Рішення

від 28.09.2020 по справі 440/1813/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/1813/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Оніщенко В.В.,

та представників сторін:

від позивача - Оніщенко А.Ю.,

від відповідача - Озацька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (надалі - позивач, ТОВ "Спецмехсервіс") звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (надалі - відповідач, ОВПП ДПС), у якому позивач просив:

визнати протиправним дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецмехсервіс" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" за березень 2019 року, які відображені у податковій декларації з ПДВ за березень 2019 року та з податку на прибуток за півріччя 2019 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001305412 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 373980,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001325412 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств загалом у розмірі 336582,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на відсутність визначених законом підстав для проведення податкової перевірки платника податків та, як наслідок, протиправність прийнятих за результатами такої перевірки рішень про донарахування грошових зобов`язань.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 2, а.с. 3-11/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що перевірку позивача проведено з підстави, визначеної підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме - з огляду на ненадання на письмовий запит контролюючого органу інформації та її документального підтвердження щодо відображення у податковому обліку господарських правовідносин з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС". Звертав увагу на те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентом не підтверджені усіма необхідними первинними документами для відповідного виду операцій.

3. Інші заяви учасників справи.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив /т. 2, а.с. 77-80/, у якій наголошено на правомірності формування ТОВ "Спецмехсервіс" податкового кредиту та витрат за спірний період і, як наслідок, безпідставності доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь /т. 2, а.с. 97-102/, у яких повторено твердження про правомірність дій контролюючого органу щодо проведення перевірки ТОВ "Спецмехсервіс", а також обґрунтованості прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 відкрито провадження у справі за цим позовом. На підставі приписів частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, статей 257, 260, 262 КАС України розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/5165/19.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 витребувані від учасників справи додаткові письмові докази та пояснення щодо обставин спору.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом представників сторін.

У судовому засіданні 28.09.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2020 проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

ТОВ "Спецмехсервіс" (код ЄДРПОУ 33660476) зареєстроване як юридична особа 26.07.2005, взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 08.08.2005 /т. 1, а.с. 20-21, 22-29/, що не оспорюється сторонами.

ОВПП ДФС 12.07.2019 за вих.№34692/10/28-10-50-14 надіслано позивачу запит про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" у березні 2019 року /т. 2, а.с. 19-20/.

Листом від 01.08.2019 вих.№801 ТОВ "Спецмехсервіс" повідомило податковий орган про документальне оформлення господарських правовідносин з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС", додавши до цього листа копії договору, актів приймання-передачі наданих послуг, податкових накладних, платіжних доручень, оборотно-сальдової відомості /т. 2, а.с. 21/.

26.09.2019 листом вих..№3209/10/28-10-54-12 начальник Полтавського відділу ПСП Харківського управління ОВПП ДПС звернулась до позивача із запитом щодо надання інформації та документів у підтвердження фактичного виконання працівниками ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" договірних зобов`язань /т. 2, а.с. 22-23/.

У листі від 22.10.2019 вих.№1060 позивач виклав свої міркування щодо відсутності підстав для надання додаткових документів податковому органу /т. 2, а.с. 24/.

15.11.2019 ОВПП ДПС виданий наказ №439 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецмехсервіс", яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" за березень 2019 року, які відображені у податковій декларації з ПДВ за березень 2019 року та з податку на прибуток за півріччя 2019 року /т. 2, а.с. 27/.

26.11.2019 головному державному ревізору-інспектору Полтавського ВПСП Харківського управління ОВПП Кривенко О.В. видане направлення про проведення перевірки ТОВ "Спецмехсервіс" з 26.11.2019 тривалістю 15 робочих днів /а.с. 28/.

Наказом від 05.12.2019 №587 проведення перевірки зупинено з 09.12.2019 на 30 робочих днів /т. 2, а.с. 30/.

Наказом від 30.01.2020 №124 термін проведення перевірки продовжено з 31.01.2020 на 10 робочих днів /т. 2, а.с. 29/.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2020 №134/28-10-54-12/33660476 /т. 1, а.с. 60-79/, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пункту 11, підпункту 15.4 пункту 15, пункту 16 ПСБО 16 "Витрати" в частині заниження податку на прибуток за І квартал 2019 року у розмірі 224388,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за березень 2019 року у розмірі 249320,00 грн.

На підставі акта перевірки від 20.02.2020 №134/28-10-54-12/33660476 ОВПП ДПС 26.03.2020 сформовані податкові повідомлення рішення:

№0001325412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств загалом у розмірі 336582,00 грн, в тому числі за основним платежем - 224388,00 грн та за штрафними санкціями - 112194,00 грн /т. 1, а.с. 128-129/,

№0001305412 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 373980,00 грн, з них: основний платіж - 249320,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 124660,00 грн /т. 1, а.с. 130-131/.

Не погодившись з діями контролюючого органу щодо проведення перевірки, а також прийнятими за її результатами податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Щодо проведення перевірки.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано статтею 78 Податкового кодексу України.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки платника податків визначені пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 78.1.4 якого згаданий вид перевірки проводиться у разі виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У силу пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Щодо формування податкового кредиту та витрат.

Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

А відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу, як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - П(С)БО 16), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оцінка судом обставин справи

Оцінюючи доводи позивача про безпідставність дій контролюючого органу щодо проведення податкової перевірки ТОВ "Спецмехсервіс", суд виходить з таких міркувань.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Поряд з цим, суд враховує, що у силу пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Крім того, як визначено пунктом 56.18 зазначеної статті, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За таких обставин, в разі незгоди платника податків з донарахованими контролюючим органом грошовими зобов`язаннями належним способом захисту порушеного права є звернення такого платника до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення чи подання позову про визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку проведення податкової перевірки та формування податкового повідомлення-рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність такого рішення.

Водночас обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, що фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб`єктом владних повноважень. Судове рішення, як завершальний акт здійснення правосуддя, має бути спрямованим на безпосередній захист та відновлення оспорюваних і порушених прав/законних інтересів особи-позивача, адже його метою є досягнення юридичної визначеності у спірних відносинах сторін.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій ОВПП ДПС щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецмехсервіс" не призведе до відновлення такого права, оскільки податкова перевірка фактично відбулась та за її наслідками контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування платнику податків грошових зобов`язань.

Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача є саме оскарження податкових повідомлень-рішень ОВПП ДПС.

Натомість, вищевказані дії контролюючого органу самі по собі не створюють будь-яких юридично значимих наслідків, а є лише засобом службової діяльності відповідача, з урахуванням чого жодним чином не породжують, не змінюють не припиняють права та обов`язки особи-позивача у сфері публічно-правових відносин.

За вищевикладених обставин, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.

Разом з цим, виходячи з наведених вище висновків Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 доводи позивача щодо незаконності дій контролюючого органу з проведення перевірки ТОВ "Спецмехсервіс" враховуються судом при наданні правової оцінки прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням.

Так, приймаючи рішення про проведення перевірки позивача контролюючий орган виходив з приписів підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та зазначив, що Харківським управлінням Офісу ВПП ДПС отримано податкову інформацію, що може свідчити про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд враховує, що отримана контролюючим органом податкова інформація, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та виявлена контролюючим органом недостовірність даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків, однак лише у тому випадку, коли сумніви, які виникли у податкового органу, не були усунуті наданими платником податків поясненнями та їх документальним підтвердженням.

У свою чергу, прийняттю контролюючим органом наказу про проведення перевірки має передувати відповідний письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження, і невиконання такого запиту платником податків.

При цьому запит контролюючого органу про надання платником податків інформації та підтверджуючих документів повинен містити вказівку на чітко визначені обставини, які згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК є умовою звернення з таким запитом. Без зазначення в запиті конкретних фактів, які стали підставою для його направлення, платник податків об`єктивно позбавлений можливості надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 (справа №520/2207/19).

Дослідивши у судовому засіданні копію запиту від 12.07.2019 №34692/10/28-10-50-14 /т. 2, а.с. 19-20/, суд зауважує, що у ньому викладені доводи про ймовірність порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37148652). Будь яких фактичних даних щодо ймовірності порушення вимог податкового законодавства безпосередньо позивачем запит контролюючого органу не містив.

Суд враховує, що на запит відповідача ТОВ "Спецмехсервіс" листом від 01.08.2019 вих.№801 надано відповідь, у якій розкрито зміст господарських правовідносин з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС", зазначені первинні документи на підтвердження їх документального оформлення, а копії таких документів додані до цієї відповіді /т. 2, а.с. 21/.

Однак, у відповідь на цей лист відповідач надіслав платнику податків повторний запит від 26.09.2019 ви.№3209/10/28-10-54-12, у якому знову повідомляв про наявність податкових ризиків та наполягав на необхідності надання документального підтвердження господарських правовідносин з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" /т. 2, а.с. 22-23/.

У відповідь на цей запит позивач листом від 22.10.2019 вих.№1060 повідомив ОВПП ДПС про те, що договірні відносини з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" дійсно мали місце, зазначеним підприємством надані ТОВ "Спецмехсервіс" послуги згідно укладеного договору, з урахуванням чого проведено оплату таких послуг /т. 2, а.с. 24/. При цьому позивач зазначив, що необхідні і достатні первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надані відповідачу листом від 01.08.2019 вих.№801, а вчинення його контрагентом порушень вимог чинного законодавства не має правових наслідків для ТОВ "Спецмехсервіс" як добросовісного платника податків.

Оцінюючи наведені обставини, суд зауважує, що положеннями пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України не передбачено повторного надсилання запитів платнику податків з метою отримання пояснень разом з їх документальним підтвердженням.

Крім того, суд враховує, що наказ ОВПП ДПС від 15.11.2019 №439 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецмехсервіс" не містить посилань на фактичні підстави його видання. Зокрема, у наказі відповідачем не обґрунтовано наявність достатніх підстав для проведення перевірки позивача.

Таким чином, призначення податкової перевірки ТОВ "Спецмехсервіс" відповідач належним чином не мотивував.

Разом з цим, доводи позивача щодо необхідності видання наказу про поновлення проведення перевірки ґрунтуються на довільному тлумаченні ним положень пункту 82.4 статті 82 ПК України, адже наведена норма містить вимогу лише щодо необхідності видання та вручення платнику податків наказу про зупинення перевірки.

Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС", суд встановив такі обставини.

ТОВ "Спецмехсервіс" є великим платником податків за видами господарської діяльності: надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу (09.10), підготовчі роботи на будівельному майданчику (43.12), розвідувальне буріння (43.13), вантажний автомобільний транспорт (49.41), ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12), будівництво трубопроводів (42.41). Тобто, підприємство є буровою компанією та виконує роботи з буріння і капітального ремонту газових свердловин.

У власності позивача перебувають виробничі будівлі та споруди по вул. Клінкерна, 1 у м. Полтаві, а також земельна ділянка під ними з кадастровим номером 5310136400:01:002:0310 площею 0,9432 га, на підтвердження чого до матеріалів справи залучені копії державного акта на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право власності та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно /т. 1, а.с. 30-34/. За твердженням позивача, зазначена земельна ділянка вимощена бетонними плитами та використовується для стоянки спецавтотранспорту та складування бурового обладнання.

Крім того, позивач на підставі договору оренди від 01.11.2014 №01-ОР отримав від ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" у користування складські території та виробничі приміщення загальною площею 8420 кв.м., розташовані у м. Полтаві по вул. 9 Січня, 19 /т. 1, а.с. 152-165/. Умовами договору передбачено обов`язок орендаря (ТОВ "Спецмехсервіс") проводити за свій рахунок поточний ремонт майна. Станом на березень 2019 року позивач використовував складські території та виробничі приміщення загальною площею 1840 кв.м., у т.ч. складський майданчик - 865 кв.м., вкритий бетонними плитами, що використовувався для складування бурового обладнання /т. 1, а.с. 166-168; т. 2, а.с. 83-86/.

04.03.2019 між позивачем (замовник) та ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" (підрядник) укладений договір №04-03-2019 БР, предметом якого визначено виконання робіт з поточного ремонту улаштування плитами: складського майданчика площею 572,00 кв.м., розташованого у м. Полтаві по вул. 9 Січня, 19, а також майданчика площею 1268,00 кв.м. по вул. Клінкерна, 1 у м. Полтаві /т. 1, а.с. 135-140/.

За умовами договору роботи виконуються підрядником із застосуванням плит, наданих замовником; забезпечення робіт матеріалами (за винятком плит), технологічним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментом, покладається на підрядника.

Факт виконання підрядником договірних зобов`язань підтверджено залученими до матеріалів справи копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2019 №№ 77, 78, податкових накладних від 31.03.2019 №№ 30, 31, оборотно-сальдових відомостей /т. 1, а.с. 141-144, 147-151/.

Позивачем прийняті надані ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" послуги та сплачено за їх виконання кошти у загальному розмірі 1495920,00 грн, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 12.04.2019 №178 та від 17.04.2019 №1764 /т. 1, а.с. 145-146/.

Стосовно посилань відповідача на відсутність доказів придбання плит для улаштування майданчиків представник позивача пояснив, що послуги підрядником виконувались з використанням старих плит, розташованих на майданчиках, та полягали у їх переукладенні, а придбання нових плит не відбувалось.

З приводу призначення відповідальних осіб для здійснення контролю та нагляду за ходом надання послуг представником позивача надано копію наказу від 21.02.2019 №21/02/Б, яким призначено відповідальним начальника бази виробничого обслуговування ОСОБА_1 /т. 2, а.с. 117/. Зазначена особа також здійснювала допуск відповідальних працівників для безпосереднього виконання робіт.

До матеріалів справи залучено копію протоколу погодження договірної ціни від 04.03.2019, яким вартість послуг визначено у розмірі 1495920,00 грн /т. 2, а.с. 119/.

Також представником позивача надані копії актів від 04.03.2019 №№ 1, 2 приймання-передачі майна в ремонт та від 31.03.2019 №№ 1/1, 2/2 прийняття-передачі майна з ремонту /т. 2, а.с. 120-121, 123-124/.

У матеріалах справи наявна копія дозволу №1176.18.12, виданого ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" для виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування, реконструкції машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, газонебезпечних робіт, робіт, що виконуються за допомогою механічних підіймачів та будівельних підйомників тощо, а також копія ліцензії на ведення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками /т. 2, а.с. 125, 126-127/.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 4.02.2020 у справі №826/3729/15) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

З урахуванням наведеного, доводи податкового органу щодо наявності певних порушень вимог податкового законодавства у діяльності контрагентів контрагента позивача як підстави для донарахування ТОВ "Спецмехсервіс" грошових зобов`язань суд визнає безпідставними.

До того ж, суд зауважує, що спірні відносини не стосувались поставки товарів, як встановлено судом вище, придбання плит для улаштування майданчиків не відбувалось, адже для цієї мети були використані старі плити, розташовані на згаданих майданчиках. А тому, посилання відповідача на відсутність відомостей у Єдиному реєстрі податкових накладних про походження плит суд визнає неприйнятними.

Твердження податкового органу про те, що складені учасниками спірних відносин акти приймання-передачі наданих послуг не розкривають змісту господарських операцій суд визнає безпідставними, адже зі змісту залучених до матеріалів справи копій цих актів у сукупності з іншими матеріалами видається за можливе встановити у чому полягали надані підрядником послуги.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання послуг меті та задачам діяльності позивача і його контрагента, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Водночас позивачем до матеріалів справи надано копію листа ТОВ "Полтавське підприємство бурових робіт" від 12.02.2019 вих.№21/02/19 з вимогою щодо проведення поточного ремонту майданчика по вул. 9 Січня, 19 у м. Полтаві площею 685,00 кв.м.

За твердженням представника позивача, необхідність проведення ремонту майданчиків пов`язано з їх зношуванням з огляду на часте використання для розміщення бурової техніки.

Надання ТОВ "ВЕЛМАКС ПЛЮС" зазначеного виду послуг у спірний період виключно позивачу не є безумовним свідченням удаваності спірних господарських операцій, адже є лише припущенням податкового органу.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентами, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

А тому, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Спецмехсервіс" частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у загальному розмірі 12760,44 грн /т. 1, а.с. 17/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /т. 1, а.с. 254/.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

А відповідно до частини першої цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог юридичної особи частково, судові витрати позивача належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі у розмірі сплаченого судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становитиме 10658,43 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 26 березня 2020 року №№ 0001305412 та 0001325412.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10658,43 грн (десять тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень сорок три копійки).

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (код ЄДРПОУ 33660476; вул. Клінкерна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36041).

Відповідач (боржник): Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471; вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба