Постанова

від 27.04.2021 по справі 925/952/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа№ 925/952/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - не з`явились

відповідача - не з`явились

третя особа-1 - не з`явились

третя особа-2 - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманська будівельна компанія"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2020 р. (повне рішення складено 05.11.2020 р.)

у справі № 925/952/16 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Флексіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманська будівельна компанія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівка-Агро"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпромжитлобуд-2"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство БМ Банк звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманська будівельна компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 38/3/19032010-DC-1 іпотеки нерухомого майна від 19.03.2010 р. в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівка-Агро" за договором № 38/3/19032010-DC відновлювальної кредитної лінії від 19.03.2010 р. перед Публічним акціонерним товариством "БМ Банк" в розмірі 2353902,96 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач набув статус іпотекодавця, а тому має здійснити зобов`язання в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в межах вартості майна, переданого в іпотеку.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.06.2020 р. у справі № 925/952/16 було замінено позивача - Публічне акціонерне товариство БМ Банк на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ФК Флексіс (договір № 21/11/2019 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення від 21.11.2019 р.).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.10.2020 р. у справі № 925/952/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Флексіс" задоволено повністю; в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором відновлювальної кредитної лінії № 38/3/19032010-DC від 19.03.2010 р. у загальному розмірі 2353902,96 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 38/3/19092020-DC-1 від 19.03.2010 р. (земельні ділянки та нежитлові будівлі і споруди) шляхом його реалізації (продажу) з прилюдних торгів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманська будівельна компанія" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності по вимогам щодо повернення кредиту та процентів. Скаржник вказує, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 925/952/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 925/952/16 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 925/952/16 та призначено її до розгляду на 02.03.2021 р.

Розпорядженням № 09.1-08/816/21 від 01.03.2021 р. у зв`язку з участю судді Майданевича А.Г. у підготовці в Національній школі суддів України призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/952/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 925/952/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.

Засідання суду, призначене на 02.03.2021 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Буравльова С.І. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 р. справу № 925/952/16 призначено до розгляду на 06.04.2021 р.

До суду 05.04.2021 р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпромжитлобуд-2" подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотитвоване тим, що між сторонами тривають переговори щодо добровільного врегулювання заборгованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 р. розгляд справи відкладено до 27.04.2021 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1686/21 від 26.04.2021 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/952/16.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 925/952/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 р. справу № 925/952/16 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судове засідання 27.04.2021 р. представники учасників справи не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Доказів поважності відсутності вказаних представників суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представники учасників справи були позбавлені можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутніми у судовому засіданні.

Крім цього учасники справи не наполягали на обов`язковій участі їх представників у судовому засіданні, відповідних клопотань від них не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

19.03.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "БМ Банк", найменування якого у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено на Публічне акціонерне товариство "БМ Банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Христинівка-Агро" (далі - позичальник) було укладено договір № 38/3/19032010-DC відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов`язався надати, а позичальник зобов`язувався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 172000,00 євро та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 18.03.2011 р.

За умовами п. 1.6.1.1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки а розмірі 14% річних.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому договору (п. 10.1 договору).

У зв`язку неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Христинівка Агро" зобов`язань з повернення кредитних коштів загальна сума заборгованості за укладеним кредитним договором становила 2353902,96 грн, з яких: 1801102,99 грн заборгованості зі сплати тіла кредиту, 394342,18 грн заборгованість зі сплати процентів за кредитом та 158457,79 грн пені за несвоєчасну сплату тіла та процентів по кредиту.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.10.2013 р. у справі № 14/5026/590/2012 заяву АТ "БМ Банк" було задоволено та визнано кредиторські вимоги до банкрута - TOB "Христинівка-Агро" у розмірі 2353902,96 грн.

19.03.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "БМ Банк" (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уманьпромжитлобуд-2" (далі - іпотекодавець), з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 38/3/19032010-DC-1, посвідчений державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Копиловим В.І. за реєстровим № 1-297 (далі - договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки іпотекодавець, як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання боржника, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нерухоме майно - нежитлові будівлі і споруди, загальною площею 6 354,0 кв. м та земельну ділянку, загальною площею 4,5992 га, кадастровий номер 7110800000:03:003:0964, цільове призначення - для виробничих потреб (виготовлення будівельних матеріалів).

Обтяження нерухомого майна іпотекою за договором іпотеки було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

Як передбачено п. 4.2 договору іпотеки, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання в цілому чи тієї або іншої її частини, а також у інших випадках, передбачених договором та/або чинним законодавством іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному договором.

У відповідності до п. 4.3 договору іпотеки іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, але не виключно, вимагати до сплати на користь іпотекодержателя: основну суму боргу, комісійні винагороди банку, сплата яких передбачена кредитним договором, проценти за користування кредитом, нараховані та несплачені на момент реалізації права іпотеки штрафні санкції за порушення зобов`язань за кредитним договором (пеня, штраф), витрати, понесені іпотекодержателем у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, оцінювачів, адвокатів та інші документально підтвердженні витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце, спричинені іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

Згідно з п. 6.2 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не заборонений законодавством, в тому числі на підставі рішення суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2014 р. у справі № 705/1702/14-ц було визнано недійсним договір іпотеки № 38/3/19032010-DC-1 від 19.03.2010 р.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28.04.2015 р. у справі № 705/1702/14-ц рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2014 р. було залишено без змін.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьпромжитлобуд-2" зняло заборону на відчуження, накладену на предмет іпотеки, та здійснило поділ земельної ділянки, площею 4,5992 га, кадастровий номер 7110800000:03:003:0964, адреса земельної ділянки: Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична, 1, яка знаходилася у його власності на підставі державного акту ЯЄ № 133661 від 17.03.2008 р.

Таким чином, замість однієї земельної ділянки, яка була передана в іпотеку банку, в її межах було утворено 6 нових земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів та нової адреси місцезнаходження, а саме: Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична 1 з літ. Г.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 67724924 від 09.09.2016 р., через поділ предмету іпотеки (земельної ділянки площею 4,5992 га) шляхом виділення в її межах шести земельних ділянок, були зареєстровані:

1) земельна ділянка, реєстраційний номер 682229871108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1124, площею 3,4143 га, адреса Черкаська обл., власник ТОВ "Уманська будівельна компанія", свідоцтво про право власності, номер 42554513, видане 20.08.2015 р. Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

2) земельна ділянка, реєстраційний номер 689888371108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1125, площею 0,6633 га, адреса Черкаська обл., власник ТОВ "Уманська будівельна компанія", свідоцтво про право власності, номер 42556508, видане 20.08.2015 р. Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

3) земельна ділянка, реєстраційний номер 690674371108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1126, площею 0,4395 га, адреса Черкаська обл., власник ТОВ "Уманська будівельна компанія", свідоцтво про право власності, номер 42551244, видане 20.08.2015 р. Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

4) земельна ділянка, реєстраційний номер 687065071108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1127, площею 0,0377 га, адреса Черкаська обл., власник ТОВ "Уманська будівельна компанія", свідоцтво про право власності, номер 42553241, видане 20.08.2015 р. Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

5) земельна ділянка, реєстраційний номер 690642271108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1128, площею 0,0231 га, адреса Черкаська обл., власник ТОВ "Уманська будівельна компанія", свідоцтво про право власності, номер 42565301, видане 20.08.2015 р. Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

6) земельна ділянка, реєстраційний номер 689914071108, кадастровий номер 7110800000:03:003:1129, площею 0,0213 га, адреса Черкаська обл., власник ТОВ "Уманська будівельна компанія", свідоцтво про право власності, номер 42569391, видане 20.08.2015 р. Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції;

Поділ земельної ділянки, загальною площею 4,5992 га, кадастровий номер 7110800000:03600360964, підтверджується копією технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ТОВ "Уманьпромжитлобуд-2" для виробничих потреб (виготовлення будівельних матеріалів), загальною площею 45992 га в межах м. Умані по вул. Енергетичній, 1-Г, виготовлена приватним підприємством "Геоплан" в 2014 році.

В подальшому було здійснено відчуження шести новоутворених об`єктів внаслідок поділу земельних ділянок та нежитлових будівель і споруд, загальною площею 6354,0 кв. м, що знаходяться за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Енергетична, 1-Г, на користь ТОВ "Уманська будівельна компанія".

04.08.2015 р. державним реєстратором Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлових будівель і споруд, загальною площею 6354,0 кв. м, що знаходяться за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Енергетична, 1-Г за ТОВ "Уманська будівельна компанія".

Постановою Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2016 р. рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області по справі № 705/1702/14-ц скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Як передбачено ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 3 Закону України Про іпотеку , згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Отже, у разі скасування судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, а тому іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

За ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Відтак, враховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора у зв`язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі № 643/18839/13-ц, від 23.01.2019 р. у справі № 643/12557/16-ц та від 13.03.2019 р. у справі № 643/19761/13-ц.

За таких умов, у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 643/17966/14-ц.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як було встановлено вище, нежитлові будівлі і споруди, загальною площею 6354,0 кв. м, та земельна ділянка, площею 4,5992 га, кадастровий номер 7110800000:03:003:0964, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична, 1-Г, були передані Товариством з обмеженою відповідальністю "Уманьпромжитлобуд-2" в іпотеку Відкритому акціонерному товариству "БМ Банк" на забезпечення виконання зобов`язання за укладеним з банком кредитним договором. Проте, були поділені та відчужені ним іншій особі під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Христинівка-Агро" порушило умови основного зобов`язання забезпеченого іпотекою, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про дійсність для відповідача як останнього набувача іпотечного майна обов`язків іпотекодавця та збереження обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "Уманьпромжитлобуд-2" та ВАТ "БМ Банк" від 19.09.2019 р., а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заяви третьої особи-2 про застосування при вирішенні спору наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже заява про застосування строку давності може бути подана лише сторонами у справі, а тому треті особи не мають право на подання такої заяви.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності колегія суддів вказує таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Встановлено, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору № 38/3/19032010-DC-1 іпотеки нерухомого майна від 19.03.2010 р., АТ "БМ Банк" розпочав в судовому порядку ще зверненням 17.03.2014 р. до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до колишнього власника - ТОВ "Уманьпромжитлобуд-2" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2014 р., яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28.04.2015 р., визнано недійсним договір № 38/3/19032010-DC-1 іпотеки нерухомого майна від 19.03.2010 р.

Постановою Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2016 р. зазначені рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області були скасовані.

Так, у період з 28.04.2015 р. по 30.06.2016 р. предмет іпотеки перебував у власності ТОВ "Уманська будівельна компанія". Після чого, Уманським міськрайонним судом Черкаської області позов до ТОВ "Уманьпромжитлобуд-2" в частині звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду, оскільки предмет іпотеки останньому уже не належав.

Таким чином у період з 18.03.2014 р. по 30.03.2016 р. у позивача об`єктивно були відсутні правові підстави для звернення з позовом до господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім цього, у період з 2011 по 2016 роки АТ "БМ Банк" вживалися заходи щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а саме: 19.07.2011 р. стосовно попереднього власника майна "ТОВ "Уманьпромжитлобуд-2" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 38/3/19032010-DC-1 іпотеки нерухомого майна від 19.03.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи фактичні обставини, на які посилається позивач, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності з поважних причин, а тому є підстави для захисту судом його порушеного права.

Крім цього, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх у сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 р. у справі № 473/653/17.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15.16. 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 33/5009/8037/11 від 19.05.2020 р.

Стосовно доводів скаржника про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності по вимогам щодо повернення кредиту та по вимогам щодо сплати процентів, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, Акціонерне товариство "БМ Банк" мало право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом: стягнення в судовому порядку з позичальника - ТОВ "Христинівка-Агро", звернувшись з позовом до суду; стягнення в судовому порядку заборгованості з фінансових поручителів; звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що 28.09.2011 р. до Господарського суду Черкаської області АТ "БМ Банк" було подано позов до ТОВ "Христинівка-Агро" про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.11.2011 р. у справі № 08/5026/2109/2011 позов задоволено.

16.07.2012 р. АТ "БМ БАНК" звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про кредиторські вимоги у справі про банкрутство ТОВ "Христинівка-Агро".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.10.2012 р. у справі № 14/5026/590/2012 визнано кредиторські вимоги АТ БМ Банк".

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Таким чином, строк позовної давності по вимогам щодо повернення кредиту переривався у зв`язку із зверненням АТ "БМ Банк" до Господарського суду Черкаської області.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, наведеного вище не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2020 р. у справі № 925/952/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманська будівельна компанія" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманська будівельна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2020 р. у справі № 925/952/16 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманська будівельна компанія".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.05.2021 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В.Андрієнко

В.В. Шапран