Постанова

від 29.10.2020 по справі 280/4128/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4128/20

головуючий суддя І інстанції - Семененко М.О.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Чередниченка В.Є., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року в адміністративній справі №280/4128/20 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Кузнецової Ганни Геннадіївни від 02.06.2020 про накладення штрафу на позивача, згідно якої за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Кузнецової Ганни Геннадіївни від 03.06.2020 про стягнений виконавчого збору, згідно якої з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 9 446,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Кузнецової Ганни Геннадіївни від 03.06.2020 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 03.06.2020, згідно якої з позивача стягнуто 269,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 02.06.2020 про накладення штрафу, винесену в межах виконавчого провадження №62076510.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 03.06.2020 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, винесену в межах виконавчого провадження №62076510.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати в частині позовних вимог, в задоволені яких було відмовлено та в цій частині прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що законом визначено чіткий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору має передувати постанова про закінчення виконавчого проваження або остання виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, що в даному випадку вчинено не було. При цьому, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження. Також зазначено про безпідставну відмову судом першої інстанції в задоволенні вимог про стягнення правничої допомоги з урахуванням того, що надання останньої підтверджено належними доказами.

Мелітопольським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Частиною 1 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а отже рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегією суддів не переглядається.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконанні в Мелітопольському міськрайонному ВДВС перебуває виконавче провадження №62076510 з примусового виконання виконавчого листа №320/508/17, виданого 17.09.2019 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про відібрання дитини на виховання батькові, у якому позивач є боржником.

14.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у п.2 якої повідомлено боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до супровідного листа від 14.05.2020 №58747 копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику. Доказів направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику поштовим відправленням, у тому числі, рекомендованим, до суду не надано.

02.06.2020 державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного ВДВС винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 1 700,00 грн., копію постанови направлено позивачу відповідно до супровідного листа від 03.06.2020 №62958. Доказів направлення копії постанови про накладення штрафу боржнику поштовим відправленням до суду не надано.

03.06.2020 державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного ВДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 9 446,00 грн., яка направлена позивачу відповідно до супровідного листа від 03.06.2020 №62969. Доказів направлення копії постанови про стягнення виконавчого збору боржнику поштовим відправленням до суду не надано.

03.06.2020 державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного ВДВС винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, у мотивувальній частини якої встановлено, що на проведення виконавчих дій використано 269,00 грн. Зазначена постанова направлена позивачу відповідно до супровідного листа від 03.06.2020 №63035. Доказів направлення копії постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження боржнику поштовим відправленням до суду не надано.

03.07.2020 державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII у зв`язку з виконанням рішення суду в повному обсязі.

Не погодившись з правомірністю прийняття відповідачем, в тому числі постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.06.2020 відсутні. Зауважено, що заявлені витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу також необхідно відмовити.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами ч. 5 ст. 27 Закону України Про виконавчий збір виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 9 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.11.2019 року по справі № 480/1558/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як свідчать встановлені обставини справи, спірна постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята відповідачем 03.06.2020 року, тобто після відкриття виконавчого провадження.

Доказів виконання вимог виконавчого документа до відкриття виконавчого провадження, позивачем до суду подано не було.

Що стосується посилань позивача на протиправність прийняття спірної постанови, з огляду на неприйняття відповідачем спірної постанови в день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або не пізніше наступного дня після закінчення виконавчого провадження, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що останнє не є достатньою та самостійною підставою для скасування зазначеної постанови та звільнення боржника від обов`язку по сплаті виконавчого збору.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем спірної постанови про стягнення виконавчого збору та відсутності підстав для її скасування.

Що стосується можливості стягнення за рахунок відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем до суду було надано: Договір про надання правової допомоги №27/1 від 15.06.2020 (далі - Договір); Додаткова угода від 15.06.2020 №1 до Договору; розрахунок витрат на правничу допомогу до Договору; Акт надання послуг від 29.07.2020; квитанцію №27/1 від 15.06.2020.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Адвокат (адвокат Чеботар Н.А.) приймає доручення Клієнта (Синявської О.О.) та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; - складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) на інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); - представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратурі, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерстві юстиції України тощо з будь-яких питань.

Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу до Договору, складеного 24.07.2020, визначено, що витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги ОСОБА_1 , складаються з: - вивчення матеріалів для складання адміністративного позову та консультація - 1 година - 850 грн.; - вивчення судової практики та складання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішень державного виконавця - 3 години - 2 250 грн.; - представлення інтересів ОСОБА_1 при розгляді адміністративної справи №280/4128/20 у Запорізькому окружному адміністративному суді - 1600 грн. Таким чином, з урахуванням обсягу наданих послуг та часом, який витрачено на їх надання, загальна сума правничої допомоги за Договором складає 5000,00 грн.

Відповідно до акту наданих послуг від 29.07.2020 виконавцем були надані наступні послуги: - вивчення матеріалів для складання адміністративного позову та консультація - 1 година - 850 грн.; - вивчення судової практики та складання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішень державного виконавця - 3 години - 2 250 грн.; - представлення ОСОБА_1 у Запорізькому окружному адміністративному суді - 1600 грн. Загальна вартість послуг складає 5000,00 грн. Вартість послуг сплачена в повному обсязі у відповідності до договору про надання правової допомоги №27/1 від 15.06.2020 у сумі 5000,00 грн.

На підтвердження оплати понесених витрат, позивачем була надана до суду квитанція № 271/1 від 15.06.2020 року, складена адвокатом Чеботар Н.А. в довільній формі, відповідно до якої 15.06.2020 адвокат Чеботар Н.А. отримала від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №27/1 від 15.06.2020 гонорар у сумі 5000,00 грн у відповідності до Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №27/1 від 15.06.2020.

Щодо належності вказаного документу, як доказу понесення позивачем витрат на правничу допомогу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.04.2020 року по справі № 727/4597/19, що вразховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 5000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 1000.00 грн.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу та в цій частині слід прийняти нову постанову. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 287, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року в адміністративній справі №280/4128/20 - скасувати в частині відмови задоволенні позовних вимог про стягнення за рахунок Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) витрат на правничу допомогу та цій частині прийняти нову постанову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000.00 грн.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року в адміністративній справі №280/4128/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ч. 4 ст. 272 КАС України та за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя Д.В. Чепурнов