Рішення

від 05.11.2020 по справі 911/1653/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 911/1653/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, село Софіївська Борщагівка, в інтересах держави в особі:

1. Гостомельської селищної ради (08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 125, ідентифікаційний код юридичної особи 04360617),

2. Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради (08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 125, ідентифікаційний код юридичної особи 35413136)

до Приватного підприємства "Інтерінвест Україна" (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 10, офіс 2, ідентифікаційний код юридичної особи 33699304),

про стягнення 35 663,88 грн. збитків,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшов позов виконувача обов`язків керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Гостомельської селищної ради та Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради до Приватного підприємства "Інтерінвест Україна" про стягнення з відповідача на користь Гостомельської селищної ради в особі Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради збитків у розмірі 35 663,88 грн. за неналежне виконання умов договору підряду № 7П2404 від 24 квітня 2017 року та стягннення судового збору на користь Прокуратури Київської області. Ухвалою господарського суду Київської області від 16 червня 2020 року позовну заяву та додані до неї документи передано на розгляд Господарському суду Харківської області.

08 вересня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 911/1653/20. Розгляд справи № 911/1653/20 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві прокурором та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверти, у якому на адресу відповідача направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження, повернулась з поштовою відміткою про невручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

До пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за зареєстрованою адресою, починається обрахунок строку, обумовленого статтями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, для подачі відповідачем відзиву. При цьому відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух справи відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався. Таким чином, відповідача було повідомлено про розгляд справи та як сторона у справі останній повинен був вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 30 вересня 2020 року у справі № Б-39/159-10.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 08 вересня 2020 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

24 квітня 2017 року між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" (замовник, другий позивач у справі) та Приватним підприємством "Інтерінвест Україна" (підрядник, відповідач у справі) укладено договір підряду № 7П2404 (далі за текстом - договір), у відповідності до якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи з капітального ремонту даху будинку по вулиці Лугова, 6а у селищі міського типу Гостомель, Київської області (код ДК 021- 2015 -45453000 - 7 - Капітальний ремонт і реставрація), згідно кошторисної документації, затвердженої замовником, дефектних актів наданих замовником, а замовник зобов`язується оплатити виконані роботи (пункт 1.1. договору). У відповідності до пункту 3.1. договору, термін початку, закінчення та тривалості здійснення робіт підрядником визначено сторонами наступним: початок - квітень 2017 року, закінчення грудень 2017 року. Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість робіт, встановлюється згідно кошторису та договірної ціни (додаток № 2) затвердженої замовником, що є невід`ємною частиною даного договору. Сума договору складає 78 204,00 грн. з ПДВ 20% та є твердою. Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточні рахунки підрядника на підставі актів виконаних підрядником робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3). Замовник до початку виконання робіт перераховує підряднику аванс у розмірі 30% вартості робіт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117, а саме: 23 461,20 грн. в тому числі ПДВ - 3 910,20 грн.(пункт 4.2. - 4.5 договору). Прийом-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за актами, виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та за довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3), з визначенням фізичних обсягів виконаних робіт (пункт 5.1. договору). У розділі 7 договору, контрагенти визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по цьому договору виконавець і замовник несуть майнову відповідальність у відповідності з чинним законодавством. Згідно пункту 9.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань до 31 грудня 2017 року.

На виконання визначеного договором обов`язку, замовником 28 квітня 2017 року перераховано виконавцю авансовий платіж в розмірі 23 461,20 грн. (платіжне доручення № 5 від 28 квітня 2017 року).

В актах № 1/2 та 1/8 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року, які складені за формою КБ-2в, визначено найменування робіт із зазначенням шифру та № позиції нормативу, їх кількість, поточну ціну та перелік витрат на виконання робіт, а також витрати труда. Вказані акти підписані, як з боку замовника, так і з боку виконавця.

В рамках укладеного договору, сторонами погоджено у довідці № 1 за формою КБ-3, що вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2017 року складає 19 154,35 грн., яка 17 липня 2017 року сплачена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 16 (а.с.34, том 1).

У відповідності до акту 2/2, згідно форми КБ-2В, приймання виконаних будівельних робіт за серпень-жовтень 2017 року, який містить підписи та печатки сторін, визначено найменування робіт із зазначенням шифру та № позиції нормативу, їх кількість, поточну ціну та перелік витрат на виконання робіт, а також витрати труда. Крім того, у жовтні 2017 року був складений акт 2/8 приймання виконаних будівельних робіт.

Контрагенти по договору підписали довідку № 2 за формою КБ-3, за якою вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень-жовтень 2017 року складає 35 285,21 грн. Платіжним дорученням № 32 від 23 листопада 2017 року було здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 35 285,21 на поточний рахунок відповідача.

24 грудня 2019 року Північним офісом Держаудитслужби Державної аудиторської служби України проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комінального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2019 року за підсумком якого складено Акт № 09-30/77, у відповідні до якого встановлено, що на виконання капітального ремонту даху будинку по вулиці Лугова, 6а у селищі міського типу Гостомель, Київської області (код ДК 021- 2015 -45453000 - 7 - Капітальний ремонт і реставрація) затрачено менший обсяг та вартість робіт, ніж той, який визначений в актах за формою КБ-2в.

Києво-Святошинською місцевою прокуратурою Київської області було опрацьовано матеріали кримінального провадження № 120201100400000997 від 22 квітня 2020 року, яке було порушено за ознакам кримінальних порушень, передбачених частиною 2, 3 статті 191 Кримінального кодексу України та виявлено факти невідповідності актів виконаних робіт фактично проведеними роботами з капітального ремонту даху будинку по вулиці Лугова, 6а у селищі міського типу Гостомель, Київської області (код ДК 021- 2015 -45453000 - 7 - Капітальний ремонт і реставрація).

Так, проведеною Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України судовою будівельно-технічною експертизою № 24/45 від 16 квітня 2020 року встановлено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту даху будинку по вулиці Лугова, 6а у селищі міського типу Гостомель, Київської області (код ДК 021- 2015 -45453000 - 7 - Капітальний ремонт і реставрація) за договором № 7П2404 від 24 квітня 2017 року не відповідають обсягам та вартості, визначеним первинною звітною документацією (акт 1/2 від 07 липня 2017 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року). Зокрема, експертом зазначено, що загальна вартість невиконаних робіт по акту № 1/2 від 07 липня 2017 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року з капітального ремонту даху будинку по вулиці Лугова, 6а у селищі міського типу Гостомель, Київської області (код ДК 021- 2015 - 45453000 - 7 - Капітальний ремонт і реставрація), із врахуванням інших витрат, прибутків, податків, які нараховуються на прямі витрати становить 35 663,88 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що підставою для застосування визначеної цивільним законодавством відповідальності .є невиконання відповідачем повного переліку робіт із капітального ремонту даху будинку по вулиці Лугова, 6а у селищі міського типу Гостомель, Київської області (код ДК 021- 2015 - 45453000 - 7 - Капітальний ремонт і реставрація), що вказаний у первинній документації за договором № 7П2404 від 24 квітня 2017 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Щодо підставності (процесуальної дієздатності) прокурора на звернення до суду з даним позовом до суду в інтересах Гостомельської селищної ради та Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті.

Прокурор по даній справі звернувся до суду в інтересах держави та визначив у позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Гостомельську селищну раду та Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.(абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 1 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

В матеріалах справи наявні докази скерування прокуратурою до Гостомельської селищної ради та Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради повідомлення, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» .

З огляду на те, що прокурор попередньо звернувся до позивачів із повідомленням, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та в подальшому у позовній заяві навів правові підстави для представництва інтересів держави в особі Гостомельської селищної ради та Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради по даній справі, суд рахує наявність у прокурора підстав для здійснення законних інтересів держави в особі визначених позивачів за вимогами, які заявлені у позові.

Недотримання договірних правовідносин, фінансування яких здійснювалось за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до статті 3 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час раціонального використання фінансових і матеріальних ресурсів комунального підприємства, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом про захист інтересів держави в особі Гостомельської селищної ради та Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради.

Щодо позовних вимог прокурора, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, спір, що розглядається в рамках даної справи, виник з приводу невідповідності обсягів переданих відповідачем за актами приймання та оплачених позивачем будівельних робіт фактично виконаним, внаслідок чого, за твердженням прокурора, відбулось безпідставне завищення вартості робіт.

Як встановлено судом, правовідносини, які слугують підставою даного позову, за своєю правовою природою є такими, що випливають з договору підряду та його окремого виду - договору будівельного підряду.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

За положеннями частин першої, другої статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Проектно-кошторисна документація - комплекс документів, що визначають місце будівництва (реконструкції) майбутнього об`єкта, його архітектурне, планувальне і конструктивне рішення, потребу в кадрах, будівельних матеріалах, машинах і обладнанні, коштах.

Кошторис на виконання робіт може бути:

1) приблизним - в який у процесі будівництва можна вносити зміни. Тобто, приблизний кошторис передбачає його уточнення в процесі виконання робіт у залежності від реальних умов будівництва. Уточнення приблизного договірного кошторису здійснюється в порядку, передбаченому договором.

2) твердим - зміни в який можуть вноситься лише за погодженням сторін. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Твердий кошторис, як правило, не передбачає його зміни після погодження сторонами, у разі ж перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Вимоги до проектно-кошторисної документації, порядок її розробки, узгодження і затвердження встановлено відповідними нормами ЦК України, ГК України.

Як-то обумовлено розділом 4 договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточні рахунки підрядника на підставі актів виконаних підрядником робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

Згідно частин 1-2 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Проведеною Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України судовою будівельно-технічною експертизою № 24/45 від 16 квітня 2020 року в рамках кримінального провадження № 4202011120000000038 встановлено, що загальна вартість невиконаних робіт по акту № 1/2 від 07 липня 2017 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року з капітального ремонту даху будинку по вулиці Лугова, 6а у селищі міського типу Гостомель, Київської області (код ДК 021- 2015 - 45453000 - 7 - Капітальний ремонт і реставрація) становить 35 663,88 грн.

Згідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (стаття 7 Закону України "Про судову експертизу").

Положеннями статті 7-1 названого закону визначено, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Приймаючи до уваги, що експертне дослідження проведене відповідно до Закону України "Про судову експертизу" головним судовим експертом відділу будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Карєтніковою Є.В., яка має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.6 "Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів" (свідоцтво №16191, видане ЕКК МВС України 21 серпня 2018 року), містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані висновки з поставлених запитань, враховуючи, що експерт, згідно до статей 384,385 Кримінального кодексу України, несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, та попереджений про це, суд, оцінивши висновок за правилами статті 86 ГПК України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Також в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 квітня 2020 року до якого зареєстровано кримінальне провадження № 4202011120000000038 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 та 3 статті 191 КК України, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , який перебуваючи на посаді директора Приватного підприємства "Інтерінвест Україна", являючись службовою особою, яка обіймала посаду на підприємстві, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, здійснив привласнення бюджетних коштів Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" під час виконання будівельних робіт за договором підряду № 7П2404 від 24 квітня 2017 року.

Враховуючи наведене, оскільки зазначений висновок судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, містить інформацію щодо предмета доведення в даній господарській справі, а сторонами в рамках останньої клопотання про призначення експертизи не заявлялось, суд приймає вказаний висновок у якості належного та допустимого доказу по даній справі.

Суд бере до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 затверджені Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Загальні умови).

Пунктом 31 Загальних умов, визначено, що підрядник зобов`язаний виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами договору підряду, та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини, а також виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені договором підряду, Цивільним і Господарським кодексами України, цими загальними умовами та іншими актами законодавства.

При цьому частиною 1 статті 883 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлення судом за допомогою належних та допустимих доказів невідповідності робіт, визначених в актах приймання виконаних будівельних робіт, обсягу фактично виконаних відповідачем робіт, різниця в яких згідно висновку експертизи становить 35 663,88 грн. та які в повному обсязі були оплачені, тим самим, відповідач порушив умови договору підряду і вимоги чинного законодавства України, що регулюють порядок виконання договору підряду у капітальному будівництві, а відтак наявні підстави для відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов`язання.

Обов`язок по відшкодуванню збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання умов договору (статті 224, 225 Господарського кодексу України, стаття 623 Цивільного кодексу України).

При відступі від умов договору, що виразилося у невиконанні певних робіт, відповідач отримав оплату по договору у належному порядку, але своїми діями завдав збитків позивачам, що обумовлює право останніх у якості компенсації цих збитків вимагати повернення частини сплачених коштів.

За матеріалами справи судом встановлено факту неналежного виконання відповідачем умов договору в частині об`ємів виконаних робіт, оскільки різниця між фактично виконаними роботами становить 35 663,88 грн. Такі неправомірні дії відповідача щодо внесення не достовірних відомостей до акту приймання виконаних будівельних робіт № 1/2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 за договором № 7П2404 від 24 квітня 2017 року, що підтверджено висновком експерта, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Гостомельська селищна рада та Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради позбавлені права в повному обсязі отримати результат виконання спірного договору, що перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із наведеними неправомірними діями відповідача, а сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 17 травня 2017 року у справі № 911/151/16, постанова Вищого господарського суду України від 24 січня 2017 року у справі № 922/5651/15).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повернення грошових коштів в розмірі 35 663,88 грн.

Відповідно до статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Вказані положення узгоджуються з практикою Верховного Суду, правові висновки у частині відшкодування збитків завданих вчиненням цивільного правопорушення викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 916/332/17, де зроблено висновок про те, що критерієм порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні поговору.

При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату понесених збитків у сумі 35 663,88 грн., суд вважає позовні вимоги прокурора правомірними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

В позовній заяві прокурор, з посиланням на статтю 322 Господарського процесуального кодексу України, звертає увагу, що оскільки до моменту проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної рада, яка датована 24 грудня 2019 року, була відсутня інформація з приводу порушення відповідачем своїх договірних відносин, строк позовної давності для звернення з даним позовом не пропущений.

Як на тому наголосив Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц без заяви сторони у справі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Оскільки з боку жодної із сторін (позивачів та відповідача) не надходило заяви про застосування строку позовної давності до правовідносин, які розглядаються в даній справі, а суд позбавлений можливості за власною ініціативою застосовувати позовну давність, вирішення даного питання не входить до кола досліджених обставин по даній справі.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки із виконання договору підряду, що спричинило заподіяння збитків комунальному підприємству, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Судові витрати зі сплати прокурором при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Інтерінвест Україна" (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 10, офіс 2, ідентифікаційний код юридичної особи 33699304) на користь Гостомельської селищної ради (08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 125, ідентифікаційний код юридичної особи 04360617) в особі Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради (08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 125, ідентифікаційний код юридичної особи 35413136) збитки у розмірі 35 663,88 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Інтерінвест Україна" (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 10, офіс 2, ідентифікаційний код юридичної особи 33699304) на користь прокуратури Київської області (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код юридичної особи 0290996) судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 102,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "05" листопада 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 911/1653/20