Постанова

від 27.10.2020 по справі 826/19061/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19061/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головань О.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю

представника позивача: Гурез І.О.

представника відповідача: Сороколіт І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року в справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПС у м. Києві) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 року №0047171702 та №0047181702, від 23.12.2015 року № 0004771201, від 19.03.2016 року №0029621207 та №0029631207.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав через свого представника апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець, починаючи 02.06.2004 року, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Деснянському районі Головного управління ПДС у м. Києві, Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

На підставі постанови Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 20.02.2015 року, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, наказу від 10.04.2015 року №353, ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзду документальну перевірку з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ ЗМ-Консалтинг , за період з 19.09.2011 року по 28.02.2015 року, про що складено акт перевірки від 23.04.2015 року №2620/26-52-17-01/ НОМЕР_1 .

За результатами проведеної перевірки податковим органом за позивачем встановлено наступні порушення:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18 079, 19 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2014 року - 2 956, 4 грн., березень 2014 року - 5 351, 93 грн., квітень 2014 року - 8 299, 66 грн., травень 2014 року - 471, 20 грн.;

- п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: занижено чистий дохід у 2014 року на загальну суму 90 396,1 грн. (без ПДВ) та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 13 559, 40 грн.

Як встановлено контролюючим органом, згідно з реєстром податкових накладних, що відображені в базі співставлення АІС Податковий блок , ФОП ОСОБА_1 мав фінансово-господарські відносини з ТОВ ЗМ-Консалтинг (код 37871477), у період лютий-травень 2014 року на загальну суму 90 396, 01 грн., ПДВ 18 079, 19 грн.

У постанові Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 20.02.2015 року зазначено про те, що проведення обстеження податкової адреси ТОВ ЗМ-Консалтинг встановлено відсутність підприємства; з отриманої на запит інформації встановлено, що ОСОБА_2 , вказана як директор, засновник підприємства, з питань надання дозволу на еміграцію, оформлення посвідки на постійне або тимчасове проживання, продовження строку перебування в Україні не зверталася; підписи в реєстраційних документах виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (за висновком судово-почеркознавчої експертизи); підприємство не має офісних, виробничих приміщень, тощо.

Згідно з актом від 04.04.2014 року №23/10-06-22-01/37871477 Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ЗМ-Консалтинг щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року викладено обставини на підтвердження відсутності здійснення підприємством реальних господарських операцій, неможливості перевірити задекларовані згідно з податковими деклараціями податкові зобов`язання.

З врахуванням зібраної податкової інформації, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність операцій ТОВ ЗМ-Консалтинг з ФОП ОСОБА_1 , зокрема, відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт, послуг від контрагента-постачальника, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Згідно з даними АІС Податковий блок задекларований ТОВ ЗМ-Консалтинг податковий кредит за період, що перевірявся, сформовано також за рахунок податкових зобов`язань ФОП ОСОБА_1 в розмірі 18 079, 17 грн.

До складу податкового кредиту позивачем віднесено суму податку на додану вартість по придбаному у ТОВ ЗМ-Консалтинг товару на загальну суму 108 475, 20 грн., в т.ч. ПДВ 18 079, 19 грн.

Також, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено витрати до складу валових витрат в розмірі 90 396, 01 грн. (без ПДВ), віднесені до оплати товару по взаємовідносинах з ТОВ ЗМ-Консалтинг .

На вказану суму доходу донараховано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Так, за результатами перевірки контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 року:

- №0047171702, яким за порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 18079,19 грн. та нараховано штраф в розмірі 9 039, 60 грн.;

- № 0047181702, яким за порушення п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 13 559, 4 грн. та застосовано штраф у розмірі 3389, 85 грн.

Також, на підставі пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, наказу від 21.10.2015 року №1200 ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзду документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 , з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ Касторс , за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року та ТОВ Авантаж-стек , за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року про що складено акт перевірки від 11.11.2015 року №2614/26-52-17-01-НОМЕР_1.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: не підтверджено формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Касторс та ТОВ Авентаж-стек , у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 99 622, 41 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2014 р. - 42 004, 25 грн., листопад 2014 р. - 10 540 грн., грудень 2014 р. - 47 078, 16 грн.

Так, на підставі акту перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , за жовтень-грудень 2015 року, подано податкові декларації з податку на додану вартість, згідно з якими задекларовано податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 311 317 грн.

У свою чергу, Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надано податкову інформацію від 18.02.2015 року №38/22-4 по взаємовідносинах ТОВ Касторс з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року, і відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів за жовтень-листопад 2014 року постачальником ФОП ОСОБА_1 було ТОВ Касторс .

Так, позивачем задекларовано суму податкового кредиту в жовтні 2014 року в розмірі 42 004, 25 грн., в листопаді 2014 року - 10 540 грн. по зобов`язанням з ТОВ Касторс , включеного до податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 .

З врахуванням податкової інформації контролюючий орган дійшов висновку про нереальність операцій ТОВ Касторс з ФОП ОСОБА_1 , зокрема, відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт, послуг ФОП ОСОБА_1 від ТОВ Касторс , як контрагента-постачальника, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Отже, контролюючим органом встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 об`єктів оподаткування при придбання товарів, робіт, послуг у ТОВ Касторс , у жовтні 2014 року на суму 252 015, 5 грн., в т.ч. ПДВ 42 004, 25 грн., листопаді 2014 року - 63 240 грн., в т.ч. ПДВ 10 540 грн.

Також контролюючим органом отримано від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію від 09.02.2015 року №756/7/26-56-22-04-13 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Авантаж-стек (код 39005844) по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками, за період з 01.05.2014 року по 31.12.2014 року, і відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів за грудень 2014 р. постачальником ФОП ОСОБА_1 було ТОВ Авантаж-стек .

ФОП ОСОБА_1 задекларовано суму податкового кредиту у грудні 2014 року у розмірі 47 078, 16 грн. по зобов`язанням з ТОВ Авантаж-стек , включеного до податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 .

З огляду вищезазначені обставини справи та наявну податкову інформацію, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність операцій ТОВ Касторс з ФОП ОСОБА_1 , зокрема, відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт, послуг ФОП ОСОБА_1 від ТОВ Авантаж-стек , як контрагента-постачальника, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи наведене, встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 об`єктів оподаткування при придбання товарів, робіт, послуг у ТОВ Касторс у грудні 2014 р. на суму 282 468, 86 грн., в т.ч. ПДВ 47 078, 16 грн.

За результатами податкової перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004771201, яким за порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 99 622, 41 грн. та нараховано штраф в розмірі 49 811, 20 грн.

Крім того, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.03.2016 року №1647/26-52-12-01-14-23539285.

За результатами перевірки, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України,були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.03.2016 року №0029621207 на суму 36 767, 12 грн. та №0029631207 на суму 5 881, 15 грн.

Вважаючи протиправними вищезазначені оскаржувані ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність фінансово - господарських операцій з контрагентами останнього, що у свою чергу підтверджує висновки податкового органу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У даному випадку, податковим органом проведено позапланові невиїзді документальні перевірки з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ ЗМ-Консалтинг за період з 19.09.2011 р. по 28.02.2015 р., про що складено акт перевірки від 23.04.2015 року №2620/26-52-17-01/ НОМЕР_1 ; з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ Касторс за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та ТОВ Авантаж-стек за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., про що складено акт перевірки від 11.11.2015 року №2614/26-52-17-01-НОМЕР_1, на підставі вказаних положень Податкового кодексу України.

Згідно з актом перевірки від 11.11.2015 року №2614/26-52-17-01-НОМЕР_1, податкова перевірка проведена на підставі пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, наказу від 21.10.2015 року №1200.

Згідно зі змістом акту перевірки в ньому міститься посилання на низку запитів до позивача щодо надання пояснень та доказів щодо взаємовідносин з контрагентами, на які не отримано відповіді. Також в акті міститься посилання на податкову інформацію по контрагентах позивача, щодо яких проведено перевірку.

Процедура проведення вказаних перевірок позивачем оскаржена не була.

Пунктом 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року №0047171702, №0047181702 та від 23.12.2015 роуу №0004771201 контролюючим органом позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на висновок про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ ЗМ-Консалт , ТОВ Касторс та ТОВ Авантаж-стек .

Зазначеними висновками податковим органом встановлено, що у позивача було відсутнє право на формування податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, що, в свою чергу, стало підставою, крім збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, також для застосування штрафних санкцій та збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2015 року №0047181702.

Так, вказані доводи контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем не надано доказів щодо вказаних взаємовідносин з контрагентами та з огляду на отриману податкову інформацію щодо вказаних контрагентів.

Згідно з актами перевірки, відповідач робив висновки виключно на підставі інформації баз даних органів податкової служби, за відсутності первинних документів.

Таким чином, на спростування висновків контролюючого органу позивач мав надати суду первинні документи щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ЗМ-Консалт , ТОВ Касторс та ТОВ Авантаж-стек , в якості підтвердження своїх доводів.

До позовної заяви позивачем додано копії видаткових накладних від 01.02.2014 р. №20102 на суму 21 785 грн. (податкова накладна від 01.02.2014 р. №520), від 03.02.2014 р. №20302 на суму 10 326, 61 грн. (податкова накладна від 03.02.2014 р. №521), від 04.02.2014 р. на суму 21 421 грн. (податкова накладна від 04.02.2014 р. №522), від 10.02.2014 р. №21002 на суму 8 057, 65 грн. (податкова накладна від 10.02.2014 р. №523), від 12.02.2014 р. №21202 на суму 8 827, 22 грн. (податкова накладна від 12.02.2014 р. №524), від 17.02.2014 р. №21702 на суму 20 319, 27 грн. (податкова накладна від 17.02.2014 р. №525), від 26.02.2014 р. №22602 на суму 17 738, 4 грн. (податкова накладна від 26.02.2014 р. №526), платіжного доручення від 26.03.2014 р. №1618 на суму 108 475, 15 грн. щодо господарських відносин з ТОВ ЗМ-Консалт .

При чому, у податкових накладних міститься посилання на договір поставки від 09.01.2014 року №09/01-14, як на підставу їх формування, тоді як до матеріалів справи копія договору не надана.

Надані документи від імені ТОВ ЗМ-Консалт підписано ОСОБА_2 .

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗ Білоцерківського МВ від 04.06.2014 року №478 підписи, виконані ОСОБА_2 на документах згідно з переліком (щодо створення юридичної особи ТОВ "ЗМ-Консалт ) виконані іншою особою.

Наданий висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗ Білоцерківського МВ від 04.06.2014 року №478 безпосередньо стосується предмету спору, оскільки стосується справжності підпису представника ТОВ ЗМ-Консалт на наданих позивачем первинних документах.

З врахуванням викладеного, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі Верховного Суду від 11.10.2018 року, в справі №761/12898/16-ц, про можливість прийняття в якості належного та допустимого доказу у справі висновку експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, суд апеляційної інсанції вважає за можливе прийняти вказані висновки експертизи в якості належних та допустимих доказів по справі.

Отже, враховуючи наведену в акті перевірки від 23.04.2015 року №2620/26-52-17-01/ НОМЕР_1 податкову інформацію щодо ТОВ ЗМ-Консалт та доводи податкового органу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом і відсутність підстав для використання будь-яких документів з ним для формування податкових зобов`язань.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року №0047171702 та №0047181702 не підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004771201 по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_1 з ТОВ Касторс та ТОВ Авантаж-стек , суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем не наведено підстав та не надано належних доказів для визнання протиправним оскаржуваного ППР.

Крім того апелянтом не надано доказів на підтвердження господарських відносин позивача з вказаними контрагентами.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2015 року №0004771201 не підлягають задоволенню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 19.03.2016 року № 0029621207 та №0029631207, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

До позовної заяви ФОП ОСОБА_1 копії вказаних податкових повідомлень-рішень, а також акту перевірки, на підставі якого їх прийнято, не долучено, оскільки позивач їх не отримав і дізнався про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 21.11.2016 року зі змісту адміністративного позову ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про стягнення податкового боргу.

У свою чергу, відповідач також вказаних доказів не надав.

Листом від 20.03.2018 року №754/8/26-52-13-02-13 повідомлено, що податкові повідомленні-рішення від 19.03.2016 року №0029621207 та №0029631207 відсутні в підсистемі Податковий аудит ІС Податковий блок та особовій справі платника.

З огляду на зазначене, відсутність доказів проведення камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.03.2016 року №1647/26-52-12-01-14-23539285 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2016 р. №0029621207 на суму 36 767, 12 грн. та №0029631207 на суму 5 881, 15 грн., відсутній предмет спору щодо їх оскарження.

Оскільки КАС України не передбачає ухвалення спеціального процесуального рішення за відсутності предмета спору, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині також, тоді як відсутність вказаних рішень має враховуватися судом під час розгляду справи про стягнення з позивача податкового боргу, нарахованого на їх підставі.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 03.11.2020 року