ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
20.10.2020Справа № 910/17059/18
За заявою: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича
про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником
у справі №910/17059/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
до садівницького товариства "Арсеналець-1"
про стягнення 224 641,21 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 позов задоволено, стягнуто з Садівницького товариства "Арсеналець-1" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" 177 389,28 грн - суму основного боргу, 3 388,79 грн - 3 % річних, 7 504,16 грн - інфляційні втрати, 35 081,75 грн - пеню та 3 350,46 грн - витрати по сплаті судового збору.
На виконання рішення видано наказ Господарського суду міста Києва №910/17059/18 від 02.04.2019.
14.09.2020 через відділ діловодства суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій заявник просить звернути стягнення на грошові кошти, що є переплатою боржника - Садівницького товариства "Арсеналець-1" у виконавчому провадженні №59400862 у розмірі 6 813,39грн шляхом перерахування зазначених коштів з рахунків, що знаходяться в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві на депозитний рахунок приватного виконавця. В поданій заяві приватний виконавець зазначає, що згідно інформації наданої Головним управлінням ДПС у м.Києві у фінансовій звітності боржника наявна дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, що контролюються органами доходів і зборів ГУ ДПС у місті Києві по садівницькому товариству Арсеналець-1 у розмірі 3 800,11 та 3 013,28 тис.грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 розгляд заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником призначено до розгляду.
Представники заявника, боржника, стягувача у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану заяву за відсутності представників.
Розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами 1 та 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Розділом V Господарського процесуального кодексу України визначені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Так, згідно з частиною 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
З аналізу означеної норми процесуального права вбачається, що предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.
Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ висловлена у постановах Верховного Суду у справі № 925/1048/17 від 23.07.2018, у справі № 912/2199/17 від 10.07.2019, у справі № 927/313/18 від 01.08.2019.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального права, обов`язок доказування тих обставин, на які посилаються учасники судового процесу, як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на сторони. При цьому, суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010).
Проте, матеріали справи не містять, а заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що рішенням суду було стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві на користь Садівницького товариства "Арсеналець-1" суму переплати, що позбавляє суд можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві заборгованості перед Садівницьким товариством "Арсеналець-1".
Крім того суд зазначає, що порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначено у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, згідно з частиною 1 цієї статті виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Отже, зі змісту статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що зверненню виконавця до суду передує певна дія, а саме направлення відповідних запитів, установлення строків для надання відповіді, отримання відомостей про належне боржникові майно, що перебуває у зазначених осіб, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові. Метою направлення запитів є, зокрема, збирання доказів на підтвердження наявності та її безспірності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 912/2199/17 від 10.07.2019 року.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять, а приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження надіслання ним у порядку, визначеному статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження" відповідних запитів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій заявник просить звернути стягнення на грошові кошти, що є переплатою боржника - Садівницького товариства "Арсеналець-1" у виконавчому провадженні №59400862 у розмірі 6 813,39грн шляхом перерахування зазначених коштів з рахунків, що знаходяться в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві на депозитний рахунок приватного виконавця.
Керуючись ст. 234, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/17059/18.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.М. Шкурдова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.10.2020 |
Оприлюднено | 09.11.2020 |
Номер документу | 92672655 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Шкурдова Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні