Ухвала

від 29.10.2020 по справі 463/4579/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 463 /4579/17

провадження № 61-15402ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Приступи Лева Любомировича на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Опера Маркет до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Опера Маркет (далі - ТОВ Опера Маркет ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просило: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 26 939,59 грн; стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на свою користь 50 000 грн.

Позов ТОВ Опера Маркет мотивовано тим, що 16 березня 2017 року близько 04 год. 00 хв. у місті Львові по вулиці Пасічній, 70, керуючи автомобілем Volvo V40 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в`їхавши у фасад будинку, в якому розміщено магазин Опера Маркет . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ТОВ Опера Маркет спричинено значну матеріальну шкоду, а саме: розбито фасадні вікна та двері, частково зруйновано зовнішню стіну, пошкоджено оздоблення зовнішньої стіни, оббивку стіни, частково зруйновано суміжну внутрішню стіну між нежитловим приміщенням магазину Опера Маркет та нежитловим приміщенням аптеки Знахар . Вартість ремонтних робіт може становити 65 689 грн. Крім того, були знищені та пошкоджені тютюнові вироби на суму 154,79 грн та алкогольні напої на суму 6 020 грн. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду, заподіяну транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого було видано іноземний страховий сертифікат Зелена карта , що діяв на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди на території України, як це мало місце в даному випадку.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Опера Маркет 26 939,59 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ Опера Маркет 50 000 грн на відшкодування матеріальних збитків. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Опера Маркет 560,16 грн судового збору. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ Опера Маркет 1 039,84 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу МТСБУ залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Опера Маркет 26 939,59 грн, а також стягнення з нього судових витрат та ухвалено в означеній частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ Опера Маркет до ОСОБА_1 . В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ Опера Маркет 1 039,84 грн судового збору за подання позову. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 2 400 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

19 жовтня 2020 року представник МТСБУ - адвокат Приступа Л. Л. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ Опера Маркет до МТСБУ.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Ціна позову в цій справі становить 76 939,59 грн (26 939,59 грн + 50 000 грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 463/4579/17 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи заявника про неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, а саме: Спір між двома господарюючими суб`єктами (страховими компаніями) повинен бути вирішений за правилами іншого судочинства (господарського), оскільки солідарне стягнення із заподіювача шкоди та страховика за встановлених судом обставин є неможливим , не заслуговують на увагу, оскільки в цій справі відсутній спір між страховими компаніями. Позивачем в цій справі хоч і є юридична особа, однак її вимоги не стосуються здійснення нею господарської діяльності, а спрямовані на відшкодування завданої їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 201/12877/16 виклала такий правовий висновок: Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Вирішення за правилами господарського судочинства спору в частині позовних вимог до страховика, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичної особи, винної у настанні страхового випадку, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Позовні вимоги до фізичної особи, винної у настанні страхового випадку, і страховика - юридичної особи є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання їх зобов`язань з відшкодування шкоди, завданої потерпілій особі -позивачу. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Велика Палата Верховного Суду вважає, що такий спір, ініційований у суді та розглянутий судом першої інстанції на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тому помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до страховика, який є юридичною особою .

Подібні за змістом правові висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17.

Враховуючи викладене, єдина судова практика з розгляду справ за подібних правовідносин вже сформована, а тому доводи касаційної скарги МТСБУ не дають підстав для висновку про фундаментальне значення його касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника МТСБУ - адвоката Приступи Л. Л. про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Приступи Лева Любомировича на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Опера Маркет до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов