Постанова

від 04.11.2020 по справі 420/3310/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3310/19 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства ВІАДУК до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство ВІАДУК до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0006191410, №0006201410 від 12.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що порушення ПП ВІАДУК митного та податкового законодавства не підтверджено Головним управлінням ДФС в Одеській області жодними належними та допустимими доказами, донарахування позивачу, як платнику податків, грошових зобов`язань здійснено безпідставно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Як зазначає позивач, з метою митного оформлення ПП ВІАДУК було подано компетентним органам усі без виключення необхідні документи, крім того, за заявою позивача перед митним оформленням товарів за тимчасовою митною декларацією, посадовими особами митниці було здійснено фізичний огляд товарів з метою їх перевірки відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах та направлено відповідні запити до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.

Крім того, на думку позивача, надіслані митними органами Туреччини документи на інший товар, не можуть бути належними та достатніми доказами підтвердження подання ПП ВІАДУК на території України до митного оформлення документів, які містять неправдиві відомості.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що проведеною документальною невиїзною перевіркою дотримання ПП ВІАДУК вимог законодавства України з питань державної митної справи, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями №№100270001/2017/083312, 100270001/2017/083309, співставленням даних, які містяться в експортних деклараціях встановлено, що фактурна вартість товару, заявлена при імпорті товару є меншою, ніж фактурна вартість задекларована в експортній декларації, яка надана уповноваженим органом Турецької Республіки. Таким чином, перевіркою встановлено порушення пункту 2 статті 52 Митного кодексу України, в частині повноти декларування ПП ВІАДУК фактурної вартості товарів, що призвело до заниження митної вартості імпортованого товару.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року позовні вимоги приватного підприємства ВІАДУК (65026, м. Одеса, пл. Грецька 1, код ЄДРПОУ 31581382) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006191410 від 12.02.2019 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006201410 від 12.02.2019 року - задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006191410 від 12.02.2019 року - визнано протиправним та скасовано.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006201410 від 12.02.2019 року - визнано протиправним та скасовано.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Приватного підприємства ВІАДУК (код ЄДРПОУ 31581382) понесені судові витрати у розмірі 10982,45 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні сорок п`ять копійок) гривень.

На вказане рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП ВІАДУК відмовити в повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство ВІАДУК , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване 14.09.2001 року, за №1 328 120 0000 000836.

До основних видів діяльності ПП ВІАДУК згідно код КВЕД відносяться:

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

47.30 Роздрібна торгівля пальним;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

З 24 січня 2019 року по 25 січня 2019 року, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказом Головного управління ДФС в Одеській області№216 від 16 січня 2019 року Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП ВІАДУК , головним державним ревізором-інспектором, відділу митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області Бровченко Людмилою Миколаївною, проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ПП ВІАДУК вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями №№100270001/2017/083312, 100270001/2017/083309.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт №120/15-32-14-10-11/31581382 від 25 січня 2019 року (т.1 а.с.11-22).

У вищевказаному акті зазначено, що посадовою особою ГУ ДФС в Одеській області встановлені наступні порушення ПП ВІАДУК :

пункту 2 частини 2 статті 52 Митного Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 158 305,63 гривень;

пункту 191.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 427 425,20 гривень.

На підставі Акту №120/15-32-14-10-11/31581382 від 25 січня 2019 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0006191410 від 12 лютого 2019 року, яким ПП ВІАДУК збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість товарів ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 534 281,50 гривень, з яких 427 425,20 гривень за податковими зобов`язаннями та 106 856,30 гривень за штрафними санкціями (т.1 а.с.24);

-№0006201410 від 12 лютого 2019 року, яким ПП ВІАДУК збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 197 882,04 гривень, з яких 158 305,63 гривень за податковими зобов`язаннями та 38 576,41 гривень за штрафними санкціями (т.1 а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган дійшов висновку, що при митному оформленні товарів, зокрема, митні декларації №№100270001/2017/083312, 100270001/2017/083309, ПП ВІАДУК неповно задекларувало фактурну вартість товарів, що призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів. Такого висновку, контролюючий орган дійшов на підставі документів, отриманих від митної адміністрації Республіки Туреччина, а саме: листа №29980007/724.01.03/UA-29340767-32802918 від 15 березня 2018 року, з додатками та листа №29980007-724/01.03/UA-31626400-32091046 від 15 лютого 2018 року, з додатками (т.1 а.с.52-56,81-86).

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями ПП ВІАДУК звернулось до суду з даною позовною заявою.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Відповідно до вимог п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктами 23 та 29 ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно до вимог ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Пунктом 7 частини першої статті 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Частиною третьої вказаної статті передбачено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі.

Положеннями ст.272 Митного кодексу України, підпункту в пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.

Згідно до вимог п.1 ч.1 ст.279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Відповідно до вимог ст.278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що митну вартість імпортованого товару, вказану позивачем у митних деклараціях в№№100270001/2017/083312, 100270001/2017/083309 визначено за основним методом; до митних декларацій позивачем подано всі документи, необхідні для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість ввезеного ним для здійснення митного оформлення товару. Крім того, з пояснень сторін та матеріалів первинного митного оформлення вбачається, що зразки товару - тканини, що ескортується, були досліджені в профільній лабораторії відповідача та наслідком цього дослідження було визначення кодів товару за якими проведено первинне митне оформлення.

Частиною другою статті 351 Митного кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані, зокрема, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення (пункт 5 частини першої статті 352 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Отже, підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, отримана відповідачем від Турецької Республіки інформація, а саме: експортні митні декларації в №16343100ЕХ168249 від 18.08.2018 року та №16TR34130000991785 від 09.09.2016 року, інвойси до них, стосуються інших зовнішньоекономічних контрактів, по яких позивач не є стороною правовідносин, що свідчить про безпідставність тверджень податкового органу про порушення ПП ВІАДУК положень митного та податкового законодавства, та протиричить висновкам лабораторних досліджень.

Крім того, колегією суддів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом були відібрані зразки імпортованого товару, що був ввезений на територію України та задекларований за МД № 100270001/2016/267817 від 31.08.2016 року. З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, відібрані зразки були відправлені на лабораторне дослідження Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС. За результатами лабораторних досліджень Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС складено висновок від 21.09.2016 року №142008200-0798 згідно якого, товар тканина , що був ввезений на митну територію України має характеристики, що відповідають кодам згідно УКТЗЕД 6001220000, 6006230000.

Після встановлення остаточних характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, ПП ВІАДУК було подано додаткову декларацію №100270001/2017/083309 від 22.02.2017 року, в якій заявлено встановлені коди за УКТЗЕД ввезеного товару - 6001220000, 6006230000. Митницею здійснено митний контроль вказаної додаткової декларації, у т.ч. контроль правильності класифікації товарів, та оформлено вказану МД без зауважень.

Також з метою заявления достовірних відомостей про імпортований товар ПП ВІАДУК перед митним оформленням товарів за тимчасовою митною декларацією подало до митниці заяву на фізичний огляд № 427 від 31.08.2016, що підтверджується графою 44 МД.

Як вбачається з транзитної декларації №16TR34130000991785 від 09.09.2016 року, відправниками товару є GALATA IPLIK SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI та EKVATOR TEKSTIL KUMAS SANAYI VE DIS.TICARET LIMITED , замість ENDER DIS TIC.LTD.STI , з яким позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт №E/V - 050616 від 05.09.2016 року.

Крім того, з документів надісланих митними органами Туреччини вбачається, що компанії GALATA IPLIK SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI та EKVATOR TEKSTIL KUMAS SANAYI VE DIS.TICARET LIMITED відправили товари за кодами УКТЗЕД 60062200, 60041000, 60063290, загальною вагою нетто 13801,44 кг. Проте, ПП ВІАДУК за митною декларацією №100270001/2017/083312 від 22.02.2017 року, було оформлено товари за кодами згідно УКТЗЕД 60063390, 60062400, 60063490, 60063390, 60062300, вагою нетто 11576,00 кг, що підтверджено на митній території України.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 цього Кодексу).

Колегією суддів встановлено, що під час митного контролю уповноважені митні органи, з урахуванням поданих декларантом документів, не мали зауважень до заявленої митної вартості товарів, що імпортувались ПП ВІАДУК . Доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, відповідачем не надано.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Згідно до вимог частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган самостійно визначив митну вартість товару, що імпортувався позивачем, прийнявши за основу вартість ідентичних товарів, які зазначені в експортних деклараціях надісланих Турецькою Республікою.

Разом з тим, жодних обґрунтувань щодо застосованого відповідачем методу визначення митної вартості товару акт перевірки не містить.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться подані відповідачем на підтвердження своїх доводів документи, що не містять офіційного перекладу з іноземної мови, а проведений аналіз товару, що поставлявся позивачем, із товаром, зазначеним в експортних деклараціях Турецької Республіки, свідчить про те, що контролюючий орган встановив лише часткове співпадіння позицій товару, ваги та засобу транспортування, за якими було здійснено коригування митної вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що твердження податкового органу про відповідність відомостей про найменування товару, їх вагу та кількість у поданих позивачем до митного оформлення МД та наданих Турецькою Республікою експортних деклараціях не відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт порушення ПП ВІАДУК вимог податкового законодавства в частині заниження податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України.

Отже, з урахуванням наведеного, прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення №0006191410 та №0006201410 від 12.02.2019 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

При вирішенні даної справи судом враховано правову позицію в аналогічних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду по справі №820/305/17 від 05.03.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.