маршала Жукова та вул. Шолом Алейхема неможливо виконувати зобов`язання згідно укладених договорів через фізичне перешкоджання працівниками ТОВ МТР ГРУП законній діяльності ТОВ Ірбіс Гарант , ТОВ Юридична компанія Атлант та ТОВ АУРІГЕР ;

- на думку відповідача, розрахунки пені, 3% річних та інфляційного збільшення, здійснені позивачем, є не вірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач також просив суд просив застосувати спосіб захисту відповідача - визнання відсутності його вини за несплату платежів згідно укладеного Договору № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018, які відбулися як наслідок невиконання позивачем своїх зобов`язань згідно укладеного між сторонами Договору, а саме надання відповідачу права на експлуатацію фіксованих місць для паркування, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, перехрестя вул. Жукова та вул. Шолом Алейхема, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту, вільними від претензій третіх осіб на зазначені фіксовані місця для паркування.

2. Норми права.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Внаслідок укладення Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Оцінка аргументів учасників справи.

27.04.2018 між КП Київтранспарксервіс (Сторона-1, позивач) та ТОВ АУРІГЕР (Сторона-2, відповідач) було укладено Договір № ДНП-2018-04/07, відповідно до п. 1.1 якого Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 36 (тридцяти шести) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотирьох) спеціальних місця для безкоштовно паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, перехрестя вул. Жукова та вул. Шолом Алейхема, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - Фіксовані місця для паркування ), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Під Фіксованими місцями для паркування в цьому Договорі визначено експлуатацію 36 (тридцяти шести) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотирьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, перехрестя вул. Жукова та вул. Шолом Алейхема, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (п. 1.2 Договору).

Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту набрання чинності Договору (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.2.6 Договору передбачено обов`язок Сторони-2 своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі Стороною-1 згідно з розділом 3 цього Договору.

Згідно п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018 плата Сторони-2 (відповідача) Стороні-1 (позивачу) згідно умов даного Договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 4,35 грн; ПДВ - 0,87 грн; збір за місця для паркування транспортних засобів - 1,28 грн. Ціна Договору складається з загальної суми оплати за провадження діяльності за весь період Договору (п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018).

Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018 плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, щодо якого проводиться оплата.

Пунктом 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018 передбачено, що Сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти Сторони-2 рахунок на оплату.

Щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 20 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень (п. 3.7 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018).

Умовами п. 4.2 Договору передбачено, що, у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Згідно п. 6.1 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.05.2018 року і діє до 31.12.2020 року.

Пунктом 6.5 Договору визначено право Сторони-1 на розірвання Договору в односторонньому порядку у випадку, якщо Сторона-2 не здійснила оплату в обсязі, встановленому розділом 3 цього Договору, і таке порушення триває більше ніж 30 календарних днів.

Про дострокове розірвання Договору відповідно до п. 6.5 цього Договору, Сторона-1 надсилає Стороні-2 письмове повідомлення не менш, ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати розірвання Договору. Повідомлення про розірвання Договору надсилається в порядку визначеному п. 8.4 даного Договору (п. 6.6 Договору).

Згідно п. 8.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018 усе листування між Сторонами здійснюється за поштовими адресами, зазначеними в Договорі. Повернення Стороні поштового відправлення, яке направлялося іншій Стороні Договору, із відміткою про відсутність адресата за вказаною в Договорі адресою (або адресою, вказаною в письмовому повідомленні про зміну адреси для надсилання кореспонденції, яке було отримане Стороною до відправлення поштового відправлення), або з відміткою про неявку представника Сторони до відділення поштового зв`язку за адресованим йому поштовим відправленням, вважається належним чином відправленим повідомленням іншої Сторони.

Матеріали справи містять лист № 053/05/-621 від 17.02.2020, який був надісланий позивачем відповідачу 18.02.2020, відповідно до якого позивач повідомив відповідача про те, що Договір № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018 вважається таким, що розірваний з 01.03.2020, а відповідач зобов`язаний в термін до 15.03.2020 звільнити паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Жукова та вул. Шолом Алейхема.

З огляду на зазначене, станом на час розгляду справи Договір є розірваним. Вказане не заперечувалось сторонами.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення заборгованості відповідача з оплати щомісячних платежів за право на експлуатацію фіксованих місць для паркування згідно Договору за період з липня 2019 року по лютий 2020 року в загальній сумі 57 096,00 грн (основний борг).

Враховуючи умови пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 3.3 Договору та Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018, відповідач мав сплати щомісячні платежі за надане на підставі Договору право на організацію та експлуатацію 36 місць для платного паркування транспортних засобів з визначеною платою 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу відповідно до кількості днів у місяці в таких сумах та у такий строк:

- за липень 2019 року - в сумі 7 254,00 грн до 22.07.2019 включно (враховуючи ч. 5 ст. 254 ЦК України);

- за серпень 2019 року - в сумі 7 254,00 грн. до 20.08.2019 включно;

- за вересень 2019 року - в сумі 7 020,00 грн до 20.09.2019 включно;

- за жовтень 2019 року - в сумі 7 254,00 грн до 21.10.2019 включно (враховуючи ч. 5 ст. 254 ЦК України);

- за листопад 2019 року - в сумі 7 020,00 грн до 20.11.2019 включно;

- за грудень 2019 року - в сумі 7 254,00 грн до 20.12.2019 включно;

- за січень 2020 року - в сумі 7 254,00 грн до 20.01.2020 включно;

- за лютий 2020 року - в сумі 6 786,00 грн до 20.02.2020 включно.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг за період з липня 2019 року по лютий 2020 року № 4858 від 31.07.2019, № 5714 від 31.08.2019, № 6523 від 30.09.2019, № 7485 від 31.10.2019, № 8556 від 30.11.2019, № 9482 від 31.12.2019, № 4487 та № 4488 від 31.05.2020. Вказані акти не підписані уповноваженим представником відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що за період дії укладеного Договору він так і не зміг скористатися своїм правом на експлуатацію фіксованих місць для паркування та отримання прибутку з них, оскільки ТОВ МТР ГРУП чинило перешкоди у користуванні вказаними місцями для паркування, а позивач в свою чергу не здійснив жодних дій для усунення таких перешкод та в порушення умов укладеного Договору не забезпечив відповідачу належні умови для користування фіксованими місцями для паркування. З огляду на зазначене, відповідач не підписав акти наданих послуг за період з липня 2019 року по лютий 2020 року та не здійснив оплату.

Умовами п. 3.7 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018 сторони погодили, що, у випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 20 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач направляв відповідачу зауваження чи заперечення стосовно вказаних актів надання послуг.

Враховуючи зазначене та положення п. 3.7 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2018, суд дійшов висновку про те, що акти надання послуг за період з липня 2019 року по лютий 2020 року № 4858 від 31.07.2019, № 5714 від 31.08.2019, № 6523 від 30.09.2019, № 7485 від 31.10.2019, № 8556 від 30.11.2019, № 9482 від 31.12.2019, № 4487 та № 4488 від 31.05.2020 є неналежними доказами надання послуг.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, викладені у відзиві. Суд також зазначає, що факт перешкоджання відповідачу у користуванні фіксованими місцями для паркування не є предметом доказування у даній справі. Матеріалами справи підтверджується, що у період з липня 2019 року по лютий 2020 року Договір № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018 був чинний, а отже у відповідача існував обов`язок щодо здійснення оплати за користування фіксованими місцями для паркування, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, перехрестя вул. Жукова та вул. Шолом Алейхема, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Таким чином, суд доходить висновку, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору № ДНП-2018-04/07 від 27.04.2018, відповідачем не була здійснена оплата за надані у період з липня 2019 року по лютий 2020 року послуги в загальній сумі 57 096,00 грн (основний борг), що підтверджується вищенаведеними та оціненими судом доказами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 57 096,00 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 1 136,90 грн інфляційних втрат та 1 083,15 грн 3% річних.

Згідно з 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у загальному розмірі 1 083,15 грн за період прострочки відповідачем сплати за надані послуги за період з липня 2019 року по лютий 2020 року вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з невірним розрахунком 3% річних в частині визначення початку перебігу прострочки відповідача за липень та жовтень 2019 року. Так, позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Тобто, у зв`язку з тим, що граничний строк оплати за липень 2019 року припадав на 20.07.2019 (вихідний день), прострочка відповідача з оплати за липень 2019 року розпочалась з 23.07.2019. Також, у зв`язку з тим, що граничний строк оплати за жовтень 2019 року припадав на 20.10.2019 (вихідний день), прострочка відповідача з оплати за жовтень 2019 року розпочалась з 22.10.2019.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача за перерахунком суду підлягають 3% річних у розмірі 1 081,36 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 1,79 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в загальному розмірі 1 136,90 грн в період прострочки відповідачем сплати за надані послуги, враховуючи, що суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог (ч. 1 ст. 14 ГПК України), суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог в сумі 1136,90 грн.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 6 703,16 грн пені

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (зі змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено невірний розрахунок пені в частині визначення початку перебігу прострочки відповідача за липень 2019 року та жовтень 2019 року. Так, позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Тобто, у зв`язку з тим, що граничний строк оплати за липень 2019 року припадав на 20.07.2019 (вихідний день), прострочка відповідача з оплати за жовтень 2019 року розпочалась з 23.07.2019. Також, у зв`язку з тим, що граничний строк оплати за жовтень 2019 року припадав на 20.10.2019 (вихідний день), прострочка відповідача з оплати за жовтень 2019 року розпочалась з 22.10.2019. За перерахунком суду, загальна сума пені за період прострочки відповідачем сплати за надані послуги за період з липня 2019 року по лютий 2020 року становить 6 676,33 грн, тоді як за розрахунком позивача сума пені складає 6 703,16 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 6 676,33 грн . В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені в сумі 26,83 грн задоволенню не підлягають.

4. Висновки суду.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку зібраним у справі доказам та аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Київтранспарксервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю АУРІГЕР підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають такі суми: 57 096,00 грн основного боргу, 1 081,36 грн 3% річних, 1 136,90 грн інфляційних втрат, 6 676,33 грн пені.

5. Розподіл судових витрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 101,09 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 0,91 грн покладається на позивача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АУРІГЕР (02217, м. Київ, пр. Маяковського, буд. 2-В, кв. 15; ідентифікаційний код 24088270) на користь Комунального підприємства Київтранспарксервіс (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код 35210739) 57 096,00 грн (п`ятдесят сім тисяч дев`яносто шість гривен 00 коп.) основного боргу, 1 081,36 грн (одну тисячу вісімдесят одну гривню 36 коп.) 3% річних, 1 136,90 грн (одну тисячу сто тридцять шість гривень 90 коп.) інфляційних втрат, 6 676,33 грн (шість тисяч шістсот сімдесят шість гривень 33 коп.) пені та 2 101,09 грн (дві тисячі сто одну гривню 09 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 02.11.2020.

Суддя Гумега О.В.