Постанова

від 29.04.2021 по справі 340/890/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 340/890/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (суддя Петренко О.С., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 03.11.2020 року) в справі №340/890/19 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області третя особа: фермерське господарство Куделі Михайла Михайловича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

03.04.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачі) звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просили визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про затвердження погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді фермерського господарства Куделі Михайла Миколайовича , загальною площею 16,7110 га, що розташовані на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та надання їх у власність; зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження вказаного проекту землеустрою та надати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 7,9478 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9125) та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8,7632 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9126) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - фермерське господарство Куделі Михайла Миколайовича .

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у в задоволенні позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року скасовано, прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 11.08.2020 року задоволено касаційні скарги позивачів, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказував, що суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували відмову відповідача у затвердженні проекту землеустрою, викладену у листі, на предмет дотримання положень ЗК України. Не надано оцінки матеріалам проекту землеустрою, наявним погодженням такого проекту та іншим документам, що містяться в матеріалах справи і стосуються предмету спору, Натомість, надано правову оцінку наявності або відсутності у позивачів права на безоплатне отримання земельних ділянок членами фермерського господарства, хоча це не було підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою, викладеної у листі від 27.02.2019 №КО-1185/0-859/0/17-19.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про затвердження, погодженого у встановленому законом порядку, проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді фермерського господарства Куделі Михайла Миколайовича , загальною площею 16,7110 га, що розташовані на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та надання їх у власність; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (вх №21.02.2019) про затвердження проекту землеустрою щодо надання у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 7,9478 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9125) та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8,7632 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9126) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтували тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом зазначалось, що відповідачем, відповідно до ч.6-8 ст. 186-1 ЗК України, має бути надано висновок про погодження або відмову в погодженні земельної ділянки з обов`язковим викладенням мотивів та посиланням на закони та прийняті, відповідно до них, нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері, такий обов`язок у справі відповідачем не виконано. Державним кадастровим реєстратором проведено державну реєстрацію земельних ділянок на підставі поданого проекту землеустрою, що підтверджує ту обставину, що даний проект землеустрою відповідає всім вимогам чинного законодавства, оскільки в протилежному випадку Державним кадастровим реєстратором було б відмовлено в державній реєстрації земельних ділянок. Земельні ділянки сформовані як об`єкти цивільних прав, відносно яких позивачі набули правомірних очікувань та законних сподівань здійснити свої майнові права. Відповідач при отриманні погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов`язаний його затвердити, оскільки інших підстав для відмови у його затвердженні вказана норма не передбачає, а вирішення питань щодо невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів вирішуються уповноваженими органами, зокрема компетентною посадовою особою уповноваженого територіального підрозділу Держгеокадастру на стадії погодження проекту землеустрою. Затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок приймається Відповідачем не на власний розсуд, а відповідно до ст. ст. 6, 13 ,14 Конституції України виключно у встановленому законом порядку. Апелянти вказували, що при отриманні, погодженого у встановленому законом порядку уповноваженим територіальним підрозділом Держгеокадастру, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Відповідач, відповідно до вимог закону, має лише один вид правомірної поведінки та зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою і передання земельних ділянок у власність. Умови, за яких орган відмовляє у погодженні проекту землеустрою, визначені законом, якщо такі умови відсутні, що підтверджується висновком експерта державної експертизи уповноваженого територіального підрозділу Держгеокадастру, то орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Апелянти вказували, що судом першої інстанції при виборі способу захисту прав позивачів не враховано, що проект землеустрою вже погоджений і він має бути затверджений в обов`язковому порядку, оскільки проект в повній мірі відповідає всім вимогам законодавства, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема позитивним висновком експерта складеним за результатами процедури, передбаченої ст. 186-1 ЗК України, а тому у відповідача був лише один вид правомірної поведінки при надходженні погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою - прийняти рішення про його затвердження і передачу земельних ділянок і власність. Обраний судом першої інстанції спосіб захисту не відповідає суті порушеного права і є не ефективний, оскільки не вирішує спір по суті остаточно і не виключає подальші звернення до суду з того самого питання. Суть порушеного права і законного інтересу позивачів полягає не у неналежному розгляді заяви позивачів про затвердження проекту землеустрою, а в не прийнятті у встановлений законом строк рішення про затвердження, погодженого у встановленому законом порядку, проекту землеустрою чим завершується процедура приватизації конкретної земельної ділянки. Обраний судом спосіб захисту не виключає прийняття відповідачем повторного протиправного рішення за результатами повторного розгляду заяви. У разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Апелянти вказують на необхідність враховувати попередню поведінку відповідача, а також строк з якого між сторонами до сих пір не вирішений спір, єдиним правильним та ефективним способом захисту прав, який остаточно вирішить спір та не призведе до необхідності знову звертатися до суду, є саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та передання земельних ділянок у власність, у разі визнання бездіяльності щодо неприйняття рішення у визначений законом строк протиправною.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Вказував, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Відповідачем має бути надано висновок про погодження або про відмову в погодженні земельної ділянки з обов`язковим викладенням мотивів та посиланням на закони та прийняті, відповідно до них, нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. В даному випадку, вказаний обов`язок відповідачем не виконаний. За результатами розгляду поданого проекту, відповідач листом повідомив позивачів про його невідповідність вимогам земельного законодавства. Суд першої інстанції вказував, що рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у області. Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру про затвердження проекту землеустрою чи відмову у його затверджені у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку, відповідач взагалі не вирішив порушене заявником питання і не ухвалив з цього приводу жодного рішення у формі та за процедурою, визначеною законом. Так, у спірних правовідносинах заявників лише повідомлено листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про те, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів, водночас, зі змісту цієї ж відповіді вбачається, що відповідач жодним чином не аналізував подані заявником документи на предмет їх комплектності і відповідності вимогам законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини. Лист носив суто інформативний характер, тоді як відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області не було надано жодної оцінки поданим позивачами документам за процедурою, передбаченою відповідними правовими нормами Земельного кодексу України. Надання оцінки заяви і доданим до неї документам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом державної влади, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріалами справи встановлено, що договором оренди землі від 16.12.2013 року № 3869891, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_3 , останньому надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 16,7110 га за кадастровим номером 3521781500:02:001:9001, яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Право оренди за ОСОБА_3 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №3869891 від 16.12.2013 року.

ОСОБА_3 створено фермерське господарство Куделі Михайла Миколайовича , яке зареєстроване як юридична особа 17.12.2013 року. Відповідно до Статуту фермерського господарства Куделі М.М. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами цього господарства.

У березні 2017 року позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявами, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель вказаного вище фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Наказами №11-2036/14-18-СГ від 20.04.2018 року, №11-2297/14-18-СГ від 11.05.2018 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, кожному з позивачів надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) у власність із земель сільськогосподарського призначення ФГ Куделя М.М. .

На підставі наказів за замовленням позивачів, інженер - землевпорядник ФОП ОСОБА_4 виготовила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ Куделі Михайла Миколайовича , у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 16,7110 га на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Розроблений проект землеустрою був поданий розробником на погодження та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про що складено висновок №18210/82-18 від 14.12.2018 року.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок разом із заявою позивачів від 21.02.2019 року поданий заявою (клопотанням) ними на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідач листом №КО-1185/0-859/0/17-19 від 27.02.2019 року повідомив позивачів про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, вказавши на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, матеріали проекту землеустрою доповнити інформацією про створення фермерського господарства та членів господарства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; організація проведення робіт, пов`язаних із реалізацією земельної реформи; участь у державному регулюванні планування територій; розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтями 12, 13 Закону України Про фермерське господарство визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Аналогічну норму передбачено у ст. 32 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 1, ст. 24, ст. 29, ст. 30, ст. 50 Закону України Про землеустрій проектом землеустрою є сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Державні стандарти, норми і правила у сфері землеустрою встановлюють комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, що регламентують розробку і реалізацію документації із землеустрою з урахуванням екологічних, економічних, соціальних, природно-кліматичних та інших умов. Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частин 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно частин 1, 4, 5, 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Висновком державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Згідно ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 14 ст. 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Колегія суддів зазначає, що нормою Земельного кодексу України дозволено відмовляти уповноваженим органам у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі, якщо не усунено недоліки, на які було наголошено у попередній відмові. Існує визначений перелік підстав, за яких уповноважений орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою.

Варті уваги правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 01.10.2020 року у справі № 120/4116/19-а, які суд апеляційної інстанції застосовує пр вирішення діного спору. Вказано, що правову норму, що міститься у ст. 13 Закону України Про фермерське господарство : Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, - слід розуміти як таку, що надає членам фермерського господарства право на приватизацію земельної ділянки, наданої у користування фермерському господарству. При цьому такими, що надані фермерському господарству, вважають і земельні ділянки, надані голові фермерського господарства для його створення. Відтак, член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства. Іншими словами, не лише особа, якій раніше була надана у користування земельна ділянка для ведення фермерського господарства, має право на отримання її у власність, оскільки така земельна ділянка була йому відведена саме з метою створення фермерського господарства. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на, що звертаючись з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач, як член фермерського господарства, надав нотаріально завірену згоду голови фермерського господарства на розпаювання ділянки, а також протокол загальних зборів цього господарства про розпаювання земель.

Також Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі №1640/2594/18, робить висновок, що норми Земельного кодексу України передбачають, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

Варто вказати, що письмова згоду землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально, є необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою. На стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника на отримання дозволу письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте на стадії затвердження проекту землеустрою бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.

Колегія суддів зазначає, що право на постійне користування земельною ділянкою може бути отримане особою після виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки та погодження цього проекту у порядку визначеному законодавчими нормами. Уповноважений орган виконавчої влади у сфері землеустрою, у даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградіській області може відмовити у погодженні проекту землеустрою при наявності у ньому неточностей та помилок. Така підстава як цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, матеріали проекту землеустрою доповнити інформацією про створення фермерського господарства та членів господарства , не передбачена як відмова у затвердженні проекту землеустрою відповідно до норм Земельного кодексу України. Не слід базувати відмову у затвердженні проекту землеустрою на відсутності письмової згоди землевласника чи землекористувача земельною ділянкою.

На думку колегії суддів, відповідач не обґрунтував законність своєї відмови у затвердженні проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно довідки Відділу у Добровеличківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 17.05.20218 року № 31-11-0.22-356/110-18, середній розмір земельної частки (паю) по Гнатівській сільській раді становить 8,15 умовних кадастрових гектари.

Верховний Суд у постанові по цій же справі вказав, що у межах цієї справи не слід досліджувати чи мають позивачі право на отримання земельних ділянок у власність, слід звернути увагу на підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою, викладеної у листі від 27.02.2019 року №КО-1185/0-859/0/17-19.

При вирішені спору, слід керуватись правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 22.10.2020 року у справі № 823/105/18, від 24.11.2020 року у справі №2240/3066/18, від 27.01.2021 року у справі № 560/1334/19.

Розглядаючи питання ефективності способу захисту порушених прав позивачів та шляхи їх відновлення, суд зазначає наступне.

Дотримуючись порядку затвердження проекту землеустрою, установленого ч.11 ст.123 ЗК України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у винесенні рішення, повинен за заявою, все ж таки прийняти рішення.

У Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення або відмова винести відповідне рішення на виконання своїх повноважень, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Фактично, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою листом, відмовилось виконати свої владні функції щодо надання все ж таки рішення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: зокрема, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, здійснені позивачем, повертаються йому тільки у тому разі, коли його позовні вимоги задоволено.

Суд враховує понесені судові витрати, здійснені позивачами при розгляді справи. ОСОБА_1 при поданні позову сплатила судовий збір у розмірі 768,40 грн. що підтверджується квитанцією № 0.0.13155237732.1 від 03.04.2019 року, ОСОБА_2 при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн. що підтверджується квитанцією № 0.0.1315522871.1 від 03.04.2019 року. При поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір ОСОБА_1 у розмірі 1152,60 грн., що підтверджується квитанцією № 43149 від 05.07.2019 року, ОСОБА_2 судовий збір було сплачено у розмірі 1152,60 грн., що підтверджується квитанцією № 43116 від 05.07.2019 року. При поданні касаційної скарги було сплачено судовий збір ОСОБА_1 у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією № 5342 від 15.11.2019 року, ОСОБА_2 судовий збір було сплачено у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією № 5331 від 15.11.2019 року.

При поданні апеляційної скарги на рішення від 03.11.2020 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 1152,60 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1928601975.1 від 03.12.2020 року, ОСОБА_2 судовий збір було сплачено у розмірі 1152,60 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1928598372.1 від 03.12.2020 року. Всього ОСОБА_1 понесено судові витрати у розмірі 4610,10 грн., ОСОБА_2 у розмірі 4610,40 грн.

Всі документально підтверджені судові витрати, здійснені позивачами по справі, повинні бути повернуті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, слід прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в справі №340/890/19 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області третя особа: фермерське господарство Куделі Михайла Михайловича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про затвердження, погодженого у встановленому законом поряду, проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді Фермерського господарства Куделі Михайла Миколайовича , у власність громадянам: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , загальною площею 16,7110 га на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та надання їх у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження, погодженого у встановленому законом порядку, проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді Фермерського господарства Куделі Михайла Миколайовича у власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01) загальною площею 16,7110 га на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та надання їх у власність, а саме: ОСОБА_2 , площею 7,9478 га кадастровий номер 3521781500:02:001:9125, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області; ОСОБА_1 , площею 8,7632 га кадастровий номер 3521781500:02:001:9126, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 4610,40 грн. (чотири тисячі шістсот десять гривень 40 копійок), та на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 4610,40 грн. (чотири тисячі шістсот десять гривень 40 копійок).

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст., ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова