Рішення

від 03.11.2020 по справі 340/890/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/890/19

провадження № 2-кас/340/20/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство "Куделі Михайла Миколайовича" (27000, Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, вул. Центральна, 108, офіс, 1, код ЄДРПОУ 38680586)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через представника Науменка І.Ф., звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у справі №340/890/19 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі №340/890/19 рішення Кіровоградського ОАС від 06.06.2019 р. - скасовано, прийнято рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 11.08.2020 р. задоволено касаційні скарги позивачів, рішення Кіровоградського ОАС від 06.06.2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року у справі №340/890/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до суду 02.09.2020 року та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу передана головуючій судді ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, за договором оренди землі, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_4 , останньому надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 16,7110 га за кадастровим номером 3521781500:02:001:9001, яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Право оренди за ОСОБА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №3869891 від 16.12.2013 року (т.1,а.с. 69 - 77, 110 - 113)

В подальшому, ОСОБА_4 створено фермерське господарство "Куделі Михайла Миколайовича", яке зареєстроване як юридична особа 17.12.2013 року. Головою цього фермерського господарства став ОСОБА_5 (т.1,а.с. 114 - 119)

Позивачі відповідно до Статуту фермерського господарства " ОСОБА_5 " є членами цього господарства. Зокрема ОСОБА_1 є онуком засновника, а ОСОБА_2 є дружиною сина засновника фермерського господарства (т.1, а.с. 89 - 104)

У березні 2017 року позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявами, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель вказаного вище фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (т.1, а.с. 17 - 18)

За вказаними заявами ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видало накази №11-2036/14-18-СГ від 20.04.2018 року, №11-2297/14-18-СГ від 11.05.2018 року, якими кожному з позивачів надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) у власність із земель сільськогосподарського призначення ФГ "Куделя М.М." (т.1, а.с. 20 - 21)

На підставі цих наказів за замовленням позивачів, інженер - землевпорядник ФОП ОСОБА_6 виготовила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ "Куделі Михайла Миколайовича", у власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 16,7110 га на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (т.1. а.с. 10 - 80).

Розроблений проект землеустрою був поданий розробником на погодження та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про що складено висновок №18210/82-18 від 14.12.2018 року (т.1, а.с. 78 - 79).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок разом із заявою позивачів від 21.02.2019 року поданий ними на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (т.1, а.с. 87).

Відповідач листом №КО-1185/0-859/0/17-19 від 27.02.2019 року повідомив позивачів про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, вказавши на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам частини 1 статті 121 Земельного кодексу України; матеріали проекту землеустрою доповнити інформацією про створення фермерського господарства та членів господарства (Закон України "Про фермерське господарство") (т.1, а.с. 88).

Вказані обставини встановлені судовими рішеннями та, відповідно до приписів ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

При цьому, Верховний суд, приймаючи рішення про скасування рішення Кіровоградського ОАС від 06.06.2019 р. та постанови Третього ААС від 07.10.2019 у справі №340/890/19, зазначив, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалась відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою, викладену у листі, на предмет дослідження положень ЗК України. Судами не надано оцінку матеріалам проекту землеустрою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно абз.2 ч.5 ст.20 ЗК України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Відповідно до ст.33 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно ч.1 ст.371 ЗК України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом "б" ч.1 ст.121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З наданого до суду проекту землеустрою вбачається, що цільове призначення земельної ділянки, відповідно до класифікатора видів цільового призначення земель - А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане цільове призначення визначено і в наказах про надання дозволу на розроблення землеустрою (т.1,а.с.20-21) і витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1,а.с.81-86).

Згідно ч.1 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає обов`язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.2 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ч.4 ст.186-1 ЗК України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Підставою для висновку відповідача про те, що проект землеустрою не підлягає погодженню є доводи відповідача про те, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам ч. 1 ст.121 ЗК України, що спростовано судом, адже наказами від 20.04.2018 року ОСОБА_2 , від 11.05.2018 року ОСОБА_1 надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного с/г виробництва.

Згідно ч.6-8 ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, відповідачем має бути надано висновок про погодження або про відмову в погодженні земельної ділянки з обов`язковим викладенням мотивів та посиланням на закони та прийняті, відповідно до них, нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

В даному випадку, вказаний обов`язок відповідачем не виконаний.

Крім того, за результатами розгляду поданого проекту, відповідач листом повідомив позивачів про його невідповідність вимогам земельного законодавства.

Разом з цим, правовий статус ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до пункту 10 Положення №333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення затвердження проекту землеустрою або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у області.

Такий правовий висновок відповідає позиції, наведеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справах №820/4219/17 та №820/4439/17.

В межах цього адміністративного спору встановлено, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру про затвердження проекту землеустрою чи відмову у його затверджені у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Тому, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №812/1646/17,від 28.02.2019 у справі №808/3081/17, від 22 квітня 2020 року у справі №818/1707/16.

Зазначена вище бездіяльність є порушенням прав позивача на розгляд суб`єктом владних повноважень його заяви у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Суд враховує, що поняття дискреційних повноважень, що наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку суд дійсно не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.

Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

До аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду, здійснюючи касаційний розгляд справи №813/2273/18 (постанова від 20.08.2019).

Разом з тим, такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями.

У світлі такого правового регулювання, надані процесуальним законом повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У даному випадку відповідач взагалі не вирішив порушене заявником питання і не ухвалив з цього приводу жодного рішення у формі та за процедурою, визначеною законом. Так, у спірних правовідносинах заявників лише повідомлено листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про те, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів (т.1,а.с.88). Водночас, зі змісту цієї ж відповіді вбачається, що відповідач жодним чином не аналізував подані заявником документи на предмет їх комплектності і відповідності вимогам законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини. Тобто, такий лист носив суто інформативний характер, тоді як відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області не було надано жодної оцінки поданим позивачами документам за процедурою, передбаченою відповідними правовими нормами Земельного кодексу України.

Надання ж оцінки заяви і доданим до неї документам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом державної влади, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянув відповідне питання та не надав оцінки поданим позивачами документам, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про затвердження проекту землеустрою - є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача належним чином та за встановленою законом процедурою розглянути заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки з прийняттям рішення, оформленого у відповідності з вимогами законодавства.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивачів вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яка полягає у не вирішенні заяви позивачів та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх №21.02.2019) про затвердження проекту землеустрою щодо надання у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,9478 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9125) та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,7632 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9126) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачами сплачено судовий збір по 768,40 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями (т.1,а. с. 3-4).

Оскільки, позов задоволено чакстково, суд стягує на користь позивачів судові витрати (судовий збір) по 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження, погодженого у встановленому законом порядку, проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді фермерського господарства "Куделі Михайла Миколайовича", загальною площею 16,7110 га, що розташовані на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та надання їх у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх №21.02.2019) про затвердження проекту землеустрою щодо надання у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,9478 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9125) та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,7632 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9126) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко