Ухвала

від 30.10.2020 по справі 705/3737/20

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/3737/20

2-з/705/42/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Білик О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , що подана представником заявника - адвокатом Усатюк О.В. про забезпечення позову, що була подана в межах розгляду справи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

22.09.2020 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.10.2020 прийнято позовну заявудо розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

30.10.2020 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Усатюк О.В., подала заяву про забезпечення позову в межах розгляду справи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. У своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що в період шлюбу, до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, відповідачем в інтересах сім`ї та за спільні кошти сімейного бюджету було укладено Договір № 2/01 від 12.11.2015 про сплату внесків у ЖБК Уманський Дім на дольову участь в будівництві об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , та внесено пайовий внесок у будівництво на суму 1 757 588, 92 грн.. Відповідач вважає, що вказані договірні зобов`язання на загальну суму 1 757 588 грн. також відносяться до спільного сумісного майна подружжя, тому підлягають врахуванню при поділі спільного сумісного майна. Відповідач вказує, що є велика ймовірність відчуження майна ОСОБА_2 на користь третіх осіб. ОСОБА_1 у заяві про забезпечення прозову просить суд накласти арешт на нежитлове приміщення, кафе, загальною площею 102,3 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за ОСОБА_2 , оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду.

Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , що подана представником заявника - адвокатом Усатюк О.В. про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суддя дійшов такого висновку.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Забезпечення позову -це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, тощо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, тощо.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді заяви покладається виключно на заявника.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка сформована 31.07.2020, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 110,6 кв.м. Тобто заявником до суду не подано доказів, що станом на день звернення до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_3 належить вищевказане майно.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності заявником не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 , що подана представником заявника - адвокатом Усатюк О.В. про забезпечення позову, слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , що подана представником заявника - адвокатом Усатюк О.В. про забезпечення позову, що була подана в межах розгляду справи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя , - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданадо суду апеляційної інстанції через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Білик