Рішення

від 02.11.2020 по справі 580/3457/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року справа № 580/3457/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.07.2020 р. за №9727679-5433-2313 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 2601,85 грн. за податковий період 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.07.2020 р. за №9727680-5433-2313 про визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 3023,43 грн. за податковий період 2020 року;

- скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 29.01.2020 року за №135889-54 форми Ф на суму 5635,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що є одним із засновників ФГ «Циганник Г.В.» . Вказала, що оскаржуваними ППР визначено податкові зобов`язання позивача із земельного податку з фізичних осіб, однак земельні ділянки, власником яких вона є, передані для користування ФГ «Циганник Г.В.» , у відповідності до акту прийому-передачі на підставі рішення засновників від 06.03.2018р. №1 про передачу землі до статутного фонду фермерського господарства. Крім того, зазначено, що ФГ «Циганник Г.В.» , як користувач земельних ділянок позивача, перебуває на 4 групі спрощеної системи оподаткування та сплачує єдиний податок, який залежить від площі земель та звільняється від сплати земельного податку. З урахуванням зазначеного, позивач вказує, що обов`язок по сплаті земельного податку не може перекладено на позивача як власника земельної ділянки. Звернуто увагу, що одна й та сама земельна ділянка передана засновником у використання фермерському господарству не може бути одночасно об`єктом подвійного оподаткування для власника та землекористувача.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.09.2020р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні позивача. Оскільки, позивач є власником земельних ділянок, на неї покладено обов`язок сплати земельного податку. З урахуванням зазначеного, позовні вимоги вважає необгрунтованими, в задоволенні яких просив відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.09.2020р. у ОСОБА_1 на праві власності обліковуються дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7972 га та 1,5466 га.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство «Циганник Г.В.» зареєстровано 14.03.2018р., керівником та одним із засновників якого є ОСОБА_1 .

Фермерське господарство «Циганник Г.В.» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області на обліку як платника єдиного внеску.

Згідно Акту приймання-передачі в користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства від 06.03.2018р., ОСОБА_1 передає, а Фермерське господарство «Циганник Г.В.» приймає для створення та ведення господарської діяльності фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 1,7972 га та 1,5466 га.

29.01.2020р. Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкову вимогу №135889-54 форми Ф на суму 5635,31 грн.

02.07.2020р. Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №9727679-5433-2313, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 2601,85 грн. за податковий період 2020 року;

- податкове повідомлення-рішення №9727680-5433-2313 про визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 3023,43 грн. за податковий період 2020 року;

Вважаючи зазначені податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до ч. 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України, визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 4 Закону № 973-IV визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями а окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Статтею 8 Закону №973-IV встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 12 Закону №973-IV, землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

При вирішенні даної справи по суті, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7972 га та 1,5466 га з кадастровими номерами №7121587800:10:019:0050, №7121587800:05:001:0518.

Вказані земельні ділянки позивач передала у користування ФГ «Циганник Г.В.» , що підтверджується актом приймання-передачі в користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства від 06.03.2018.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.09.2020р., ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7972 га та 1,5466 га з кадастровими номерами №7121587800:10:019:0050, №7121587800:05:001:0518.

Таким чином, землекористувачем зазначених земельних ділянок є ФГ «Циганник Г.В.» .

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що ФГ «Циганник Г.В.» , як користувач земельних ділянок позивача, перебуває на 4 групі спрощеної системи оподаткування та сплачує єдиний податок з площі фактично використаних земельних ділянок, відтак обов`язок щодо сплати земельного податку не може бути покладено на позивача, оскільки подвійне оподаткування одного й того самого об`єкту податковим законодавством не допускається.

Надавши оцінку вказаному посиланню, суд зазначає, що згідно ч. 269.2 статті 269 ПК України, особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (в редакції Законів №71-VIII від 28.12.2014р., №466-IX від 16.01.2020р.) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З аналізу вказаних положень вбачається, що платники єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки.

Таким чином, ФГ «Циганник Г.В.» , як користувач земельних ділянок, що перебувають у власності позивача, будучи платником єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки.

Разом з тим, пунктом 287.1 статті 287 ПК України, визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Вказаним положенням кореспондують приписи підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

З аналізу вказаних положень, вбачається, що земельний податок підлягає сплаті як власниками земельних ділянок так і землекористувачами.

Суд також зазначає, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року (справа № 826/14703/13-а) та у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року (справа № 826/9948/16), від 9 квітня 2019 року (справа №826/12960/16), від 21 травня 2020 року (справа № 826/10983/18).

Також суд звертає увагу, що в даному випадку не відбулось подвійного оподаткування одного й того самого об`єкту, оскільки ФГ «Циганник Г.В.» звільнений від обов`язку сплати земельного податку за земельні ділянки. При цьому, у відповідності до вимог ПК України, земельний податок, будучи обов`язковим платежем, має бути сплачений до бюджету власником земельних ділянок.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.09.2020р., ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7972 га та 1,5466 га з кадастровими номерами №7121587800:10:019:0050, №7121587800:05:001:0518.

Доказів внесення змін щодо власника земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно в ході розгляду справи, до суду не надано.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про правомірність визначення контролюючим органом позивача, як власника земельних ділянок в якості платника земельного податку.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень, в зв`язку із чим у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко