Рішення

від 02.11.2020 по справі 826/2870/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Київ № 826/2870/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянув в письмовому провадженні справу

за позовомВсеукраїнського об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерації роботодавців ЖКГ України доМіністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України третя особа: проОб`єднання організацій роботодавців Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України визнання протиправним та скасування рішення

прийняв до уваги таке:

На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває справа за позовом Всеукраїнського об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерації роботодавців ЖКГ України до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України за участю третьої особи Об`єднання організацій роботодавців Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України про визнання протиправною та скасування Галузевої угоди №7.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та Профспілкою працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості разом із Об`єднанням організацій роботодавців Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України було укладено Галузеву угоду, яка була зареєстрована Мінсоцполітики України було укладено Галузеву угоду, яка була зареєстрована Мінсоцполітики України за №7 від 31.01.2017 року.

Так, як вказує позивач, Федерацією роботодавців ЖКГ України разом з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та Профспілкою працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України було укладено галузеву угоду, яка була зареєстрована Мінсоцполітики України в реєстрі за №26 від 04.10.2013 року, положеннями п. 1.7 якої обумовлено, що вона (угода) продовжує діяти, зокрема після закінчення строку її дії, до того часу, поки сторони не укладуть нову або не переглянуть чинну Галузеву угоду №26, а також зберігає чинність у разі зміни складу та структури суб`єкта сторони роботодавця, від імені якого цю угоду укладено.

При цьому, положеннями ст. 10 Закону України Про колективні договори і угоди передбачено, що укладенню колективної угоди передують колективні переговори, які розпочинаються шляхом письмового повідомлення одною з сторін колективної угоди інших сторін про початок переговорів, не раніш як за три місяці до закінчення строку дії такої угоди, а інші сторони, при цьому, протягом семи днів повинні розпочати переговори.

Однак, позивач вказує, що він, як суб`єкт сторони роботодавців діючої Галузевої угоди №26, не отримував жодних письмових повідомлень про початок колективних переговорів, як того вимагають положення ст. 10 Закону України Про колективні договори і угоди та умови Галузевої угоди №26.

Крім того, враховуючи вимоги ч.ч. 3, 4 ст.9 та ч.2 ст. 10 Закону України Про колективні договори і угоди щодо ведення колективних переговорів суб`єктами сторін діючої колективної угоди, яка продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть нову або не переглянуть чинну, позивач вважає, що суб`єкт сторони роботодавців Галузевої угоди №7 був визначений її сторонами з порушенням вимог чинного законодавства.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що Федерація визнана репрезентативною для представлення інтересів роботодавців на галузевому рівні соціального діалогу, що, в свою чергу, підтверджується рішенням Національної служби посередництва і примирення, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 подав письмові заперечення в яких заперечував в повному обсязі проти позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що відповідачами при укладенні Галузевої угоди №7 було дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо процедури та порядку укладення такого виду угод.

Відповідач 2 та третя особа заперечень проти позову не надала.

Третя особа подала клопотання про закриття провадження у справі з підстав не підсудності.

Вирішуючи вказане клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні зважаючи на таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, на законодавчому рівні визначено можливість оскарження лише чинних нормативно-правових актів, та не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Відтак, клопотання третьої особи не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 15.09.2017 року суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017 ) ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та Профспілкою працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості разом із Об`єднанням організацій роботодавців Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України було укладено Галузеву угоду, яка була зареєстрована Мінсоцполітики України було укладено Галузеву угоду, яка була зареєстрована Мінсоцполітики України за №7 від 31.01.2017 року.

При цьому, в п.8.1.10 вказаної угоди її підписанти домовились, що з моменту чинності цією Угодою вважати такою, що втратила чинність Галузеву угоду між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерація роботодавців ЖКГ України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2013-2015 роки, яка зареєстрована Міністерством праці та соціальної політики України 04.10.2013 року за №26.

Разом з тим звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач, як на одну з підстав для задоволення своїх позовних вимог, посилається на ті обставини, що відповідачами при укладенні Галузевої угоди №7 було порушено вимоги ч.1 ст. 10 Закону України Про колективні договори і угоди щодо належного повідомлення Федерації про початок переговорів, які передують укладенню нової або перегляду чинної галузевої угоди, а також положення ч.ч.3.4 ст. 9 та ч.2 ст. 10 Закону України Про колективні договори і угоди щодо визначення суб`єкта сторони роботодавців Галузевої угоди №7.

Так, положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України Про колективні договори і угоди передбачено, що укладенню нової колективної угоди передують колективні переговори, які розпочинаються шляхом письмового повідомлення одною з сторін колективної угоди про початок переговорів. Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів.

У відповідності до ч.ч.3, 4 ст. 9 Закону України Про колективні договори і угоди після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою. Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір, угоду.

Водночас, п.1.8 Галузевої угоди передбачено, що Галузева угода продовжує діяти до підписання нової Галузевої угоди, в тому числі у разі зміни найменування сторін, якщо вони стали правонаступниками.

При цьому, згідно п. 8.1.4 Галузевої угоди №26 сторони домовились розпочати переговори не пізніше ніж у семиденний термін з моменту отримання пропозицій щодо внесення змін до цієї Угоди від будь-якої зі Сторін.

Як вже зазначалось вище, позивач вказував, що він, як суб`єкт сторони роботодавців діючої Галузевої угоди №26, не отримував жодних письмових повідомлень про початок колективних переговорів, як того вимагають положення ст. 10 Закону України Про колективні договори і угоди та умови Галузевої угоди №26.

Разом з тим, вказані твердження позивача спростовуються наявною в матеріалах справи копією листа Мінрегіону від 03.02.2016 року за №7/10-1087, згідно якого відповідач звернувся до ЦК профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, Всеукраїнського об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерація роботодавців ЖКГ України та Об`єднання організацій роботодавців Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України з проханням для участі у колективних переговорах з укладенням Галузевої угоди на новий строк надати своїх представників до складу робочої комісії з підготовки наказу Мінрегіону щодо укладення відповідної Галузевої Угоди.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Федерація листами від 22.02.2016 року за №10/22-02-081 та від 31.03.2016 року за №01/31-03-114, а також Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України листом від 22.02.2016 року за №02-01 підтримали пропозицію розпочати переговори про перегляд Галузевої угоди і надали кандидатури своїх представників до складу робочої комісії з підготовки відповідного наказу Мінрегіону.

Водночас, як встановлено судом з наявного в матеріалах справи копії листа Мінрегіону від 29.11.2016 року за №7/10-14438 та протоколу наради від 01.12.2016 року, позивач, будучи належним чином повідомленим про проведення 01.12.2016 року наради щодо переговорів про укладення Галузевої угоди на новий строк, не з`явився на вказану нараду, де й було прийнято рішення про початок проведення колективних переговорів з укладенням Галузевої угоди на новий строк без Федерації.

Крім того, слід зазначити, що згідно з вимогами ч.3 ст.4 Закону України Про соціальний діалог в Україні для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб`єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.

В свою чергу, зі змісту листа Мінрегіону від 05.12.2016 року вбачається, що відповідно до інформації, зазначеної в Реєстрі роботодавців, які пройшли оцінку відповідності критеріям репрезентативності на національному та галузевому рівня, який розміщено на офіційному сайті Національної служби посередництва і примирення у вільному доступі, репрезентативність Всеукраїнського об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунального господарства Федерація роботодавців ЖКГ України підтверджена з 18.10.2011 року до 17.10.2016 року (свідоцтво № 019-11-00-Г ) та з 12.01.2017 року по 11.01.2022 року (свідоцтво №001-17-00-Г).

Таким чином, в період з 17.10.2016 року по 12.01.2017 року у Всеукраїнського об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунального господарства Федерація роботодавців ЖКГ України було відсутнє свідоцтво про підтвердження репрезентативності.

Інші доводи позивача, суд відхиляє як необґрунтовані та такі що не знайшли свого документального підтвердження.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Всеукраїнського об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерації роботодавців ЖКГ України - відмовити повністю.

Всеукраїнське об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерації роботодавців ЖКГ України (код ЄДРПОУ 36387228, 01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 20)

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (код ЄДРПОУ 37471928, вул. Велика Житомирська,9, Київ, 01601)

Профспілка працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (вул. Шота Руставелі, 39-41, кім.907-913, Київ, 01019)

Об`єднання організацій роботодавців Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України (Бессарабський майдан, 9/1, корпус Б, Київ 4, 01004)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючи суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов