Рішення

від 20.10.2020 по справі 915/858/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 915/858/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури, провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська обл., 56101 (код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048 (код ЄДРПОУ 43015722)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» , вул. Луначарського, 23, офіс 2, м. Очаків, Миколаївська обл., 57500 (код ЄДРПОУ 38442699)

про стягнення коштів в сумі 9 276, 00 грн.

за участю представників сторін:

прокурор: Дзюбан О.В., службове посвідчення №056932 видане 25.08.2020 року дійсне до 25.08.2025 року

від позивача: Стасюк О.Д., довіреність №10 від 08.07.2020 року;

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» збитки у сумі 7 730, 00 грн.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір.

10.09.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 11219/20), в якій позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях просить суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача ТзОВ «ВІКОС ЮГ» збитки у сумі 9 276, 00 грн.

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі господарського суду Миколаївської області від 29.09.2020 року.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 28.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.07.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 28.08.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/858/20 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 20.10.2020 року.

Відповідач явку повноважного представника в жодне судове засідання 28.07.2020 року, 28.08.2020 року, 29.09.2020 року та 20.10.2020 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (арк. 65, 73, 84, 100).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 20.10.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція прокуратури та позивачів.

Прокуратура та позивачі зазначають, що предметом спору є стягнення збитків.

Підставою позову прокуратурою зазначено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та відповідачем ТзОВ «ВІКОС ЮГ» було укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 25.03.2015 року, який розірвано в судовому порядку.

На підставі Порядку повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 18.01.2001 № 32, Регіональним відділенням Фонду 30.03.2018 року створено інвентаризаційну комісію, якою 18.04.2018 здійснено інвентаризаційний опис майна АЗС № 2 та зафіксовано, що будинок оператора частково зруйнований, замощення в незадовільному стані, автозаправні блок-пункти у кількості 2 шт. - відсутні, про що зафіксовано в акті інвентаризації майна від 19.04.2018.

Враховуючи вищевикладене, прокуратурою пред`явлено позов про відшкодування збитків, завданих відповідачем об`єкту приватизації під час володіння ним покупцем.

Прокуратура зазначає, що під час володіння ТзОВ «Вікос Юг» майном об`єкту приватизації було завдано збитки, розмір яких підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності від 31.03.2018 року. При цьому, збитки державному майну заподіяні в результаті неправомірних дій відповідача, пов`язаних з невиконанням договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, тобто наявний причинний зв`язок між протиправними діями та спричиненими збитками, внаслідок чого прокурор звернувся до суду із позовом про стягнення збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , ст. 53 ГПК України, ст. 193 ГК, ст. 15, 16, 22, 610, 611 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст. 29, 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» , Законом України «Про Фонд державного майна України» , Порядком повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 18.01.2001 № 32, Порядком проведення звіряння результатів інвентаризацій і оцінок об`єкта приватизації, що за рішенням суду, господарського суду повертається у державну власність, та визначення збитків, що могли бути завдані цьому об`єкту під час володіння ним покупцем, затвердженим наказом ФДМУ № 2107 від 14.11.2011, Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, практикою Європейського Суду та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року (в редакції, яка діяла до 16.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продвжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 725-IX від 18.06.2020 року.

Відповідно п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020 ) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином . Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 року відповідачу встановлено строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали з урахуванням п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Вказаний строк є строком, встановленим судом.

Враховуючи вищевказані приписи законодавства, строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 731-IX від 18.06.2020 закінчився 06.08.2020 року.

Відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву, як у встановлений судом строк, так і станом на дату розгляду справи. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача щодо продовження процесуального строку на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

25.03.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (продавець) та ТзОВ ВІКОС ЮГ (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель - автозаправочної станції № 2 (арк. 92-94).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності групи А - комплекс нежитлових будівель - автозаправочна станція №2, що розташований за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка (Новоданилівська с/рада), вулиця Індустріальна, 2 (два), надалі - Об`єкт приватизації.

Опис майна: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м; автозаправочний блок-пункт № 2, автозаправочний блок-пункт № 3; замощення - І.

Об`єкт приватизації є державною власністю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконкомом Новоданилівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області від 21.06.2012 року; право власності зареєстроване Казанківським бюро технічної інвентаризації Миколаївської області 21.06.2012 року, номер запису: 6 в книзі: 1, реєстраційний номер за РПВН - 36953001.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності продавця на об`єкт приватизації зареєстроване 25.03.2015 року, номер запису про право власності 9178182, реєстраційний номер об`єкта 605974348236.

Покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, оплатити ціну продажу та виконати визначені в цьому договорі умови.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4801320952015, виданим 17.03.2015 Відділом Держземагенства в Казанківському районі Миколаївської області, об`єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, площею 0,3000 га, кадастровий номер: 4823683500:01:000:0007, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2

Відповідно до п. 4.1 Договору кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї договором, сприяти іншій стороні у виконанні її обов`язків і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов`язків.

Відповідно до п. 5.6 Договору відповідно до Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний оформити протягом одного року з дня нотаріального посвідчення цього договору відповідне право (право власності, право оренди, тощо) на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт приватизації, з власником земельної ділянки.

Відповідно до п. 7.5 Договору у разі невиконання покупцем зобов`язань за цим договором продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення об`єкта приватизації за актом прийому-передачі у державну власність.

Відповідно до п. 11.3 Договору у разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. При цьому об`єкт приватизації повертається в державну власність у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Договір підписано та скріплено печатками сторін, а також посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В. 25.03.2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 242.

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв проданий 25.03.2015 року комплекс нежитлових будівель - автозаправочна станція № 2, що розташований на адресою: Миколаївська область, Казанківський р-н., сщ. Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2, загальною площею 44,5 кв.м.: автозаправочний блок-пункт № 2, автозаправочний блок-пункт № 3; замощення - І, про що між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі проданого майна від 03.04.2015 року (арк. 59).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.10.2017 року у справі № 915/809/17 за позовом Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області до відповідача ТзОВ "Вікос Юг" за участю третьої особи Новоданилівської сільської ради про розірвання договору та зобов`язання повернути майно, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018, позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель-автозаправної станції № 2 від 25.03.2015 року та зобов`язано ТОВ ВІКОС ЮГ повернути за актом приймання-передачі об`єкт приватизації (арк. 33-37).

Постановою КГС ВС від 02.10.2018 року по справі № 915/809/17 рішення господарського суду Миколаївської області від 25.10.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 року у справі № 915/809/17 скасовано, справу 915/809/17 передано до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд (арк. 38-41).

За наслідками нового розгляду справи № 915/809/17 рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.03.2019 року договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель - автозаправочної станції № 2 від 25.03.2015 року, укладений між Регіональним відділенням області та ТзОВ ВІКОС ЮГ розірвано (арк. 28-32).

Як вбачається з рішення суду на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 25.10.2017 об`єкт приватизації повернуто державі в особі Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області, на підтвердження чого позивачем надано суду акт державного виконавця Казанківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.05.2018, у зв`язку з чим 06.03.2019 від позивача до суду надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ «ВІКОС ЮГ» повернути за актом приймання-передачі РВФДМУ по Миколаївській області об`єкт приватизації оскільки останній повернуто у державну власність в процесі виконавчого провадження ВП №56135767 за актом від 16.05.2018.

Судове рішення про розірвання договору купівлі-продажу мотивоване невиконанням відповідачем ТзОВ "Вікос-Юг" (покупцем) умов пункту 5.6 договору купівлі-продажу щодо оформлення права власності або права користування на земельну ділянку, на якій знаходиться об`єкт приватизації, що є істотним порушенням умов договору відповідно до вимог законодавства, зокрема ст. 651 ЦК України.

Як вказано в судовому рішенні по справі № 915/809/17 та підтверджується наявним у матеріалах даної справи актом державного виконавця від 16.05.2018 року об`єкт приватизації повернуто у державну власність в процесі виконавчого провадження ВП №56135767 (арк. 27).

18.04.2018 року Регіональним відділенням ФДМУ по Миколаївській області проведено інвентаризацію майна АЗС № 2 станом на 31.03.2018, за результатами якої складено Інвентаризаційний опис комплексу нежитлових будівель - автозаправочної станції № 2 (Миколаївська обл., Казанківський район, с. Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2) та встановлено, що "Будинок оператора - наявний, частково зруйнований, замощення 273,0 кв.м. - в незадовільному стані, автозаправні блок-пункти у кількості 2 шт. - відсутні (арк. 44).

За результатами інвентаризації майна - комплексу нежитлових будівель - автозаправочної станції № 2 станом на 31.03.2018 року для забезпечення робіт по відшкодуванню збитків комісією Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області складено Зведений акт від 19.04.2018 року (арк. 45).

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ Миколаївська оціночна компанія , ринкова вартість майна, що повертається у державну власність (Миколаївська обл., Казанківський район, с. Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2) становить 24 370, 00 грн. (без ПДВ). Розмір збитків, які завдані державі від нестачі блок-пунктів (без ПДВ) становить 7 730, 00 грн. (арк. 25).

Наказом Регіонального відділення ФДМ України по Миколаївській області № 174-п від 05.06.2018 року "Про затвердження ринкової вартості об`єкта, що повертається у державну власність у зв`язку із розірванням договору купівлі-продажу за рішенням суду та суми збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі":

1. Затверджено висновки оцінювача про вартість об`єкта, що повертається у державну власність у зв`язку із розірванням договору купівлі-продажу за рішенням суду та суми збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, виконані суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ Миколаївська оціночна компанія .

2. Ринкова вартість державного майна об`єкта приватизації групи А - комплекс нежитлових будівель АЗС № 2, розташований за адресою: Миколаївська обл., Казанківський район, с. Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2, що повертається у державну власність у зв`язку із розірванням договору купівлі-продажу за рішенням суду, станом на 31.03.2018 (без урахування ПДВ) складає: 24 370 грн.

3. Розмір збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, станом на 31.03.2018 (без урахування ПДВ) складає: 7 730 грн. (арк. 24).

Протоколом засідання комісії від 21.06.2018 з повернення у державну власність комплексу нежитлових будівель-автозаправочна станція № 2, який затверджено 25.06.2018 Регіональним відділенням ФДМ України по Миколаївській області, вирішено віднести до збитків нестачу матеріальних цінностей - основних засобів (автозаправні блок-пункти у кількості 2 шт.), розмір яких становить 7 730, 00 грн., та які повинні бути відшкодовані покупцем (арк. 26).

12.07.2018 року Регіональним відділенням ФДМ України по Миколаївській області направлено на адресу відповідача ТзОВ ВІКОС ЮГ претензію від 10.07.2018 року № 07/636, в якій Регіональне відділення зазначає про необхідність сплати завданих державі збитків в сумі 9 276, 00 грн. (арк. 23). Факт отримання 17.07.2018 року відповідачем претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 23 на звороті).

Несплата відповідачем збитків і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх нанесення винною особою.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (п. 5.16 постанови ВП ВС від 18.06.2019 по справі № 920/85/18).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції станом на 06.09.2014, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу) продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції станом на 06.09.2014, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу) право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

У разі придбання об`єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем укладається не пізніш як у п`ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції станом на 06.09.2014, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу) до договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції станом на 06.09.2014, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу) органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Відповідно до п. 4.2 Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженому наказом Фонду державного майна України 10.05.2012 № 631 (в редакції, які діяла на час розірвання договору та повернення майна) у разі невирішення спору в рамках досудового врегулювання державний орган приватизації звертається до господарського суду для застосування санкцій, передбачених законом та договором, зокрема щодо розірвання договору або визнання його недійсним та повернення об`єкта у державну власність.

Порядок повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 32 (в редакції чинній на час повернення об`єкта) регулює відносини, пов`язані з поверненням у державну власність об`єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об`єкта за рішенням суду у зв`язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним.

Відповідно до п. 1 Порядку № 32 об`єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу (далі - державний орган приватизації), для здійснення управління цим об`єктом згідно із законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.

Відповідно до п. 6 Порядку № 32 інвентаризація об`єкта приватизації (крім пакетів акцій), який повертається у державну власність, проводиться інвентаризаційною комісією згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну від 11 серпня 1994 р. N 69, станом на день прийняття судом, господарським судом відповідного рішення.

Склад інвентаризаційної комісії та порядок її роботи визначаються державним органом приватизації. Результати інвентаризації затверджуються державним органом приватизації.

Відповідно до п. 7 Порядку № 32 оцінка об`єкта приватизації (крім пакета акцій), що повертається у державну власність, станом на день набрання чинності відповідним рішенням суду проводиться згідно з методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Порядку № 32 з метою виявлення збитків, що могли бути завдані об`єкту приватизації під час володіння ним покупцем, результати інвентаризації та оцінки об`єкта приватизації, отримані згідно з пунктами 6 і 7 цього Порядку, звіряються з відповідними результатами, отриманими на день відчуження цього об`єкта державним органом приватизації.

Порядок проведення звіряння та визначення наявності збитків визначається Фондом державного майна. При цьому враховуються всі результати господарювання покупця на об`єкті.

Відповідно до п. 9 Порядку № 32 у разі виявлення збитків, завданих державі покупцем об`єкта приватизації за час володіння ним, їх розмір визначається згідно з методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку № 32 відшкодування колишнім власником збитків здійснюється згідно із законодавством.

Порядок проведення звіряння результатів інвентаризації і оцінок об`єкта приватизації, що за рішенням суду повертається у державну власність, та визначення збитків, що могли бути завдані цьому об`єкту під час володіння ним покупцем (в редакції чинній на час повернення об`єкта), затверджений наказом Фонду державного майна України № 2107 від 14.11.2001, розроблено відповідно до пункту 8 Порядку повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 32.

Порядок № 2107 визначає:

- основні засади звіряння результатів інвентаризації і оцінки об`єкта (крім пакетів акцій), який повертається в державну власність у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об`єкта за рішенням суду, господарського суду у зв`язку з невиконанням умов договору або визнання судом, господарським судом його недійсним (далі - об`єкт) з відповідними результатами, отриманими при відчуженні об`єкта державним органом приватизації;

- порядок прийняття рішення про наявність (відсутність) збитків, завданих об`єкту під час володіння ним покупцем, на основі результатів проведеного звіряння.

Відповідно до п. 5 Порядку № 2107 оцінка об`єкта за станом на день набрання чинності відповідним рішенням суду та затвердження її результатів здійснюються згідно з Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891.

Відповідно до п. 8 Порядку № 2107 результати звіряння оформлюються протоколом засідання комісії.

Відповідно до п. 86 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891, у разі неможливості фізичного відновлення пошкодженого майна або у разі, коли вартість його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали пошкодження, та зносу, що не підлягає усуненню під час ремонту, в сумі не меншій за ринкову вартість такого майна до завдання майнової шкоди, розмір реальних збитків дорівнює ринковій вартості неспеціалізованого майна, визначеній із застосуванням порівняльного та (або) дохідного підходів, або залишковій вартості відтворення (заміщення) спеціалізованого майна, визначеній із застосуванням витратного підходу з урахуванням його стану до розкрадання, нестачі, знищення, псування. За умови повернення пошкодженого майна державі в особі державних органів, державних підприємств; територіальній громаді в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір реальних збитків дорівнює вартості такого майна, визначеній на дату оцінки з урахуванням його стану до розкрадання, нестачі, знищення, псування, зменшеній на вартість пошкодженого майна, визначену з урахуванням його стану після розкрадання, нестачі, знищення, псування.

У разі коли пошкоджене майно підлягає фізичному відновленню і при цьому вартість його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали розкрадання, нестачу, знищення, псування, та зносу, що не підлягає усуненню під час ремонту, в сумі не перевищує його ринкової вартості до розкрадання, нестачі, знищення, псування, розмір реальних збитків дорівнює сумі вартості його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали розкрадання, нестачу, знищення, псування, та зносу, що не підлягає усуненню. При цьому вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових визначається шляхом застосування методу прямого відтворення.

Оцінка реальних збитків, що є наслідком розкрадання, нестачі, знищення, псування колісних транспортних засобів, проводиться згідно з методикою, затвердженою Мін`юстом та Фондом державного майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Як вказано вище, 25.03.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (продавець) та ТзОВ ВІКОС ЮГ (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель - автозаправочної станції № 2, який розірвано в судовому порядку у зв`язку з порушенням покупцем умов договору, внаслідок чого об`єкт приватизації повернуто у державну власність. Однак, за результатами проведеної Регіональним відділенням ФДМУ по Миколаївській області інвентаризації встановлено відсутність двох автозаправних блок-пунктів, у зв`язку з чим для забезпечення робіт по відшкодуванню збитків комісією Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області складено Зведений акт від 19.04.2018 року.

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ Миколаївська оціночна компанія , розмір збитків, які завдані державі від нестачі блок-пунктів (без ПДВ) становить 7 730, 00 грн., а з урахуванням ПДВ 9 276 грн.

Протоколом засідання комісії від 21.06.2018, який затверджено 25.06.2018 Регіональним відділенням ФДМ України по Миколаївській області, вирішено віднести до збитків нестачу матеріальних цінностей - основних засобів (автозаправні блок-пункти у кількості 2 шт.), розмір яких становить 7 730, 00 грн. (без ПДВ), та які повинні бути відшкодовані покупцем.

Доказів повернення покупцем (відповідачем) у державну власність двох автозаправних блок-пунктів суду не подано, як і не подано доказів відшкодування збитків.

Протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та наслідками у вигляді завдання збитків полягає у невиконанні покупцем (відповідачем) умов договору купівлі-продажу, зокрема п. 7.5, п. 11.3 договору (щодо повернення об`єкта приватизації у державну власність, стягнення збитків), у зв`язку з чим настали наслідки у вигляді завдання збитків, у зв`язку з неповерненням об`єкта приватизації (двох автозаправних блок-пунктів) у державну власність, розмір яких підтверджується результатами інвентаризації, оцінкою майна та протоколом комісії по затвердженню збитків. Будь-яких доказів на спростування вини відповідача суду не подано. Враховуючи вищевикладене, прокуратурою та позивачем доведено склад цивільного правопорушення у даній справі належними та допустимими доказами. Позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути в відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» , вул. Луначарського, 23, офіс 2, м. Очаків, Миколаївська обл., 57500 (код ЄДРПОУ 38442699) на користь позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048 (№ UA378201720343110001000163735, МФО 820172 Банк ДКСУ м. Києва, отримувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, код ЄДРПОУ 43015722):

- 9 276, 00 грн. (дев`ять тисяч двісті сімдесят шість грн. 00 коп.) - збитків.

3. Стягнути в відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» , вул. Луначарського, 23, офіс 2, м. Очаків, Миколаївська обл., 57500 (код ЄДРПОУ 38442699) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 UA748201720343150001000000340 код ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172):

- 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн.) - витрат по сплаті судового збору.

Накази видати позивачу та прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш