Ухвала від 05.11.2020 по справі 923/265/20

УХВАЛА

05 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 923/265/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020

(головуючий суддя Разюк Г.П., судді Головей В.М., Колоколов С.І.)

у справі №923/265/20 Господарського суду Херсонської області

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕГІОН ГРУП",

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 20 731,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №923/265/20 з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 7 статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є солідарне стягнення заборгованості у сумі 20731,92 грн за кредитним договором. Справа №923/265/20 у розумінні приписів статті 12 ГПК України є малозначною.

У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник стверджує, що справа має виняткове для нього значення, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором тягне за собою загрозу для можливості повернення банком залучених коштів вкладникам, а також ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає його стабільній роботі, обмежує права та порушує майнові інтереси позивача.

Водночас, Суд вважає, що відсутні обставини, що підпадають під дію підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати справу №923/265/20 такою, судове рішення у якій може бути переглянуто у касаційному порядку.

Посилання скаржника на виняткове значення справи для нього не містять достатнього обґрунтування, оскільки незгода з оскаржуваною постановою не може вказувати на таку обставину як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення. Настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є передбачуваним процесом. Доказів того, що невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором тягне за собою загрозу для можливості повернення банком залучених коштів вкладникам скаржник не надав.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Суд не вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням

стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Поряд із цим у силу положень статті 300 ГПК України Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

З урахуванням наведеного, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №923/265/20, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд не розглядає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №923/265/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко