Рішення

від 27.10.2020 по справі 922/2513/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2513/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові системи", м.Харків до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків про визнання недійсним рішення за участю представників:

позивача - Біляєв Б.Є. (довіреність №б/н від 11.02.2020 року);

відповідача - Калашник А.Б. (довіреність №16 від 16.06.2020 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові системи" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування чи визнання недійсним рішення від 11.06.2020 №70/42-р/к по справі №1/14-40-20.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.09.2020 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 06.10.2020 року.

Ухвалою суду від 06.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.10.2020 року, в якому протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 27.10.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2020 року позов підтримував та просив його задовольнити, а представник відповідача заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство Харківські теплові системи (далі - Підприємство, позивач) створене Рішенням Харківської міської ради №442/11 від 28.09.2011 року, здійснює господарську діяльність у місті Харкові з постачання теплової енергії на підставі Ліцензії, виданої розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 18.10.2019 року №524.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.02.2020 року №62 Про встановлення тарифів на постачання теплової енергії Комунальному підприємству Харківські теплові системи тариф на постачання теплової енергії для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення та релігійних організацій) був встановлений в розмірі 46,05 грн/Гкал без ПДВ (55,26 грн/Гкал з ПДВ).

Рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) від 11.06.2020 року №70/42-р/к по справі №1/14-40-20 на Комунальне підприємство Харківські теплові системи накладено штраф у розмірі 34000,00 грн. за порушення законодавства, передбачене п.15 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції , а саме, подання недостовірної інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

Відповідачем у 2-му кварталі 2020 року отримано ряд вимог від АМКУ щодо запиту інформації про вартість послуг з постачання теплової енергії за категоріями споживачів, розрахунки у розрізі статей витрат вартості послуг з теплопостачання, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення вартості послуг з теплопостачання, тощо.

На вказані вимоги Підприємство реагувало своєчасно, запитувану інформацію надавало своєчасно, у повному обсязі або навіть із роз`ясненнями але, на думку позивача у внаслідок непорозуміння між Підприємством та АМКУ в частині термінологічного визначення постачання теплової енергії в якості товару та постачання теплової енергії в якості послуги було розпочато адміністративну справу №1/14-40-20, за результатами розгляду якої АМКУ наклав на Підприємство штраф, що стало підставою для подання цього позову.

Надаючи нормативно-правову оцінку суд виходить з наступного.

Відповідно до п.21 ч.1 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

Згідно з п.34 ч.1 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі товари - продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Закон України Про теплопостачання визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено такі поняття як сфера теплопостачання, ринок теплової енергії, теплопостачальна, теплотранспортуюча та теплогенеруюча організації тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг, а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву води, інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно з п.13 розділу III Закону України Про теплопостачання до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію в порядку і межах, визначених законодавством.

Постачання теплової енергії в якості товарної продукції регулюється Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198, і типового договору на постачання в цьому випадку не існує.

В той же час постачання теплової енергії в якості послуги регулюється Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830. Вказана постанова в якості обов`язкової умови надання послуги з постачання теплової енергії передбачає наявність кінцевого споживача, а також затверджує типовий договір на надання саме послуги з постачання теплової енергії.

Також, поняття постачання та послуг з постачання теплової енергії розділені Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869.

Закон України Про житлово-комунальні послуги регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з Законом України Про житлово-комунальні послуги споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги

Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Статтею 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги про послуги з постачання теплової енергії визначено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

На такому розумінні відмінності постачання теплової енергії в якості послуги і теплової енергії в якості товару наполягає і Антимонопольний комітет України в своїх рекомендаціях від 14.03.2016 року № 6-рк.

Зокрема, в наведених рекомендаціях зазначено, що зі змісту Закону України Про теплопостачання випливає, що споживачами теплової енергії-енергетичного ресурсу у вигляді товарної продукції є суб`єкти господарської діяльності. При цьому положень щодо необхідності укладення договору купівлі-продажу теплової енергії між теплопостачальною організацією та кінцевим споживачем-населенням (зокрема, власниками індивідуальних житлових будинків садибного типу та/або фізичними особами-підприємцями, юридичними особами, які перебувають у житлових будинках), Законом України Про теплопостачання не передбачено.

З огляду на вищенаведене, договір купівлі-продажу теплової енергії має своїм предметом споживання теплової енергії для господарських цілей інших, ніж забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд.

Щодо надавачей послуг, АМКУ дійшло висновку: ..виконавець (теплопостачальна організація) як з фізичними, так і з юридичними особами, які проживають та перебувають у жилих і нежилих приміщеннях, має укладати договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до Типового договору про надання послуг , розмежувавши тим самим предмет спору.

Відтак, Законодавцем доволі чітко розділені поняття постачання і надання послуг. Таким чином, суд приходить до висновку, що Підприємство, маючи ліцензію лише на постачання теплової енергії є теплопостачальною організацією, в розумінні Закону України Про теплопостачання , здійснює господарську діяльність виключно з постачання теплової енергії як товарної продукції на території міста Харкова і не є надавачем послуг з постачання теплової енергії по ряду причин, основною з яких є відсутність можливості постачати теплову енергію населенню та релігійним організаціям та відсутність мереж для транспортування у віданні Підприємства.

Таким чином, Підприємство, надаючи своєчасні відповіді на вимоги АМКУ, у жодному разі не порушило вказані Відповідачем у рішенні 11.06.2020 року № 70/42-р/к норми.

11.06.2020 року начальником юридичного відділу претензійно-позовної роботи служби теплозбуту Підприємства Біляєвом Борисом Євгеновичем було відвідане засідання адміністративної колегії ХОТВ АМКУ, якою прийнято рішення від 11.06.2020 року №70/42-р/к по справі №1/14-40-20. Позивач зазначає, що на вказаному засіданні Біляєвим Б.Є. надано ряд усних зауважень та заперечень, але ці заперечення Адміністративною колегією ХОТВ АМКУ не взяті до уваги, та не згадані в тексті рішення в цілому.

Крім того, суд бере до уваги, що рішення 11.06.2020 року №70/42-р/к прийнято колегією у складі двох осіб, що суперечить нормам ст.12 Закону України Про Антимонопольний комітет України .

Відповідно до ст.59 Закону України Про захист економічної конкуренції невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи є підставою для скасування рішення органів АМКУ.

Згідно зі ст.60 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Рішення Адміністративної колегії АМКУ, що оскаржується, отримано Підприємством 17.06.2020 року.

Відповідач посилається у своїх запереченнях на лист Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 19.02.2020 року №113/0/45-20, з якого він вбачає, що КП "ХТС" надається саме послуга з постачання теплової енергії.

Відповідач при формуванні своєї позиції з приводу діяльності Підприємства ґрунтується на листі-відповіді Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 19.02.2020 року №113/0/45-20, та стверджує що з інформації зазначеної у цьому листі Підприємство отримало тариф на послуги з постачання теплової енергії.

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

В жодному дозвільному документі, ліцензії, рішенні про встановлення тарифу на постачання чи інших листах пов`язаних із діяльністю Підприємства не міститься слово послуги .

Крім того, Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 року №869 дійсно передбачено порядок формування тарифів на послуги з постачання теплової енергії, але пункт 59 цього порядку не має жодного відношення до діяльності Підприємства, оскільки тариф на постачання теплової енергії Підприємством сформовано відповідно до розділу 5 цього Порядку - Формування одноставкових тарифів на теплову енергію.

Відповідно до пункту 46 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 року № 869 встановлено, що тарифи на теплову енергію визначаються як сума тарифів на:

виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, постачання теплової енергії з урахуванням витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів;

виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання центральних теплових пунктів, постачання теплової енергії без урахування витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів;

виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії без урахування витрат на утримання центральних теплових пунктів, постачання теплової енергії без урахування витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів;

виробництво теплової енергії та її постачання у будинках, обладнаних системою автономного опалення.

Крім того, пунктом 59 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 року №869 встановлено, що вартість послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Заперечення відповідача спростовуються листуванням Підприємства:

- лист Підприємства на Харківського міського голову від 03.01.2020 року №1А/2020 щодо встановлення тарифу на постачання теплової енергії;

- лист - відповідь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 19.02.2020 року №113/0/45-20 щодо встановленого тарифу на постачання теплової енергії;

- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.02.2020 року №62 Про встановлення тарифів на постачання теплової енергії комунальному підприємству Харківські теплові системи.

Однак, відповідач, у зв`язку з помилковим тлумаченням норм діючого законодавства, стверджує про порушення з боку Підприємства і самовільно додає слово послуги , категорично змінюючи цим суть питання, оскільки на практичному та законодавчому рівнях чітко розділені такі поняття як постачання теплової енергії та комунальну послугу з постачання теплової енергії.

Розділом 1З діючого Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженим Наказом від 12.09.2018 року №239 Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, встановлено, що цей Порядок застосовується органами місцевого самоврядування під час розгляду розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. поводження з побутовими відходами).

Частина 1-3 розділу 2 цього Порядку передбачає вимоги до оформлення заяв та формування комплекту документів для встановлення тарифів на постачання теплової енергії.

А вже частина 4 розділу 2 цього Порядку передбачає вимоги до оформлення заяв та формування комплекту документів для встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Таким чином, суд приходить до висновку що Підприємство, надаючи своєчасні відповіді на вимоги АМКУ, у жодному разі не порушило вказані Відповідачем у рішенні 11.06.2020 року №70/42-р/к норми.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, доводи позивача спростовують висновки відповідача, викладені в оскаржувальному рішенні, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2020 року № 70/42-р/к по справі № 1/14-40-20.

Стягнути зі Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 61022, м.Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 6-й під`їзд, 1 поверх; код ЄДРПОУ 22630473) на користь Комунального підприємства Харківські теплові системи (адреса: 61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ 43248133) 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" листопада 2020 р.

Суддя К.В. Аріт