Постанова

від 02.11.2020 по справі 914/1404/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа № 914/1404/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача (скаржника) - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго , вих.№82/286 від 09 квітня 2020 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 17 березня 2020 року (підписане 18.03.2020 року), суддя Фартушок Т.Б.

у справі №914/1404/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зевс , м. Запоріжжя

до відповідача Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго , м. Львів

про стягнення 660 747,94 грн.

в с т а н о в и в :

12 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зевс звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про стягнення 660 747,94 грн., з яких: 600 000 грн. - основний борг за договором про закупівлю товару, 4 438,35 грн. - 3% річних, 4 200 грн. - інфляційні втрати та 52 109,59 грн. - пеня.

У заяві від 10 вересня 2019 року позивач просив суд стягнути з відповідача 4 438,35 грн. - 3% річних, 4 200 грн. - інфляційних втрат, 52 109,59 грн. - пені та закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 600 000 грн., у зв`язку з сплатою останнього відповідачем. Поряд з тим, просив суд стягнути з відповідача 1 921 грн. - судового збору та 7 200 грн. - витрат на професійну правничу допомогу (арк. справи 120 том І).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 березня 2020 року у справі №914/1404/19 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 52 109,59 грн. - пені, 4 438,35грн. 3% річних, 3640,81 грн. - судового збору та 4 974,89 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Поряд з тим, суд закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 400 000 грн. - основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду в частині закриття провадження у справі мотивоване тим, що відповідачем в процесі розгляду справи сплачено основний борг в сумі 400 000 грн., що підтверджується матеріалами справи, в той же час суд встановив, що основний борг в сумі 200 000 грн. відповідач сплатив ще до подання позовної заяви, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог суд відмовив в позові.

Крім цього, перерахувавши заявлені до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню, місцевий господарський суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені, однак, визнав безпідставними та необгнунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з травня по липень 2019 року, оскільки розрахунок проведено позивачем невірно: не враховано часу виникнення заборгованості, часу її існування, здійснення відповідачем її часткового погашення, а також приписів ч.5 ст.254 ЦК України.

У звязку з частковим задоволенням позовних вимог, суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 3640,81 грн. - судового збору та 4 974,89 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Акціонерне товариство ДТЕК Західенерго звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17 березня 2020 року у справі №914/1404/19 та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Так, апелянт вважає, що судом безпідставно присуджено до стягнення всю суму штрафних санкцій (пені), при цьому, не взято до уваги обставини справи, які свідчать про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій до 10%. Зокрема, скаржник посилається на ст.233 ГК України та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №905/64/18. Будь-які інші підстави для скасування рішення суду першої інстанції скаржником у апеляційній скарзі не наведено.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Зевс (в тексті договору - постачальник) та Акціонерним товариством ДТЕК Західенерго (в тексті договору - покупець) укладено договір про закупівлю товару №2401-ЗЭ-БуТЭС, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: 84295199006: ДК:021-2015 42418000-9 Машини та механізми для підіймання, переміщення, завантаження чи розвантаження, 2018-2019 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією: ковшовий міні-навантажувач виробника BAWOO COMPANY CORP, Південна Корея, номер/індекс стандарту DIGGERV67 з ковшем (двигун Hyundai, вантажопідйомність 1020 кг, ковш 0,45 м куб., двошвидкісний мотор, допоміжна система гідравліки, передній гудок та сигнал заднього ходу, закрита кабіна з обігрівом (з 2-швидкісним вентилятором), проблисковий маячок та ЗІП) сер. №3806010 в кількості одна штука за ціною 973 284,73 грн. без урахування податку на додану вартість. Ціна з ПДВ - 1 167 941,68 грн.

Згідно з п.1.3 Договору вантажоодержувачем товару є відокремлений підрозділ Бурштинська теплова електрична станція Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго .

У пунктах 3.1, 3.2 Договору сторони погодили, що ціна на товар, що поставляється, зазначається в специфікації (п.1.1 Договору) та є незмінною протягом строку дії договору крім випадків, встановлених діючим законодавством України. Сума договору становить 1 167 941,68 грн., у тому числі ПДВ 20% - 194 656,95 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 45 (сорок п`ятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 договору (п.4.1. Договору). Якщо останній день строку для оплати, що встановлений договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.4.7 Договору).

Відповідно до п.5.5 Договору товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару).

Пунктом 5.12 Договору передбачено, що зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в місці призначення поставки, що вказане у п.5.2 договору, в асортименті, кількості у строки з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікації з обов`язковим підписанням документів, зазначених в п.5.5 договору та надання всіх документів, передбачених п.5.7 договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленого товару (дата списання грошових коштів з рахунку покупця).

У п.6.1.1 Договору визначено обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

У п.7.14 Договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару покупець за письмовою згодою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Згідно з п.11.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов`язань.

На виконання умов договору позивачем на підставі наряду-замовлення від 14 лютого 2019 року №БТС000002256 згідно видаткової накладної №940 від 18 лютого 2019 року передано, а відповідачем отримано ковшовий міні-навантажувач виробника BAWOO COMPANY CORP номер/індекс стандарту DIGGERV67 з ковшем (двигун Hyundai, вантажопідйомність 1020 кг, ковш 0,45 м куб., двошвидкісний мотор, допоміжна система гідравліки, передній гудок та сигнал заднього ходу, закрита кабіна з обігрівом (з 2-швидкісним вентилятором), проблисковий маячок та ЗІП) сер. №3806010 в кількості одна штука за ціною 973 284,73 грн. без ПДВ. Ціна з ПДВ 1 167 941,68 грн.

Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору.

Проте, відповідачем оплачено поставлений товар лише частково на суму 567 941,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №76532 від 18 квітня 2019 року на суму 260 000 грн., №76537 від 18 квітня 2019 року на суму 185 570 грн. та №82780 від 25 квітня 2019 року на суму 122 371,68 грн., копії яких знаходяться у матеріалах справи.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, позивач 20 червня 2019 року надіслав на адресу відповідача претензію (вих.№100-1 від 10.06.2019) з вимогою терміново оплатити заборгованість в сумі 600 000 грн.

У липні 2019 року ТзОВ Зевс звернулось до суду з цим позовом про стягнення з АТ ДТЕК Західенерго 660 747,94 грн., з яких: 600 000 грн. - основний борг за договором про закупівлю товару, 4 438,35 грн. - 3% річних, 4 200 грн. - інфляційні втрати та 52 109,59 грн. - пеня.

У заяві від 10 вересня 2019 року позивач просив суд стягнути з відповідача 4 438,35 грн. - 3% річних, 4 200 грн. - інфляційних втрат, 52 109,59 грн. - пені та закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 600 000 грн., у зв`язку з сплатою останнього відповідачем. Поряд з тим, просив суд стягнути з відповідача 1 921 грн. - судового збору, 7 200 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та повернути частину сплаченого судового збору в сумі 7 990,22 грн. (арк. справи 120 том І).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у п.4.1 Договору сторони погодили строк оплати поставленого товару, а саме: на 45 (сорок п`ятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 договору.

Як зазначалось вище, відповідач частково здійснював оплату, проте не у визначений строк та не в повному обсязі, поряд з тим, решту боргу відповідачем сплачено під час розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 400 000 грн. В задоволенні решти суми основного боргу суд відмовив, у зв`язку з його сплатою до звернення до суду.

Щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у п.7.14 Договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару покупець за письмовою згодою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

З огляду на вказані приписи та перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 52 109,59 грн. - пені та 4 438,35 грн. 3% річних, поряд з тим, з огляду на безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат саме за період з травня по липень 2019 року в сумі 4 200 грн., суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що судом безпідставно присуджено до стягнення всю суму штрафних санкцій (пені), при цьому, не взято до уваги обставини справи, які свідчать про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій до 10%. Зокрема, скаржник посилається на ст.233 ГК України та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №905/64/18. Будь-які інші підстави для скасування рішення суду першої інстанції скаржником у апеляційній скарзі не наведено.

З приводу наведено, колегія суддів зазначає наступне:

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України). (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №921/110/18).

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Судом також враховано, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 ).

Разом з цим, дослідивши докази, що знаходяться у матеріалах справи, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки до 10%. Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не порушувалось питання щодо зменшення розміру пені та не подавались докази, які б підтверджували обставини щодо такого зменшення, відтак, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд безпідставно не зменшив розмір неустойки, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Поряд з тим, такі обставини (щодо зменшення розміру пені) судом апеляційної інстанції не встановлено, а докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та закриття провадження у справі в частині стягнення 400 000 грн. основного боргу. Враховуючи часткове задоволення позову, судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.129 ГПК України розподілено судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 17 березня 2020 року у справі №914/1404/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго - без задоволення.

Матеріали справи №914/1404/19 повернути до Господарського суду Львівської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 06 листопада 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.