Ухвала

від 30.07.2021 по справі 580/3457/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 580/3457/20

адміністративне провадження № К/9901/24955/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року

у справі № 580/3457/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Черкаській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 липня 2020 року за №9727679-5433-2313 про визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 2601,85 гривень за податковий період 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 липня 2020 року за №9727680-5433-2313 про визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 3023,43 гривень за податковий період 2020 року;

- скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 29 січня 2020 року за №135889-54 форми "Ф" на суму 5635,31 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що є одним із засновників Фермерського господарства " ОСОБА_1 ". Вказала, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податкові зобов`язання позивача із земельного податку з фізичних осіб, однак земельні ділянки, власником яких вона є, передані для користування Фермерському господарству " ОСОБА_1 ", у відповідності до акту прийому-передачі на підставі рішення засновників від 06 березня 2018 року №1 про передачу землі до статутного фонду фермерського господарства. Крім того, зазначено, що Фермерське господарство " ОСОБА_1 ", як користувач земельних ділянок позивача, перебуває на 4 групі спрощеної системи оподаткування та сплачує єдиний податок, який залежить від площі земель та звільняється від сплати земельного податку. З урахуванням зазначеного, позивач вказує, що обов`язок по сплаті земельного податку не може перекладено на позивача як власника земельної ділянки. Звернуто увагу, що одна й та сама земельна ділянка передана засновником у використання фермерському господарству не може бути одночасно об`єктом подвійного оподаткування для власника та землекористувача.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

08 липня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 580/3457/20.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

З`ясовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судами попереднії інстанцій, позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7972 га та 1,5466 га з кадастровими номерами №7121587800:10:019:0050, №7121587800:05:001:0518. Вказані земельні ділянки позивач передала у користування Фермерського господарства " ОСОБА_1 ", що підтверджується актом приймання-передачі в користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства від 06 березеня 2018 року. Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16 вересня 2020 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7972 га та 1,5466 га з кадастровими номерами №7121587800:10:019:0050, №7121587800:05:001:0518. Таким чином, землекористувачем зазначених земельних ділянок є Фермерське господарство " ОСОБА_1 " При цьому, Фермерське господарство " ОСОБА_1 ", як користувач земельних ділянок позивача, перебуває на 4 групі спрощеної системи оподаткування та сплачує єдиний податок з площі фактично використаних земельних ділянок, відтак обов`язок щодо сплати земельного податку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Також суди зазначили, що що в даному випадку не відбулось подвійного оподаткування одного й того самого об`єкту, оскільки Фермерське господарство " ОСОБА_1 " звільнене від обов`язку сплати земельного податку за земельні ділянки. При цьому, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, земельний податок, будучи обов`язковим платежем, має бути сплачений до бюджету власником земельних ділянок.

Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року (справа № 826/9948/16), від 9 квітня 2019 року (справа №826/12960/16), від 21 травня 2020 року (справа № 826/10983/18) вказав, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті справи узгоджуються із зазначеними правовими висновками Верховного Суду і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від них.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Щодо посилання скаржника як на підставу касаційного оскарження на підпункту "а", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, то колегія суддів вважає вказані посилання безпідставними, оскільки скаржником не зазначено новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин; та не наведено обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих. Виняткове значення цієї справи для учасника справи також не підтверджено жодними доказами. Доводи позивача стосовно того, що вона протягом 2020-2021 років не отримувала жодних прибутків (доходів) не підтверджується жодними доказами. Виписка з Пенсійного фонду України сформована за 2013 звітний рік, довідка Фермерського господарства " ОСОБА_1 " зазначає, що позивач не отримувала саме у цього господарства заробітної плати та дивідентів протягом 2020-2021 років, однак не підтвержує відсутність у позивача інших доходів протягом цього періоду.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 580/3457/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

В.П. Юрченко