Постанова

від 04.11.2020 по справі 420/3159/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3159/20 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року по справі за позовом Селянсько-фермерського господарства Прогрес до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року Селянсько-фермерське господарство Прогрес (далі СФГ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС), в якому просило про: визнання протиправною та скасування відмови відповідача в підтвердженні СФГ статусу платника єдиного податку 4 групи, оформленої листом №2488/10/15-32-55-04-07 від 20 лютого 2020 року, зобов`язання відповідача відновити позивачу статус як платника єдиного податку 4 групи з 1 січня 2020 року, визнання протиправною відмови відповідача у прийнятті податкових декларацій платника єдиного податку на 2020 рік, оформлену листом №2488/10/15-32-55-04-07 від 20 лютого 2020 року, зобов`язання відповідача прийняти податкові декларації платника єдиного податку на 2020 рік.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що СФГ у період з 1999 року по 2014 рік було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а з 2015 року є платником єдиного податку 4 групи, основним видом діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур.

За підсумками 2014 - 2018 років СФГ визнано сількогосподарським товаровиробником та у 2015-2019 роках йому підтверджувався статус платника єдиного податку 4 групи.

Однак, листом ДПС №2488/10/15-32-55-04-07 від 20 лютого 2020 року Щодо можливості набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік позивачу відмовлено в підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи та у прийнятті податкових декларацій платника єдиного податку на 2020 рік з підстав наявності у СФГ податкового боргу в розмірі 349,86 грн. станом на 01.01.2020 року, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення обставин неможливості перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування щодо нього має бути проведена документальна перевірка, однак такої перевірки контролюючий орган відносно позивача не провів. Суд зазначив, що з огляду на не проведення щодо СФГ документальної перевірки та не прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, позбавлення позивача такого статусу листом №2488/10/15-32-55-04-07 від 20 лютого 2020 року є протиправним.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Положеннями ст.291.2 -291.4 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Платниками єдиного податку четвертої групи є - сільськогосподарські товаровиробники, зокрема, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до ст.299.1, 299.2, 299.10 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених п. п. 298.2.3 п. 298.2 та п. п. 298.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену п. п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 цього Кодексу.

З аналізу листа №2488/10/15-32-55-04-07 від 20 лютого 2020 року вбачається, до ДПС не було зазначено підстави, передбаченої ст.299.10 ПК України для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, не зазначено вказаних підстав і під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій.

При цьому, положеннями ст.299.11 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п.п.4 п.291.4 та п. 291.5-1 ст. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Тобто, для встановлення обставин неможливості перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, щодо нього має бути проведена документальна перевірка, однак такої перевірки контролюючий орган щодо позивача не провів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що положення ст.291.5-1.3 ПК України, за якими не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), не підлягає застосуванню в даних спірних правовідносинах, оскільки стосуються випадку, коли позивач ще не є платником єдиного податку, однак не відповідає критеріям для цього та йому може бути відмовлено в наданні такого статусу.

Таким чином, враховуючи не проведення щодо позивача документальної перевірки та не прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації СФГ платником єдиного податку четвертої групи, позбавлення позивача такого статусу листом №2488/10/15-32-55-04-07 від 20 лютого 2020 року є протиправним, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, слід зазначити, що з листа ДПС №2488/10/15-32-55-04-07 від 20 лютого 2020 року вбачається, що податковим органом також вважаються не поданими податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік, які прийняті 19 лютого 2020 року за №9029648718, 20 лютого 2020 року за №9030237277 та №9030221643, з підстав порушення вимог п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України (зазначення недостовірних реквізитів (не відповідає обраному режиму оподаткування).

Така відмова ДПС, оформлена листом №2488/10/15-32-55-04-07 від 20 лютого 2020 року, є протиправною, оскільки висновки податкового органу про не відповідність режиму оподаткування позивача (не підтвердження СФГ статусу платника єдиного податку 4 групи) є безпідставними.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.