Постанова від 04.11.2020 по справі 924/884/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року Справа № 924/884/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 рокув справі № 924/884/19 (суддя - Муха М.Є.)

час та місце ухвалення: 1 липня 2020 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст рішення складено 10 липня 2020 року

за позовом ОСОБА_2

за участю третьої особи ОСОБА_1 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" про визнання дійсним рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформленого протоколом від 3 грудня 2018 року

за участю третьої особи ОСОБА_3 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" про визнання дійсним рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформленого протоколом від 3 грудня 2018 року

до Публічного акціонерного товариства "Проскурів"

про визнання недійсними рішень наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 3 грудня 2018 року та від 11 липня 2019 року

за участю представників сторін:

від Позивача - Горбань О.В.;

від Відповідача - не з`явився;

від Третьої особи 1 - не з`явився;

від Третьої особи 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Проскурів (надалі - Відповідач) про визнання недійсним рішення наглядової ради Відповідача, оформлене протоколом позачергового засідання наглядової ради Відповідача від 3 грудня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що пунктом 8.57 Статуту Відповідача було визначено, що строк повноважень наглядової ради починається з моменту її обрання і закінчується з моменту обрання (переобрання) нового складу наглядової ради, наглядова рада була переобрана в раніше діючому складі: голова - ОСОБА_1 , члени: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рішенням загальних зборів акціонерів Відповідача від 19 жовтня 2012 року.

Позивач вказує, що виходячи із норм частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції з 1 травня 2016 року по 6 лютого 2018 року), які є імперативними, новий склад наглядової ради Відповідача мав бути обраний не пізніше 30 квітня 2016 року, а якщо враховувати термін обрання наглядової ради - п`ять років (з 19 жовтня 2012 року), то новий склад наглядової ради мав бути обраний не пізніше 30 квітня 2018 року.

У зв`язку з тим, що загальні збори акціонерів Відповідача в 2016 - 2018 роках не проводились, та відповідно, рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" не приймались, Позивач вважає, що повноваження членів наглядової ради Відповідача, припинились, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів.

Отже, Позивач вказує, що станом на день прийняття спірного рішення наглядової ради Відповідача - 03 грудня 2018 року та 11 липня 2019 року, повноваження членів наглядової ради були припинені, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних або позачергових загальних зборів Відповідача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 (надалі - Третя особа 1) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом у якому просила визнати дійсним рішення Наглядової ради Відповідача, оформлене протоколом позачергового засідання Наглядової ради від 3 грудня 2018 року.

Обгрунтовуючи свою позовну заяву, Третя особа 1 вказала, що Третя особа 1 в період прийняття спірних рішень перебувала на посаді голови Наглядової ради Відповідача, а також була акціонером даного товариства із часткою в статутному капіталі 7,222%. Генеральним директором Відповідача в період з 2003 року по 3 грудня 2019 року був Позивач, який 3 грудня 2018 року був відсторонений від виконання посадових обов`язків Генерального директора Відповідача на період проведення внутрішньої аудиторської перевірки. Підставою такого відсторонення було неналежне виконання ним своїх посадових обов`язків та встановлені факти розкрадання, виявлені Наглядовою Радою Відповідача. Зазначені вище обставини стали фактичною підставою для прийняття Наглядової радою спірних рішень про відсторонення Позивача з посади Генерального директора Відповідача, та призначення т.в.о. Генерального директора Відповідача ОСОБА_8 ..

Що ж до підстав дійсності оскаржуваних рішень, то як зазначає Третя особа 1 станом на момент прийняття спірних рішень, які є предметом оскарження у цій справі, вимоги законодавства щодо припинення повноважень членів наглядової ради у разі не проведення річних загальних зборів у встановлений строк (частина 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" та абзацу 4 підпункту 10 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") до наглядової ради Відповідача не застосовувались, оскільки акції Відповідача не були включені до біржового реєстру (том 1, а.с. 46-49).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12 вересня 2019 року було прийнято до розгляду позовну заяву Третьої особи 1 та зазначено про те, що Третю особу 1 слід вважати такою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору (том 1, а.с. 45).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 (надалі - Третя особа 2) також звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом у якому просила визнати дійсним рішення Наглядової ради Відповідача, оформлене протоколом позачергового засідання Наглядової ради від 3 грудня 2018 року.

Обгрунтовуючи свою позовну заяву, Третя особа 2 вказала, що вона є акціонером Відповідача із часткою 0,098578 % в статутному капіталі Відповідача. В період прийняття спірних рішень Третя особа 1 перебувала на посаді голови Наглядової ради Відповідача, а також була акціонером даного товариства із часткою в статутному капіталі 7,222%. Генеральним директором Відповідача в період з 2003 року по 3 грудня 2019 року був Позивач, який 3 грудня 2018 року був відсторонений від виконання посадових обов`язків Генерального директора Відповідача на період проведення внутрішньої аудиторської перевірки. Підставою такого відсторонення було неналежне виконання ним своїх посадових обов`язків та встановлені факти розкрадання, виявлені Наглядовою Радою Відповідача. Зазначені вище обставини стали фактичною підставою для прийняття Наглядової радою спірних рішень про відсторонення Позивача з посади Генерального директора Відповідача, та призначення т.в.о. Генерального директора Відповідача ОСОБА_8.

Що ж до підстав дійсності оскаржуваних рішень, то як зазначає Третя особа 2 станом на момент прийняття спірних рішень, які є предметом оскарження у цій справі, вимоги законодавства щодо припинення повноважень членів наглядової ради у разі не проведення річних загальних зборів у встановлений строк (частина 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" та абз.4 підпункту 10 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") до наглядової ради Відповідача не застосовувались, оскільки акції Відповідача не були включені до біржового реєстру (том 1, а.с. 173-178).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21 листопада 2019 року було прийнято до розгляду позовну заяву Третьої особи 2 та зазначено про те, що Третю особу 2 слід вважати такою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору (том 1, а.с. 208).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року позовні вимог Позивача задоволено повністю (том 2, а.с. 13-17). Крім того даним рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог Третьої особи 1 та Третьої особи 2.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що норми частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції з 1 травня 2016 року по 6 лютого 2018 року) , які є імперативними, новий склад наглядової ради Відповідача мав бути обраний не пізніше 30 квітня 2016 року, а якщо враховувати термін обрання наглядової ради - п`ять років (з 19 жовтня 2012 року), то новий склад наглядової ради мав бути обраний не пізніше 30 квітня 2018 року.

Місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази проведення загальних зборів акціонерів Відповідача в 2016 - 2018 роках, та відповідно, прийняття рішень, передбачених пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", і як наслідок, повноваження членів наглядової ради Відповідача припинились, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення станом на день прийняття спірного рішення Наглядової ради Відповідача - 03 грудня 2018 року, повноважень членів наглядової ради, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних або позачергових загальних зборів Відповідача, і як наслідок, визнання недійсними оскаржуваних рішень наглядової ради.

Що з стосується позовних вимог, Третьої особи 1 та Третьої особи 2, які просили визнати дійсним рішення Наглядової ради, оформлене протоколом від 3 грудня 2019 року, то місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що норми чинного законодавства не передбачають такого способу захисту порушеного права, і крім того, рішення прийняте відповідним органом управління товариства та згідно процедури прописаної у статуті не передбачає повторного його погодження чи підтвердження його чинності у будь-який інший спосіб в т.ч. і в судовому порядку.

Поряд із цим судом також було зазначено про те, що заявлена Третьою особою 1 та Третьою особою 2 вимога про визнання дійсним рішення Наглядової ради, оформленого протоколом від 3 грудня 2019 року, не призведе до поновлення порушеного права Третьої особи 1 та Третьої особи 2 і така вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки немає механізму виконання такого рішення.

Третя особа 1 не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 29-33), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Позивача та задоволити позовні вимоги Третьої особи1.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Третя особа 1 звертає увагу апеляційного суду на те, що з підпунктом 26 пункту 10 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 7 квітня 2015 року статтю 53 Закону України "Про акціонерні товариства" викладено у новій редакції. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" набрав чинності з 1 травня 2016 року, крім пунктів 4 і 5 розділу І, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Апелянт вказує, що відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) члени наглядової ради публічного акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк до наступних річних зборів товариства. Якщо річні збори публічного акціонерного товариства не були проведені у строк, встановлений статтею 32 цього Закону, або не було прийнято рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних зборів товариства. Особи, обрані членами наглядової ради, можуть переобиратися необмежену кількість разів.

Окрім того Третя особа 1 зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 7 квітня 2015 року вимоги абзацу другого підпункту 11, абзаців четвертого , восьмого та двадцятого підпункту 26, підпункту 27, абзацу третього підпункту 32 пункту 10 розділу І цього Закону до 1 січня 2018 року застосовуються до публічних акціонерних товариств, акції яких включені до біржового реєстру.

Разом з тим апелянт вказує, що абзацом четвертим підпункту 26 пункту 10 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" визначено, що: "Якщо річні збори публічного акціонерного товариства не були проведені у строк, встановлений статтею 32 цього Закону, або не було прийнято рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних зборів товариства".

Тобто, на переконання Третьої особи 1, абзац четвертий підпункту 26 пункту 10 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" у період з 1 травня 2016 року до 1 січня 2018 року застосовувався до публічних акціонерних товариств, акції яких включені до біржового реєстру. Акціонерні товариства, акції яких станом на 1 травня 2016 року не були включені до біржового реєстру, мали здійснювати свою діяльність відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (з урахуванням змін, передбачених Законом України "Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", крім вимог підпункту 11, абзацами 4, 8 та 20 підпункту 26, підпунктом 27, абзацом третім підпункту 32 пункту 10 розділу 1 Закону), починаючи з 1 травня 2016 року. Таким чином, як зазначає Третя особа 1 в апеляційній скарзі, станом на моменту прийняття спірних рішень, які є предметом оскарження у цій справі, вимоги законодавства щодо припинення повноважень членів наглядової ради у разі не проведення річних загальних зборів у встановлений строк (частина 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" та абзац 4 підпункту 10 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") до наглядової ради Відповідача не застосовувались.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2020 року (том 2, а.с. 48) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Третьої особи 1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року по справі № 924/884/19. Запропоновано сторонам в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доданням доказів його надсилання апелянту.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 25 вересня 2020 року надійшов відзив Позивача на апеляційну скаргу Третьої особи 1, в котрому Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що пунктом 29 Закону України від 16 листопада 2017 року №2210-VIII "Про внесення змін до законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII, внесено зміни у статтю 53 Закону України "Про акціонерні товариства", у частині першій: в абзаці першому слово "публічного" виключити, а слова "до наступних річних зборів товариства" замінити словами "не більший ніж три роки"; абзац другий замінити двома новими абзацами такого змісту: "Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено інший строк повноважень наглядової ради, але такий строк не може перевищувати три роки. Якщо у встановлений цим Законом строк загальними зборами не прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів. У зв`язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим. Позивач також наголошує, що вказана редакція частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" набула чинності з 7 лютого 2018 року і є чинною по теперішній час.

З огляду на вказане Позивач вважає апеляційну скаргу Третьої особи 1 безпідставною.

Водночас, на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 4 листопада 2020 року надійшла заява від Відповідача про відвід головуючого судді Василишина Андрія Романовича від розгляду справи №924/884/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2020 року справу №924/884/19 було визнано заяву Публічного акціонерного товариства "Проскурів" про відвід головуючого судді Василишин А.Р. від розгляду справи №924/884/19 - необґрунтованою. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Проскурів" про відвід головуючого судді Василишин А.Р. від розгляду справи №924/884/19 було відмолено, з підстав, вказаних у даній ухвалі.

В судове засідання від 4 листопада 2020 року представники Відповідача, Третьої особи 1 та Третьої особи 2, не з`явилися.

В той же час колегія суду констатує, що згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 12 жовтня 2020 року вбачається, що суд в пункті 3 такої ухвали повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на почтовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі. При цьому суд наголошує, що шістдесятиденний строк розгляду даної апеляційної скарги закінчується 13 листопада 2020 року.

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 за наявними в матеріалах справи доказами (адже в разі відкладення розгляду справи апеляційним господарським судом, буде порушено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги) та зважаючи на те, що в матеріалах справи є апеляційна скарга Третьої особи 1, в якій висвітлена його позиція з-приводу позовної заяви та судового рішення.

В судовому засідання від 4 листопада 2020 року було заслухано представника Позивача, котрий заперечив проти задоволення апеляційної скарги Третьої особи 1 та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Також Позивач вказав, що норма статті на котру покликається Третя особа 1 в своїй апеляційній скарзі була чинною у період з 1 травня 2016 року до 1 січня 2018 року до публічних акціонерних товариств, акції яких включені до біржового реєстру. Однак оскаржувані рішення були прийняті значно пізніше, коли набула чинності нова редакція статті 53 закону України Про акціонерні товариства .

Заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Третьої особи 1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивач є акціонером Відповідача, якому належить 90079 іменних простих акцій товариства, частка в статутному капіталі товариства - 58,0380% про що свідчить виписка про стан рахунків в цінних паперах від 17 липня 2019 року (том 1, а.с. 12).

Протоколом Загальних зборів акціонерів Відповідача №5 від 19 жовтня 2012 року обрано Голову Наглядової ради та членів ради у складі: Третя особа 1 - Голова Наглядової ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7.

Проколом позачергового засідання Наглядової ради Відповідача від 3 грудня 2018 року тимчасово, на період проведення аудиторської перевірки відсторонено генерального директора Відповідача - Позивача від виконання своїх обов`язків, та на даний період призначено тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора Відповідача - ОСОБА_9 (том 1, а.с. 26-28; надалі - Протокол від 3 грудня 2018 року).

Протоколом позачергового засіданні Наглядової ради Відповідача від 11 липня 2019 року відсторонено Позивача від тимчасового виконання обов`язків генерального директора ОСОБА_9 та призначено тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора Відповідача - ОСОБА_8.

Позивачем в підтвердження своїх позовних вимог долучено до матеріалів справи Статут Відповідача, затверджений Протоколом № 5 від 19 жовтня 2012 року Загальних зборів Відповідача (надалі - Статут; том 1, а.с. 17-25).

Відповідно до пункту 8.56 Статуту Відповідача наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та законодавством, контролює та регулює діяльність Дирекції.

Пунктом 8.57 Статуту визначено, що: Наглядова рада складається із п`яти осіб, які обираються Загальними зборами Відповідача строком на п`ять років; Члени Наглядової ради Відповідача обираються із числа фізичних осіб, які мають повну дієздатність.

Згідно підпункту 8.70.10 Статуту, до повноважень Наглядової ради належить прийняття рішення про відсторонення Генерального директора Відповідача від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Генерального директора Відповідача.

У відповідності до пункту 8.58 Статуту, строк повноважень Наглядової ради починається з моменту її обрання й закінчується з моменту обрання (переобрання) нового складу Наглядової ради.

Оскільки оскаржувані рішення порушують права Позивача як акціонера товариства, зокрема щодо участі в управління ПАТ "Проскурів", позивач звернувся із даним позовом до суду.

Позивач наголошує на тому, що оскаржувані рішення порушують його права на участь в управлінні Відповідачем, звернувся за захистом порушеного, на його думку права, з позовом до суду про визнання недійсним рішення Наглядової ради від 3 грудня 2018 року та від 11 липня 2019 року.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин по справі.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

В силу дії статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Розглядаючи позовну вимогу Позивача щодо визнання недійсним Рішень Наглядової ради, саме в правовому полі нормативно-правового регулювання корпоративних відносин, колегія суддів досліджує дану вимогу саме з огляду на порушення оскаржуваним Рішенням наглядової ради прав та охоронюваних інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З врахуванням серйозності та важливості основного доводу Позивача, щодо відсутноті правомочностей у Наглядової ради на прийняття будь-яких рішень окрім скликання та проведення загальних зборів, колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи Позивач є акціонером Відповідача, якому належить 90079 іменних простих акцій товариства, частка в статутному капіталі Відповідача - 58,0380%, що підтверджується випискою про стан рахунків в цінних паперах від 17 липня 2019 року.

Позивач звернувся із позовом до суду про визнання недійсним рішень наглядової ради Відповідача від 3 грудня 2018 року та від 11 липня 2019 року покликаючись на ту обставину, що останні прийняті неправомочним складом наглядової ради, однак, Третя особа 1 подаючи апеляційну скаргу покликається на правомочність членів наглядової ради при прийнятті оскаржуваних рішень саме з огляду на дію норм матеріального права, досліджуючи вимоги та заперечення сторін саме в правому полі дії норм чинного законодавства, котре направлене на врегулювання діяльності та повноважень наглядової ради (а саме стаття 53 Закону України Про акціонерні товариства ).

В силу дії частини 1 статті 51 Закону України "Про акціонерні товариства", наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Отже, акціонери, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

За частиною 3 статті 51 Закону України "Про акціонерні товариства" порядок роботи членів наглядової ради та виплати їм винагороди визначається цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з членом наглядової ради.

В той же час, відповідно до пункту 8.57 Статуту Відповідача, наглядова рада складається з п`яти осіб, які обираються загальними зборами товариства строком на п`ять років.

Пунктом 8.57 Статуту Відповідача було визначено, що строк повноважень наглядової ради починається з моменту її обрання і закінчується з моменту обрання (переобрання) нового складу наглядової ради.

Згідно частини 1 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 52 Закону України Про акціонерні товариства до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про відсторонення голови або члена виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу.

Таке ж положення міститься в підпункті 8.70.10 пункту 8.70 Статуту Відповідача, зокрема, відповідно до якого, до компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про відсторонення генерального директора Відповідача від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора Відповідача.

Колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", нова редакція якої набула чинності з 1 травня 2016 року і діяла по 6 лютого 2018 року, було встановлено, що: члени наглядової ради акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк до наступних річних зборів; якщо річні збори публічного акціонерного товариства не були проведені у строк, встановлений статтею 32 цього Закону, або не було прийнято рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних зборів товариства.

Частиною 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції з 7 лютого 2018 року, встановлено, що члени наглядової ради акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк не більший ніж три роки.

В той же час, статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено інший строк повноважень наглядової ради, але такий строк не може перевищувати три роки.

Якщо у встановлений цим Законом строк загальними зборами не прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів.

Частина 2 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" зобов`язує акціонерне товариство щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

За нормами пунктів 17 та 18 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить: обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради; прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

Дослідивши зміст доказів, долучених до матеріалів справи апеляційний господарський суд констатує, що протоколом Загальних зборів акціонерів Відповідача №5 від 19 жовтня 2012 року було обрано Голову Наглядової ради та членів ради у складі: ОСОБА_1 - Голова Наглядової ради, члени: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 строком на 5 років.

Діючи в правовому полі дії норми частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції з 1 травня 2016 року по 6 лютого 2018 року) , які є імперативними, новий склад наглядової ради Відповідача, мав би бути обраний не пізніше 30 квітня 2016 року , а якщо діяти в площинні дії пункту 8.57 Статуту, термін обрання наглядової ради - п`ять років (з 19 жовтня 2012 року), то новий склад наглядової ради, мав би бути обраний не пізніше 30 квітня 2018 року .

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази проведення загальних зборів акціонерів Відповідача в період 2016 - 2018 роках, та відповідно, прийняття рішень, передбачених пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", а діючи саме в межах дії матеріальних норм Закону України Про акціонерні товариства (стаття 53), повноваження членів наглядової ради Відповідача припинились, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів.

Отже враховуючи усе вищеописане в даній постанові, колегія суддів приходить до висновку про припинення станом на день прийняття спірного рішення Наглядової ради Відповідача (03 грудня 2018 року), повноважень членів наглядової ради, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних або позачергових загальних зборів товариства.

Крім того, в зв`язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" повноваження наглядової ради припинились (крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних або позачергових загальних зборів товариства) питання про відсторонення Позивача від виконання повноважень генерального директора Відповідача на переконання колегії суддів могло бути вирішено лише після обрання загальними зборами нового складу наглядової ради, або шляхом переобрання генерального директора Відповідача, що відповідно до підпункту 8.5.16 пункту 8.5 Статуту Відповідача також відноситься до виключної компетенції загальних зборів.

Резюмуючи усе вищевстановлене в даній судовій постанові, колегія суддів зазначає, що рішення Наглядової ради Відповідача від 11 липня 2019 року яким відсторонено ОСОБА_9 від тимчасового виконання обов`язків генерального директора Відповідача та призначення тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора Відповідача - ОСОБА_8, прийнято також неправомочним складом Наглядової ради Відповідача, оскільки прийнято саме поза межами дії статті статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (так же само як і рішення Наглядової ради від 3 грудня 2018 року про що було зазначено вище в даному судовому рішенні).

Зважаючи на усе вищеописане в даному судовому рішенні, колегія суддів вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання недійсними рішень наглядової ради Відповідача, оформлених протоколом позачергового засідання наглядової ради Відповідача від 3 грудня 2018 року та протоколом від 11 липня 2019 року.

Відповідне рішення було прийнято й місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду.

Що ж до позовних вимог Третьої особи 1 про визнання дійсним рішення Наглядової ради, оформленого протоколом від 3 грудня 2019 року, та доводів апеляційної скарги Третьої особи 1 щодо незастосування до Відповідача дії статті 53 ЗУ Про акціонерні товариства саме у період прийняття спірних рішень, то колегія суддів враховує таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Колегія суддів констатує те, що відповідачем у справі може бути особа, яка своїми діями (поведінкою) порушує певне право позивача. Тобто відповідач вчиняє неправомірні дії, що суперечать вимогам чинного законодавства, чим порушує права позивача чи перешкоджає реалізації законного інтересу.

Як вбачається із позовних вимог, Третя особа 1 просить визнати дійсним рішення Наглядової ради, оформлене протоколом від 3 грудня 2019 року.

При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначені вище норми чинного законодавства не передбачають такого способу захисту порушеного права. Крім того, рішення прийняте відповідним органом управління товариства та згідно процедури прописаної у статуті не передбачає повторного його погодження чи підтвердження його чинності у буди-який інший спосіб також і в судовому порядку.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу Третьої особи 1 й на те, що заявлена позовна вимога про визнання дійсним рішення Наглядової ради, оформленого протоколом від 3 грудня 2019 року не призведе до поновлення порушеного права Третьої особи, а відтак і така вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки немає механізму виконання такого рішення.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги Третьої особи 1, про незастосування до Наглядової ради Відповідача вимог законодавства щодо припинення повноважень членів Наглядової ради у разі не проведення річних загальних зборів у встановлений строк (частина 1 статті 53 ЗУ "Про акціонерні товариства" та абзац 4 пунктів 26, 10 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інвесторів"), то колегія суддів враховує наступне.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" набрав чинності з 1 травня 2016 року, крім пунктів 4 і 5 розділу І, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" вимоги абзацу другого підпункту II, абзаців четвертого, восьмого та двадцятого підпункту 26, підпункту 27 пункту 10 розділу І цього Закону до 1 січня 2018 року застосовуються до публічних акціонерних товариств, акції яких включені до біржового реєстру. Абзацом 4 підпункту 26 пункту 10 розділу І цього Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" визначено: "Якщо річні збори публічного акціонерного товариства не були проведені у строк, встановлений статтею 32 цього Закону, або не було прийнято рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних зборів товариства".

Таким чином норма абзацу 4 підпункту 26 пункту 10 розділу І цього Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", яка перенесена в абзац 2 частини 1 статті 53 Закону статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" застосовується до ПАТ "Проскурів", акції якого не були включені до біржового реєстру, у період з 1 травня 2016 року по 1 січня 2018 року.

В той же час, колегія суддів звертає увагу Третьої особи 1 на те, що пунктом 29 Закону України від 16 листопада 2017 року №2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 18 січня 2018 року № 2269-V, внесено зміни у статтю 53 Закону України "Про акціонерні товариства : у частині першій: в абзаці першому слово "публічного" виключити, а слова "до наступних річних зборів товариства" замінити словами "не більший ніж три роки"; абзац другий замінити двома новими абзацами такого змісту: "Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено інший строк повноважень наглядової ради, але такий строк не може перевищувати три роки. Якщо у встановлений цим Законом строк загальними зборами не прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів. У зв`язку з чим абзац третій вважати абзацом четвертим.

Вказана редакція частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" набула чинності з 7 лютого 2018 року та є чинною по теперішній час.

Водночас, частина 2 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" зобов`язує акціонерне товариство щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

Що ж стосується покликання апелянта на правову позицію наведену в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №908/1101/17, то колегія суддів звертає увагу Третьої особи, що в даній справі предметом оскарження були рішення Наглядової ради, котрі приймалися 19 вересня 2016 року та 31 жовтня 2016 року, тобто в період дії абзацу 4 підпункту 26 пункту 10 розділу І цього Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (з 1 травня 2016 року по 1 січня 2018 року) в той же час, в даній справі предметом оскарження є рішення Наглядової ради котрі прийняті 3 грудня 2018 року та 11 липня 2019 року (тобто поза межами дії даної норми, зважаючи на дату їх прийняття).

Як уже було встановлено вище в даній судовій постанові, річні загальні збори Відповідача в 2018 році не проводилися, відповідно, рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" не приймались, а тому, колегія суддів ще раз резюмуючи зазначає, що в силу норми абзацу 3 частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", повноваження членів наглядової ради Відповідача припинились з 1 травня 2018 року, крім повноважень з підготовки, скликання, проведення загальних зборів.

З огляду на все вищеописане, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Третьої особи 1 про визнання дійсним рішення Наглядової ради Відповідача, оформленого протоколом позачергового засідання Наглядової ради від 3 грудня 2018 року.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення і в цій частині.

Також в оспорюваному рішенні місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовної вимог Третьої особи 2 про визнання дійсним рішення Наглядової ради Відповідача, оформленого протоколом позачергового засідання Наглядової ради від 3 грудня 2018 року.

Водночас, апеляційний господарський суд констатує, що судове рішення суду першої інстанції в частині, що стосується позовних вимог Третьої особи 2 не оскаржено, що відповідно до норм процесуального права, а саме діючи в правовому полі статті 269 ГПК України (зважаючи на відсутність порушення норм процесуального права) не є підставою для перегляду апеляційний господарським судом законності рішення в цій частині.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 ГПК України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на все вищеописане в даній постанові, апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 ГПК України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Третьої особи 1, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 ГПК України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Третьою особою 1.

Керуючись статтями 129, 269-271,273, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року в справі №924/884/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року в справі №924/884/19 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №924/884/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 5 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.