Постанова

від 03.11.2020 по справі 240/2951/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2951/20

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

03 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,

представника позивача: Удода П.М.,

представника відповідача: Діброви Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2020 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0002903305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 84 366,55 грн. за податковим зобов`язанням та 42 183,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002933305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за результатами річного декларування у розмірі 7030,54 грн. за податковим зобов`язанням та 3515,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002923305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 17295 грн. за податковим зобов`язанням та 4324 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0002913305 від 08.10.2019, яким збільшено суму від`ємного значення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6075,00 грн. за податковим зобов`язанням;

- №0002963305 від 08.10.2019, яким визначено штраф у сумі 11 685,00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002903305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 84144,03 грн. за податковим зобов`язанням та 42072,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002933305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за результатами річного декларування у розмірі 7012,00 грн. за податковим зобов`язанням та 3506,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002913305 від 08.10.2019.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002963305 від 08.10.2019.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4628,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку матеріалам справи та доводам відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, працівниками Головного управління ДПС у Житомирській області проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 12.09.2019 №626/06-30-13-05/ НОМЕР_1 .

ГУ ДФС у Житомирській області, відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 ПКУ та з урахуванням п. 44.6 ст. 44 ПКУ розглянуло заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 12.09.2019 за № 626/06-30-13-05/ НОМЕР_1 , за результатом розгляду яких висновки, щодо встановлених порушень в акті планової документальної виїзної перевірки, залишено без змін.

В ході розгляду заперечень ст. 16 - 21 п.2.1.2, ст. 21 п.2.1.3 та абз. 2 ст. 56 висновків акту перевірки доповнено та викладено в новій редакції:

За результатами перевірки (акт від 12.09.2019 №626/06-30-13-05/ НОМЕР_1 ) та розгляду заперечень документальною плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення (що оскаржуваються у даній справі):

- пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, абз. "а" п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 ПКУ та пп.3 п.3, пп. 3, пп. 4, пп. 8, пп.9 п.6 Порядку ведення книги доходів і витрат (далі - Порядок) затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", який зареєстрований Мін`юстом України від 01.10.2013 №1686/24218, а саме: не належне ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

- пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп.177.4.3, пп.177.4.4, пп.177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ, а саме ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 завищено витрати безпосередньо пов`язані з отриманим доходом на загальну суму 468 702,99 грн., що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 468 702,99 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 84 366,55 грн.

- пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1, 1.2 та 1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12,2018 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 468 702,99 грн., що відповідно призвело до заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 030,54 грн., а саме: у 2017 році у сумі 3 528,66 грн. та у 2018 році у сумі 3 501,88 грн.

- абз. "а" пп.185.1 п.185 ст.185, абз. "а" п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, пп.192.1 ст.192, абз. "г" п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст,200, п.201.1., п.201.7, п.201.10 ПК України ФОП ОСОБА_1 не нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ в загальній сумі 17 295,00 грн., в т.ч: грудень 2018 року в сумі 17295,00 грн. та завищення суми від`ємного значення в грудні 2018 року в сумі 6075,00 грн.

- абз. "г" п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст.189, п. 187.7. ст.187 п. 201.1., п.201.10 ст.201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 23 370,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки ГУ ДФС у Житомирській області, винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002903305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 126 549,83 грн., з яких: 84 366,55 грн. - податкове зобов`язання, 42 183,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002933305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 10 545,81 грн., з яких: 7030,54 грн. - податкове зобов`язання, 31515,27 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002923305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 21 619,00 грн., з яких: 17 295,00 грн. - податкове зобов`язання, 4324,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002913305 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 6075,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002963305 про застосування штрафу у розмірі 50% за платежем податок на додану вартість у розмірі 11 685,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002903305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 126 549,83 грн., з яких: 84 366,55 грн. - податкове зобов`язання, 42 183,28 - штрафні (фінансові) санкції, суд першої інстанції зазначив.

Підставою для винесення зазначеного рішення стало те, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та відображених у колонках 5, 6, 7, 8 рядка 1 розділу І додатку Ф2 до річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки "Вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю", на підставі Книги обліку доходів та витрат, виписок банку про рух грошових коштів по р/р. № НОМЕР_2 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, накладних, розрахунків амортизації, встановлено їх завищення на загальну суму 468 702,99 грн., а саме:

- у 2017 році в сумі 235 244,26 грн.;

- у 2018 році в сумі 233 458,73 грн.

В періоді з 01.01.2017 по 31.12,2018 за рахунок включення до складу валових витрат, які не пов`язані з провадженням господарської діяльності:

- оренда легкового автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_3 , 2013 р.в. в гр. ОСОБА_2 в сумі 11 700,00 грн. (договір оренди транспортного засобу від 19.08.2016 №НВТ 919423);

- оренда легкового авто AUDI Q7, № НОМЕР_4 в сумі 144 848,83 грн. (договір оренди автомобіля від 31.01.2018 №0069 з ТОВ "Г-Груп" (код ЄДРПОУ 34465763);

- аліменти за працівника ОСОБА_3 в сумі 1 236,17 грн. (платіжне доручення №293 від 31.07.2017);

- податок на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн. (платіжне доручення №359 від 06.09.2017);

- амортизаційні відрахування по основних засобах придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн. (розрахунки амортизації 03, накладні на придбання, акти введення в експлуатацію за період з 01.01.2017 по 31.12.2018).

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено: перевіркою, відображених у колонках 5, 6, 7, 8 рядка 1 розділу І додатку Ф2 до річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки "Вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю" показників за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 у загальній сумі 12 812 100,22 грн. встановлено, що на формування цих показників основний вплив мало здійснення операцій з придбанням товарно-матеріальних цінностей, а саме: пиломатеріалів, дров`яної деревини для технологічних потреб, палива, будівельних матеріалів, електроенергія, послуг оренди транспортних засобів, виробничих будівель та виробничого обладнання, витрати на оплату праці та нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату, амортизаційних відрахувань тощо.

Також, суд першої інстанції вказує, що для віднесення ФОП певних сум до доходів чи витрат, ці доходи чи витрати мають бути отримані чи понесені в грошовій чи негрошовій формі та у відповідному звітному періоді.

Що стосується віднесення до витрат, не пов`язаних з господарською діяльністю аліментів за працівника ОСОБА_3 в сумі 1 236,17 грн. відповідно платіжного доручення №293 від 31.07.2017 - представник позивача визнав зазначене порушення через помилкове та подвійне відображення суми аліментів в Книзі обліку доходів та витрат, що призвело до зменшення ПДФО та Військового збору, а тому, в силу вимог ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами доказуванню не підлягають.

Що стосується включення до складу валових витрат оренди легкових автомобілів, суд першої інстанції зазначив, що в акті перевірки вказано, що в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 до складу валових витрат, включено витрати, які не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме:

- оренда легкового автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_3 , 2013 р.в. в гр. ОСОБА_2 в сумі 11 700,00 грн. ,

- оренда легкового авто AUDI Q7, № НОМЕР_4 в сумі 144 848,83 грн. (договір оренди автомобіля від 31.01.2018 №0069 з ТОВ "Г-Груп").

Таких висновків податкова дійшла у зв`язку з тим, що автомобіль TOYOTA VENZA є власністю ОСОБА_2 та будь-які документи стосовно використання легкового автомобіля платником надані не були. У ТОВ "Г-Груп" відсутні права власності на автомобіль AUDI Q7, за номерним знаком № НОМЕР_4 , тобто у ФОП ОСОБА_1 відсутнє право на формування та включення цих витрат до складу валових витрат у 2017-2018 роках.

А також, в акті вказано, що згідно наданих подорожніх листів не можливо чітко встановити мету поїздок та час використання автомобіля AUDI Q7, № НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_1 по маршрутам та їх відношення до господарської діяльності підприємця, а саме отримання ним безпосередньо доходу від підприємницької діяльності, під час оренди вищевказаного автомобіля.

Проте, ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 здійснював такі види господарської діяльності: Лісопильне та стругальне виробництво, код КВЕД 16.10 (основний), який включає: розпилювання, стругання та інші види механічного оброблення деревини; розщеплення, очищення та рубання колод; виробництво дерев`яних шпал для залізничних чи трамвайних колій; виробництво дерев`яних паркету та покриттів для підлоги, незібраних; виробництво деревних вовни і борошна, тріски та стружки деревних; сушіння деревини; просочування та хімічне оброблення деревини консервантами або іншими речовинами.

19.08.2016, гр. ОСОБА_2 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) уклали договір оренди транспортного засобу легкового автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_3 , 2013 р.в.

За умовами договору, орендна плата сплачується у безготівковій формі в кінці місяця. Орендар зобов`язаний підтримувати ТЗ в справному стані, здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, технічне обслуговування, технічний огляд (т.2 а.с.95-96).

Таким чином, витрати на оплату оренди майна, що використовується в господарській діяльності підприємця належать до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів (пп. 177.4.4 ст. 177 ПКУ), а отже, ФОП може використовувати у власній підприємницькій діяльності майно, яке належить йому як фізичній особі.

Отже, позивачем правомірно у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 віднесено до складу витрат 11700 грн. на оренду автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_3 , що використовувався ним у своїй господарській діяльності.

Посилання представника відповідача на те, що в оренду позивачем взято автомобіль бізнес класу, суд до уваги не приймає, оскільки законодавством чітко не встановлено клас автомобіля, який може бути використаний в господарській діяльності.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір про фінансовий лізинг, укладений між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та ТОВ "Г-Груп" (Лізингоодержувач), об`єктом якого є авто AUDI Q7, № НОМЕР_4 .

Відповідно до п.4.9 Договору Лізингоодержувач під загрозою розірвання контракту не має права безпосередньо або опосередковано відчужувати об`єкт лізинг, обтяжувати, або будь яким чином відчужувати на користь третіх осіб, експлуатувати як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів, з метою отримання прибутку, здавати в оренду (суборенду) без попередньої письмової згоди Порше Лізинг Україна (т.2 а.с.163-169)

15.01.2018 ТОВ "Г-Груп" отримало дозвіл у ТОВ "Порше Лізинг Україна" на заключення договору з ФОП ОСОБА_1 на оренду автомобіля AUDI Q7, № НОМЕР_4 . (т.2 а.с.162)

31.01.2018 між ТОВ "Г-Груп" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу автомобіля AUDI Q7, № НОМЕР_4 , 2015 р.в.

Розмір орендної плати становить 9000,00 грн. в місяць, яка сплачується шляхом безготівкового перерахунку. Ремонт проводить за власний кошт. (т.2 а.с.150-161)

Таким чином, як було передбачено договором фінансового лізингу за згодою ТОВ "Порше Лізинг Україна" ТОВ "Г-Груп" було наділене правом передавати автомобіль іншим особам у користування, умови якого і були у даному випадку дотримані.

Тому доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Г-Груп" на передачу в оренду автомобіля , оскільки він не є власником безпідставні.

В той же час, оскільки ТОВ "Порше Лізинг Україна", як власником автомобіля AUDI Q7, № НОМЕР_4 , надано згоду ТОВ "Г-Груп" на передачу в оренду позивачу транспортного засобу, що є його правом та було передбачено умовами договору лізингу, такий автомобіль використовувався ним на законних підставах, що не суперечить закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт використання позивачем транспортних засобів на законних підставах та використання у господарській діяльності підтверджується договорами оренди, актами прийому-передачі транспортного засобів, актами здачі-прийняття робіт, подорожніми листами службового легкового автомобіля, картками рахунку 631 за 2017-2018 роки, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Таким чином, позивачем в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати, які пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме з орендою автомобілів в сумі 11700 грн. та 144848,83 грн., тому висновки контролюючого органу у цій частині є спростованими належними доказами.

Крім того, позивачем до витрат у 2018 році віднесено суму придбання дизпалива ЄВРО для заправки легкового автомобіля та пилососу BOSH 45300.

Факт понесення витрат на використані у господарській діяльності дизпалива та пилососа підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором купівлі-продажу товарів за пластиковими картками від 03.07.2017, від 10.11.2017, реєстром документів за 2017-2018 роки, актами приймання-передачі пластикових карток, договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток, реєстром документів АТ "Райффайзен банк Аваль", накладними на відпуск товарів та придбання пилососу BOSH 45300, платіжним дорученням №616 від 31.01.2018 на суму 6280,00 грн. та видатковою накладною.(т.1 а.с.161-215)

Отже, позивачем правомірно віднесено до складу витрат вартість придбаного дизельного палива та пилососа, які використовуються ним у своїй господарській діяльності. Протилежного відповідачем не спростовано.

Щодо неправомірного включення до витрат суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн., чим порушено вимоги пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп,177.4.4, пп.177.4.5, пп.177.4.6 п.177.4, п. 177.10 ст.177 ПКУ.

Таких висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку з тим, що позивач має право включати до витрат щомісячні амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 2017 основних засобів, в той час, коли позивач відніс до витрат придбані до 2017 року.

Проте, суд першої інстанції не погоджується та зазначає наступне, витрати на придбання та/або на самостійне виготовлення основних засобів фізичною особою-підприємець амортизуються, а сума вказаних амортизаційних відрахувань підлягає включенню до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. При цьому, єдиними умовами для включення вищевказаних амортизаційних відрахувань до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є: власне бажання підприємця на загальній системі оподаткування щодо нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів; ведення окремого обліку таких витрат за кожним об`єктом основних засобів та нематеріальних активів; документальне підтвердження витрат на придбання та/або на самостійне виготовлення таких об`єктів основних засобів та нематеріальних активів; амортизація нараховується прямолінійним методом, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів; основні засоби, вартість яких амортизується, не може входити до кола основних засобів подвійного призначення.

А тому, з 01 січня 2017 року фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування мала право відносити до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості основних засобів та нематеріальних активів, в т.ч. тих котрі придбані або самостійно виготовлені до 01 січня 2017 року, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку їх корисного використання та при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Для здійснення своєї господарської діяльності, під час перебування на обліку з 02.10.2015 року, як платник податків, ОСОБА_1 , придбав в 2015-2016 роках на суму 302009,22 грн. основні засоби: виробниче приміщення; автонавантажувач телескопічний; багатопильний верстат; сушильна камера для пиломатеріалів; обладнання, що було встановлено для обігріву, водопостачання, кондиціонування з забезпеченням придатних умов для виробничого процесу та виконання всіх санітарних норм для працівників підприємця, тощо.

На придбані основні засоби позивачем були нараховані амортизаційні відрахування, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 131.

Наведені об`єкти відносяться до основних засобів фізичною особи - підприємця, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та використовуються у господарській діяльності, внаслідок чого був отриманий дохід.

Таким чином, суд першої інстанції наголошує на тому, що жодних застережень щодо неможливості включення до витрат сум амортизації з основних засобів, придбаних до 01.01.2017 стаття 177 ПК України не передбачає, як і не передбачає Закон України №1797-VIII від 21.12.2016 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України", якім внесені зміни до ст. 177 ПК України.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи викладене, позивачем правомірно включено до витрат суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн., тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп,177.4.4, пп.177.4.5, пп.177.4.6 п.177.4, п. 177.10 ст.177 ПК України є безпідставні.

Щодо податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн. (платіжне доручення №359 від 06.09.2017).

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп.177.4.3, пп. 177.4.4, пп. 177.4.5 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат на загальну суму 8 908,77 грн. за рахунок включення до інших витрат суми податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн.

ФОП ОСОБА_1 в податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до складу валових витрат віднесено податок на нерухоме майно на суму 8 908,77 грн., чим порушено вимоги пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп. 177.4.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України.

В цій частині, суд першої інстанції зазначив, що оскільки податок на нерухоме майно сплачено підприємцем за об`єкт нежитлової нерухомості - виробничий цех, в якому ведеться господарська діяльність, а цей об`єкт не є об`єктом подвійного призначення, тому податок на нерухоме майно має бути включений до витрат підприємця.

Зазначене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 правомірно включено до валових витрат суми податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн., тому доводи відповідача з даного приводу безпідставні.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп.177.4.3, пп.177.4.4, пп.177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України, а тому податкове повідомлення рішення від 08.10.2019 №0002903305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 126 549,83 грн., з яких: 84 366,55 грн. - податкове зобов`язання, 42 183,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції, з урахування визнання позивачем неправомірного віднесення до витрат аліментів у сумі 1236, 17 грн., підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 84144,03 грн. за податковим зобов`язанням та 42072,01 грн. за штрафними санкціями.

Щодо військового збору, суд першої інстанції зазначив, що оскільки порушення, які вплинули на визначення податку на доходи з фізичних осіб, так і на визначення військового збору, в ході розгляду справи спростовані, тому наслідком є визнання протиправними та скасування рішення.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини протиправності висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки, визначена відповідачем сума військового збору 7030,54 грн. за податковим зобов`язанням та 3515,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає частковому скасуванню, з огляду на визнання позивачем вимог в частині врахування до витрат аліментів у сумі 1 236,17 грн. Тобто, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002933305 підлягає скасуванню за основним зобов`язанням у розмірі 7012,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3506,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 17295,00 грн. за податковим зобов`язанням та 4324,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкового повідомлення-рішення №0002913305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6075,00 грн. за податковим зобов`язанням; податкового повідомлення-рішення №0002963305 від 08.10.2019, яким визначено штраф у сумі 11 685,00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, суд першої інстанції зазначає, що ФОП ОСОБА_1 включено до податкового кредиту за 2017-2018 роки ПДВ у сумі 23370,00 грн., яку відповідач виключив з податкового кредиту в зв`язку з тим, що підприємцем не надано підтверджуючих документів в тому числі щодо використання в господарській діяльності товарів (придбано та не реалізовано, не використано в господарській діяльності) (арк. 35-37 акту).

Як вже зазначалося, до складу суми ПДВ включені: оренда легкового автомобіля, придбання дизпалива ЄВРО для заправки легкового автомобіля, придбання пилососу BOSH BGB 45300.

Факт придбання, їх використання у господарській діяльності підтверджується податковими накладними, які подані та зареєстровані з дотримання порядку та строків, визначеними податковим законодавством, видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором купівлі-продажу товарів за пластиковими картками від 03.07.2017, від 10.11.2017, реєстром документів за 2017-2018 роки, актами приймання-передачі пластикових карток, договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток, реєстром документів АТ "Райффайзен банк Аваль", накладними на відпуск товарів та придбання пилососу BOSH 45300 , платіжним дорученням №616 від 31.01.2018 на суму 6280,00 грн. та видатковою накладною.

Отже позивач у встановленому законом порядку при придбанні отриманні в оренду транспортних засобів та товарів засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Всі суми податкового кредиту підтверджені належним чином .

Оскільки в ході розгляду справи підтверджено використання в господарській діяльності товарів, визначених у акті перевірки та правомірність включення ПДВ у сумі 23370,00 грн. до податкового кредиту, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог абз. "а" пп.185.1 п.185 ст.185, абз. а п. 187.1 ст.187, п. 188,1 ст.188, п. 189.1 ст.189, пп. 192.1 ст.192, абз. г п. 198.5 ст.198, п.200,1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1., п.201.7, п.201.10 ПК України безпідставні.

Як наслідок, безпідставними є встановлені перевіркою зменшення суми від`ємного значення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6075,00 грн.

В зв`язку з тим, що орендований легковий автомобіль, придбане дизпаливо ЄВРО, для орендованого легкового автомобіля, придбаний пилосос BOSH BGB 45300 використовувалися в господарській діяльності, наявні первинні документи, підприємцем правомірно включено до податкового кредиту вказані ТМЦ, тому відсутні підстави складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, а отже, повідомлення-рішення №0002963305 від 08.10.2019, яким визначено штраф у сумі 11 685,00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, є протиправним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019, №0002913305 від 08.10.2019, №0002963305 від 08.10.2019, підлягають скасуванню, як протиправні.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тобто, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог (в межах даної апеляційної скарги відповідача).

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до п.35.2 ст.35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Разом з тим, п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В свою чергу, питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, урегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002903305, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пп."а" п.176.1 ст.176 ПК України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

За приписами п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до пп.174.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно з пп.174.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Отже, нормами ПК України визначено, що підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як встановлено з матеріалів справи та вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин, податковим органом зазначено, що в періоді з 01.01.2017 по 31.12,2018 за рахунок включення до складу валових витрат, які не пов`язані з провадженням господарської діяльності встановлена:

- оренда легкового автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_3 , 2013 р.в. в гр. ОСОБА_2 в сумі 11 700,00 грн. (договір оренди транспортного засобу від 19.08.2016 №НВТ 919423);

- оренда легкового авто AUDI Q7, № НОМЕР_4 в сумі 144 848,83 грн. (договір оренди автомобіля від 31.01.2018 №0069 з ТОВ "Г-Груп" (код ЄДРПОУ 34465763);

- аліменти за працівника ОСОБА_3 в сумі 1 236,17 грн. (платіжне доручення №293 від 31.07.2017);

- податок на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн. (платіжне доручення №359 від 06.09.2017);

- амортизаційні відрахування по основних засобах придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн. (розрахунки амортизації 03, накладні на придбання, акти введення в експлуатацію за період з 01.01.2017 по 31.12.2018).

В частині рішення суду першої інстанції щодо аліментів, відповідачем не оскаржується.

Щодо оренди легкових автомобілів, колегія суддів зазначає, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 здійснював такі види господарської діяльності: Лісопильне та стругальне виробництво, код КВЕД 16.10 (основний), який включає: розпилювання, стругання та інші види механічного оброблення деревини; розщеплення, очищення та рубання колод; виробництво дерев`яних шпал для залізничних чи трамвайних колій; виробництво дерев`яних паркету та покриттів для підлоги, незібраних; виробництво деревних вовни і борошна, тріски та стружки деревних; сушіння деревини; просочування та хімічне оброблення деревини консервантами або іншими речовинами.

19.08.2016, гр. ОСОБА_2 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) уклали договір оренди транспортного засобу легкового автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_3 , 2013 р.в.

За умовами договору, орендна плата сплачується у безготівковій формі в кінці місяця. Орендар зобов`язаний підтримувати ТЗ в справному стані, здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, технічне обслуговування, технічний огляд (т.2 а.с.95-96).

З урахуванням вказаного, а також вказаних вище норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на оплату оренди майна, що використовується в господарській діяльності підприємця належать до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів (пп. 177.4.4 ст. 177 ПК України), а отже, ФОП може використовувати у власній підприємницькій діяльності майно, яке належить йому як фізичній особі. Тобто, позивачем правомірно у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 віднесено до складу витрат 11700 грн. на оренду автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_3 , що використовувався ним у своїй господарській діяльності.

Також, як вірно вказує суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи міститься договір про фінансовий лізинг, укладений між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та ТОВ "Г-Груп" (Лізингоодержувач), об`єктом якого є авто AUDI Q7, № НОМЕР_4 .

Відповідно до п.4.9 Договору Лізингоодержувач під загрозою розірвання контракту не має права безпосередньо або опосередковано відчужувати об`єкт лізинг, обтяжувати, або будь яким чином відчужувати на користь третіх осіб, експлуатувати як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів, з метою отримання прибутку, здавати в оренду (суборенду) без попередньої письмової згоди Порше Лізинг Україна (т.2 а.с.163-169).

15.01.2018 ТОВ "Г-Груп" отримало дозвіл у ТОВ "Порше Лізинг Україна" на заключення договору з ФОП ОСОБА_1 на оренду автомобіля AUDI Q7, № НОМЕР_4 . (т.2 а.с.162)

31.01.2018 між ТОВ "Г-Груп" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу автомобіля AUDI Q7, № НОМЕР_4 , 2015 р.в.

Розмір орендної плати становить 9000,00 грн. в місяць, яка сплачується шляхом безготівкового перерахунку. Ремонт проводить за власний кошт (т.2 а.с.150-161).

Таким чином, як було передбачено договором фінансового лізингу за згодою ТОВ "Порше Лізинг Україна" ТОВ "Г-Груп" було наділене правом передавати автомобіль іншим особам у користування, умови якого і були у даному випадку дотримані.

А отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Г-Груп" на передачу в оренду автомобіля , оскільки він не є власником безпідставні.

Також, ТОВ "Порше Лізинг Україна", як власник автомобіля AUDI Q7, № НОМЕР_4 , надав згоду ТОВ "Г-Груп" на передачу в оренду позивачу транспортного засобу, що є його правом та було передбачено умовами договору лізингу, такий автомобіль використовувався ним на законних підставах, що не суперечить закону.

Факт використання позивачем транспортних засобів на законних підставах та використання у господарській діяльності підтверджується договорами оренди, актами прийому-передачі транспортного засобів, актами здачі-прийняття робіт, подорожніми листами службового легкового автомобіля, картками рахунку 631 за 2017-2018 роки, платіжними дорученнями, податковими накладними.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати, які пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме з орендою автомобілів в сумі 11700 грн. та 144848,83 грн., тому висновки контролюючого органу у цій частині є спростованими належними доказами.

Також, суд першої інстанції вірно вказує щодо зазначення у витратах 2018 року суми придбання дизпалива ЄВРО для заправки легкового автомобіля та пилососу BOSH 45300, що вбачається з матеріалів справи, оскільки факт понесення витрат на використані у господарській діяльності дизпалива та пилососа підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором купівлі-продажу товарів за пластиковими картками від 03.07.2017, від 10.11.2017, реєстром документів за 2017-2018 роки, актами приймання-передачі пластикових карток, договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток, реєстром документів АТ "Райффайзен банк Аваль", накладними на відпуск товарів та придбання пилососу BOSH 45300 , платіжним дорученням №616 від 31.01.2018 на суму 6280,00 грн. та видатковими накладними (т.1 а.с.161-215). А тому і висновок, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат вартість придбаного дизельного палива та пилососа, які використовуються ним у своїй господарській діяльності є правомірним.

Щодо неправомірного включення до витрат суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні з 01.01.2017 внесено зміни у статтю 177 Податкового кодексу України.

Так, підпунктами 177.4.5, 177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Відповідно до п.п. 177.4.9 п.177.4 ст.177 ПК України амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів.

Отже, наведеними нормами визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Аналіз положень цих правових норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб`єктами господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування є використання придбаних транспортних засобів, інших основних фондів та товарів в оподатковуваних операціях, у межах їх господарської діяльності та наявність належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. Підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. Однак, не підлягають амортизації та не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, до яких відносяться: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі. В свою чергу, дана норма почала діяти з 01.01.2017.

Також, відповідно до п.4 Положення, затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92, амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Вимогами пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Вимогами пункту 15 вказаного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначено, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно пункту 28 Положення №92 метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об`єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Відповідно до вимог пункту 29 Положення №92 нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

За умовами, зазначеними в п. 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. №561, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену в порядку, встановленому податковим законодавством (п. 31 Методичних рекомендацій).

При цьому, у вищеназваному п. 31 Методичних рекомендацій наводяться приклади таких поліпшень: а) модифікація, модернізація об`єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, яка збільшує кількість місць (площі) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.

Згідно з п. 32 Методичних рекомендацій витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Для здійснення своєї господарської діяльності, під час перебування на обліку з 02.10.2015, як платник податків, ОСОБА_1 , придбав в 2015-2016 роках на суму 302009,22 грн. основні засоби: виробниче приміщення; автонавантажувач телескопічний; багатопильний верстат; сушильна камера для пиломатеріалів; обладнання, що було встановлено для обігріву, водопостачання, кондиціонування з забезпеченням придатних умов для виробничого процесу та виконання всіх санітарних норм для працівників підприємця, тощо.

На придбані основні засоби позивачем були нараховані амортизаційні відрахування, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 131(т.1 а.с.243 - т.2 а.с.35).

На підставі вказаного, а також наявних документів в матеріалах справи позивачем правомірно включено до витрат суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн. Крім того, колегія суддів зазначає, що як встановлено в судовому засіданні позивач не включав до витрат суми амортизаційних відрахувань за 2015, 2016 рік, а лише, які настали в 2017 році.

Щодо податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн. та його включення до витрат, колегія суддів зазначає, що згідно з пп.177.4.3. п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця

Згідно з п.265.1. ст.265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп.266.1.1. п.266.1. ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, а податковий орган правомірно встановив завищення валових витрат на суму 8908 грн. 77 коп., оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до 23.05.2020 не включається до валових витрат.

На підставі вказаного, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002903305, а саме зазначає, що в частині податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн. суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку. В решті відповідне податкове повідомлення рішення підлягає залишенню без змін.

Тобто, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002903305 є правомірним не лише в частині аліментів, а й в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (дане податкове повідомлення є правомірним в частині зобов`язання на суму 1826 грн. 09 коп. та штрафної санкції на суму 913 грн. 04 коп.).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002933305, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.1-1.4 п. 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

З урахуванням вказаного вище, а також щодо правомірності декларування позивачем доходів і витрат частині (часткової неправомірності ППР від 08.10.2019 №0002903305), колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002933305, також підлягає скасуванню в аналогічній частині.

Тобто, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002933305 є правомірним в частині зобов`язання на суму 152 грн. 17 коп. та штрафної санкції 76 грн. 09 коп.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019, №0002913305 від 08.10.2019, №0002963305 від 08.10.2019, колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції, а саме

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В свою чергу, відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як передбачено ч.2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Крім того, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Разом з тим, як вірно вказує суд першої інстанції, до складу суми ПДВ включені: оренда легкового автомобіля, придбання дизпалива ЄВРО для заправки легкового автомобіля, придбання пилососу BOSH BGB 45300.

Факт придбання, їх використання у господарській діяльності підтверджується податковими накладними, які подані та зареєстровані з дотримання порядку та строків, визначеними податковим законодавством, видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором купівлі-продажу товарів за пластиковими картками від 03.07.2017, від 10.11.2017, реєстром документів за 2017-2018 роки, актами приймання-передачі пластикових карток, договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток, реєстром документів АТ "Райффайзен банк Аваль", накладними на відпуск товарів та придбання пилососу BOSH 45300 , платіжним дорученням №616 від 31.01.2018 на суму 6280,00 грн. та видатковою накладною.

Отже позивач у встановленому законом порядку при придбанні отриманні в оренду транспортних засобів та товарів засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Всі суми податкового кредиту підтверджені належним чином .

Матеріалами справи підтверджено використання в господарській діяльності товарів, визначених у акті перевірки та правомірність включення ПДВ у сумі 23370,00 грн. до податкового кредиту, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог абз. "а" пп.185.1 п.185 ст.185, абз. а п. 187.1 ст.187, п. 188,1 ст.188, п. 189.1 ст.189, пп. 192.1 ст.192, абз. г п. 198.5 ст.198, п.200,1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1., п.201.7, п.201.10 ПКУ безпідставні.

Як наслідок, безпідставними є встановлені перевіркою зменшення суми від`ємного значення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6075,00 грн.

В зв`язку з тим, що орендований легковий автомобіль, придбане дизпаливо ЄВРО, для орендованого легкового автомобіля, придбаний пилосос BOSH BGB 45300 використовувалися в господарській діяльності, наявні первинні документи, підприємцем правомірно включено до податкового кредиту вказані ТМЦ, тому відсутні підстави складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, а отже, повідомлення-рішення №0002963305 від 08.10.2019, яким визначено штраф у сумі 11 685,00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, є протиправним.

Враховуючи викладене податкове повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019, №0002913305 від 08.10.2019, №0002963305 від 08.10.2019, підлягають скасуванню, як протиправні.

Щодо доводів апелянта в частині ненадання повного пакету документів колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами ПК України податковий орган не обмежений правом самостійно витребувати у перевіряймої особи відповідні первинні документи.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Проте своїм правом податковий орган не скористався.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги в повній мірі не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише в частині щодо витрат пов`язаних з податком на майно, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково ґрунтуються на вимогах законодавства, а суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення без дотримання норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню в частині.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не вірно надав певним обставинам та доказам у справі неналежну оцінку, а отже прийняв необґрунтоване рішення в частині, колегія суддів приходить до висновку про його скасування в частині та прийняття нової постанови в цій частині, якою необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції задовольнив адміністративний позов частково та згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач, ФОП ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання адміністративного позову згідно квитанції №13022 від 06.03.2020 (а.с.13 т.1) в сумі 2647 грн. 12 коп., квитанції №0.0.1652959406.1 від 18.03.2020 (а.с.14 т.1) в сумі 1981 грн. 58 коп. (разом з тим, мав сплатити до суду першої інстанції судовий збір в розмірі 1764 грн.75 коп.). З урахуванням вказаного, а також часткового задоволення позовних вимог, слід стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 43142501) за рахунок їхніх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1735 грн. 07 коп.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині неправомірності податкового повідомлення-рішення №0002903305 від 08.10.2019 та податкового повідомлення-рішення №0002933305 від 08.10.2019 саме щодо податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн. (платіжне доручення №359 від 06.09.2017) та стягненні судового збору.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 43142501) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1735 грн. (тисяча сімсот тридцять п`ять гривень) 07 коп.

В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 листопада 2020 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.