Постанова

від 04.11.2020 по справі 540/767/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/767/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Чорноморської Митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2020р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча корпорація" до Чорноморської Митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020р. ТОВ "Українська продовольча корпорація" звернулося в суд із адміністративним позовом до Чорноморської Митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення за №UA508000/2020/000046/2 від 17.03.2020р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови за №UA508040/2020/00096 від 17.03.2020р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17.03.2020р. для здійснення митного оформлення товару ним до Держмитслужби подано митну декларацію за №UA508040/2020/002329, відповідно до якої митна вартість товару визначена декларантом за ціною контракту 50 695,5дол.США.

Однак, 17.03.2020р. митницею прийнято рішення за №UA508040/2020/000046/2 про коригування митної вартості за резервним методом та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA508040/2020/00096.

Позивач вважає, що обставини на які вказую відповідач в оскаржуваному рішення, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2020р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби за №UA508000/2020/000046/2 від 17.03.2020р. про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Чорноморської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA508040/2020/00096 від 17.03.2020р..

Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Українська продовольча корпорація" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 21 106грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 15 000грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

4.11.2020р. представником Чорноморської митниці Державної митної служби України було подано клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки підстави для відкладення розгляду даної справи є необґрунтованими. Окрім того, судова колегія звертає увагу на той факт, що за клопотанням саме представника митного органу було призначено розгляд даної справи у режимі відеоконференції, а тому судова колегія не вбачає обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган приймаючи оскаржувані рішення діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки товариством надано усі необхідні документи для розмитнення товарів, а митницею не надано їм належної оцінки та визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару за ціною договору.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 11.02.2020р. між ТОВ "Українська продовольча корпорація" та фірмою "Reinke Europe SRL" укладений контракт за №Z-02/11/2020 (надалі - Контракт) на поставку товару - нові дощувальні машини , які, згідно Додатку до Контракту від 11.02.2020р. за №1, постачаються на умовах FCA, Reinke Europe Warehouse.

Відповідно до умов вказаного контракту, додатку №1, інвойсу від 5.03.2020р. за №RE20I0010 та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним Контрактом, 17.03.2020р. митним брокером ФОП ОСОБА_1 подано митну декларацію за №UA508040/2020/002329, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 50 695,50дол.США (1 355 755,57грн).

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подано наступні документи: пакувальний лист від 9.03.2020р., рахунок-фактура (інвойс) від 5.03.2020р. №RE20I0010, автотранспортна накладна від 12.03.2020р. №1114337, декларація про походження товару від 17.03.2020р. №б/н, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.03.2020р. № б/н, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.02.2020р. №Z-02/11/2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.02.2020р. №1, договір про надання послуг митного брокера від 4.03.2020р. за №04-03-2020/6, договір (контракт) про перевезення від 11.03.2020р. №Z20-000128, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів та іншими державними органами від 16.03.2020р. №5296032, інші некласифіковані документи: лист виробника від 17.03.2020р. №б/н, лист продавця від 17.03.2020р. №2, фото, копія митної декларації країни відправлення від 12.03.2020р. №20ROCT1970E0040353.

За результатами оцінки ризику щодо МД №UА508040/2020/002329 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формами контролю правильності визначення митної вартості товарів.

У зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, 17.03.2020р. митний орган направив електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

17.03.2020р. на виконання вимог митного органу позивач додатково надав документи, які підтверджують вартість товару, в тому числі ВМД сторони відправника.

Проте, 17.03.2020р. Чорноморська митниця Держмитслужби склала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА508040/2020/00096, оскільки відповідно до ст.54 МК України неможливе митне оформлення за МД, так як документи, надані для підтвердження митної вартості, не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені, тобто декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

Крім того, 17.03.2020р. митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA508040/2020/000046/2.

Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне: … Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (витрати на навантаження, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. У рахунку фактурі зазначено, що товар постачається на умовах поставки EXW Константа, що не відповідає зазначеному у додатковій угоді №1 від 11.02.20. На умовах поставки EXW до митної вартості товару мають додаватись витрати на навантаження товару на транспортний засіб. При цьому у митного органу відсутні документи, які підтверджують включення зазначених витрат до вартості товару. Також, відповідно до п.2.4 додаткової угоди №1 від 11.02.20 ризики пов`язані з доставкою товару страхуються та гарантуються продавцем. Розділом 4 контракту №2-02/11/2020 від 11.02.2020 передбачено, що продавець товару надає покупцю страховий поліс. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Проте до митного органу документи, які підтверджують включення витрат пов`язаних із страхуванням товару до ціни товару не надаються. У копії митної декларації країни відправлення зазначена вага товару відрізняється від заявленої. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. При цьому, відповідно до ч.2 ст.58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 27.02.2020р. №UА500030/2020/202572, а саме: 8,01дол.США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 12344 * 8,01 = 98875,44 дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару .

Перевіряючи правомірність дій та рішення митного органу, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

За змістом ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли з приводу визначення митної вартості товарів регулюються Митним Кодексом України (надалі - МК України).

Приписами п.23,24 ст.4 МК України визначено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За змістом ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями ч.1,2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

Відповідно до ч.5,6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як визначено в ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Отже, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Судова колегія зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.

Що стосується доводів митного органу про невідповідність умов поставки у Контракті від 11.02.2020р., додатковій угоді №1 до контракту (FCA) та рахунку фактурі (EXW), а також відсутності страхових документів, за умови їх передбачення у Контракті, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, що у п.3 додатку № до Контракту зазначено, що у відповідності до вимог Інкотермс 20102 сторони обирають умови поставки FCA, Reinke Europe Warehouse.

У відповідності до Інкотермс (редакція 2010р.), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Згідно з п.А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а". Крім того, у сторін відсутній обов`язок на укладення договору страхування та надання документів зі страхування товару. Також, за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Аналіз змісту вищенаведених норм Інкотермс-2010 свідчить про те, що обов`язок щодо оплати фрахту належить покупцю, а обов`язок, щодо страхування вантажу, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2010) відсутній, як у продавця, так і у покупця.

За таких обставин, судова колегія суддів вважає, що доводи митного органу у цій частині є безпідставними, оскільки страхування товару, який постачається на умовах FCA не є обов`язковим. Натомість, будь-які особисті домовленості між продавцем та покупцем не можуть надавати митному органу підстави для витребування страхових документів, у випадку непередбаченості обов`язкового існування таких документів правилами Інкотермс-2010.

Тому, за умови передбачення Контрактом (та додатками до нього) необхідності страхування товару, однак, відсутності такого обов`язку правилами Інкотерм-2010, може бути лише підставами для відповідальності контрагентів один перед одним та не є підставою для витребування вказаних документів митним органом.

Водночас судова колегія зазначає, що умови поставки FCA вказані у Контракті, додатку до нього та наданій митному органу декларації, а відтак посилання в рахунку фактурі на інший вид умов поставки - EXW, не може змінювати раніше визначених договором умов поставки.

У відповідності до п.8 ч.2 ст.53 МК України, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. Відповідач не надав доказів страхування, тому вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів того, яким чином недолік оформлення рахунку-фактури (зазначення умов поставки EXW) може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ "Українська продовольча корпорація" не повних відомостей про митну вартість.

Окрім того, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019р. у справі за №821/829/18 (№К/9901/5724/19), від 14.08.2018р. у справі за №821/1617/17 (№К/9901/48422/18).

Що стосується тверджень митного органу про відсутність у наданих позивачем документах вартості за навантаження товару та різницю у вазі товару, то судова колегія вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до договору-заявки від 11.03.2020р. за №Z20-000128 на транспортне експедирування вантажу, вантаж - дощові системи, завантажені у Румунії, Константа офіс та доставлені до України, Заозерне. Вартість перевезення ТОВ "Таймлогістік" складає 36 875грн..

Відповідно до довідки ТОВ "Таймлогістік" від 17.03.2020р. про транспортні витрати, яка видана ТОВ "Українська продовольча корпорація" для пред`явлення на митницю, транспортні витрати автомобілем за маршрутом Румунія, м.Констанца - Україна, м.Заозерне, складають 36 875грн.. Страхування вантажу не проводилося.

Разом з тим, відповідно до п.А.4. Правил Інкотермс-2010, продавець за правилами FCA зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (п. А.6. правил Інкотермс -2010).

Відтак, враховуючи, що поставка (завантаження) здійснювалася за місцем продавця - Румунія, м.Констанца, то витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, в тому числі завантаження належать продавцю та не можуть вимагатися митним органом від позивача.

Також, що стосується тверджень відповідача про розбіжності у вазі товару суд зазначає, що відповідно до міжнародної таверно-транспортної накладної (CMR) від 12.03.2020р. за №1114337, вага брутто (п.11) складає 12 624кг (6502 + 6122), що відповідає вазі брутто задекларованій у п. 35 МД від 17.03.2020р. №UA508040/2020/002329. Вказана вага перевірена та погоджена відповідачем.

Разом з цим, відповідно до положень ст.53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Судова колегія зазначає, що оскільки при митному оформлені у позивача не було висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, а також каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, то не надання вказаних документів не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.

Таким чином, посилання митного органу в підставах коригування митної вартості на те, що декларантом не подані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах за №804/16980/14, за №815/2013/15.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, судова колегія вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Українська продовольча корпорація" та скасування оскаржуваних рішень митного органу.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чорноморської Митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2020р. - залишити без змін.

Стягнути з Чорноморської Митниці Держмитслужби (73000, м.Херсон, вул.Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 43335608) на користь Державної судової адміністрації України (ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача №UA628999980000034315206081007; код класифікації доходів бюджету 22030101.) судовий збір у розмірі 31 659грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 5 листопада 2020р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв