Рішення

від 07.10.2020 по справі 925/952/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/952/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача - Білоус Т.А. за довіреністю, відповідача - Фетісова Д.В. адвоката за ордером, третя особа 1- не з`явився, третя особа 2- не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Флексіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманська будівельна компанія» , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Христинівка - Агро, товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2» про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Христинівка-Агро» за Договором № 38/3/19032010-DC відновлювальної кредитної лінії від 19.03.2010 перед публічним акціонерним товариством «БМ Банк» в розмірі 2 353 902,96 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором №38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Уманська будівельна компанія» .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов`язання за вказаним кредитним договором з повернення кредитних коштів та зауважив, що відповідач, як юридична особа, що з моменту державної на праві власності майна, яке є предметом забезпечення за кредитним договором, набув статус Іпотекодавця, а тому має здійснити зобов`язання в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором виключно в межах вартості майна, переданого в іпотеку.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив залишити позов без розгляду.

Ухвалою від 13.12.2016 судом була призначена оціночно-будівельна експертиза; матеріали направлялись до Товариства з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз ; провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 10.03.2017 провадження у справі було поновлене для розгляду клопотання судових експертів щодо надання додаткової технічної документації та забезпечення огляду об`єктів дослідження. Цією ж ухвалою клопотання судових експертів було задоволено і провадження у справі зупинено.

Справа була повернута до Господарського суду Черкаської області з повідомленням про неможливість надання висновку судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи у зв`язку з ненаданням сторонами експерту додаткових матеріалів та незабезпечення можливості огляду об`єктів дослідження.

Ухвалою від 27.04.2020 розгляд справи суд призначив проводити за правилами, передбаченими ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017; провадження у справі було поновлено; справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.06.2020 у справі замінено позивача - публічне акціонерне товариство «БМ Банк» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Флексіс»

Ухвалою від 20.07.2020 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 вересня 2020 року.

08.07.2020 відповідачем до суду подано суду пояснення, в якому він просить суд відмовити у позові мотивуючи тим, що між ВАТ БМ Банк та ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 не укладався Договір іпотеки нерухомого майна №38/3/19032010-DC-1, посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Копиловим В.І. за № 1-297. За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12014250250000732, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. В межах кримінального провадження проведено судово-технічну експертизу документа № 6411/6412/15-33 від 18.06.2015, яка встановила, що перший аркуш договору іпотеки № 38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010 піддавався заміні.

Відповідач вважає, що вимога позивача не відповідає положенням ст. 207, 638 ЦК України, ст. 18 Закону України Про іпотеку , суперечить дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки договір іпотеки № 38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010 є неукладеним.

На думку відповідача, Договір відновлювальної кредитної лінії № 38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010 є зовсім іншим договором ніж той, який ТОВ Уманьпромжитлобуд - 2 забезпечувало іпотекою. Він має не тільки інший номер та дату, а також зовсім інші умови: графік та кінцеву дату повернення кредиту, розмір та порядок сплати процентів, комісійних винагород, розмір штрафних санкцій та інші умови.

Відповідач вказує на те, що вимога позивача не відповідає положенням ст.7, 18 Закону України Про іпотеку ; суперечить дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки кредитний договір № 38/3/18032010-DC-1 від 18.03.2010 іпотекою не забезпечений і позивач не має права вимагати звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості ТОВ Христинівка-Агро за цим договором.

Відповідач вважає, що строки позовної давності по вимогам щодо повернення кредиту, щодо сплати процентів, щодо сплати пені позивачем пропущені; перебіг строку позовної давності для позивача не переривався.

В судовому засідання 29.09.2020 судом була оголошена перерва до 12 год. 00 хв. 07 жовтня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог.

Представники від третіх осіб в судове засідання не з`явились.

Суд, вислухавши представників позивача і відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2010 між відкритим акціонерним товариством БМ Банк , найменування якого у відповідності до вимог Закону України Про акціонерні товариства було змінено на Публічне акціонерне товариство БМ БАНК та товариством з обмеженою відповідальністю Христинівка-Агро (далі - позичальник; боржник) був укладений договір №38/3/19032010-DC відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати, а Позичальник зобов`язувався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 172 000,00 євро, сплачувати проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 18.03.2011.

За умовами п. 1.6.1.1. Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки а розмірі 14% річних.

Через неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Христинівка агро зобов`язань з повернення кредитних коштів сума заборгованості за вказаним Кредитним договором становила 2 353 902,96 грн.

Судом з`ясовано, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.10.2013 у справі № 14/5026/590/2012 заяву АТ БМ БАНК було задоволено та визнано кредиторські вимоги до банкрута - TOB Христинівка-Агро у розмірі 2 353 902,96 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Христинівка-Агро перед ПАТ БМ БАНК за кредитним договором, 19.03.2010 між банком та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Уманьпромжитлобуд-2 був укладений договір іпотеки нерухомого майна №38/3/19032010-DC-1, посвідчений держаним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Копиловим В.І. за реєстровим № 1-297, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав в іпотеку, а Банк прийняв в іпотеку предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - нежитлові будівлі і споруди, загальною площею 6 354,0 кв.м. та земельну ділянку, загально площею 4,5992 га, кадастровий номер 7110800000:03:003:0964, цільове призначення - для виробничих потреб (виготовлення будівельних матеріалів) (далі - Договір іпотеки).

Обтяження нерухомого майна іпотекою за договором іпотеки було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

За умовами пунктів 4.2. та 4.3. Договору іпотеки, у випаду невиконання чи неналежного виконання зобов`язання в цілому чи тієї або іншої її частини, а також у інших випадках, передбачених Договором та/або чинним законодавством Іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному Договором.

Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок Предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається Іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, але не виключно, вимагати до сплати на користь Іпотекодержателя: основну суму боргу, комісійні винагороди Банку, сплата яких передбачена Кредитним договором, проценти за користування кредитом, нараховані та несплачені на момент реалізації права іпотеки штрафні санкції за порушення зобов`язань за Кредитним договором (пеня, штраф), витрати, понесені Іпотекодержателем у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, оцінювачів, адвокатів та інші документально підтвердженні витрати Іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце, спричинені Іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.2. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки будь-яким способом, не заборонений законодавством, в тому числі на підставі рішення суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса у встановленому чинним законодавством України та цим Договором порядку.

Судом встановлено, що 17.12.2014 Уманським міськрайонним судом Черкаської області було ухвалено рішення у справі №705/1702/14-ц, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28.04.2015, яким визнано договір іпотеки №38/3/19032010-DC-1 недійсним.

Після постановлення ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 28.04.2015 у справі №705/1702814-ц ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 зняло заборону на відчуження, накладену на Предмет іпотеки, та здійснило поділ земельної ділянки, площею 4,5992 га, кадастровий номер 7110800000:03:003:0964, адреса земельної ділянки: Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична 1, яка знаходилася у його власності на підставі державного акту ЯЄ№133661 від 17.03.2008. Таким чином, замість однієї земельної ділянки, яка була передана в іпотеку Банку в її межах було утворено 6 нових земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів та нової адреси місцезнаходження, а саме: Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична 1 з літ. Г.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №67724924 від 09.09.2016 вбачається, що через поділ предмету іпотеки (земельної ділянки площею 4,5992 га) шляхом виділення в її межах шести земельних ділянок, були зареєстровані:

1) земельна ділянка, реєстраційний номер 682229871108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1124, площею 3,4143 га, адреса Черкаська обл. Власник ТОВ Уманська будівельна компанія , свідоцтво про право власності, серія та номер 42554513, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

2) земельна ділянка, реєстраційний номер 689888371108, кадастровий номер7110800000:03:003:1125, площею 0,6633 га, адреса Черкаська обл. Власник ТОВ Уманська будівельна компанія , свідоцтво про право власності, серія та номер 42556508, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

3) земельна ділянка, реєстраційний номер 690674371108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1126, площею 0,4395 га, адреса Черкаська обл. Власник ТОВ Уманська будівельна компанія , свідоцтво про право власності, серія та номер 42551244, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

4) земельна ділянка, реєстраційний номер 687065071108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1127, площею 0,0377 га, адреса Черкаська обл. Власник ТОВ Уманська будівельна компанія , свідоцтво про право власності, серія та номер 42553241, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

5) земельна ділянка, реєстраційний номер 690642271108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1128, площею 0,0231 га, адреса Черкаська обл. Власник ТОВ Уманська будівельна компанія , свідоцтво про право власності, серія та номер 42565301, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

6) земельна ділянка, реєстраційний номер 689914071108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1129, площею 0,0213 га, адреса Черкаська обл. Власник ТОВ Уманська будівельна компанія , свідоцтво про право власності, серія та номер 42569391, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

Поділ земельної ділянки загальною площею 4, 5992 га, кадастровий номер 7110800000:03600360964, підтверджується копією технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 для виробничих потреб (виготовлення будівельних матеріалів) загальною площею 4 5992 га в межах м. Умані по вул. Енергетичній, 1-Г, виготовлена приватним підприємством Геоплан в 2014 році.

В подальшому було здійснено відчуження 6 (шести) новоутворених в наслідок поділу земельних ділянок та нежитлових будівель і споруд, загальною площею 6354,0 кв.м., що знаходяться за адресою Черкаська обл., м. Умань,вул.Енергетична1-Г на користь іншої юридичної особи, а саме ТОВ Уманська будівельна компанія .

04.08.2015 державним реєстратором Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлових будівель і споруд, загальною площею 6354,0 кв.м., що знаходяться за адресою Черкаська обл., м. Умань,вул.Енергетична1-Г за ТОВ Уманська будівельна компанія .

Постановою Вищого спеціалізованим судом України від 30.03.2016 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області по справі №705/1702/14-ц скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частинами 1 та 2 ст. 23 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20).

Оскільки матеріалами справи доведено факт переходу до ТОВ Уманська будівельна компанія права власності на спірні земельні ділянки та нежитлових будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична, 1-Г, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин статті 23 Закону № 898-IV та поширення її дії на ТОВ Уманська будівельна компанія з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 898-IVобтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини третьої статті 3 вказаного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону № 898-IV, згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, державна реєстрація іпотек на час її виникнення регулювалася Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (утратив чинність 31 січня 2013 року), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Відтак, ураховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора у зв`язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6?1193цс15) та від 05 жовтня 2016 року (провадження № 6-1582цс16), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц (провадження № 61-4453св18), від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц (провадження № 61-18566св18) та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц (провадження № 61-5447зпв18).

Отже, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Такий правовий висновок викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України установлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом досліджено та встановлено, що зазначені нежитлові будівлі і споруди, загальною площею 6354,0 кв.м., та земельна ділянка, площею 4,5992 га, кадастровий номер 7110800000:03:003:0964, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична передані ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 в іпотеку ВАТ БМ Банк на забезпечення виконання зобов`язання за укладеним з банком кредитним договором. Проте, були поділенні та відчужені ним іншій особі під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано.

Відтак, суд вважає, що ТОВ Христинівка-Агро порушило умови основного зобов`язання забезпеченого іпотекою, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, а тому суд приходить до висновку про дійсність для відповідача, як останнього набувача спірного майна обов`язків іпотекодавця та збереження обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором укладеним між ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 та ВАТ БМ Банк від 19.09.2019 року, тобто обґрунтованість позовних вимог Банку.

Під час розгляду справи відповідачем та представником третьої особи ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 до суду були подані заяви про застосування при вирішенні спору наслідків спливу строку позовної давності.

Суд, дослідивши вище вказану заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності приходить до наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами Закону України Про іпотеку - іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.

Ч.4 ст.3 Закону України Про іпотеку іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Отже, згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов`язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Питання про визначення дійсності правочину пов`язується з моментом його вчинення відповідно до ст.ст.205, 210 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного Кодексу України).

Зокрема, Законом України Про іпотеку визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а отже, іпотека не може існувати самостійно без зобов`язання.

Згідно зі статтею 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.ч. 1.2 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору № 38/3/19032010-DC-1, АТ БМ Банк розпочав в судовому порядку ще зверненням 17.03.2014 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до колишнього власника - ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №705/1702/14-ц).

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2014, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28.04.2015, визнано недійсним договір іпотеки №38/3/19032010-DC-1.

І лише постановою Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2016 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області та ухвала Апеляційного суду Черкаської області скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, в період з 28.04.2015 по 30.06.2016 предмет іпотеки перейшов у власність ТОВ Уманська будівельна компанія . Після чого, Уманським міськрайонним судом Черкаської області позов до ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду, оскільки предмет іпотеки останньому уже не належав.

Відтак, в період з 18.03.2014 по 30.03.2016 у позивача об`єктивно були відсутні правові підстави для звернення з позовом до господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд приймає до уваги, що в період з 2011 по 2016 роки АТ БМ Банк вживалися заходи щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а саме: 19.07.2011 стосовно попереднього власника майна ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 приватним нотаріусом КМНО Грек А.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №38/3/19032010-DC-1.

Суд бере до уваги, що даний виконавчий напис неодноразово пред`являвся АТ БМ Банк до виконання, проте його виконання унеможливлювалось зупиненням виконавчого провадження, спричиненим пчиненням ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 дій, направлених на уникнення відповідальності за договором іпотеки, зокрема, поданням заяви до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса не дійсним (справа №705/359/13- ц), визнання нікчемним договору іпотеки (справа №2-1720/11), поданням заяви про вчинення кримінального правопорушення, наслідком якої на підставі Ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.10.2014 в рамках кримінального провадження №12014250250000721 було задоволено клопотання слідчого про вилучення Договору іпотеки, а згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів фактично 14.10.2014 вилучено оригінал виконавчого напису та оригінал Договору іпотеки №38/3/19032010-DC-1.

З огляду на положення ст. 13 ЦК України суд має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (право на позов) і до моменту звернення з позовом, зважати на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання (надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо).

Згідно з приписами частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд враховує те, що Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №473/653/17 (ЄДРСРУ № 74991952) зазначив: У рішенні Європейського Суду з прав людини Петриченко протиУкраїни (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: …цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 13).

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchliv. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)

Окрему увагу необхідно акцентувати на тому, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

За положеннями ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Доводи відповідача про неповажність причин пропуску суд оцінює критично та відхиляє з огляду на норми ст. 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, врахувавши фактичні дані про обставини, на які посилається позивач, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строків позовної давності, що є підставою для захисту судом його порушеного права згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Щодо застосування строку позовної давності за заявою третьої особи - ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 суд приходить до наступного.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова лише (аналог тільки , виключно ), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Ст. 41 ГПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Ст. 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Враховуючи зміст ч. 3 ст. 267 ЦК України та ст. 41 ГПК, можна дійти висновку, що заява про застосування строку давності може бути подана лише стороною чи їх представниками, а тому треті особи не мають право на подання такої заяви

Це також підтверджується пунктом 2.1 постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 13 від 29.05.2013, яким встановлено, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Зокрема, частиною четвертої статті 27 (ст. 50 в редакції після 15.12.2017) Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 (с. 42 в редакції після 15.12.2017) та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Оскільки ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 є третьою особою у справі, то суд не може застосовувати позовну давність за його заявою.

Щодо закінчення строку позовної давності по вимогам щодо повернення кредиту, та пропуску строку позовної давності по вимогам щодо сплати процентів, суд зазначає наступне:

Частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Виходячи із аналізу даної норами АТ БМ БАНК мав право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом:

а) стягнення в судовому порядку з Позичальника - ТОВ Христинівка-Агро , звернувшись з позовом до суду;

б) стягнення в судовому порядку заборгованості з фінансових поручителів;

в) звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що 28.09.2011 до Господарського суду Черкаської області АТ БМ Банк було подано позов до Позичальника за кредитним договором - ТОВ Христинівка-Агро про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.11.2011 у справі № 08/5026/2109/2011 позов задоволено.

16.07.2012 АТ БМ БАНК звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про кредиторські вимоги у справі про банкрутство Позичальника, ТОВ Христинівка-Агро .

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.10.2012 у справі №14/5026/590/2012 визнано кредиторські вимоги АТ БМ Банк .

Крім того ч. 1 статті 264 Цивільного кодексу передбачено перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

28.09.2011 подачею позовів, які є частиною вимог АТ БМ БАНК та визнанням Позичальником, ТОВ Христинівка-Агро своїх вимог.

Відповідно до статті 265 ЦК України передбачено зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо)

Аналізуючи зміст статті 265 ЦК України застосовуючи аналогію можна дійти висновку, якщо строк позовної давності перервано до основної вимоги, то він перерваний і до додаткової вимоги - звернення стягнення на заставне майно.

Викладете вище свідчить, що строк позовної давності переривався до кожного чергового платежу по кредиту та процентах.

Щодо припинення іпотеки у зв`язку із ліквідацією Боржника суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Посилання ТОВ Уманська будівельна компанія на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.09.2016 у справі №14/5026/590/2012, залишеною в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 ліквідовано ТОВ Христинівка-Агро як юридичну особу банкрута і припинено провадження у справі №14/5026/590/2012, не є підставою припинення забезпечувального зобов`язання, оскільки будь-які забезпечувальні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов`язання залишилося невиконаним.

За змістом абзацу 3 ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Ст. 11 Закону України Про іпотеку передбачено, що Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРПОУ. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Тобто, сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Ч.ч. 1.2 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору № 38/3/19032010-DC-1 АТ БМ Банк розпочав по-перше, 19.07.2011, коли отримав виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконання якого унеможливлювалося через постійні зупинення виконавчого провадження з підстав оскарження колишнім власником - ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 , виконавчого напису, визнання нікчемним договору іпотеки, а також вжиття судами заходів забезпечення позову; по-друге зверненням 17.03.2014 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до колишнього власника - ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено судом, процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем було розпочато до винесення господарським судом ухвали про затвердження звіту ліквідатора ТОВ Христинівка-Агро (основного боржника), ліквідації його як юридичної особи та внесення відповідного запису про державну реєстрацію припинення.

Тобто, позивачем було реалізовано право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії іпотечного договору, а також у період, коли зобов`язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося.

Постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобов`язанням і його виключення із Реєстру не припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.02.2019 № 910/4435/18, від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12 та від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів існування кредитного договору № 38/3/18032010-DC-1 від 18.03.2010 відповідач та третя особа до суду не надали. Також у суду відсутні документи щодо існування двох кредитних договорів, і належних доказів щодо відмінності тексту та змісту кредитного договору № 38/3/18032010-DC-1 від 18.03.2010 та кредитного договору № 38/3/18032010-DC-1 від 18.03.2010, на які посилається відповідач. Відповідачем подані лише заперечення щодо наявності іншого номера та дати кредитного договору, а також інших умов: графік та кінцеву дату повернення кредиту, розмір та порядок сплати процентів, комісійних винагород, розмір штрафних санкцій та інші умови.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Щодо висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документу у кримінальному провадженні №12014250250000732 від 18.06.2015 суд приходить до наступного.

Відповідач, наводячи свої аргументи у поясненні від 08.07.2020, посилався на висновок експерта, не зазначивши його повний текст, чим порушив суть змісту цього висновку та встановлені висновком факти, а саме: в поданому на дослідження Договорі іпотеки нерухомого майна № 38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010 перший аркуш піддавався зміні. Але встановити на якій стадії відбулася зміна першого аркушу документа, не виявляється можливим, оскільки відсутні ознаки порушення цілісності первинного стану місця наявного скріплення 4-х аркушів документу за допомогою нитки і наклеєного на її кінці клаптика паперу з друкованим текстом: Прошито, пронумеровано, скріплено печаткою та рукописним написом 4 (чотири) .

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати Договір іпотеки нерухомого майна № 38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010 підробленим, що підтверджується висновком експерта.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Уманьпромжитлобуд- 2 , було стороною по справі № 925/1522/14 за позовом публічного акціонерного товариства БМ Банк до відділу Державної виконавчої служби Ватутінського міського управління юстиції, Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю Уманьпромжитлобуд-2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Черкаська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні третього відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Христинівка-Агро про звільнення майна з-під арешту. Справа розглядалась Господарським судом Черкаської області, Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України.

В процесі розгляду справи № 925/1522/14 було встановлено, що Уманським міським ВДВС Уманського міськрайонного управління юстиції 16.11.2012 відкрито виконавче провадження №35209509 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 19.07.2011 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, споруди загальною площею 6354,0 м кв. та земельну ділянку площею 4,5992 га, які розташовані за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Енергетична, 1-Г, яке належать на праві власності ТОВ Уманьпромжитлобуд-2 , яке є майновим поручителем ТОВ Христинівка-Агро за вимогами ПАТ БМ Банк до ТОВ Христинівка-Агро згідно договору відновлювальної кредитної лінії №38/3/19032010-DC від 19.03.2010. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року Рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2014 у справі №925/1522/14 скасовано частково. Позов задоволено частково, а саме:

Звільнено нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі і споруди, загальною площею - 6354,0 м кв. та земельну ділянку, площею 4,5992 га, кадастровий номер 7110800000:03:003:0964, цільове призначення - для виробничих потреб, які розташовані за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Енергетична, 1-Г, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю Уманьромжитлобуд-2 та передане публічному акціонерному товариству БМ Банк в іпотеку відповідно до договору іпотеки нерухомого майна №38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010, з-під арештів, на які було накладено постановою відділу державної виконавчої служби Ватутінського міського управління юстиції 05.07.2011 ВП №27447877 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постановою Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції 08.02.2012 ВП №30879703 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Факт існування та дійсності договору відновлювальної кредитної лінії №38/3/19032010-DC від 19.03.2010 та укладення в його забезпечення договору іпотеки нерухомого майна №38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010 встановлено у справі № 925/1522/14. Рішення по справі вступило в законну силу. В процесі Товариством з обмеженою відповідальністю Уманьпромжитлобуд- 2 дійсність цих фактів не оспорювалося.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з цим, факти, встановлені вищевказаними судовими рішеннями, зокрема, щодо видачі кредиту та тривалого невиконання ТОВ АЗВ зобов`язань за кредитним договором, мають вже доведений характер та не підлягають доказуванню позивачем у справі.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені останнім судові витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка-Агро (33233679) за договором №38/3/19032010-DC відновлювальної кредитної лінії від 19.03.2020 перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Флексіс (код за ЄДРПОУ 43000243) в розмірі 2 353 902 (два мільйони триста тисяч дев`ятсот дві) гривні, 96 копійок, із яких:

- 1 801 102,99 грн. (один мільйон вісімсот одна тисяча сто дві грн. 99 коп.) заборгованість по сплаті тіла кредиту;

- 394 342,18 грн. (триста дев`яносто чотири тисячі триста сорок дві грн. 18 коп.) заборгованість по сплаті процентів за кредитом;

- 158 457,79 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят сім грн. 79 коп.) пеня за несвоєчасну сплату тіла та процентів по кредиту.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №38/3/19092020-DC-1 від 19.03.2010, посвідченого держаним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Копиловим В.І. за реєстровим № 1-297, а саме:

- земельну ділянку, реєстраційний номер 682229871108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1124, площею 3,4143 га, адреса: Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, земельна ділянка 1Г, що належить ТОВ Уманська будівельна компанія , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 42554513, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

- земельну ділянку, реєстраційний номер 689888371108, кадастровий номер7110800000:03:003:1125, площею 0,6633 га, адреса: Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, земельна ділянка 1Г, що належить ТОВ Уманська будівельна компанія , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 42556508, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

- земельну ділянку, реєстраційний номер 690674371108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1126, площею 0,4395 га, адреса: Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, земельна ділянка 1Г, що належить ТОВ Уманська будівельна компанія , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 42551244, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

- земельну ділянку, реєстраційний номер 687065071108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1127, площею 0,0377 га, адреса; Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, земельна ділянка 1Г, що належить ТОВ Уманська будівельна компанія , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 42553241, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

- земельну ділянку, реєстраційний номер 690642271108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1128, площею 0,0231 га, адреса: Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, земельна ділянка 1Г, що належить ТОВ Уманська будівельна компанія , на підставі свідоцтва Уманська будівельна компанія , свідоцтво про право власності, серія та номер 42565301, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

- земельну ділянку, реєстраційний номер 689914071108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1129, площею 0,0213 га, адреса: Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, земельна ділянка 1Г, що належить ТОВ Уманська будівельна компанія , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 42569391, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

- нежитлові будівлі і споруди, які знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул.Енергетична1-Г, що належить ТОВ Уманська будівельна компанія , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 42550228, видане 20.08.2015 Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції, а саме: розчинний вузол (літ.Г) загальною площею 342,2 кв.м.; склад (літ.Д-1) загальною площею 177,6 кв.м.; прохідна (літ. Е-1) загальною площею 16,1 кв. м.; адміністративна будівля (літ Ж-3) загальною площею 1801, 2 кв. м.; насосна господарської води (літ. М-1), загальною площею 32,5 кв.м.; навіс для піску (літ.О) загальною площею 1277 кв.м.; будівля компресорна (літ. С-1) загальною площею 314,3 кв.м.; прохідна (літ. Т-1) загальною площею 34,9 кв.м.; щитова (літ. У-1) загальною площею 10,4 кв. м.; столярний цех (літ Ш-1) загальною площею 1597,6 кв.м.; будівля прорабська, (літ. Щ-2) загальною площею 32,1 кв.м., склад будівельних матеріалів (літ. Ч-2) загальною площею 718,1 кв.м.; огорожа №1; ворота №2; ворота №3 шляхом його реалізації (продажу) з прилюдних торгів відповідно до Закону України Про виконавче провадження та з урахуванням вимог Закону України Про іпотеку за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Уманська будівельна компанія (код ЄДРПОУ: 39068569; вул.Енергитична,1-Г, м.Умань, Черкаська область, 20300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Флексіс (код ЄДРПОУ: 43000243; вул.Борисоглібська,16-в, оф.2, м.Київ, 04070) 35 308,55 грн (тридцять п`ять тисяч триста вісім грн. 55 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.11.2020.

Суддя К.І. Довгань