Постанова

від 22.10.2020 по справі 280/1292/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1292/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік Фрост до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Селтік Фрост звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1435509/42387241 від 09.01.2020;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №41201 від 04.12.2019 датою її подання, а саме 13.12.2019.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та фактично виконав дискреційні функції контролюючого органу, а не досліджував питання щодо правомірності прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації податкової накладної на підставі отриманого комісією пакету документів, який був надісланий платником податків до комісії, що приймала рішення, а самостійно вирішив питання про достатність документів, які надсилались до контролюючого органу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 18.11.2019 між Генпідрядником Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Запоріжміськсвітло та Субпідрядником ТОВ Селтік Фрост укладено договір субпідряду №51/6/19/с на виконання робіт по об`єкту: Нове будівництво зовнішнього освітлення по пров. Дарницький у м.Запоріжжі (за кодом CPV ДК 021:2015-45310000-3 (Електромонтажні роботи) .

За результатами наданих послуг сторонами складено та підписано акт №51/б/19/с приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року, підсумкову відомість ресурсів.

На виконання вимог чинного законодавства України, позивачем, як суб`єктом господарювання яким надавались послуги, виписано на ім`я КП Запоріжміськсвітло податкову накладну №41201 від 04.12.2019, яку направлено на реєстрацію в ЄРПН.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №41201 від 04.12.2019 прийнято, але реєстрацію зупинено. Зазначено, що ПН/РК відповідають вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач скористався наданим правом та подав до контролюючого органу додаткові документи та пояснення з приводу складання податкової накладної.

Проте, не зважаючи на подання додаткових пояснень рішенням комісії ГУ ДПС у Запорізькій області від 09.01.2020 №1435509/42387241 відмовлено в реєстрації в ЄРПН податкової накладної №41201 від 04.12.2019.

Підставою відмови в реєстрації податкової накладної №41201 від 04.12.2019 зазначено: Ненадання платником податків копій документів: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

У графі Додаткова інформація зазначено відсутні договір з постачальником, складські документи (інвентаризаційні описи).

Не погодившись з відмовою відповідача в реєстрації спірної податкової накладної, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вказане рішення є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинної у спірний період) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року( чинний у спірний період) (далі Порядок №117), пунктом 3 якого визначений перелік ознак за якими перевіряються податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі, коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, або податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості платника податку, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно пункту 12 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (Пункт13 Порядку).

Відповідно до пункту 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 21 Порядку № 117 визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування визначено: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

На час складення податкових накладних Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій визначались листом ДФС України від 05 листопада 2018 р. № 4065/99-99-07-05-04-18.

Згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Критерії ризиковості здійснення операцій передбачають, що податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, зокрема, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій:

2.1. обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Так, колегія суддів зазначає, що визначення контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної конкретного критерію ризику, прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку №117, вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію та переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує той факт, що платником податків надано контролюючому органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій (копію договору підряду, договірну вартість, рахунок, виписку з рахунку, трудові договори, договори оренди приміщень, документи підтверджуючі придбання матеріалів необхідних для виконання договору підряду, дефектний акт на дорожню розмітку, акт приймання виконання будівельних робіт, локальний кошторис загальновиробничих витрат, підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення тощо).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що надані копії первинних документів повністю відображають зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ Селтік Фрост та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Зміст оскаржуваного рішення дає підстави стверджувати, що Комісія Головного управління ДФС у Запорізькій області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведеної господарської операції та не визначила документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарської операції з урахуванням її змісту і обсягу.

Разом з цим, суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Оскільки Комісія ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, у спірному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної зазначила лише загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації цієї податкової накладної, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.

Водночас, загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів як актів правозастосування є обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення нормативно-правовим актом та, відповідно, контролюючим органом конкретної підстави віднесення господарської операції чи платника податку до категорії ризикових. Вживання контролюючим органом загального посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості, як в цьому випадку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18.

Крім цього, суд вказує на те, що зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення комісії на підставі критеріїв ризиковості, визначених виключно листом ДФС від 05.11.2018р. №4065/99-99-07-05-04-18, є безпідставним.

З цього приводу суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 в справі № 822/1878/18.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо незареєстрованої накладної, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами підпункту 201.16.4 пункту 201.16 ст.201 ПК України визначено, що ПН/РК, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРПН.

Так, у першому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Також слід зазначити, що за приписами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), п.п. 28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даній справі належним способом захисту порушених прав та/або інтересів платника податків позивача - у ситуації, що розглядається, є зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну датою її подання.

Щодо доводів апелянта, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе його повноваження шляхом зобов`язання прийняти певне рішення, що належить до компетенції суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Неправомірна відмова державного органу має розглядатися як зловживання наданими законом повноваженнями і зобов`язання судом усунути таке зловживання шляхом прийняття певного рішення за встановлених обставин не може вважатися неправомірним втручанням у дискреційні функції суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку таке зобов`язання буде належним способом відновлення порушених прав та інтересів особи.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

25.09.2020 до суду надійшла заява ТОВ Селтік Фрост про стягнення витрат , пов`язаних з розглядом справи, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідачів солідарно витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5400 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи по суті не було вирішено питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Заявлена сума складається з витрат на складання та подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 3600 грн. та складання та подання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 1800 грн.

Представником ГУ ДПС України в Запорізькій області подано заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в обґрунтування якої посилається на те, що при визначенні розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката необхідно оцінювати рівень адвокатських витрат з урахуванням фактичного їх понесення та обґрунтованості відповідної суми. Вважає, що сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 5400 грн. є значно завищеною, не є співмірною понесеним витратам та не відповідає принципу розумності.

Згідно частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, між позивачем та адвокатським об`єднанням Право Гарант укладено договір про надання правової допомоги від 12.02.2020 №С124-ЗП.

За умовами п. 2.1 цього договору винагорода (гонорар) за надання правової допомоги по даному Договору визначена Сторонами наступним чином: - підготовка позовної заяви - 3600,00 грн.; - складання та підготовка однієї відповіді на відзив - 1800,00 грн. за один документ; складання та подання апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу - 1800 грн.; учать в одному судовому засіданні 2400 грн. Цим договором (п. 1.3.) передбачено, що безпосереднє представництво інтересів позивача від імені об`єднання за цим договором здійснює адвокат Захарченко Ілля Володимирович.

Відповідно до матеріалів справи, позовна заява складено, підписано та направлено до суду представником позивача - адвокатом Захарченко І.В.

Також, представником позивача - адвокатом Захарченко І.В.. складено, підписано та направлено до суду відповідь на апеляційну скаргу.

Фактичне виконання та надання позивачу вказаних послуг підтверджується актом про прийняття наданих послуг від 24.02.2020, копія якого наявна в матеріалах справи.

Оплата зазначених послуг була здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення № 377 від 27.02.2020.

Дослідивши подане клопотання колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріал справи вбачається, що у позовній заяві представник позивача просив здійснити відшкодування витрат пов`язаних з розглядом справи та у пункті 7 позовної заяви вказано, що витрати на професійну правничу допомогу є орієнтовними та скрадатимуться із суми не менш ніж 3600,00 грн. (відповідні документи будуть надані у подальшому).

Розгляд справи судом першої інстанції здійснено без участі представників сторін, що унеможливило подання доказів щодо понесених витрат в судовому засіданні. Разом з тим, ані до винесення рішення по суті, а ні протягом 5 днів після отримання рішення суду, позивачем не надано до суду першої інстанції обґрунтування заявлених витрат на відшкодування витрат на правничу допомогу. Така заява була подана представником позивача лише до суду апеляційної інстанції разом з відзивом на апеляційну скаргу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ Селтік Фрост в частині стягнення витрат понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення на його користь понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1800 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Pішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік Фрост про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік Фрост 900 (дев`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік Фрост 900 (дев`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров