Рішення

від 28.10.2020 по справі 321/317/20

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/317/20

Провадження № 2/321/254/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2020 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за участю: третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Михайлівської районної державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 були зареєстровані за вказаною адресою, однак в ньому ніколи не проживали, їх місцезнаходження не відоме. Крім того, знятися з реєстрації з попереднього місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 відмовляються. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими що втратили право на користування жилим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на позові наполягала.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явились. Від відповідача ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність, з позовними вимогами незгодна, прохала відмовити у задоволенні позову. Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначено, що позивач створює перешкоди у користуванні будинком за місцем реєстрації йому, дружині та трьом дітям. Зазначив, що вони бажають проживати у даному будинку, але не мають можливості. Зазначив, що іншого житла вони не мають.(а.с.70-71)

Представник третьої особи Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області в судове засідання не з`явився, надав суду пояснення, згідно яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав відсутності інформації про наявність на цей час житла, яке б належало малолітнім ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на праві власності або користування, прохав розглянути справу у їх відсутність.(а.с.66-67)

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він є співвласником будинку АДРЕСА_1 . Вважав позов таким, що підлягає задоволенню. Також пояснив, що дане домоволодіння він разом із позивачем придбали за договором купівлі-продажу, будинок знаходиться у спільному користуванні, частки не виділені. Реєстрація відповідачів відбувалася за його згодою, але ніколи в даному будинку не проживали.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 17 листопада 2000 року, належить !/ частина житлового будинку АДРЕСА_1 , іншим співвласником на 1 частину вказаного будинку є ОСОБА_8 (а.с.4).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання депутата Плодородненської сільської ради від 17 жовтня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 , та дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).

Визначаючи характер спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вони склались між співвласниками житла, у зв`язку з чим регулюються ст.405 ЦК України.

Конституція України у статті 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається зіст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання вправа власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ч.3 ст.13 Конституції України, власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Гарантуючи захист права власності, закон тим самим надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначені матеріально-правові норми за своїм змістом визначають право власника вимагати відновлення свого порушеного права будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту такого права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила захистити права як власника житлового приміщення шляхом визнання її сина, а також його дружину і дітей такими, що втратили право користування житлом в порядку ст.405 ЦК України з огляду на їх не проживання в будинку понад один рік.

Згідно з ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла в силу наявності особистого сервітуту мають право користування цим житлом відповідно до закону. Натомість, як слідує з положень ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання відповідачів втратившими право користування житловим приміщенням. Так, пред`являючи цю вимогу, позивач залишила поза увагою той факт, що ОСОБА_8 нарівні з нею є співвласником вказаного житлового приміщення, яке належить їм на праві спільної часткової власності - по 1/2 кожному, а здійснення ними прав як співвласників на майно відбувається спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. ОСОБА_8 на відміну від позивача не заявляв вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом і не уповноважував ОСОБА_1 на заявлення відповідних вимог від свого імені, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує відмову в задоволення позову, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , малолітніх: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за участю: третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Михайлівської районної державної адміністрації, Код ЄДРПОУ 02126320, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, 36, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О. Кравченко