Рішення

від 08.10.2020 по справі 580/97/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року справа № 580/97/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,

представника позивача Хорошого І.В. - за ордером,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгарант" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Спецгарант (далі - позивач, ТОВ Спецгарант ) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 №0004790506;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 №0004780506.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України на підставі висновків акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Ухвалою суду від 28.01.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти позову, відповідачем 28.02.2020 надано до суду відзив, в якому вказано про безпідставність позовних вимог, оскільки висновки перевірки ґрунтуються на всебічному дослідженні доказів реальності господарських операцій з контрагентом позивача. У відзиві зазначено, що в ході проведення перевірки не підтвердилась реальність господарських відносин ТОВ Спецгарант з ТОВ Ларідан , з огляду на наявність податкової інформації, що свідчить про фіктивність контрагента. Відповідач зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 08.10.2020 на адресу суду засобами електронного зв`язку надіслав клопотання про проведення судового засідання без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Наказом голови Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 № 63 посилено особливий режим суду під час карантину, у зв`язку з тим, що у декількох працівників діагностовано захворювання на СOVID-19.

У період з 12.10.2020 по 13.10.2020 включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О. перебував у відпустці, а надалі з 15.10.2020 по 03.11.2020 включно на лікарняному, з огляду на що розгляд справи здійснюється у перший робочий день - 04.11.2020.

Заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ТОВ "Спецгарант" зареєстровано 20.01.2014 та взято на податковий облік 21.04.2014.

Посадовими особами Головною управління ДПС у Черкаській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгарант" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ларідан» (код ЄДРПОУ 41822004), податку на прибуток за 2018 рік та їх відображення в показниках фінансової звітності за 2018 рік по взаємовідносинах з ТОВ «Ларідан» (код ЄДРПОУ 41822004).

Перевірка проводилась з 11.11.2019 по 15.11.2019.

У періоді, який перевірявся, ТОВ "Спецгарант" було платником: податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на прибуток, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску.

За результатами проведення перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 22.11.2019 № 90/23-00-05-0606/39058938 (далі - акт перевірки), у якому встановлено порушення позивачем:

1) вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, вимоги п. 3.10 Наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року № 433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", п. 6, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.12.1999 року за № 860/4153, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2018 рік на загальну суму 13905 грн;?

2) вимог п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, п. 2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 15 450 грн.

Вказані порушенні, згідно з актом перевірки, пов`язані з документально оформленими взаємовідносинами ТОВ «Спецгарант» з ТОВ «Ларідан» у червні 2018 року на суму 77 250,00 грн без ПДВ.

Перевіркою встановлено, що 14.05.2018 ТОВ «Спецгарант» («Замовник» ) уклав з ТОВ «Ларідан» («Охорона» ) Договір про надання професійних послуг з охорони майна № 14/05/18 (далі - Договір від 14.05.2018 № 14/05/18).

Відповідно до п. 1.1. Договору від 14.05.2018 № 14/05/18, замовник, представник замовника чи контрагент замовника передає, а Охорона приймає під охорону вантаж, визначений додатковою угодою до Договору, що перевозяться Уповноваженою транспортною організацією. Охорона вантажу забезпечується силами службового наряду ТОВ «Ларідан» (Представником охорони). Кількісний склад наряду визначається Охороною з урахуванням побажань Замовника (за наявністю) в письмовій формі.

Згідно з п. 1.3. Договору від 14.05.2018 № 14/05/18, періодом здійснення заходів Охорони вантажу вважається час з моменту отримання Уповноваженою транспортною організацією у присутності Представника охорони до моменту доставлення його до місця призначення.

У п. 1.4. Договору від 14.05.2018 № 14/05/18 зазначено, що підтвердження прийняття Замовником послуг охорони затверджується підписанням акта прийому-передачі послуг або акта-претензії щодо надання послуг між Замовником і Охороною.

У ході проведення перевірки встановлено, що до договору про надання професійних послуг з охорони майна № 14/05/18 від 14.05.2018 між ТОВ «Спецгарант» та ТОВ «Ларідан» укладено Додаткову угоду № 1 від 14.05.2018.

У п. 2 Додаткової угоди № 1 від 14.05.2018 наведено перелік вантажу, а саме: 1) маршрут (станція відправлення - станція призначення) - ст. Драбово-Барятинська - ст. Одеса-Порт (експорт); 2) наменування вантажу - кукурудза; одиниці виміру - вагони; кількість - 50 вагонів.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 від 14.05.2018 визначено ціну послуг охорони в залежності від кількості перевезення вантажу (грн за вагон): 1 вагон - 5 000,00 грн; 2 вагон - 3 500,00 грн; 3 вагон - 2 900,00 грн; 4 вагон - 2 500,00 грн; 5 вагон - 1 900,00 грн; 6-8 вагони - 1 500,00 грн; 9-10 вагони - 1 250,00 грн; 11-15 вагони - 950,00 грн.

11.06.2018 між ТОВ "Спецгарант" та ТОВ "Ларідан" підписаний акт прийому-передачі послуг № 1 до договору про надання професійних послуг з охорони майна № 14/05/18 від 14.05.2018, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг з охорони вантажів склала 92 700,00 грн, у т.ч. ПДВ - 15 450,00 грн.

На підставі акта прийому-передачі наданих послуг № 1 від 11.06.2018 ТОВ "Ларідан" склало податкову накладну від 11.06.2018 № 5 на суму 92 700,00 грн, у т.ч. ПДВ - 15 450,00 грн.

19.06.2018 ТОВ "Спецгарант" здійснило оплату наданих ТОВ "Ларідан" послуг, згідно з актом прийому-передачі наданих послуг № 1 сумі 92 700,00 грн, на підтвердження чого надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 АТ "УкрСиббанк" від 20.06.2018.

Разом з тим, при проведенні документальної перевірки, посадові особи контролюючого органу керувалась копією пояснень директора ТОВ "Ларідан" ОСОБА_1 від 16.05.2019, яка надійшла від Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, де ОСОБА_1 заперечує будь-яку участь у здійсненні господарської діяльності TOB "Ларідан", у тому числі в поданні, підписанні та складанні фінансової та податкової звітності товариства. Вказане дало підставу перевіряючим для висновку про те, що підписання господарських документів від імені посадової особи ТОВ "Ларідан" здійснено невстановленою та неуповноваженою на це особою.

З наявної у контролюючому органі податкової інформації, перевіряючими встановлено, що ТОВ "Ларідан" до органів доходів і зборів не подавало звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і не подавало фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік.

Остання податкова декларація з податку на додану вартість, подана до податкового органу, за грудень 2018 року від 21.01.2019, за 2019 рік підприємство не звітувало.

В акті перевірки також зазначено, що у ТОВ Ларідан відсутні виробничі обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складське та офісне приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів, у тому числі орендованих. Протягом періоду діяльності у ТОВ Спецгарант відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб`єктами господарювання.

Перевіряючими у ході проведення перевірки встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ Ларідан є фігурантом кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Листом Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області від 12.07.2019, відповідача повідомлено про ознаки фіктивності ТОВ Ларідан , які внесені до реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва АІС Суб`єкт фіктивного підприємництва .

Також перевіряючими, з аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено маніпулювання ТОВ Ларідан звітністю, шляхом зміни номенклатури товарів (робіт, послуг) та відображення реалізації, придбання яких відсутнє та не підтверджується по ланцюгу від постачальника.

З урахуванням викладено, перевіряючі дійшли висновку про непідтвердженість задекларованих господарських операцій із оформлення придбання ТОВ Спецгарант послуг охорони вантажів від ТОВ Ларідан .

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивачем подано до Головного управління ДПС у Черкаській області заперечення від 22.11.2019 № 90/23-00-05-0606/39058938.

17.12.2019 рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області висновки акта перевірки залишено без змін.

20.12.2019 на підставі акта перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення:

1) № 0004790506 про нарахування податку на додану вартість в сумі 19 312,50 грн, з яких 15 450,00 грн - податкове зобов`язання, 3 862,50 грн - штрафні санкції;

2) № 0004780506 про нарахування податку на прибуток підприємства в сумі 17 381,25 грн, з яких 13905,00 грн - податкове зобов`язання, 3 476,25 грн - штрафна санкція.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 20.12.2019 № 0004790506 та № 0004780506 протиправними, позивач звернувся до суду.

Під час судового розгляду даної справи позивачем на підтвердження здійснення реальності здійснення господарських операцій надано до суду, окрім іншого, договір на транспортно-ескпедиційне обслуговування від 02.05.2018 № 02/05/18, додатки до вказаного договору, залізничні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) тощо.

Відповідно до Договіру на транспортно-ескпедиційне обслуговування від 02.05.2018 № 02/05/18 (далі - Договір № 02/05/18), укладеним між ТОВ «Спецгарант» («Виконавець» ) та ТОВ «Шеколан» («Замовник» ), Виконавець приймає на себе зобов`язання зі здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажу.

Згідно з п. 2.4. Договору № 02/05/18, Виконавець виконує обов`язки вантажовідправника по залізниці.

Відповідно до п. 2.7. Договору № 02/05/18, Виконавець зобов`язаний виконувати нагляд за вагонами згідно Додатку.

Згідно з п. 2.8. Договору № 02/05/18, Виконавець зобов`язаний нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його передачі Виконавцю до моменту його отримання Вантажоотримувачем. У разі, якщо втрата, пошкодження або знищення вантажу відбулось внаслідок дій та/або бездіяльності третіх осіб, Виконавець несе відповідальність за дії (бездіяльність) таких осіб як за свої власні.

Пунктом 4.1. Договору № 02/05/18 визначено, що вартість експедирування та сума Договору обумовлюється у Додатку, відносно кожної товарної позиції та місця відправки.

У п. 4.2. Договору № 02/05/18 зазначено, що Додаток є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Додатку № 121 від 29.05.2018, Додатку № 123 від 02.06.2018, Додатку № 124 від 03.06.2018, Додатку № 126 від 03.06.2018 до Договору № 02/05/18 від 02.05.2018, станцією відправлення вантажу (кукурудзи) є Драбово-Барятинська, а станцією призначення - Одеса Порт (експорт).

З 18.05.2018 по 31.05.2018 залізницею здійснено транспортування 50 вагонів кукурудзи зі ст. Драбово-Барятинська до ст. Одеса-Порт, що підтверджується накладними №№ 41891615, 41927955, 41954306, 41986696, 42022582, 42077610, 42190124, 42220970, 42251413 та 42303958.

За результатами транспортування між ТОВ "Шеколан" та ТОВ "Спецгарант" підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 02.06.2018 № 123, від 03.06.2018 № 124, від 03.06.2018 № 125, від 03.06.2018 № 126.

На підставі зазначених вище актів здачі-приймання робіт, ТОВ "Спецгарант" склало податкові накладні: від 02.06.2018 № 2 на суму 194 611,80 грн, у т.ч. ПДВ - 32 435,30 грн; від 03.06.2018 № 3 на суму 48 583,20 грн, у т.ч. ПДВ - 8 097,20 грн; від 03.06.2018 № 4 на суму 120 676,80 грн, у т.ч. ПДВ - 20 112,80 грн; від 03.06.2018 № 5 на суму 69 285,00 грн, у т.ч. ПДВ - 11 547,50 грн.

06.06.2018 ТОВ "Шеколан" здійснило оплату наданих ТОВ "Спецгарант" послуг, згідно з вказаними актами здачі-приймання робіт, у сумі 433 156,80 грн, на підтвердження чого надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 АТ "УкрСиббанк" від 07.06.2018.

Вирішуючи зазначений спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за ЇЇ межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (ст. 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з метою уникнення крадіжки, дорученого ТОВ «Спецгарант» для транспортування, вантажу та уникнення необхідності відшкодовувати завдані у зв`язку з нестачею товару збитки, позивач уклав з ТОВ «Ларідан» Договір про надання професійних послуг з охорони майна.

Враховуючи зазначене, суд висновує, що основною метою укладення ТОВ Спецгарант з TOB Ларідан договору про надання професійних послуг з охорони майна, є забезпечення безпечного транспортування вантажу кукурудзи з пункту відправлення до пункту призначення.

Тобто, підтвердженням отримання послуг з охорони, яке свідчило б про реальне здійснення цієї фінансово-господарської операції, є прибуття вантажу в пункт призначення без недостач та відсутність претензій щодо кількості доставленого вантажу з боку замовника - ТОВ "Шеколан". У свою чергу, факт прибуття вантажу до станції призначення в повному обсязі і відсутність претензій з боку ТОВ "Шеколан» , дав ТОВ "Спецгарант" беззаперечні підстави вважати, що послуги з охорони вантажу надані належним чином та в повному обсязі.

Однак, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки використано податкову інформації, в якій йдеться про те, що директор ТОВ «Ларідан» фактично не причетний до створення та діяльності даного підприємств. Разом з тим, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ «Ларідан» є фігурантом кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

За змістом ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністратвиного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 822/787/18 наголошено, що у ч. 1 ст. 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариства.

Разом з тим, судом під час розгляду даної справи, зокрема, 10.08.2020, усною ухвалою зобов`язано представника відповідача надати інформацію щодо притягнення директора ТОВ Ларідан до кримінальної відповідальності.

14.09.2020, на виконання вказаної ухвали, відповідач надав суду лист від 25.05.2020 № 1536/23-00-23-020, в якому повідомляється, що в слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаській області інформація щодо наявності кримінальних проваджень та вироків стосовно службових осіб ТОВ Спецгарант (код ЄДРПОУ 39058938), ТОВ Ларідан (код ЄДРПОУ 41822004), ТОВ Шеколан (код ЄДРПОУ 34076774) відсутня.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Ларідан" не подано до податкового органу звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що свідчить про відсутність трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності щодо надання послуг, які документально оформлені для ТОВ "Спецгарант". Разом з тим, у ТОВ "Ларідан" відсутні виробничі обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складське та офісне приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих.

Суд висновує, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 823/1519/16.

Разом з тим, відсутність ресурсів у контрагента позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно вирішує, чи достатньо працюючих осіб для надання відповідних послуг замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16, від 30.08.2019 у справі № 804/17176/14.

Судом враховано долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкову накладну, акт прийому-передачі наданих послуг, виписку по рахунку з банку, як підтвердження оплати наданих послуг.

Відповідно до п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Із матеріалів справи судом встановлено, що податкова накладна № 5 від 11.06.2018 на суму 92 700,00 грн з ПДВ про надання послуг охорони вантажів, складена ТОВ Ларідан , прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних ДФС України 11.06.2018 за № 9122419655, що підтверджується відповідною квитанцією від 18.06.2018 (а.с. 44).

Таким чином, враховуючи, що на час реєстрації податкової накладної № 5 підстав для її зупинення у контролюючого органу не було, суд висновує і про відсутність підстав вважати контрагента - ТОВ Ларідан ризиковим платником податку відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.02.2018 № 117 (чинного на момент здійснення реєстрації вказаної податкової накладної), а тому суд критично оцінює твердження відповідача щодо фіктивності ТОВ Ларідан і, як наслідок, нереальності господарських операцій останнього з позивачем.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Суд висновує, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, стосуються господарських операцій за участі контрагента - ТОВ Ларідан та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання послуг на підставі договорів, укладених з метою здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 4 204 грн 00 коп.

Враховуючи, що позов підлягає до повного задоволення, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору на вказану суму.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.

Згідно із ч.ч. 1-5 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 прохальної частини позовної заяви, позивач просить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ТОВ Спецгарант витрати, зокрема, на правничу допомогу адвоката.

Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених ст. 19-20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/7375/18.

Відповідно до ст. 19 Закон № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно ст. 20 Закону № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем надано угоду про надання юридичної допомоги від 25.11.2019, предметом якої є надання позивачу адвокатом Хорошим І.В. правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 07.10.2020, платіжне доручення від 07.10.2020 № 13092305 на суму 30 400,00 грн.

З наданого акта приймання-передачі наданих послуг від 07.10.2020 вбачається, що адвокат ОСОБА_2 надав позивачу такі види правової допомоги:

1) надання усної консультації щодо способів та порядку оскарження рішень ДПС (без вивчення документів) - 800,00 грн;

2) надання усної консультації з вивченням господарських документів ТОВ Спецгарант - 600,00 грн;

3) підготовка аналітичної довідки щодо судової практики ВС вирішення аналогічних спорів - 1 000,00 грн;

4) складання заперечення до акта ДПС від 22.11.2019 - 3 500,00 грн;

5) складання (написання) позовної заяви про визнання протиправними і скасування ППР - 5 500,00 грн;

6) формування (збирання) пакету документів до позовної заяви (згідно з додатком) та її подання до суду - 1 000,00 грн;

7) усунення недоліків позовної заяви (згідно з ухвалою суду), пов`язаних зі сплатою клієнтом судового збору на інший рахунок, ніж необхідно, у тому числі, складання відповідної заяви до суду - 500,00 грн;

8) участь у судовому розгляді справи (згідно з умовами договору гонорар + перше судове засідання 20.02.2020) - 6000,00 грн;

9) судове засідання 04.03.2020 - 2000,00 грн;

10) складання клопотання про відкладання судового засідання 01.04.2020 та зупинення провадження у справі у зв`язку із введенням карантину - 500,00 грн;

11) складання клопотання щодо поновлення провадження у справі - 500,00 грн;

12) судове засідання 10.08.2020 - 2 000,00 грн;

13) судове засідання 14.09.2020 - 2 000,00 грн;

14) судове засідання 22.09.2020 - 2 000,00 грн;

15) складання та подання клопотання про приєднання доказів - 500,00 грн;

16) судове засідання 08.10.2020 - 2 000,00 грн.

Щодо першого та другого пункту акта приймання-передачі наданих послуг від 07.10.2020, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України надання консультацій та роз`яснень, аналіз документів не відносяться до витрат на правничу допомогу, тому стягнення витрат в цій частині задоволенню не підлягає.

Аналіз законодавства та судової практики не є окремим видом правничої допомоги в розумінні статей 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є складовою з підготовки та оформлення позовної заяви, тому стягнення витрат на правничу допомогу в цій частині задоволенню також не підлягає.

Щодо складання заперечення до акта перевірки від 22.11.2019, суд зазначає про таке. Дослідивши матеріали справи (а.с. 87-93), судом встановлено, що заперечення до акта № 90/23-00-05-0606/39058938 від 22.11.2019, підписане директором ТОВ Спецгарант - Шальовим О.В. особисто. Позивачем не доведено участь адвоката Хорошого І.В. у підготовці та складанні даного документа.

Щодо складення позовної заяви, суд зазначає, що позовна заява підписана представником позивача адвокатом Хорошим І.В. Однак, загальний обсяг позовної заяви становить 11 (одинадцять) аркушів. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що мотивування позовних вимог по суті займає лише 3 (три) аркуша заяви, зміст решти аркушів документа становлять технічна інформація, цитування акта перевірки та цитування норм законодавства, що не потребує значних професійних затрат на їі підготовку та викладення.

Таким чином, суд висновує, що при визначенні розміру витрат позивача на оплату винагороди адвоката за складання позовної заяви від 08.01.2020 у сумі 5 500,00 грн, порушено принцип співмірності та розумності розміру таких витрат, а тому задоволенню підлягає сума в розмірі 1 500,00 грн.

Щодо збирання пакету документів до позовної заяви, суд зазначає, що надання вказаної послуги позивачем також не доведено, оскільки, у матеріалах справи відсутні докази звернення представника позивача адвоката Хорошого І.В. із адвокатськими запитами до відповідача або інших юридичних чи фізичних осіб.

Щодо усунення недоліків позовної заяви, суд вказує, що відповідно до п. 5 та п. 6 акта приймання-передачі наданих послуг, адвокат ОСОБА_2 здійснив написання позовної заяви, сформував пакет документів до позовної заяви та подав її до суду. Перед подачею позовної заяви до суду та при формуванні пакету документів, адвокат здійснює їх перевірку. Платіжні доручення про сплату судового збору є додатком до позовної заяви № 52 (а.с. 11), тобто, адвокат ОСОБА_2 перевірив достовірність реквізитів, вказаних у таких квитанціях. Однак, ухвалою суду від 14.01.2020, позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з неправильним зазначенням у платіжних дорученнях реквізитів отримувача. Вказане, на думку суду, є помилкою адвоката, а тому стягнення витрат на правничу допомогу за усунення недоліків позовної заяви суд оцінює критично.

Щодо участі представника позивача в судових засідань, яка ним оцінено в сумі 16 000,00 грн, суд зазначає, що сума тривалості засідань, які відбулись 20.02.2020 (4 хв.), 04.03.2020 (5 хв.), 10.08.2020 (7 хв.), 14.09.2020 (5 хв.), 22.09.2020 (30 хв.) та 08.10.2020 (25 хв.), становить 76 хв, що підтверджується хронометричними даними протоколів судових засідань, а тому компенсації підлягає сума в розмірі 1 600,00 грн.

Щодо складань клопотань про відкладання судового засідання від 01.04.2020, про проведення судового засідання без участі представника позивача від 30.07.2020, про приєднання доказів від 08.10.2020, які оцінені адвокатом разом в сумі 1 500,00 грн, суд зазначає, при визначенні розміру витрат позивача на оплату винагороди адвоката за складання вказаних процесуальних документів, порушено принцип співмірності та розумності розміру таких витрат, а тому задоволенню підлягає сума в розмірі 600 грн.

Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами у сумі 30 400,00 грн та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 зазначено, що у визначенні розумного необхідного розміру сум, що належать сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, що склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 3 700,00 грн, що становить близько 10% ціни позову, є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгарант" (18000, м. Черкаси, вул. Університетська, 33, код ЄДРПОУ 39058938) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 №0004790506;

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 №0004780506.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгарант" сплачений судовий збір у сумі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. та правничу допомогу адвоката у сумі 3 700 (три тисячі сімсот) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.11.2020.

Суддя С.О. Кульчицький