Ухвала

від 04.11.2020 по справі 471/929/20

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/929/20

Провадження №2-з/471/12/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. смт. Братське

Суддя Братського районного суду Миколаївської області Скарницька І.Б., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до СТОВ Імені Мічуріна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ Братське-Агро про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки, яка належить йому на підставі договору міни, укладеного між ним та ОСОБА_2 11.08.2014 року між, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна та ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , було укладено договір оренди, на підставі якого 12.01.2016 року зареєстроване право оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна на земельну ділянку площею 6,9003 га з кадастровим номером 4821483400:02:000:0091. Строк ді\ договору закінчується 12.01.2021року. На сьогоднішній день земельною ділянкою користується третя особа у справі ТОВ Братське-Агро , на підставі договору суборенди, укладеного з відповідачем. Та на сьогоднішній день ділянка є обробленою та засіяною озимими зерновими культурами. Це було зроблено незважаючи на те, що позивач неодноразово звертався як до відповідача, так і до третьої особи у справі з приводу повернення ділянки йому та припинення будь-якого її обробітку з боку цих осіб. В тому числі позивач наголошував на тому, щоб ділянка не засівалася озимими культурами восени 2020 року з тих причин що строк дії договору оренди закінчується в січні 2021 року, і відповідно третя особа не повинна здійснювати її оброблення після припинення дії договору. Також зазначив, що ін. не отримував орендну плату за 2018-2019 року, заборгованість становить 11040,88грн. Не зважаючи на це ділянку все ж таки було засіяно, і третя особа має намір продовжити користуватися ділянкою і після закінчення строку дії договору, щоб зібрати врожай в червні 2021 році. Відповідно до умов договору оренди у відповідача є право зібрати урожай після закінчення строку дії договору оренди, якщо ділянку було засіяно в період дії договору. Однак відповідач не користується ділянкою, а передав її в суборенду. Договором суборенди не передбачено право суборендаря користуватися ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, оскільки договір суборенди припиняється з припиненням дії договору оренди та відповідно третя особа вже не може в подальшому користуватися ділянкою, в тому числі збирати врожай. На думку позивача, він буде позбавлений можливості користуватися ділянкою навіть після припинення дії договору оренди через його розірвання. І при цьому в разі задоволення позовних вимог відповідач буде вчиняти всі можливі дії для неповернення ділянки, знову ж таки продовжуючи користуватися нею безкоштовно, та отримуючи прибуток від цього. В зв`язку з чим в разі задоволення позову, користування нею позивачем може бути утрудненим, та позивачу, в разі задоволення позовних вимог та неповернення ділянки добровільно відповідачем, доведеться вимагати витребування ділянки в примусовому порядку, що може потягнути за собою додаткові витрати. Натомість всі дії відповідача та третьої особи по справі свідчать про їх протиправні наміри щодо продовження користування ділянкою після припинення дії договору. До того ж користування відповідачем земельною ділянкою може призвести до надмірного виснаження землі та погіршення її якостей, для відновлення яких доведеться прикладати додаткові зусилля. Сподіватися, що відповідач буде дотримуватися правильного порядку та умов користування землями сільськогосподарського призначення, які забезпечать збереження їх родючості, підстав немає, оскільки він розуміє, що ділянку доведеться повертати, тому буде використовувати надмірно добрива для підвищення врожайності. Тому для недопущення порушень прав позивача та гарантування захисту прав позивача в разі задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, він вважає, необхідними є заборона проводити відповідачу та третій особі будь-які польові та сільськогосподарські роботи з оброблення спірної земельної ділянки. Зазначає, що такий спосіб забезпечення позову, в разі задоволення позовних вимог не призведе до додаткових витрат з боку позивача для відновлення стану земельної ділянки. Крім того, такі види забезпечення сприятимуть більш швидкому розгляду справи та не допущення затягування її розгляду відповідачем.

Дослідивши матеріали додані до заяви про забезпечення позову, суд встановив.

Відповідно до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК - України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Відповідно до статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: заборона вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 1 частини 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5, 6 статті 81 ЦПК України також встановлено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві позивачем до заяви про забезпечення позову не додає.

Так, позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що договором суборенди не передбачено право суборендаря користуватися ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, оскільки договір суборенди припиняється з припиненням дії договору оренди та відповідно третя особа вже не може в подальшому користуватися ділянкою, в тому числі збирати врожай, так як ним не надано відповідний договір для дослідження його судом; що ж до твердження позивача, що відповідачем фактично збільшено строк дії договору, в зв`язку з тим що він був зареєстрований лише через два роки після його підписання, то суд зазначає, що дана обставина не може свідчити про те, що в разі задоволення позовних вимог відповідач буде вчиняти всі можливі дії для неповернення ділянки, знову ж таки продовжуючи користуватися нею безкоштовно, та отримуючи прибуток від цього. Факт обробітку земельної ділянки під час дії договору не може бути доказом не бажання відповідача повертати земельну ділянку після закінчення строку дії договору; зазначення, що дії відповідача можуть призвести до надмірного виснаження землі та погіршення її якостей, для відновлення яких доведеться прикладати додаткові зусилля є лише припущенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога щодо заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки яка є у законному користуванні відповідача та третьої особи не співвідноситься з позовними вимогами про розірвання договору оренди землі (строк дії якого закінчується у січня 2021 року), та стягнення плати за користування земельною ділянкою за період неповних двох років.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів, з урахуванням п.3 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" ЦПК України.

СуддяІ.Б. Скарницька