Ухвала

від 03.11.2020 по справі 911/3165/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/3165/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали заяви (вх. № 237/20 від 02.11.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто

01103, м. Київ, вул. Чорногірська, буд. 14, код ЄДРОПУ 39873573

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІКГ-6

04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-Г, код ЄДРПОУ 41261587

про визнання правочинів, рішень загальних зборів учасників та рішення учасника недійсними, повернення майна

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1563/20 від 27.05.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто до Товариства з обмеженою відповідальністю ІКГ-6 про визнання правочинів, рішень загальних зборів учасників та рішення учасника недійсними, повернення майна.

Крім того, від Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто надійшла заява (вх. № 237/20 від 02.11.2020) про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки.

Забезпечення позову обґрунтовано тим, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на те, що існує істотний ризик того, що майно може бути відчужене Товариством з обмеженою відповідальністю ІКГ-6 на користь інших осіб, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Фактичні обставини, що зазначені заявником.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Кредит Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто у липні - серпні 2015 року укладено договори купівлі-продажу та передано у власність заявника 42 земельні ділянки.

На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу здійснено реєстрацію права власності за позивачем на спірні земельні ділянки.

22.09.2015 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та рішення загальних зборів учасників позивача, оформлених протоколом № 23/09-15 від 23.09.2015 ОСОБА_1 став єдиним власником позивача.

12.10.2015 на підставі протоколу № 12/10-15 та наказу від 13.10.2015 ОСОБА_1 призначений директором товариства.

На підставі підробленого рішення загальних борів № 23/11/-18 від 23.11.2018 та акта прийому-передачі частки у статутному капіталі, ОСОБА_2 незаконно заволоділа корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто , які відчужила на користь ОСОБА_3 , який, у подальшому, відчужив їх на користь ОСОБА_4 .

Рішенням ОСОБА_4 як єдиного учасника, Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто вступило до іншої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю ІКГ-6 , власником якої був ОСОБА_4 та внесло у статутний капітал товариства спірні земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8323/19 встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій по відчуженню корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто та йому повернуті корпоративні права у товаристві.

Відтак, земельні ділянки незаконно вибули з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто , у зв`язку з чим, ним і заявляється позов у даній справі про визнання правочинів, рішень загальних зборів учасників і рішення учасника щодо спірних земельних ділянок недійсними та повернення вказаного майна.

За матеріалами заяви про забезпечення позову суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

З урахуванням позиції, що викладена у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процессу.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оцінка матеріалів заяви та висновки суду .

В обґрунтування забезпечення позову заявником зазначено, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на те, що існує істотний ризик того, що майно може бути відчужене Товариством з обмеженою відповідальністю ІКГ-6 на користь інших осіб, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проте, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Як вбачається з аркушу 10 заяви про забезпечення позову, заявнику відомо, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірні земельні ділянки накладено арешт на підставі таких судових рішень:

- ухвалою Броварського міськрайонного суду від 28.04.2020 у справі 361/2320/20 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю ІКГ-6 відчуження спірних земельних ділянок;

- ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.07.2019 у справі № 761/26299/19 в межах кримінального провадження № 12019100100000088 спірні земельні ділянки визнано речовими доказами та на них накладено арешт.

Відповідно до частин 1, 3 статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тобто, станом на дату подання заяви про забезпечення позову, спірні земельні ділянки вже перебувають під арештом як речові докази в межах кримінального провадження №12019100100000088 та відповідачу заборонено вчиняти дії щодо їх відчуження за ухвалою Броварського міськрайонного суду від 28.04.2020 у справі 361/2320/20, що, у свою чергу, за висновками суду, перешкоджає повторному накладенню арешту на зазначене майно в межах господарської справи № 911/3165/20, зокрема, накладенню додаткового обтяження на докази у кримінальній справі.

Суд відхиляє аргументи заявника відносно того, що чинні заборони можуть бути зняті протягом розгляду даної справи і відновлення порушеного права позивача буде поставлено під загрозу у зв`язку із неможливістю виконання рішення суду, оскільки, у випадку зняття арештів і заборон у справах № 361/2320/20 та 761/26299/19 позивач не позбавлений можливості повторно звернутись із заявою про забезпечення позову для захисту свого порушеного права.

Також судом враховано, що заявником не надано пропозицій до зустрічного забезпечення, в порушення пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, що обгрунтоване безпідставністю такого зустрічного забезпечення, оскільки відповідач однозначно не понесе збитків, що, за висновками суду, є лише припущенням, при чому, нічим не обгрунтованим, у тому числі, з огляду на значний розмір майна, на яке заявлено накладення арешту.

За результатами дослідження та оцінки матеріалів справи щодо забезпечення позову, в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки спірне нерухоме майно станом на дату звернення із заявою до суду вже перебуває під арештом і суду не доведено підстав, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову, що заявлені, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, зважаючи на предмет та підстави позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви (вх. № 237/20 від 02.11.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Дан-Авто (01103, м. Київ, вул. Чорногірська, буд. 14, код ЄДРОПУ 39873573) про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею - 03.11.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук