Постанова

від 05.11.2020 по справі 140/3951/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3951/19 пров. № А/857/11213/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (ухвалену в м. Луцьк в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом під головуванням судді Лозовського О.А., дату складання повного тексту рішення не зазначено) у справі № 140/3951/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агроцентр" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агроцентр» (далі - ТзОВ «Захід Агроцентр» , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0215925504.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позов ТзОВ «Захід Агроцентр» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02.10.2019 №0215925504.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агроцентр» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 1, код ЄДРПОУ 42360224) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що чинним ПК України не передбачено виключень щодо застосування фінансових санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН для окремих випадків, пов`язаних з таким порушенням. Зазначає, що ГУ ДПС у Волинській області проведена камеральна перевірка щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ТзОВ «Захід Агроцентр» , за результатами якої встановлено, що товариством допущено порушення норм пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у зв`язку з чим до позивача застосовані штрафні санкції.

Крім того, відповідач стверджує, що предметом даної позовної вимоги не були дії контролюючого органу щодо зупинення дії договору про визнання електронних документів та неприйняття до реєстрації податкових накладних, а відтак надаючи оцінку спірним правовідносинам щодо оскарження податкових повідомлень - рішень якими позивача притягнуто до відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та вийшов як за межі своїх повноважень так і межі заявлених позовних вимог. Також відповідач вказав, що суд не врахував, що дія договору про визнання електронних документів не була розірвана, а лише зупинена та в подальшому відновлена.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період червень, липень 2019 року ТзОВ «Захід Агроцентр» виписано податкові накладні, а саме: №8 від 26.06.2019, №4 від 12.06.2019, №7 від 10.06.2019, №3 від 12.06.2019, №5 від 20.06.2019, №2 від 01.07.2019, №9 від 27.06.2019, №6 від 06.06.2019, №10 від 26.06.2019, №11 від 26.06.2019, №1 від 05.06.2019, №2 від 20.06.2019, №1 від 02.07.2019, які були направлені позивачем до ДФС України для реєстрації в ЄРПН з дотриманням законодавчо встановлених строків для подання на реєстрацію ПН/РК, про що свідчить Квитанції №1 (а. с. 18-21).

Проте, згідно з отриманої Квитанції № 1, вищевказані податкові накладні не були прийняті ДФС України з підстав: «Документ не може бути прийнятий - відсутній укладений договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу» (а. с. 13, 16, 22-23).

02.08.2019 відповідачем було прийнято заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів, що підтверджується відповідною квитанцією №2, після чого ТзОВ «Захід Агроцентр» зареєструвало податкові накладні в ЄРПН, однак з порушенням визначених законодавством строків (а. с. 24).

06.10.2019 ГУ ДПС у Волинській області проведена камеральна перевірка ТзОВ «Захід Агроцентр» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2019 рік, за результатами якої складено акт №150/03-20-55-04/42360224 від 06.09.2019 щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) ТзОВ «Захід Агроцентр» , яким встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України (а. с. 11-12).

На підставі висновків вказаного акту перевірки №150/03-20-55-04/42360224 від 06.09.2019 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0215925504, яким позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 953 049,38 грн. (а. с. 9).

Податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0215925504 було оскаржене позивачем до ДПС України, проте рішенням про результати розгляду скарги від 17.12.2019 №13267/6/99-00-08-05-05 скарга залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважає, що безпідставно був позбавлений можливості добросовісного виконання свого зобов`язання щодо електронної реєстрації ПН в ЄРПН на підставі договору про визнання електронних документів, який було в односторонньому порядку розірвано відповідачем, тому вважає вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неодноразово вживались заходи щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН в установлені строки, що підтверджується відповідними квитанціями, однак порушення строків в реєстрації податкових накладних сталося з незалежних від нього причин та не з вини платника податків.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Водночас, судом враховано, що згідно пункту другого Порядку ведення ЄРПН, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації, а визначення поняття операційний день - частина дня протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Пунктом 4 Порядку №1246 передбачено, що до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації, - отже очевидним є те, що позивач такі відомості самостійно не вносить в Реєстр, а лише їх надає.

Пунктом 11 Порядку №1246 визначено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними і документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Також пунктом 12 Порядку №1246 передбачено, що наступним етапом після надходження ПН до ДФС у автоматичному режимі здійснюється розшифрування отриманої інформації та проводиться її перевірка, за наслідком якої приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН.

З урахуванням обумовлених положень законодавства, позивач не здійснює реєстрацію податкової накладної в ЄДПН та не може вплинути на таку реєстрацію, а лише надсилає ПН до серверу відповідача після отримання якої відповідач приймає рішення про реєстрацію ПН із використанням програмного забезпечення.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів, 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів, 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів, 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір застосованого відповідачем штрафу у відсотковому та гривневому еквіваленті повністю відповідає вищевказаним приписам чинного законодавства.

Однак, як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивачем вчинено необхідні дії щодо своєчасного надіслання інформації до контролюючого органу про необхідність реєстрації податкової накладної.

Відповідачем не заперечуються обставин щодо того, що на момент складання перелічених податкових накладних та надіслання їх до ЄДРПН для реєстрації був чинний договір про визнання електронних документів.

Таким чином, вчиняючи дії щодо складання податкових накладних та надіслання інформації про них до ЄДРПН для здійснення контролюючим органом позивач виходив з обставин щодо чинності договору про визнання електронних документів.

Однак, як свідчать матеріали справи перелічені податкові накладні не були зареєстровані у зв`язку з відсутністю укладеного договору про визнання електронних документів . При цьому, як слідує з відзиву на позовну заяву та доводів апеляційної скарги та інших письмових пояснень сторін, укладення такого договору мало місце.

Зокрема згідно пояснень відповідача, викладених у апеляційній скарзі в дійсності укладений з позивачем договір про визнання електронних документів не розривався. Відповідач зазначає, що працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку відповідності юридичної адреси фактичного місцезнаходження ТзОВ «Захід Агроцентр» . Актом перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб`єкта підприємницької діяльності від 11.06.2019 №340/55-12 зафіксовано, що за результатами обстеження юридичної адреси ТзОВ «Захід Агроцентр» не встановлено, ознак господарської діяльності не виявлено. У зв`язку з чим, робочою групою ГУ ДФС у Волинській області з відпрацювання ризикових суб`єктів господарювання, з врахуванням інформації про відсутність за фактичною юридичною адресою ТзОВ «Захід Агроцентр» прийнято рішення щодо тимчасового обмеження дії договору при визнання електронних документів, укладеного з ТзОВ «Захід Агроцентр» до з`ясування обставин щодо перебування платників за місцем реєстрації та причетності посадових осіб до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Разом з тим, суд звертає увагу, що загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів Державної фіскальної служби в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 (далі - Порядок №557), положення якого були чинними на момент спірних відносин.

У розділі пункті 16 частини 2 розділу і Порядку №557 зазначено, що контролюючий орган в разі припинення дії договору надсилає платнику повідомлення про припинення дії Договору, тобто електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу та засвідчує факт і час припинення дії договору та пов`язаних з ним повідомлень. Всупереч нормам вказаного Порядку контролюючий орган не здійснив усіх передбачений дій для одностороннього розірвання дії Договору.

Окрім того, пунктом 14 розділу III Порядку №557 передбачено, що дія договору та пов`язаних з ним повідомлень припиняється за ініціативи підписувача заяви про приєднання до договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої пунктом 15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав, а саме: отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника; отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника; отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи; наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі; наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача заяви про приєднання до договору (керівника) у зв`язку зі смертю.

Пунктом сімнадцятим розділу III Порядку №557 встановлено, що у день припинення дії договору контролюючий орган повідомляє автора про припинення дії договору (із зазначенням причини) шляхом направлення автоматично сформованого повідомлення про припинення дії договору на електронну адресу, внесену до облікових даних автора, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На повідомлення про припинення дії договору накладається електронна печатка контролюючого органу. Вказаного повідомлення платнику надіслано не було, про припинення дії договору позивач дізнався лише при реєстрації податкових накладних, у реєстрації яких було відмовлено з підстави припинення дії договору.

Таким чином, зважаючи на відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови договору пов`язують можливість його одностороннього розірвання/зупинення/припинення суд вважає, що у ГУ ДП у Волинській області були відсутні законні підстави для вчинення дій щодо розірвання/зупинення чи тимчасового обмеження дії укладеного із позивачем договору в односторонньому порядку та причини для відмови у прийнятті податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.08.2018 по справі №820/392/16 та в постанові від 19.12.2018 по справі №821/561/17.

Як наслідок, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що позивачем виконано приписи чинного законодавства з питань надіслання інформації до податкового органу про складені податкові накладні для реєстрації їх в ЄРПН, однак терміни реєстрації ПН/PK, передбачені пунктом 201.10 статті 201 ПКУ є порушеними з незалежних від позивача причин, оскільки позивач на момент виникнення таких дій не був обізнаний у встановленому порядку щодо зупинення/припинення чи тимчасового обмеження дії договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку відповідачем.

При цьому, наявність вини позивача у несвоєчасній реєстрації накладних не встановлено, тому немає підстав для застосування до позивача юридичної відповідальності.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.05.2018 по справі № 810/3417/16 та від 30.01.2018 по справі № 815/2745/17.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги відносно того, що суд безпідставно вдався до оцінки правовідносин які пов`язані із зупинення/припинення чи тимчасовим обмеженням відповідачем дії договору про визнання електронних документів, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини другої ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на приведені положення Кодексу адміністративного судочинства суд вправі здійснити перевірку спірних правовідносин на предмет дотримання відповідачем критеріїв закріплених у ч. 2 ст. 2 КАС України та відповідно надати правову оцінку таким правовідносинам в тому числі і тим які передували прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Оцінка судом таких правовідносин направлена на виконання положень п. 4 ст. 9 КАС України щодо необхідності з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи Пономарьов проти України (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

За таких обставин неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків (в даному випадку невчасна реєстрація податкових накладних) не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судом першої інстанції обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суд зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні індивідуального акта діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відтак, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 140/3951/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 05 листопада 2020 року.