Постанова

від 28.10.2020 по справі 760/4525/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/8882/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/4525/19

28 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.О.

- Желепи О.В.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом 'янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Усатової І.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Згода про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Згода про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, в якому просив визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Згода припиненими з 25 вересня 2014 року на підставі ст. 38 КЗпП України; виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 як керівника та підписанта Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Згода .

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що протоколом № 6 засідання Наглядової ради ЗАТ Страхова компанія Згода від 30.11.2007 вирішено питання про призначення його Головою Правління. Згідно з відомостями зазначеними у трудовій книжці, наказом № 101К від 10.12.2007 його було призначено на посаду Голови Правління ЗАТ СК Згода . Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.12.2018 № 24125011, 26.12.2007 в ЄДР відбулась зміна відомостей про керівника юридичної особи, підписантів.

Вказував на те, що заявою від 10.09.2014 він повідомив Наглядову Раду Приватного акціонерного товариства СК Згода про намір звільнитися із займаною посади за власним бажанням. У зв`язку з бездіяльністю Наглядової ради щодо зібрання та вирішення питання щодо припинення повноважень позивача як Голови Правління на підставі його заяви, він видав наказ від 25.09.2014 № 002-К про визнання себе звільненим з 25.09.2014 року за власним бажанням. Відповідний запис міститься в трудовій книжці.

Встановивши у 2018 році, що відповідні відомості про керівника та підписанта відповідача досі не було змінено, представник позивача звернулася із заявою-вимогою від 29.11.2018 № 2911/002 до Наглядової Ради ПрАТ СК Згода щодо негайного вирішення питання про призначення нового керівника ПрАТ СК Згода та внесення відповідних змін до ЄДР, однак даний лист так і не був отриманий відповідачем.

Враховуючи вказані обставини, посилаючись на ст.ст. 21, 22, 38 КЗпП України, ст.ст. 47,48 Закону України Про господарські товариства , ст. 61 Закону України Про акціонерні товариства позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Солом 'янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11.11.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд помилкового встановив, що організаційно-правовою формою відповідача є приватне акціонерне товариство з одним акціонером, та органом управління якого є загальні збори з 03.09.2010. Натомість згідно з відомостями офіційного сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідач має принаймні трьох акціонерів з більш ніж 5% голосів, серед яких позивач відсутній.

Також суд помилково встановив, що оскільки відповідно до витягу з ЄДР позивач зазначався як власник істотної участі та кінцевий бенефіціарний власник засновника - юридичної особи ТОВ Віндекс-С (згідно з відомостями НКЦПФР володіє 85,6897% акцій відповідача), а тому є власником відповідача, який може самостійно приймати рішення про вчинення відповідних реєстраційних дій. Однак, згідно з відомостями ЄДР ТОВ Віндекс-С має два засновника - ОСОБА_2 та ЗАТ Страхова компанія Згода , а кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_3 , який наразі й є кінцевим бенефіціарним власником відповідача. Таким чином позивач не є власником відповідача, а тому й не має повноважень приймати рішення щодо виключення запису про керівника з ЄДР.

Вказував на те, що позивач не має повноважень, у встановленому законом порядку, внести зміни до відомостей про юридичну особу, в частині керівника юридичної особи, оскільки відповідною компетенцією згідно статуту ПрАТ СК Згода наділена саме Наглядова рада, через бездіяльність якої, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Стверджував, що за змістом положень ст.. 38 КЗпП України, ст.. 61 Закону України Про акціонерні товариства праву керівника товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок Наглядової Ради Товариства розглянути заяву про звільнення та внести відповідні зміни до ЄДР.

Посилався на те, що бездіяльність Наглядової Ради відповідача щодо не вирішення питання про призначення нового Голови Правління, невнесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у зв`язку з його звільненням з посади Голови Правління відповідача (про виключення відомостей про позивача як керівника відповідача) призводить до порушення його права на працю, до втручання у його приватне життя, право на повагу до якого гарантовано статтею 8 Конвенції, і таке втручання не засновано на законі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з 'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Протоколу № 6 від 30 листопада 2007 року засідання Наглядової ради Закритого акціонерного товариства Страхова компанія Згода , ОСОБА_1 призначено на посаду Голови правління товариства, згідно поданої заяви, з 01.12.2007 року до затвердження цього питання на Загальних зборах акціонерів Товариства. (а.с. 12).

Згідно відомостей, які містяться у трудовій книжці, ОСОБА_1 10 грудня 2007 року призначений на посаду Голови Правління ЗАТ СК Згода , наказ № 101К від 10.12.2007 року (а.с. 14).

Крім того, у трудовій книжці міститься запис, що ОСОБА_1 звільнений з займаної посади, згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, наказ № 002-к від 03.03.2014 року (а.с. 14). Голова Правління Приходько В.О. вніс виправлення у дату наказу № 002-к, зазначивши дату замість 03.03.2014 року - 26.09.2014 року, в подальшому вніс виправлення, зазначивши дату замість 26.09.2014 року - 25.09.2014 року.

Представник ОСОБА_1 адвокат Мильнікова М.М. направила Наглядовій раді ПрАТ Страхова компанія Згода заяву-вимогу від 29.11.2018 № 2911/008, в якій зазначила, що згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 , останній був звільнений з посади Голови Правління ПрАТ СК Згода з 25.09.2014 на підставі наказу № 002-к від 25.09.2014. Однак відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 досі залишається керівником ПрАТ СК Згода не дивлячись на наявність підстави для припинення його повноважень, як Голови Правління. Враховуючи викладене, просила в порядку, встановленому чинним законодавством та внутрішніми документами ПрАТ СК Згода , скликати засідання Наглядової Ради ПрАТ СК Згода для прийняття рішення про припинення повноважень Голови Правління, ОСОБА_1 , та обрання нового Голови Правління, а також внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника ПрАТ СК Згода (а.с. 22-23).

Вищезазначена заява-вимога відповідачем отримана не була, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошта.

У відповідності до п. 1.1. Статуту ПрАТ СК Згода , що затверджений протоколом № 2/12 від 23 листопада 2012 р. Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Згода Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Згода , створене у відповідності з законодавством України та зареєстроване Солом 'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 15 листопада 2006 року. Номер запису в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб № 10721020000018897,ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34731055, утвореного відповідно до Закону України Про господарські товариства , Закону України Про цінні папери і фондову біржу , Закону України Про підприємства в Україні , а також іншого діючого законодавства України.

Відповідно до п. 7.1 Статуту Органами управління Товариства є, зокрема, Наглядова Рада Товариства; Правління Товариства.

В п. 7.4.10. Статуту визначено, що повноваження Голови правління припиняються за рішенням Наглядової Ради Товариства.

Позивач у позові вказує на те, що заявою від 10.09.2014 року він повідомив відповідача (Наглядову Раду) про намір звільнитися із займаної посади за власним бажанням.

Згідно наказу Голови Правління ПрАТ СК Згода ОСОБА_1 № 002-К від 25 вересня 2014 року Про звільнення Голови Правління , у зв`язку з неможливістю припинення повноважень Голови Правління в порядку, визначеному Статутом, а саме через бездіяльність Наглядової ради ПрАТ СК Згода щодо припинення повноважень Голови Правління на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.09.2014, визнано ОСОБА_1 звільненим з посади Голови Правління ПрАТ Страхова компанія Згода з 25 вересня 2014 року згідно зі ст.. 38 КЗпП України, за власним бажанням. (а.с. 29)

Станом на момент розгляду даної справи рішення Наглядової ради про звільнення позивача з посади Голови Правління ПрАТ СК Згода за його власним бажанням на підставі його заяви, не прийнято. В ЄДРПОУ досі містяться відомості про позивача як Голови Правління ПрАТ СК Згода .

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 38 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на те, що у зв`язку з бездіяльністю Наглядової Ради Товариства щодо зібрання та вирішення питання щодо припинення повноважень позивача як Голови Правління він позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір,укладений на невизначений строк,попередивши про це власника або уповноважений орган ним орган письмово за два тижні. Посилаючись на вказані обставини просив в судовому порядку припинити трудові відносини ПрАТ СК Згода на підставі вказаного Закону .

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПрАТ СК Згода виконало вимоги трудового законодавства,здійснило дії , спрямовані на вирішення питання про звільнення позивача з посади Голови Правління .

Таким чином, наявнепорушення права позивача на припинення трудових відносин.

Статтею 22 КЗпП України передбачено заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудових відносин, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України .

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

У постанові від 03 липня 2019 року в справі №61-11768св 18 Верховний Суд виклав позицію з цього питання та зазначив,що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо відсутності доказів про наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем, оскільки витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є Головою Правління Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Згода (а.с.16-21).

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandisрішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C . G. andOthersv. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkovv. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65)).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України , з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, колегія суддів вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з ПрАТ СК Згода на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 25 вересня 2014 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про керівника та підписанта ПрАТ СК Згода ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Факт припинення повноважень керівника та підписанта товариства, законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому вимога позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про керівника та підписанта ПрАТ СК Згода ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає, що задоволення такої вимоги позивача відповідатиме завданню цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового судового рішення прозадоволення позовуОСОБА_1 .

З урахуванням ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842 грн. (1536,80 грн. +2305,20 грн.).

Керуючись ст.ст. 141, 367 , 374 , 37 6, 381, 382 ЦПК України , апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Згода про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Згода (03110, м. Київ, вул.. Клінічна, 23-25, ЄДРПОУ 34731055) з 25 вересня 2014 року, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника та підписанта Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Згода (03110, м. Київ, вул.. Клінічна, 23-25, ЄДРПОУ 34731055).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Згода на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року.

Головуючий Судді: