Ухвала

від 04.11.2020 по справі 295/13245/20

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/13245/20

2-з/295/100/20

УХВАЛА

04.11.2020 року м.Житомир

Суддя Богунського районного суду м.Житомира Воробйова Т.А.,

розглянувши заяву Приватного підприємства Автотранс

про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно

при зверненні з позовною заявою Приватного підприємства Автотранс

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в наслідок ДТП,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП Автотранс матеріальну шкоду у розмірі 27827,12 грн (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять сім гривень дванадцять копійок), завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судові витрати в сумі 14453,00 грн (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят три гривні).

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_1 : автомобіль ЗАЗ SENS, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .

Відповідно ч.1 ст.151 ЦПК України , суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п.1 ч.1 ст.150 ЦПК визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст.149 ЦПК України .

Звернувшись із заявою про забезпечення позову, Приватне підприємство Автотранс жодним чином не обґрунтувало необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та вказуючи, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу здійснити відчуження майна на користь третіх осіб в будь-який час і як наслідок призведе до неможливості поновлення порушених прав позивача або ж утруднить їх поновлення. Тому, зявник вважає розумним і справедливим накладення арешту на автомобіль ЗАЗ SENS, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Проте, подані до справи документи не підтверджують реальної загрози порушення прав позивача, оскільки будь-яких доказів щодо вжиття відповідачем певних заходів до відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб чи наявності у нього таких намірів до заяви не додано. Зазначені позивачем твердження дозволяють лише припустити можливість такого розвитку подій. В той час як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи заявника стосовно відомої йому інформації про вчинення відповідачем неодноразово дорожньо-транспортних пригод та недобросовісне виконання ним своїх зобов`язань є, по-перше, бездоказовими, по-друге, жодним чином не стосуються предмету даного спору і у будь-якому разі не доводять наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на автомобіль відповідача.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо накладення арешту на майно відповідача позивач не наводить жодних конкретних обставин, які свідчать про вірогідне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову.

За наведених обставин, підстав та необхідності застосування у даній справі заходів забезпечення позову згідно із заявою позивача, суд не вбачає, відтак вважає, що слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 149-153 ЦПК України ,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Приватного підприємства Автотранс про забезпечення позову - відмовити .

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Суддя Т.А.Воробйова

роздрук. прим.:

1-до справи

2-заявнику (позивачу)