Рішення

від 29.09.2020 по справі 580/679/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року справа № 580/679/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

представника позивача Орленка В.В. - за ордером,

представника відповідача Білоуса В.Ю. - за посадою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-НОВОБУД" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-НОВОБУД" (далі - позивач, ТОВ "УКР-НОВОБУД") з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000671410 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 87 759 грн 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 № 0000691410 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковими деклараціями на суму 53 114 грн 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 № 0000681410 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 31 116 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України на підставі висновків акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-НОВОБУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Рейка за грудень 2018 року та показників фінансової звітності з їх відображенням в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти позову, відповідачем 19.03.2020 надано до суду відзив, в якому вказано про безпідставність позовних вимог, оскільки висновки перевірки ґрунтуються на всебічному дослідженні доказів реальності господарських операцій з контрагентом позивача. У відзиві зазначено, що в ході проведення перевірки не підтвердилась реальність господарських операцій відносин ТОВ УКР-НОВОБУД з ТОВ Рейка , з огляду на: неподання контрагентом до податкового органу звіту1-ДФ; наявність пояснень посадової особи контрагенти щодо непричетності до здійснення господарської діяльності підприємства; відомості з мережі інтернет щодо відсутності контрагента за податковою адресою; ухвали районних судів щодо наявності у контрагента ознаків фіктивності. На думку відповідача, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Ухвалою суду від 31.03.2020 здійснено заміну Головного управління ДФС у Черкаській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Черкаскій області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив від 06.08.2020.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві від 19.03.2020.

Наказом голови Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 № 63 посилено особливий режим суду під час карантину, у зв`язку з тим, що у декількох працівників діагностовано захворювання на СOVID-19.

У період з 12.10.2020 по 13.10.2020 включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 перебував у відпустці, а надалі з 15.10.2020 по 03.11.2020 включно на лікарняному, з огляду на що розгляд справи здійснюється у перший робочий день - 04.11.2020.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ТОВ "УКР-НОВОБУД" зареєстровано та взято на податковий облік 17.06.2016.

Посадовими особами Головною управління ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства я обмеженою відповідальністю "УКР-НОВОБУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартісні по взаємовідносинах з ТОВ "Рейка» (код за ЄДРПОУ 42408360) за грудень 2018 року та показників фінансової звітності з їх відображенням в податковій декларації з податку па прибуток підприємств за 2018 рік відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 13.08.2019 по 19.08.2019.

У періоді, який перевірявся, ТОВ "УКР-НОВОБУД" було платником: податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на прибуток, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску.

За результатами проведення перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 22.08.2019 № 303/23-00-14-1007/40580274 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з вказаного акта перевірки, перевіркою встановлено документально оформлені взаємовідносини ТОВ «УКР-НОВОБУД» з ТОВ «Рейка» у грудні 2018 року на загальну суму 390 035 грн без ПДВ.

У ході проведення перевірки відповідачем опрацьовано первинні документи (договір субпідрядних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкову накладну), якими оформлені операції з вказаним контрагентом.

Перевіркою встановлено, що 10.10.2018 між позивачем (Генпідрядником) та ТОВ Рейка (Субпідрядником) укладено договір субпідрядних робіт № 0010 (далі - Договір № 0010), згідно з яким Підрядник поручає, а Субпідрядник в межах договірної ціни, виконує власними і притягненими силами і способами роботи: Проведення робіт з утеплення будинку і заміні внутрішніх дверей у під`їздах за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.1 Договору № 0010 загальна вартість робіт становить 468 042,24 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору № 0010 строк виконання робіт - 100 робочих днів з моменту отримання авансу.

Також у ході проведення перевірки використано лист оперативного управління Головного управління ДФС у Черкаській області, яким надано копію пояснення від 27.03.2019, відібраного у громадянки ОСОБА_2 (засновник ТОВ "Рейка" на момент проведення даної перевірки, директор та головний бухгалтер ТОВ "Рейка" з моменту державної реєстрації по 18.11.2018), яка повідомила про непричетність до реєстрації ТОВ «Рейка» , формування статутних документів та призначення посадових осіб товариства, у тому числі ОСОБА_3 , підпис якого міститься на Договорі № 0010.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що ТОВ "Рейка" не подано до податкового органу звіт 1-ДФ за IV квартал 2018 року та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за грудень 2018 року.

Контролюючим органом у ході проведення перевірки також встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Рейка" (код за ЄДРПОУ 42408360) є неспеціалізована оптова торгівля. У ТОВ "Рейка" відсутні виробничі обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складське та офісне приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих. Протягом періоду діяльності у ТОВ РЕЙКА відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб`єктами господарювання.

Перевіряюючими встановлено, що податковою адресою ТОВ "Рейка" на момент документально оформлених фінансово-господарських з ТОВ "УКР-НОВОБУД" було м.Миколаїв, вул. Спаська, 70. Згідно з даними мережі Інтернет google maps - за вказаною вище адресою знаходиться одноповерхове житлове приміщення, будь-які рекламно-інформаційні вивіски, що свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Рейка" за цією адресою відсутні.

Під час проведення перевірки використано ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.04.2019 у справі № 487/2796/19, в якій зазначено, що в ході досудового розслідування допитаний 27.03.2019 свідок ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ., який повідомив, що ТОВ Рейка за цією адресою ніколи не знаходилось та не знаходиться, приміщення в оренду не надавались.

Перевіряючими взято до уваги ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22.05.2019 у справі № 755/3881/19, в якій зазначено, що певними громадянами зареєстровано на підставних осіб ряд підприємств з ознаками фіктивності, серед яких, ТОВ «Рейка» (42408360).

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ Рейка відобразило придбання будівельних робіт (Проведения робіт з утеплення будинку і заміні внутрішніх дверей у під`їздах за адресою вул. Чорновола, 241/1, м.Черкаси) у 8 контрагентів-постачальників на загальну суму 468 042,24 грн та того ж дня (27.12.2018) документально реалізовані дані будівельні роботи ТОВ "УКР-НОВОБУД" за ідентичну суму - 468 042,24 грн, що економічно не обґрунтовано, так як до суми придбання додаються адміністративні та інші витрати.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між ТОВ «УКР-НОВОБУД» та ТОВ «Рейка» у грудні 2018 року.

З огляду на наведене, посадові особи контролюючого органу дійшли до висновку, що ТОВ "УКР-НОВОБУД" порушено:

- вимоги п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" від 07.02.2013 №73, п.7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 70 207 грн за 2018 рік;

- вимоги п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, п.2.4 Наказу № 88, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 на суму 24893 грн;

- вимоги пп. 5 п. 4. Розділу ІІ "Податковий кредит" Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерств фінансів України від 28.01.2016 № 21, у результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду(р. 21 декларації) за грудень 2018 року на суму 53 114 грн.

Не погоджуючись із порушеннями, зазначеними в акті перевірки, позивач 09.09.2019 подав до Головного управління ДПС у Черкаській області заперечення на акт перевірки вих. № 109.

23.09.2019 Головним управлінням ДПС у Черкаській області заперечення залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем 19.09.2019 складено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000671410, згідно з яким за порушення п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 87 759, 00 грн, в т.ч податкове зобов`язання - 70 207,00 грн, штрафна санкція - 17 552, 00 грн.;

- № 0000691410, згідно з яким за порушення пп. 5, п. 4 Розділу II Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2016 № 21, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією від 21.01.2019 за грудень 2018 року на суму 53 14, 00 грн.;

- № 0000681410, згідно з яким за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 116, 00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 24 893, 00 грн., за штрафними санкціями - 6 223, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу від 03.10.2019 №121.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.12.2019 № 11981/6/99-00-08-05-03 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.019.2019 № 0000691410, № 0000671410, № 0000681410 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам та прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи зазначений спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до р.8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 року за №336/22868, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (ст. 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Рейка» (Субпідрядник) укладено договір субпідрядних робіт, за яким останній за порученням позивача здійснює будівельні роботи.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки використано податкову інформації, яка надійшла від оперативного управління Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій зазначено, що посадові особи та засновники ТОВ «Рейка» фактично не причетні до створення та діяльності даного підприємств. Крім того, з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 22.05.2019 у справі № 755/3881/19, перевіряючими встановлено, що ТОВ «Рейка» має ознаки фіктивності.

За змістом ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністратвиного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАСУ не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 822/787/18 наголошено, що у ч. 1 ст. 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 4 ст. 95 КПКУ передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

При цьому, судом враховано долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкову накладну, акт здачі-прийняття робіт.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Рейка" не подано до податкового органу звіт 1-ДФ за IV квартал 2018 року та звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за грудень 2018 року, що свідчить про відсутність трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності щодо виконання робіт, надання яких документально оформлено для ТОВ "Укр-Новобуд". Разом з тим, у ТОВ "Рейка" відсутні виробничі обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складське та офісне приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих. Також, відповідно до інформації з мережі Інтернет за юридичною адресою ТОВ «Рейка» знаходиться одноповерхове житлове приміщення, будь-які рекламно-інформаційні вивіски, що свідчить про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Рейка" за вказаною адресою відсутні.

Суд висновує, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця/продавця товару (робіт, послуг), які є платником податків, не покладено обов`язки в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь - кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат/доходів та податкового кредиту/зобов`язання та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 813/5852/15.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв`язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу реалізації товару, висновки податкового органу є безпідставними.

Окремо суд звертає увагу, що у п. 3 висновку акта перевірки на стр. 12 (а.с. 23), а також у податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2019 № 0000691410, відповідач вказує на порушення позивачем вимог пп. 5 п. 4 Розділу II Податковий кредит Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2016 № 21, однак аналізуючи норми Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2016 № 21 (у редакції, чинній на момент здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом), суд зазначає, що Розділ ІІ має назву «Звітні (податкові) періоди та строки подання декларації» , а не «Податковий кредит» , як зазначає відповідач, і у даному розділі пп. 5 п. 4 відсутній.

Таким чином, суд критично оцінює посилання відповідача в акті перевірки і в податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2019 № 0000691410 на порушення позивачем вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2016 № 21.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому суд висновує про протиправність збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість позивача відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, наявні підстави для їх скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 2 579 грн 00 коп. Враховуючи, що даний позов підлягає до задоволення у повному обсязі, вказані судові витрати належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-НОВОБУД" (18030, м. Черкаси, пров. Сіверянський, 31, ідентифікаційний код 40580274) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000671410 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 87 759 грн 00 коп.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 № 0000691410 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковими деклараціями на суму 53 114 грн 00 коп.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 № 0000681410 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 31 116 грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-НОВОБУД" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 579 (дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.11.2020.

Суддя С.О. Кульчицький