Ухвала

від 29.10.2020 по справі 914/1957/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.10.2020 Справа № 914/1957/16

Суддя Господарського суду Львівської області М.М.Петрашко, розглянувши матеріали

скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на дії Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі №914/1957/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Львівського комунального підприємства «За Замком»

про стягнення 44614,77 грн.

за участю представників :

від скаржника (позивача) не з`явився

від боржника (відповідача) не з`явився

від відділу ДВС А.М.Сеньків

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1957/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Львівського комунального підприємства «За Замком» про стягнення 44614,77 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2016р. позов у даній справі задоволено частково. Стягнуто з Львівського комунального підприємства «За Замком» на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 32785,28 грн. інфляційних втрат, 1763,34 грн. 3% річних та 1067,09 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

28.10.2016р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2016р. у справі №914/1957/16 видано наказ про стягнення з відповідача (боржника)вищезазначених грошових коштів.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії і бездіяльність Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі (вх.№2655/20 від 16.10.2020р.).

Ухвалою суду від 19.10.2020р. вказану скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 27.10.2020р. Протокольною ухвалою суду від 27.10.2020р.розгляд скарги відкладено до 29.10.2020р.

В судове засідання 29.10.2020р. з`явився представник відділу Державної виконавчої служби, щодо поданої скарги заперечив.

Скаржник (стягувач) та боржник участі представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі №914/1957/16, суд зазначає таке.

У поданій скарзі стягувач зазначає, що 05.10.2020р. на його адресу надійшла постанова від Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.09.2020р. ВП№58446319 у справі №914/1957/16.

Скаржник вважає, що зазначена постанова винесена органом державної виконавчої служби із порушенням закону.

Зокрема, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державна виконавча служба керується нормами пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження , в якому зазначено, що виконавчий документ повертається стягувану якщо: боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Таким чином скаржник зазначає, що підставою для повернення виконавчого документа з підстав зазначених у пункті 7 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження має бути інформація від Національної поліції про результати розшуку, однак в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази щодо результатів розшуку Національною поліцією транспортних засобів боржника.

Також скаржник зазначає, що крім транспортних засобів державна виконавча служба може здійснити звернення стягнення на кошти боржника та інше майно в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

Проте, за твердженням скаржника, жодні із дій, визначених законом, державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП№58446319 не вживались, рішення суду не виконується.

Вказані обставини, на думку скаржника, підтверджують бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення у справі №914/1957/16.

Враховуючи наведене, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії державного виконавця та просить:

- визнати неправомірною бездіяльність органу ДВС при примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 28.10.2016р. у справі № 914/1957/16, ВП №58446319;

- визнати неправомірними дії органу ДВС щодо повернення стягувачу наказу Господарського суду Львівської області від 28.10.2016р. у справі № 914/1957/16, ВП №58446319 з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження ;

- зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення прав стягувача у виконавчому провадженні ВП №58446319 та провести виконавчі дії у строки, встановлені Закону України Про виконавче провадження .

Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо поданої скарги заперечив з підстав, що наведені в запереченні (вх.№31066/20 від 27.10.2020р.).

Зокрема представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначив, що дії виконавця були спрямовані на примусове виконання виконавчого документа, та здійсненні ним на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України Про виконавче провадження .

Також, Відділ Державної виконавчої служби зазначає, що посилання скаржника на те, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі норми пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження має бути інформація від Національної поліції про результати розшуку, є необґрунтованим, оскільки повідомлення до державного виконавця про виявлення транспортного засобу через ІПНП до АСВП, відповідно до Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (зі змінами) № 64/261/5 від 30.01.2018р., не надходило, а тому вважається, що розшук транспортного засобу виявився безрезультатним.

Таким чином, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить суд у задоволенні скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про визнання бездіяльності Шевченківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити за безпідставністю.

Визнання дії заступника начальника Шевченківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо повернення стягувану наказу Господарського суду Львівської області від 28.10.2016р. №914/1957/16 ВП№58446319 з підстав передбачених пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження такими, що здійснені у відповідності до Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з примусового виконання рішень виконання рішень.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1, 2 та 4 статті 13 Закону України Про виконавче провадження , під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до частин 2, 3 статті 36 Закону України Про виконавче провадження , розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України Про виконавче провадження , виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Частиною 5 статті 52 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Державний виконавець відповідно до частини 8 статті 48 Закону проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Крім того, згідно із пунктом 14 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що 21.02.2019р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника (ВП № 58446319).

25.02.2019р. державним виконавцем скеровано виклик Директору Львівського комунального підприємства За Замком з`явитись до державного виконавця 05.03.2019 на 10:00 год.

10.04.2019р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу, який згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України у Львівській області зареєстровано за боржником, а саме транспортний засіб марки ЗИЛ 433362 КО-435, тип кузова СМІТТЄВОЗ-С, №шасі НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником на праві власності нерухоме майно не зареєстроване. За адресою вказаною у виконавчому документі боржник відсутній про що складено акт державного виконавця від 16.04.2019 року.

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України №1050197050 від 26.03.2019р. на запит № 54611427 від 25.03.2019р. у боржника є відкриті розрахункові рахунки в банківських установах.

16.04.2019 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до відповіді Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , у Львівського комунального підприємства За Замком недостатньо коштів для виконання постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів від 16.04.2020р.

Відповідно до відповіді Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (вих.№696/1в) на вищезазначену постанову, за інформацією, яка є у його володінні, станом на 14.07.2016р. відкриті рахунки в Львівського комунального підприємства За Замком в товаристві відсутні.

Відповідно до відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, відповідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 не передбачено право державного виконавця здійснювати примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржників, відкритих в органах Казначейства, в тому числі шляхом накладення арешту на його рахунки.

Крім того зазначається, що боржник - ЛКП За Замком не перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні та не має відкритих рахунків в органах Казначейства Львівської області.23.05.2019р. державним виконавцем повторно винесено постанову про розшук майна боржника: транспортний засіб марки ЗИЛ 433362 КО-435, тип кузова СМІТТЄВОЗ-С, №шасі НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 .

20.08.2019р. державним виконавцем скеровано вимогу з`явитись до державного виконавця 11.09.2019р. на 11:00 год. На адресу Шевченківського ВДВС надійшло пояснення директора ЛКП За Замком (вх.№ 17197/15.6-33 від 11.09.2019 р.), в якому йдеться про те, що у зв`язку із відсутністю коштів не в змозі погасити заборгованість.

За адресою м. Львів, вул. Польова, 29А та м. Львів, вул. Зустрічна, 1 ні боржника належного йому на праві власності майна не виявлено, про що складено акти державного виконавця від 28.09.2020р.

30.09.2020р. винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 7 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, в матеріалах справи містяться докази розшуку боржника та докази перевірки майнового стану боржника як щодо виявлення рахунків, так і щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , спрямовані на виконання виконавчого документа у справі № 914/1957/16, а тому у суду відсутні підстави для задоволення скарги Акціонерного товариства Акціонерна компанія Нафтогаз України в частині визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при примусовому виконанню наказу Господарського суду м. Львова від 28.10.2016 №914/1957/16, ВП №58446319, та зобов`язати державного виконавця державного виконавця усунути порушення прав стягувача -Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у виконавчому провадженні ВП №58446319 та провести виконавчі дії у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження`виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до пунктів 1,3,4 розділу ІІІ Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 30.01.2018 №64/261/5, підставою для залучення поліцейських до розшуку транспортного засобу боржника є постанова державного, приватного виконавця про такий розшук. Постанова державного, приватного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) транспортного засобу боржника, постанова начальника відділу державної виконавчої служби про скасування постанови державного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) транспортного засобу боржника надсилається до ІПНП в електронному вигляді з використанням ЕЦП державного, приватного виконавця, який виніс відповідну постанову, через АСВП не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення. Про виявлення та затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук, поліцейський інформує державного, приватного виконавця шляхом надсилання повідомлення через ІПНП до АСВП.

Враховуючи наведене, посилання скаржника на те, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачу має бути інформація від Національної поліції про результати розшуку є безпідставним, оскільки відповідно до вищезазначеного Порядку обмін між Головним сервісним центром МВС та відділами ДВС відбувається виключно з використанням електронного цифрового підпису через Автоматизовану систему виконавчих проваджень. При виявленні транспортного засобу поліцейський інформує державного, приватного виконавця шляхом надсилання повідомлення через ІПНП до АСВП.

В матеріалах справи відсутні докази надходження до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомостей про виявлення транспортного засобу, а тому суд дійшов висновку, що розшук транспортного засобу виявився безрезультатним.

Таким чином, державним виконавцем обґрунтовано винесено постанову про повернення стягувачу наказу Господарського суду Львівської області від 28.10.2016р. у справі №914/1957/16, у відповідності до вимог пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки транспортного засобу марки ЗИЛ 433362 КО-435, тип кузова СМІТТЄВОЗ-С, №шасі НОМЕР_1 , №кузова НОМЕР_2 , розшук якого здійснювався поліцією, - не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, а тому в задоволенні скарги про визнання неправомірними дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо повернення стягувачу наказу Господарського суду м. Львова від 28.10.2016 №914/1957/16 ВП №58446319 з підстав передбачених пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" слід відмовити.

Разом з цим суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012, відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

У вказаному рішенні Конституційного суду України від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012 зазначено також, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 343 Господарського процесуального Кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частиною 3 статті 343 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з пунктом 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку визнати доводи скаржника неправомірними та постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1 . У задоволенні скарги на дії приватного виконавця у справі №914/1957/16 відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03.11.2020р.

Суддя М.М. Петрашко