ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року Справа № 902/116/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Нечитайло Т.В. - адвокат, представник за довіреністю від 06.12.2019р.
від відповідача: Василюк М.М. - адвокат, представник за ордером серії КС №543559
від 29.09.2020р.
від третіх осіб:
- ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ": не з`явився
- ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л": не з`явився
- ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС": не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", с.Крупець, Славутського району Хмельницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", с.Кузьминці, Гайсинського району Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ", смт.Ситківці, Немирівського району Вінницької області
на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 18.08.20р. суддею Міліціановим Романом Валерійовичем о 17:32 год. у м.Вінниці, повний текст складено 28.08.20р.
у справі № 902/116/20
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", с.Кузьминці, Гайсинського району Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л", с.Кузьминці, Гайсинського району Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС", м.Гайсин, Вінницької області
про стягнення 31 984 235,18 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС", про стягнення 31 984 235,18грн. задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" 19 905 221,27грн. - основного боргу за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р.; 1 126 190,15грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р.; 1 979 281,45грн. - пені, нарахованої за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р.; 2907744,03грн. - 15% штрафу; 244 234,67грн. - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в частині стягнення 2 188 530,05грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 01.11.2018р. по 15.08.2019р.; 59 273,17грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р.; 3 213 822,35грн. - штрафу; 104172,71грн. - пені, нарахованої за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р..
Відмовлено у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" про зазначення у рішенні про нарахування пені на суму боргу 20 405 221,27грн. у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України з 18.01.2020р. до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 1051,00грн. - залишено за позивачем.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 78 739,70грн. - залишено за позивачем.
Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" з Державного Бюджету України 156 789,16грн. - судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №979 від 24.01.2019р. (оригінал знаходиться у матеріалах справи).
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" у стягненні 2 188 530,05грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 01.11.2018р. по 15.08.2019р.; 59273,17грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р., ухвалити нове у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" 2 247 803,22грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 11 634 459,89грн. за період з 01.11.2018р. по 17.01.2020р..
Мотивуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- вказує на те, що аналізуючи правомірність одночасного нарахування 24% річних за порушення розрахунків та продовження строку сплати основного боргу, суд першої інстанції взагалі відмовився зазначити, що дане зобов`язання до моменту порушення провадження у справі визнавалося відповідачем у повному обсязі. Зокрема, у листі від 10.11.2019р. №37 відповідач визнає як суму основного боргу, так і суму відсотків за період 01.18.2018-17.01.2020р. - 3373993,37грн., і зобов`язується до кінця березня 2020 року сплатити щонайменше 7000000,00грн.. Листом від 20.03.2020р. №38 відповідач додатково визнає суму боргу, однак зазначає про неможливість виконання попередніх обіцянок із оплати 7 000 000,00грн. через відсутність банківського кредитування. Дані листи були залучені в якості доказів до матеріалів справи разом із заявою про забезпечення позову від 24.04.2020р., що була залишена судом без задоволення ухвалою у даній справі від 27.04.2020р.;
- зазначає, що для цілей застосування ст.551 ЦК України, ст.233 ЦК України судом зазначені висновки, що не відповідають обставинам справи, зокрема про те, що термін прострочення грошових зобов`язань відповідачем, на думку суду, складає нібито 5 місяців. Так, як вбачається з матеріалів справи термін прострочення 11 634 459,89грн. починається із 01.11.2018р. і був пролонгований до 15.08.2019р. лише на умові сплати процентів і теж не був погашений. Отже, згідно умов договору позивач мав отримати вказану суму боргу ще майже два роки назад. Також, зазначає, що термін прострочення решти 8 770 761,38грн. починається із 01.11.2019р., але на момент прийняття рішення теж складав 10 місяців. Вказує на те, що ступінь виконання грошових зобов`язань відповідачем судом зазначено у 10,98%, однак це не відповідає дійсності, оскільки 871474,35грн. є не виконанням зобов`язання, а поверненням товару, тобто вимушеним кроком, внаслідок якого позивач погодився прийняти повернення раніше поставленого товару без його оплати. Отже, з 22 359 257,66грн. протягом майже двох років погашено лише 1 582 562,04грн. (при цьому 500 000,00грн. - після пред`явлення позову), що складає 7,07%, а не 10,98%;
- вважає, що судом першої інстанції проігноровані та не з`ясовані обставини недобросовісності поведінки відповідача, зокрема, що він постійно визнавав суму процентів, а його представник у судовому засіданні відмовився визнавати, чим порушено принцип добросовісності. Також вказує, що відповідачем постійно порушувалися умови договору, зокрема, не розрахунок до 31.10.2018р., невиконання угоди про погашення боргу та не розрахунок до 15.08.2019р., не розрахунок за товари 2019 року до 31.10.2019р., порушення власних обіцянок щодо розрахунків згідно листів відповідача від 10.11.2019р. №37 та від 20/03/2020р. №38. Крім того зазначає, що відповідач зловживав процесуальними правами, зокрема, подавав немотивовані клопотання, в т.ч. про призначення експертизи, немотивовані заяви про відвід, заяви про залучення третіх осіб;
- констатує, що у своїх теоретичних висновках суд змішав у одне ціле ст.625 ЦК України, ст.536 та ст. 692 ЦК України, при чому без будь-яких очевидних причино-наслідкових зав`язків суд дійшов до абсолютно алогічного, нічим не підтвердженого та незаконного висновку;
- вказує, що висновки суду про значний розмір штрафу та якесь неправомірне збагачення позивача є нічим не підтвердженими та надуманими;
- обґрунтовує те, що відмовляючи в позові про стягнення 2 188 530,05грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 01.11.2018р. по 15.08.2019р. суд неправильно тлумачив ч.2 ст.625 ЦК України щодо можливості розповсюдження за згодою сторін дії даного пункту на минулі періоди. Також, вказує на те, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема, ст.204 ЦК України щодо правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами; ч.3 ст.631 ЦК України щодо можливості застосування умов договору до відносин між сторонами, які виникли до його укладення; ст.ст.6, 627 ЦК України, якими закріплено принцип свободи договору: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Також, зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи, зокрема, що розмір позовних вимог в частині стягнення 24% неодноразово визнавався відповідачем. Вказує на те, що відмовляючи в позові про стягнення 59 273,17грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р.. Також. зазначає, що місцевий господарський суд базувався на висновках, що не відповідають встановленим обставинам справи, зокрема, щодо нібито значної суми штрафних санкцій, що призведуть до невиправданого та надмірного збагачення позивача, об`єму виконання зобов`язання відповідачем та терміну прострочення, порушення відповідачем принципу добросовісності та зловживання процесуальними правами, застосував закон, який не підлягав застосуванню, зокрема ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, зменшивши проценти на вказаний розмір.
Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 в частині визначення суми заборгованості станом на момент збільшення юридичної відповідальності ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" за договором поруки від 05.04.2018р..
Мотивуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- покликається на те, що підставою виникнення предмету позову у справі №902/116/20 є правовідносини, які виникли внаслідок укладання та виконання договору поставки від 01.01.2018р. №1300020657. Як вбачається з п.1.1 договору поруки від 05.04.2018р., що поручитель - ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ поручається за ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" за виконання останнім умов договору поставки від 01.01.2018р. №1300020657 перед позивачем ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА". Відповідно до п.2.1 договору поруки від 05.04.2018р. встановлено, що у разі порушення боржником обов`язків за договором поставки, поручитель відповідає перед кредитором солідарно із боржником. Договір поруки від 05.04.2018р. не містить субсидіарної відповідальності поручителя та боржника. У відповідності до п.1 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. вбачається, що дана угода укладена сторонами для врегулювання правовідносин сторін із погашення заборгованості покупцем, що виникла на підставі договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. із врахуванням всіх додатків до нього. Сторони погодили, що покупець порушив умови оплати згідно договору поставки, у зв`язку із чим сторони домовились погодити нові строки розрахунків із відкладальною умовою для вступу даної угоди в силу;
- вказує на те, що оскільки угодою про погашення боргу від 05.03.2019р. збільшено відповідальність боржника ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" повинно відповідати з ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" солідарно тільки в сумі боргу, який існував до дати набрання чинності угоди про погашення боргу від 05.03.2019р.. Тобто, в межах даної справи, на думку ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", судом необхідно було встановити розмір заборгованості який існував до дати набрання чинності угоди про погашення боргу від 05.03.2019р., оскільки в межах справи №902/415/20 будь-які бухгалтерські документи відсутні. Також зазначає, що сама по собі порука не створює будь яких зобов`язань для поручителя в разі, якщо основний договір не виконується. Крім того, порука є похідних зобов`язанням від основного зобов`язання - договору поставки від 01.01.2018р. №1300020657. У зв`язку із цим, ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" не погоджується з позицією суду щодо розділення справи з справи №902/116/20 матеріалів справи справі №902/415/20 позивачем ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" заявлено до стягнення з ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" за ухвалою від 23.06.2020р., оскільки предмет виникнення зобов`язання між собою підставою виникнення - договором поставки від 01.01.2018р. №1300020657;
- ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" вважає обґрунтовану позицію відповідача - ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" щодо допущення прострочення в листопаді 2019 року, і стягнення штрафних санкцій до даної дати - безпідставним;
- вказує на те, що правовою підставою виникнення 11 634 459,89грн. відсотків є ч.2 ст.625 ЦК України та п.3 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р.. Враховуючи, що сторони угодою про погашення боргу від 05.03.2019р. встановили строк оплати даного боргу до 15.08.2019р., то в такому випадку прострочення могло наступити виключно з 16.08.2019р.;
- зазначає, що додатком №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., строк виконання зобов`язання за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р. перенесли на 2019 рік і зазначили, що відповідні посилання в договорі і специфікації домовились вважати 2019 рік, а відповідно на 31.10.2019р., а тому, виходячи із положень ч.1 ст.612 ЦК України, прострочення відповідача наступило 01.11.2019р., а не з 01.11.2018р., як зазначає позивач у поданій позовній заяві. Відтак розрахунок відсотків річних та пені, мав відбуватися саме з 01.11.2019р.;
- звертає увагу на те, що розділом 8 договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. встановлено відповідальність покупця, разом із тим, системний аналіз розділу 8 договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. не передбачає відповідальність в розмірі 24% річних, або 2% в місяць, а відтак, в задоволенні 24% річних від простроченої суми боргу 11 634 459,89грн. за період з 01.11.2018р. до 17.01.2020р. в сумі 3 373 933,37грн., оскільки такі проценти не передбачені договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. - не передбачено, а в силу приписів п.4 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. вбачається, що при простроченні зобов`язань на строк встановлений у даній угоді, застосуванню підлягають штрафні санкції, згідно договору поставки;
- крім того, ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" зазначає, що в даному позові не наведено обґрунтованого розрахунку позовних вимог, у зв`язку із цим, третій особі складно встановити розмір заборгованості станом на вступ в дію угоди про погашення боргу від 05.03.2019р., оскільки первинних бухгалтерських документів у поручителя не має. По суті вимога ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" є похідною вимогою від вимоги ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ". Крім того, як вбачається з ухвали Господарського суду Вінницької області №902/116/20 від 18.05.2020р., 13.05.2020р. через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання (вх.канц.№01-34/4277/20 від 13.05.2020р.), про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості, а саме платіжного доручення №3746 від 16.03.2020р. на суму 500 000,00грн.. Отже, відповідачем ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" здійснено часткове погашення боргу під час судового розгляду, проте, чи це часткове погашення відобразиться на сумі, яка заявлена до стягнення в межах справи №902/415/20 на даний час не відомо;
- вважає, що в описовій частині рішення слід було зазначити наявність юридичного факту початку дії угоди та момент збільшення відповідальності третьої особи ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" що породжувало відповідні правові наслідки, а саме припинення договору поруки.
Крім того, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення змінити в частині стягнення 1 370 991,79грн. 24% річних та пені. Зокрема, просить викласти резолютивну частину рішення в частині стягнення 24% річних та пені в наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (вул.Мандролька, буд.19, смт.Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865, код - 33845116) на користь ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул.Богдана Хмельницького, буд.43, с.Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309); 537 431,18грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11634459,89грн. за період з 01.11.2019 по 17.01.2020рр.; 782 232,82грн. - пені, нарахованої за період з 01.11.2019 по 17.01.2020рр.;"; відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення 782 232,82грн. пені за період з 16.08.2019р. по 01.11.2019р.; відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення 588 758,97грн. 24% річних за період з 16.08.2019р. по 01.11.2019р.; в решті рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 просить залишити без змін. Крім того просить стягнути з ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" на користь ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" понесені судові витрати у зв`язку з поданням апеляційної скарги.
Мотивуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- покликається на те, що позивач нараховує 24% річних від простроченої суми боргу 11634459,89грн. за період з 01.11.2018р. до 17.01.2020р.. Розмір процентів за 443 дні прострочення становить 3 373 933,37грн.. Отже, правовою підставою виникнення 11 634 459,89грн. відсотків є ч.2 ст.625 ЦК України та п.3 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р.. Вказує, що протягом тривалого розгляду справи позивач не навів доказів прострочення відповідача у строки, на які позивач нараховує штрафні санкції, проте надає своє довільне тлумачення умов змісту правочину, яке не ґрунтується на ч.3 ст.213 ЦК України, оскільки не ґрунтується на поняттях договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., угоди від 05.03.2019р., додатку №1 від 10.04.2019р. та суперечить їм, оскільки у відповідності до п.1 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. вбачається, що дана угода укладена сторонами для врегулювання правовідносин сторін із погашення заборгованості покупцем, що виникла на підставі договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. із врахуванням всіх додатків до нього. Сторони погодили, що покупець порушив умови оплати згідно договору поставки, у зв`язку із чим сторони домовились погодити нові строки розрахунків із відкладальною умовою для вступу даної угоди в силу. Пунктом 2 даної угоди встановлено, що загальна сума основного боргу покупця за договором поставки із врахуванням договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.02.2019р. складає 11 634 459,89грн.. Сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу покупцем до 15.08.2019р. включно. Пунктом 6 встановлено, що дана угода вступає в силу з моменту її підписання, за винятком п.2-3 даної угоди, які вступають в силу з відкладальною умовою з моменту укладення іпотечного договору між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ". Іпотечний договір між позивачем та відповідачем був підписаний 15.04.2019р.. Отже, саме з 15.04.2019р. п.2 даної угоди щодо продовження строків розрахунків набрав чинності;
- зазначає, що відповідно до п.3 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. вбачається, що основний борг у сумі вказаній у пункті 2 угоди підлягає сплаті із врахуванням процентів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, як санкція за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 2,0% на місяць (24% річних) від простроченої суми, що обраховуватимуться, починаючи з 01.11.2018р. (включно) та завершуються датою фактичного погашення заборгованості (не включно). Позивач нараховує 24% річних від простроченої суми боргу 11 634 459,89грн. за період з 01.11.2018р. до 17.01.2020р.. Розмір процентів за 443 дні прострочення становить 3 373 933,37грн.. Отже, правовою підставою виникнення 11 634 459,89грн. відсотків є ч.2 ст.625 ЦК України та п.3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019р.. Проценти передбачені ч.2 ст.625 ЦК України є процентами, які нараховуються внаслідок прострочення виконання зобов`язання, а не процентами в розумінні ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами. Застосування процентів за ч.2 ст.625 ЦК України у ретроспективі можливо, проте виключно у розмірі, встановленому ЦК України - 3% річних, за умови наявності прострочення боржника. Така позиція відповідача ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" ґрунтується на положеннях ЦК України та на ґрунтовному тлумаченні умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. усіх пунктів угоди у сукупності з умовами договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р.;
- вказує, що угода про погашення боргу від 05.03.2019р. у своїй сукупності є зміною до договору поставки №1300020657 від 01.01.20108р., яка визначає новий строк виконання зобов`язання за договором та покладає на боржника додаткові обов`язки, зокрема, покладає обов`язок укласти договір іпотеки, як спосіб виконання зобов`язань за договором поставки №1300020657 від 01.01.20108р., та покладає відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання у вигляді 24% річних у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України. Визначення нового строку виконання зобов`язання, викладеного в п.2 угоди, як раз то виключає факт прострочення виконання зобов`язання, в тому числі і того, прострочення, яке мало місце до укладення даної угоди, в тому числі і її вступом в дію з відкладальною умовою, яка відповідачем була виконана. А тому, положення п.3 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. в частині стягнення 24% річних встановлених ч.2 ст.625 ЦК України можуть застосовуватися виключно за умови допущення прострочення боржником - ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" - після 15.08.2019р., і не як раніше;
- звертає увагу на те, що позивач у поданій відповіді на відзив щодо строків оплати товару, як і у випадку щодо нарахування 24% річних вдався до довільного тлумачення умов договору, зазначивши, що викладений в п.1.1 додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.20108р. означало лише те, що у відповідача існувала потреба в продукції на 2019 рік. Про те, дані посилання позивача є безпідставними, та необґрунтованими;
- вказує, що сторони додатком №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.20108р., строк виконання зобов`язання за договором поставки №1300020657 від 01.01.20108р. перенесли на 2019 рік і зазначили, що відповідні посилання в договорі і специфікації домовились вважати 2019 рік, а відповідно на 31.10.2019р.. Також наголошує, що додаток №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. набув чинності до моменту угоди про погашення боргу від 05.03.2019р., яка мала відкладальні умови і набула чинності з 15.04.2019р., тобто після набрання чинності додатком №1 від 10.04.2019р., а від так, строк виконання зобов`язання у відповідача настав 01.11.2019р.. Тому, з того моменту відповідач допустив прострочення, як підставу для нарахування 24% річних, пені, і штрафу;
- також, позивач не надав докази, якими підтверджує заподіяння збитків діями відповідача, як підставу для відмови в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій. Позивач протягом підготовчого судового засідання не спростував факти зазначені відповідачем щодо відсутності прострочення протягом 2018-жовтня 2019 року, а тому в задоволені в сумі 2083454,16грн. та штрафу в розмірі 6121566,38грн. слід відмовити за безпідставністю. Аналогічно 3373933,37грн. 24% річних слід відмовити, оскільки прострочення виникло в листопаді 2019 року, а тому задоволенню підлягає сума процентів річних в розмірі 593 120,11грн., яка розрахована виходячи із 2% в місяць за листопад-грудень 2019 року і 17 днів січня 2020 року, тобто період заявлений позивачем;
- вказує, що з урахуванням норм матеріального права, укладаючи додаток №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., даний додаток вступив в дію з 10.04.2019р., і з того часу усі посилання на дати та події, що зазначені в договорі поставки від 01.01.2018р., замінились з 2018 на 2019 рік. Чинний ЦК України містить поняття "строк виконання зобов`язання" та "прострочення", які викладені у відповідних статтях. Враховуючи зазначені поняття, змінюючи строк виконання зобов`язання додатковою угодою до договору, відповідно сторони, шляхом укладення зазначеної додаткової угоди аналогічно змінюють момент, коли настає прострочення;
- зазначає, що посилання на "зворотне правозастосування змін", які сторони вносять до договору додатком, не потребує додаткового узгодження сторонами, оскільки нова дата виконання зобов`язання вже узгоджена сторонами, а відтак і момент настання прострочення. Відповідно з урахуванням укладення додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. змінився відповідно і п.4.3 договору, який після укладення додатку №1 від 10.04.2019р. відповідно викладався в редакції, зокрема, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2019р.. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2019 рік. А відтак, моментом прострочення узгодженого сторонами є 01.11.2019р.. Саме з цього моменту, з 01.11.2019р., у позивача виникає право на відшкодування 24% річних, пені та штрафу. Отже, підлягає до задоволення 24% річних, нарахованих за період з 01.11.2019р. по 17.01.2020р. в сумі 596 704,35грн., виходячи із розрахунку: (11634459,89грн. х 78 дні прострочення х 24% річних) / 365 дні = 596 704,35грн.. При цьому, рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. правомірно зменшено суму штрафних санкцій на 59273,17грн.. А отже, підлягає до стягнення 24% річних, нарахованих за період з 01.11.2019р. по 17.01.2020р. в сумі (596 704,35 - 59 273,17) = 537 431,18грн.;
- вказує, що у відповідності до рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. з відповідача стягнуто пеню в сумі 1979 281,45грн., нарахованої за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р.. При цьому пеня, що підлягає до стягнення з відповідача, підлягає нарахуванню з 01.11.2019р. по 17.01.2020р.. У відповідності до приведеного розрахунку пені, наведеного в позовній заяві, пеня нарахована за період з 01.11.2019р. по 12.12.2019р. складає 727879,40грн., а за період з 13.12.2019р. по 17.01.2019р. - в сумі 543393,84грн. (727879,40 +543393,84) = 1301221,34грн.. При цьому, рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. правомірно зменшено суму пені на 104 172,71грн. Отже, підлягає до стягнення пені, нарахованої за період з 01.11.2019р. по 17.01.2020р. в сумі (1 301 221,34 - 104 172,71) = 1197048,63грн.. На підставі вище викладеного, рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 підлягає до зміни, у вказаних вище межах.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 та призначено справу №902/116/20 до розгляду на 29.09.2020р. об 15:00год., тощо.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" на рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20, об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження у справі №902/116/20 та призначено справу №902/116/20 до розгляду на 29.09.2020р. об 15:00год., тощо.
28.09.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до процесуального вирішення питання прийняття апеляційної скарги відповідача та питання об`єднання апеляційних скарг ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", оскільки представнику ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" стало відомо, що ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" також звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20.
29.09.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" надійшов письмовий відзив від 25.09.2020р. №69 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", у якому просить апеляційну скаргу ТОВ на "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.20р. у справі №902/116/20 залишити без задоволення.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 20.10.2020р. об 14:30год..
12.10.2020р. до Північно - західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 23.09.2020р. про залишення апеляційної скарги без руху від Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" надійшла заява від 02.10.2020р. про усунення недоліків додатком, зокрема, доказами сплату судового збору в сумі 20180,63грн. згідно платіжного доручення від 02.10.2020р. №4386.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20, призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" до розгляду на 20.10.2020р. об 14:30год. та об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ", Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження у справі №902/116/20.
20.10.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд апеляційної скарги, оскільки у нього відсутня інформація про рух апеляційної скарги ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", зокрема, відкриття провадження за вказаною апеляційною скаргою на рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20. Також, ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" бажає надати відзив на вказану апеляційну скаргу, а також приймати участь у її безпосередньому розгляді.
Водночас, колегією суддів встановлено, що як вбачається з прохальної частини вказаного вище клопотання ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" просить розгляд апеляційної скарги у справі №902/116/20 зупинити до набрання законної сили рішенням у справі №902/1064/20.
20.10.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу як представника, а також від нього як представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його незадовільним станом здоров`я та перебуванням на стаціонарному лікуванні.
20.10.2020р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №902/116/20 до набрання законної сили рішенням у справі №924/1064/20.
Обґрунтовуючи подане клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", зокрема, покликається на те, що апеляційні скарги ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" та ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 зводяться до різного тлумачення сторонами - позивачем та відповідачем умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р..
При цьому, в суді першої інстанції відповідачем зазначалось про виникнення спору у сторін, щодо тлумачення умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р..
Справа №924/1064/20, яка знаходиться на розгляді в Господарському суді Хмельницької області пов`язана із даною справою, оскільки предметом спору у справі №924/1064/20 є тлумачення умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., що є предметом розгляду із іншими позовними вимогами позивача в межах даної справи, які випливають безпосередньо із угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р..
Також, вказує, що метою зупинення провадження в даній справі є тлумачення умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. у спосіб встановлений ст.213 ЦК України, в межах судового провадження справи №924/1064/20. Тобто встановлення фактичних даних щодо правозастосування угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., необхідних для повного та всебічного розгляду даної справи.
Зазначає, що наявні у справі докази не дозволяють усунути розбіжність неоднозначного тлумачення сторонами умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., а навпаки, призводять до спору між учасниками справи щодо застосування окремих положень угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., оскільки кожен із скаржників у даній справі, наводить своє тлумачення умов договору. При цьому, вирішення даної справи лежить у площині як раз тлумачення умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., яке є самостійною позовною вимогою, і виходить за межі позовних вимог позивача, а тому суд у даній справі не може встановити дійсну волю особи, яка дані правочини укладала, мету правочину, зміст попередніх переговорів, практику взаємовідносин, текст типового договору, та інші обставини, які мають значення для тлумачення, що передбачені ч.4 ст.213 ЦК України, а від так оцінити такі обставини (факти), які в даному випадку не є предметом судового розгляду.
Отже, тлумачення умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. має значення для розгляду даної справи, оскільки залежно від того, яким чином суд розтлумачить умови угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., відповідно може збільшитися або зменшитися розмір відповідальності відповідача - ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ".
Виходячи із вище викладеного вважає, що суд на даній стадії судового провадження, з урахуванням обмеженості позовних вимог, позбавлений можливості провести тлумачення умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., в тому числі і з урахуванням виконання приписів ст.213 ЦК України.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 03.11.2020р. об 15:00год..
26.10.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" надійшов письмовий відзив від 25.10.2020р. на апеляційну скаргу ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", у якому просить відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі №924/1064/20 та відмовити у задоволені апеляційної скарги ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20. Також, просить судові витрати із розгляду даної апеляційної скарги покласти на відповідача.
Крім того, ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" просить поновити процесуальні строки для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження за скаргою відповідача була отримана позивачем у поштовому відділенні лише 19.10.2020р., а клопотання про зупинення провадження лише 20.10.2020р. після судового засідання.
З огляду на викладене, а також враховуючи приписи ст.119 ГПК України, суд апеляційної інстанції визнає поважними причини пропуску ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" та заперечень на клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі №924/1064/20, поновлює ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", заперечень на клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі №924/1064/20 та приймає їх.
02.11.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" надійшов письмовий відзив на апеляційні скарги ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20, в якому просить клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" про зупинення провадження у справі - задовольнити, а провадження у справі №902/116/20 зупинити до набрання законної сили рішенням у справі №924/1064/20. Також, просить апеляційну скаргу ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" залишити без задоволення, апеляційні скарги ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" задовольнити у повному обсязі, а відтак рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 змінити в частині, які просять скаржники.
03.11.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" надійшов письмовий відзив на апеляційні скарги ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20, в якому просить клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" про зупинення провадження у справі - задовольнити, провадження у справі №902/116/20 зупинити до набрання законної сили рішенням у справі №924/1064/20. Також, просить апеляційну скаргу ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" залишити без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" задовольнити у повному обсязі, а рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 змінити в частині, в якій просить скаржник.
Також, 03.11.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу як представника, а також від нього як представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його незадовільним станом здоров`я та перебуванням на амбулаторному лікуванні.
В судовому засіданні 03.11.2020р. представник ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" заперечив проти клопотання представника ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 03.11.2020р. представник ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" стосовно клопотання представника ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.
Розглянувши зазначене вище клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (параграфи 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
В даному випадку представником ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" щодо обставин справи та документальних доказів, яку висловило у поданих суду апеляційній скарзі та письмовому відзиві на апеляційні скарги по справі.
Крім того, суд призначаючи апеляційні скарги до розгляду, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020р. про відкладення розгляду апеляційних скарг явка учасників у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 03.11.2020р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подані апеляційні скарги.
Представник ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" в судових засіданнях 20.10.2020р. та 03.11.2020р. підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі №902116/20 до набрання законної сили рішенням у справі №924/1064/20 та надав відповідні пояснення.
Представник ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" в судових засіданнях 20.10.2020р. та 03.11.2020р. заперечив проти клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" про зупинення провадження у справі №902116/20 до набрання законної сили рішенням у справі №924/1064/20 та надав відповідні пояснення.
Розглянувши зазначене вище клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" про зупинення провадження у справі №902116/20 до набрання законної сили рішенням у справі №924/1064/20 колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.
За приписами п.5 ч.1ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Отже, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов`язаної справи іншим судом.
Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Виховуючи вище викладене, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати як пов`язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Згідно п.4 ч.1ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1ст.228 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Як свідчать матеріали справи, відповідач в клопотанні про зупинення провадження у даній справі посилається на те, що апеляційні скарги ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" та ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 зводяться до різного тлумачення сторонами - позивачем та відповідачем умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р..
При цьому, заявник вказує, що предметом розгляду справи №924/1064/20 є тлумачення умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., що є предметом розгляду із іншими позовними вимогами позивача в межах даної справи, які випливають безпосередньо із угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р..
Слід зазначити, що в силу імперативного припису ст.13 ЦК України при здійсненні своїх цивільних прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч.2 та 3 ст.13 ЦК України).
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
При цьому тягар доведення тієї обставини, що інша особа зловживає цивільними правами, лежить на особі, яка посилається на ці обставини.
Однак, колегія суддів відзначає, що судом апеляційної інстанції не встановлено наявність певних обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Водночас, слід звернути увагу на те, що у межах справи №924/1064/20 можуть бути встановлені обставини, встановлення яких є необхідним в межах справи №902/116/20. Тобто, встановлення обставин в межах справи №924/1064/20 може призвести до спрощення розгляду справи №902/116/20, оскільки з огляду на приписи ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України буде відсутнім обов`язок їх доказування.
Отже, спрощення розгляду справи не є тотожним змісту неможливості розгляду справи.
При цьому, законодавець чітко передбачив, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, слід звернути увагу на те, що за приписами ч.7 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Матеріали справи №902/116/20 свідчать, що предметом розгляду у ній є стягнення 31984235,18грн. заборгованості, з яких 20405221,27грн. основного боргу, 3373993,37грн. 24% річних, 2083454,16грн. пені та 6121566,38грн. штрафу за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р..
Однак, у межах справи №924/1064/20 можуть бути встановлені частково елементи складових стосовно правової оцінки та тлумачення умов угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. та відповідно з наявністю чи відсутністю можливості задоволення позовних вимог, однак не всіх.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що розгляд справи №924/1064/20 не є перешкодою для дослідження і встановлення обставин у даній справі. При цьому, з огляду на предмет позову, конкретні обставини даної справи надають можливість розглянути даний спір без очікування остаточного вирішення справи №924/1064/20.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що правове обґрунтування неможливості розгляду вказаної справи до вирішення справи №924/1064/20 ґрунтується лише на припущеннях відповідача відносно можливого майбутнього результату розгляду даної справи, а саме, що залежно від того, яким чином суд розтлумачить умови угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. та додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., відповідно може збільшитися або зменшитися розмір відповідальності відповідача - ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", а тому об`єктивна неможливість розгляду цієї справи відсутня.
Крім цього, слід зазначити, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Отже необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призвело б до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
З врахуванням викладеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" про зупинення провадження у справі №902/116/20 до набрання законної сили рішенням у справі №924/1064/20.
Представник ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" в судовому засіданні 03.11.2020р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" у стягненні 2188530,05грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 01.11.2018р. по 15.08.2019р.; 59273,17грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11634459,89грн. за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р., ухвалити нове у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" 2 247 803,22грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 11 634 459,89грн. за період з 01.11.2018р. по 17.01.2020р..
Також, заперечив проти апеляційних скарг ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
В судовому засіданні 15.09.2020р. представник ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 змінити в частині стягнення 1 370 991,79грн. 24% річних та пені. Зокрема, просить викласти резолютивну частину рішення в частині стягнення 24% річних та пені у відповідних редакціях.
Також, заперечив проти апеляційної скарги ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", вважаючи її безпідставною та необґрунтованою.
Крім того, підтримав апеляційну скаргу ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та просив її задовольнити з підстав викладених у ній.
У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 01.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (покупець) укладено договір поставки №1300020657 (далі - договір), у відповідності до п.1.1.1 якого, продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (товари) насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення (а.с.34-43, т.1).
Згідно п.1.1.2 договору, у відповідності до умов статті 5 договору, продавець може надавати покупцю інформаційно-консультаційні послуги, спрямовані на оптимізацію використання азотних та отримання максимального врожаю.
Загальний об`єм плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об`єм поставки відповідне до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5%. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поставки, помножений на ціну (п.1.2 договору).
Умови договору встановлюють загальні правила поставки вищезазначених сільськогосподарських товарів та поширюються на усі додаткові угоди, додатки, специфікації, що встановлюють додаткові умови продажу товарів, укладені у 2018 році, незалежно від того, чи містять вони посилання на даний договір, чи ні. При цьому, умови договору застосовуються в об`ємі, що не суперечить вказаним додатковим угодам, додаткам чи специфікаціям. Дана норма, однак, не виключає можливості, що до інших додатків на продаж товарів не застосовуватимуться умови даного договору, якщо про це прямо зазначено у такому додатку (п.1.3 договору).
Якість товару що поставляється погоджена сторонами у Розділі 2 договору.
Відповідно до п.3.1 договору, поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW (склад продавця), якщо інше не передбачено в специфікації. Умови поставки викладаються у відповідності з вимогами ІНКОТЕРМС 2010, за виключенням тих особливостей, що притаманні зовнішньоекономічній діяльності. Продавець може використовувати наступні склади:
- ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", 30000, Хмельницька область, м.Славута, вул.Я.Мудрого,7.
- ПрАТ "Жашківський елеватор", 19200, Черкаська область, м.Жашків, вул.Вокзальна, 1.
- ПрАТ "Городоцький Елеватор Суффле", 32002, Хмельницька область, м.Городок, вул.Зелена, 1.
- ТОВ "Каролінський елеватор", 22850, Вінницька область, Немирівський район, с.Кароліна, вул.Привокзальна, 7.
Згідно п.4.1 договору, номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до договору. При оплаті товару покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості покупця.
Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству (п.4.2 договору).
У відповідності до п.4.3 договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2018 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2018 рік.
У разі поставки товару продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від покупця, кінцевою датою розрахунків (в т.ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) сторони домовилися рахувати день підписання видаткової накладної (п.4.4 договору).
Пунктом 8.1 договору сторонами встановлено, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п.6 ст.232 Господарського Кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на покупця/замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст.5 договору.
Відповідно до п.8.2 договору, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на покупця/замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст.5 договору.
Договір поставки від 01.01.2018р №1300020657 підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" у 2018 році на виконання умов укладеного договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. останнім здійснено поставку товарів Товариству з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" на загальну суму 13 588 496,28грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.44-87, т.1).
В подальшому, 17.04.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" здійснено повернення товару на загальну суму 871 474,35грн., про що свідчать коригування кількісних та вартісних показників до видаткових накладних, а саме за №5190023642 на суму 132149,71грн., та за № 5190023679 на суму 739 324,64грн. (а.с.68-69, т.1).
Також, 04.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" укладено договір купівлі-продажу №1000037345, згідно якого, відповідачем здійснено зустрічну поставку товару позивачеві на загальну суму 1 082 562,04грн, про що свідчать видаткові накладні, а саме:
- видатковою накладною №5210025093 від 17.11.2018р. на суму 528 813,71грн.;
- видатковою накладною №5210025094 від 19.11.2018р. на суму 102 500,10грн.;
- видатковою накладною №5210025095 від 20.11.2018р. на суму 173 923,97грн.;
- видатковою накладною №5210025096 від 22.11.2018р. на суму 277 324,26грн. (а.с.89-96,т.1).
Внаслідок того, що між сторонами виникли зустрічні однорідні зобов`язання з оплати товару та сторони здійснили їх зарахування.
Надалі, 08.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (сторона 2) укладено договір №1000006994 про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно п.1.1 якого, сторона 1 має зобов`язання перед стороною 2 щодо оплати товару за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р. в розмірі: 12 717 021,93грн.. Товар був поставлений упродовж 2018 року (зобов`язання 1) (а.с.88, т.1).
Відповідно до п.1.2 вказаного договору, сторона 2 має зобов`язання перед стороною 1 за договором №1000046159 від 17.11.2018р. в розмірі: 1 082 562,04грн. (зобов`язання 2).
Для приведення у відповідність взаємних поставок та розрахунків, сторони, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, домовились припинити зобов`язання 1 та зобов`язання 2 на суму у розмірі 1 082 562,04грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із цих зобов`язань, в результаті чого з моменту підписання даного договору:
зобов`язання сторони 2 перед стороною 1 згідно договору №1000046159 від 17.11.2018р. на суму: 1 082 562,04грн. погашено в повному обсязі; зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 згідно договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. на суму: 12 717 021,93грн. погашено частково в сумі 1 082 562,04грн. (п.2 договору).
У відповідності до п.3 зазначеного договору, зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 з оплати поставленого товару за договором поставки вказаним у п.1.1 договору у сумі 11634459,89грн. зберігають свою силу та підлягають виконанню стороною 1 у порядку, визначеному вказаним договором.
Також, 05.03.2019р. між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" укладено Угоду про погашення боргу, згідно п.1 якої, угода укладена сторонами для врегулювання взаємовідносин сторін із погашення заборгованості Покупцем, що виникла на підставі договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. із врахуванням всіх додатків до нього. Сторони погодили, що покупець порушив умови оплати згідно договору поставки, у зв`язку із чим сторони домовилися погодити нові строки розрахунків із відкладальною умовою для вступу в силу даної угоди (а.с.93, т.1).
Загальна сума основного боргу покупця за договором поставки із врахуванням договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.02.2019р. складає 11 634 459,89грн.. Сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу покупцем до 15.08.2019р. (включно) (п.2 угоди).
При цьому, основний борг у сумі, вказаній в пункті 2 угоди, підлягає сплаті із врахуванням процентів на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 2,0% на місяць (24% річних) від простроченої суми, що обраховуватимуться, починаючи з 01.01.2018р. (включно) та завершуються датою фактичного погашення заборгованості (не включно) (п.3 угоди).
Відповідно до п.4 угоди при простроченні зобов`язань на строк, понад встановлений у даній Угоді, застосуванню підлягають штрафні санкції згідно дговору поставки.
Дана угода є невід`ємною частиною договору поставки. Дана угода складена у двох примірниках, по одному для кожної зі Сторін. Усі примірники мають однакову юридичну силу (п.5 Угоди).
У відповідності до п.6 казаної угоди, дана угода вступає в силу з моменту її підписання за винятком пунктів 2 та 3 угоди, які вступають в силу під відкладальною умовою, а саме: з моменту укладення іпотечного договору між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (іпотекодержатель) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (іпотекодавець) на забезпечення зобов`язань покупця, зазначених у пунктах 2-4 угоди, предметом якого буде комплекс будівель та споруд, загальною площею 5485,4кв.м., що знаходяться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт.Ситківці, вул.Вокзальна, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33355205230), а також невід`ємне обладнання елеватора. Угода діє до її повного виконання сторонами. Іпотечний договір видається за рахунок покупця.
В подальшому, 15.04.2019р. між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (іпотекодержатель) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (а.с.94-102, т.1), згідно умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: предметом іпотеки є комплекс будівель та споруд загальною площею 5951,5кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт.Ситківці, вул.Вокзальна, 6: зерносклад №3, позначений літерою А, загальна площа 913,4кв.м; зерносклад №4, позначений літерою В, загальна площа 1 194,2кв.м.; приміщення для пожежної помпи, позначене літерою Д, загальна площа 11,6кв.м; зерносклад №5, позначений літерою Ж, загальна площа 273,4кв.м.; котельня та сушка ЗШ-50, позначена літерами 3,з, загальна площа 32,9кв.м; майстерня, позначена літерою І, загальна площа 61,8кв.м; лабораторія, позначена літерами К, К1,к, загальна площа 31,2кв.м; вагова, позначена літерами Л,Л1,л, загальна площа 47,5кв.м.; зерносклад №2 з перекидною, позначений літерами Н, HI, Н2, загальна площа 1 301,4кв.м; сушка ДСП-20, позначена літерою НЗ, загальна площа 19,8кв.м.; лабораторія з ваговою, позначена літерами 0,01,02,о,о1, загальна площа 109,5кв.м.; зерносклад № 1, позначений літерою П, загальна площа 1 963,1кв.м.; водоймище для зберігання води - 10м. куб; прохідна, позначена літерами Р,р, загальна площа 4,7кв.м.; вбиральня, позначена літерою У, загальною площею 2,9кв.м.; огорожа; огорожа, що знаходиться на двох земельних ділянках загальною площею 2,0218га, із них: 1,8875га кадастровий номер земельної ділянки 0523055600:04:003:0040; 0,1343га - кадастровий номер 0523055600:04:003:0039.
Відповідно до п.1.2 зазначеного договору, ринкова вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін, становить 27 000 000,00грн., включаючи ПДВ - 4 500 000,00грн..
Іпотекою за договором забезпечується виконання основного зобов`язання за договорами поставки, що складається із наступних зобов`язань (всі разом та будь-яке окремо): зобов`язань зі сплати основного боргу за поставлені товари на підставі договору поставки, за умови, що сума таких зобов`язань не перевищуватиме (ліміт відповідальності іпотекодавця) 45 900 000,00грн., строком оплати згідно умов договорів поставки та додаткових угод до них; та зобов`язань зі сплати коригування основного боргу, зазначеного в п.1.3.1 даного договору - перерахунку суми основного боргу (в межах ліміту відповідальності іпотекодавці в частині товарів, ціна яких виражена в іноземній валюті, відповідно до умов договору поставки, зі строком оплати згідно умов договорів поставки та додаткових угод до них; а також усіх штрафних санкцій, неустойок, штрафів, пені та збитків, передбачених статтями договорів поставки, якщо такі підлягатимуть стягненню з іпотекодавця та/або Боржника в зв`язку із неналежним виконанням основного зобов`язання, та відшкодування витрат іпотекодержателя, пов`язаних із пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки та інших збитків, що можуть бути завдані іпотекодержателю порушенням основного зобов`язання або інших умов договору (п.1.3 (п.п.1.3.1, 1.3.2, 1.3.3) договору).
Також, 10.04.2019р. між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано додаток №1 до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., відповідно до умов якого сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік домовились вважати, що посилання в тексті договору на певні строки події, додатки та специфікації 2018 року, будуть застосовуватись відповідно сторонами на 2019 рік, якщо інше не буде погоджені сторонами додатково (а.с.103-104, т.1).
Крім того, протягом 2019 року, ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" здійснено поставки товару ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на загальну суму 8 770 761,38грн., що підтверджується видатковими накладними, які долучено до матеріалів справи.
Однак, ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" не здійснено повної оплати за товар, поставлений у 2018 та у 2019 роках.
За вказаних обставин, Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" про стягнення 31 984 235,18грн. заборгованості, з яких 20 405 221,27грн. основного боргу, 3 373 993,37грн. 24% річних, 2 083 454,16грн. пені та 6121566,38грн. штрафу за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018р..
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.02.2020р. відкрито провадження у справі №902/116/20 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 10.03.2020р..
10.03.2020р. на адресу Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшло клопотання (б/н від 10.03.2020р.), в якому останній просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату з метою врегулювання спору мирним шляхом.
В судовому засіданні 10.03.2020р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі №902/116/20 на 07.04.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.03.2020р. повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
25.03.2020р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшло клопотання (вх.№02.1-34/2749/20 від 25.03.2020р.), в якому останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю, просить суд закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті. Також у клопотанні останній просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача. Крім того, в якості додатків до клопотання додано лист ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" №37 від 10.11.2019р., щодо визнання боргу.
В судовому засіданні 07.04.2020р. Господарського суду Вінницької області постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яку занесено до протоколу судового засідання.
Таким чином, за результатами проведеного 07.04.2020р. судового засідання Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/116/20 для судового розгляду по суті на 13.05.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.04.2020р. повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
12.05.2020р. до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшло ряд клопотань, серед яких:
- відзив на позовну заяву (вих.№43 від 08.05.2020р.), в якому останній просить суд позов задоволити частково, в частині, яка підтверджується первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням матеріалів справи та висновку судової експертизи;
- клопотання (вих.№44 від 08.05.2020р.) про призначення у справі комплексної судово-економічної експертизи;
- клопотання (вих.№45 від 08.05.2020р.), в якому останній просить суд об`єднати в одне провадження справу № 902/116/20 та справу №902/415/20 за позовом ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС", третя особа ТОВ "Ситковецьке" про стягнення 13900000,00грн.;
- клопотання (вих.№46 від 08.05.2020р.), в якому останній просить суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
12.05.2020р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області від позивача надійшло клопотання (б/н від 12.05.2020р.), в якому останній просить суд розглянути справу по суті за його відсутності та за наявними матеріалами.
13.05.2020р. до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшло клопотання (вх.канц.№01-34/4277/20 від 13.05.2020р.), про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості, а саме платіжного доручення №3746 від 16.03.2020р. на суму 500 000,00грн..
13.05.2020р. в судовому засіданні Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про поновлення процесуального строку та долучення відзиву ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" до матеріалів справи, яку занесено до протоколу судового засідання.
Також, Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання.
Крім того, в судовому засіданні Господарського суду Вінницької області постановлено протокольні ухвали про відмову у задоволенні клопотань відповідача (вих.№44 від 08.05.2020р.) про призначення у справі комплексної судово-економічної експертизи та (вих.№45 від 08.05.2020р.) про об`єднання в одне провадження справ №902/116/20 та №902/415/20, відомості щодо яких занесено до протоколу судового засідання.
За результатами судового засідання 13.05.2020р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України до 03.06.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання від 13.05.2020р..
Ухвалою Господарським судом Вінницької області від 18.05.2020р. повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
02.06.2020р. на адресу Господарського суду Вінницької області від третьої особи надійшло клопотання (вих.№56 від 09.06.2020р.), в якому останній з метою ознайомлення з матеріалами справи та надання пояснень з правовою позицією щодо заявлених позовних вимог просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
02.06.2020р. до Господарського суду Вінницької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" надійшло клопотання (вих.№9 від 02.06.2020р.), в якому останній просить суд залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л".
03.06.2020р. до Господарським судом Вінницької області від позивача надійшли письмові пояснення (б/н від 03.06.2020р.) в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Крім того, 03.06.2020р. від позивача до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання (б/н від 03.06.2020р.), в якому останній просить суд поновити позивачу строк на заявлення клопотання про залучення третіх осіб та залучити до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" та Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-ПЛЮС".
Також, 03.06.2020р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла заява (б/н від 03.06.2020р.), про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 500000,00грн. основного боргу в зв`язку з його погашенням.
В судовому засіданні 03.06.2020р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами проведеного 03.06.2020р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про призначення підготовчого засідання у справі до 23.06.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.06.2020р. закрито провадження у справі №902/116/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в частині стягнення 500 000,00грн. основного боргу за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р.. Також, даною ухвалою повідомлено учасників справи №902/116/20 (об`єднана зі справою №902/415/20 в одне провадження на підставі Ухвали Господарського суду Вінницької області від 02.06.2020р. у справі № 902/415/20) про дату наступного судового засідання.
12.06.2020р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 05.06.2020р.), в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю. В якості додатків до відповіді додано ряд документів.
18.06.2020р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" (б/н від 14.06.2020р.).
22.06.2020р. до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому останній просить суд задовільними позов частково, в частині яка підтверджується первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням матеріалів справи та проведенням експертизи.
В судовому засіданні Господарського суду Вінницької області 23.06.2020р. у справі №902/116/20 оголошено перерву до 01.07.2020р..
В подальшому, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.06.2020р. роз`єднано у справі №902/116/20 в окреме самостійне позовне провадження матеріали справи в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" про стягнення 13900000,00грн. та передано матеріали роз`єднаної справи до канцелярії Господарського суду Вінницької області з метою їх реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Також даною ухвалою повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
30.06.2020р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області від третьої особи (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ") надійшли письмові пояснення (б/н від 30.06.2020р.).
В судовому засіданні Господарського суду Вінницької області 01.07.2020р. оголошено перерву до 03.07.2020р..
03.07.2020р. на адресу Господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень від 22.06.2020р. (вх.канц.№01-34/6072/20 від 03.07.2020р.).
03.07.2020р. від третьої особи (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ") до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх.канц.№01-34/6073/20 від 03.07.2020р.), в яких останній просить суд задовольнити позов частково, відмовивши позивачу в стягненні штрафних санкцій.
В судовому засіданні Господарського суду Вінницької області 03.07.2020р. судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/116/20 для судового розгляду по суті на 12.08.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.07.2020р. повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
07.08.2020р. на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла заява представника відповідача (ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ") (вих.№62 від 07.08.2020р.) про відвід судді Міліціанова Р.В..
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.08.2020р. визнано необґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (вих.№62 від 07.08.2020р.) про відвід судді Міліціанова Р.В. у справі №902/116/20 та передано матеріали справи до канцелярії Господарського суду Вінницької області з метою визначення судді для розгляду заяви про відвід у порядку, передбаченому ст.32 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020р., зазначену вище справу для розгляду поданої заяви про відвід судді передано для розгляду судді Тісецькому С.С..
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.08.2020р. відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача (ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ") (вих.№62 від 07.08.2020р.) про відвід судді Міліціанова Р.В. від розгляду справи №902/116/20.
В судовому засіданні Господарського суду Вінницької області 12.08.2020р. судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України до 18.08.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.08.2020р. повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
На визначену судом дату в судовому засіданні взяли участь представники позивача, відповідача та третіх осіб (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л", та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС").
Зокрема підсумовуючи вище викладене слід зазначити, що обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018р..
Таким чином, у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" грошових зобов`язань за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р., Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" звернулось з позовом до суду про стягнення 20 405 221,27грн. основного боргу, 3 373 993,37грн. 24% річних, 2 083 454,16грн. пені та 6 121 566,38грн. штрафу.
Водночас, у письмовому відзиві на позовну заяву відповідач визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 20 405 221,27грн. та з нарахованими штрафними санкціями не погоджується з огляду на наступне.
Позивачем в позовній заяві не було наведено обґрунтовано розрахунок процентів.
Крім того, відповідач зазначає, про той факт, що пеня, штрафи, та відсотки річних нараховуються на різні суми боргу, як зазначає позивач у поданій позовній заяві, а саме, відсотки річних нараховуються на суму боргу - 11 634 459,89грн., а штраф і пеня на 20 405 221,27грн.. При цьому, будь якого обґрунтування щодо зазначеної різниці, позивачем у позовній заяві не зазначено.
Згідно до п.3 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. сторони погодили, що борг підлягає сплаті із врахуванням процентів в розмірі 2,0% на місяць (24% річних), що обраховуватимуться, починаючи з 01.11.2018р.. Позивач нараховує 24% річних від простроченої суми боргу 11634459,89грн. за період з 01.11.2018р. до 17.01.2020р.. Розмір процентів за 443 дні прострочення становить 3 373 933,37грн..
05.03.2019р. між позивачем та відповідачем укладено угоду про погашення боргу. Про те, з тексту даної угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. не вбачається, що дана угода про погашення боргу є додатком, або додатковою угодою до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., укладеного між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", який є підставою позову у даному судовому провадженні та є невід`ємною частиною даного договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р.. Крім того, у відповідності до п.2 угоди про погашення боргу від 05.03.2019р. вбачається, що "сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу покупцем до 15.08.2019р.". Враховуючи, що сторони угодою про погашення боргу від 05.03.2019р. встановили строк оплати даного боргу до 15.08.2019р., то в такому випадку прострочення могло наступити виключно з 16.08.2019р..
Отже, проценти, заявлені до стягнення позивачем, повинні були бути нараховані виключно з 16.08.2019р., разом із тим, як вбачається віз позовної заяви дані проценти нараховані позивачем від простроченої суми боргу 11 634 459,89гривень за період з 01.11.2018р. до 17.01.2020р.. Розмір процентів за 443 дні прострочення становить 3 373 933,37грн., при цьому, що прострочення виникло саме з 16.08.2019р., а не з 01.11.2018р..
Стосовно нарахування та стягнення 2 083 454,16грн. пені відповідач вказує, що у відповідності до п.1 додатку №1 від 10.04.2019р. до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік, а тому, виходячи із положень ч.1 ст.612 ЦК України, прострочення відповідача настало 01.11.2019р., а не з 01.11.2018р., в зв`язку з чим пеня підлягає нарахуванню саме з 01.11.2019р..
Також, відповідач вказує, що заявлені позивачем штрафні санкції складають сумарно 11578953,91грн., що є 56% від загальної суми основного боргу, що є значною сумою, при цьому відповідачем вживались заходи щодо погашення заборгованості перед позивачем, що підтверджується угодою про погашення боргу та укладанням іпотечного договору в рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань, однак відповідач наразі знаходиться у скрутному матеріальному становищі, наразі іде посівна кампанія, в зв`язку з чим на даний момент погасити заборгованість в повному обсязі неможливо. Відчуження обігових коштів зупинить роботу товариства, що потягне за собою неможливість проведення розрахунків із позивачем.
В зв`язку з чим, на думку відповідача наявні всі підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 50% (а.с.77-87, т.2).
У письмових поясненнях поданих до суду позивач вважає вірними у розрахунках та правомірними у нарахуванні штрафні санкції (а.с.205-206, т.2).
У відповіді на відзив позивач зазначає про правомірність нарахування 24% річних за період, що передував даті укладення угоди про погашення боргу від 05.03.2019р..
Водночас, оскільки нарахування 24% річних не є штрафною санкцією в розумінні ст.230 ГК України, п.4 Угоди не виключає стягнень 24% річних за визначений сторонами період, а лише визначає, що штраф та пеня будуть нараховуватись відповідно до умов договору поставки.
Крім того, позивач вказує, про правомірність визначення періодів прострочення та нарахування відсотків річних, пені, штрафу та інфляційних втрат. Позивач вважає, що строк оплати товару, який поставлявся в 2019 році, настав 31.10.2019р., a строк оплати товару, що поставлявся в 2018 році, настав 01.11.2018р. відповідно до п.4.3 договору і був продовжений сторонами, відповідно до п.2 угоди, до 15.08.2019р., окрім нарахування 24% річних, які сторони чітко та однозначно погоджено нараховувати з 01.11.2018р. в угоді про погашення боргу від 05.03.2019р..
Покликання відповідача на те, що угода про погашення боргу від 05.03.2019р. нібито не є додатком до договору чи не стосується його суперечить самій угоді, оскільки в п.1 угоди зазначено, що вона укладена сторонами для врегулювання взаємовідносин сторін із погашення заборгованості покупцем, що виникла на підставі договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. із врахуванням всіх додатків до нього.
Також, позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача в частині неможливості одночасного стягнені я штрафу та пені.
Крім того, позивач заперечує щодо зменшення штрафних санкцій на 50%, оскільки відповідачем не доведено скрутного матеріального становища, при цьому ним за 2017-2018 роки отримано чималий дохід від реалізації продукції та у власності відповідача перебуває 27 транспортних засобів, приміщення складу у м.Києві та 497 земельних ділянок в оренді (а.с.1-5,т.3).
У запереченнях на відповідь відповідач не погоджується з викладеною позицією позивача у відповіді на відзив та зазначає, що позивачем надано своє довільне тлумачення умов, змісту укладеного між сторонами правочину яке не відповідає нормам чинного законодавства. В зв`язку з чим відповідач просить суд задовольнити позов частково, в частині, яка підтверджується первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням матеріалів справи (а.с.69-73, т.3).
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 позов задоволено частково.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.
За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (покупець) укладено договір поставки № 1300020657, за умовами якого, продавець зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (товари) насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.
Як встановлено судом, у 2018 році на виконання умов укладеного договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" здійснило поставку товарів ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на загальну суму 13 588 496,28 грн., про що свідчать видаткові накладні, які долучено до матеріалів справи.
17.04.2018р. відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 871 474,35грн., що підтверджується коригуваннями кількісних та вартісних показників до видаткових накладних, а саме за №5190023642 на суму 132 149,71грн., та за №5190023679 на суму 739 324,64грн..
04.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" укладено Договорів купівлі-продажу №1000037345, відповідно до якого відповідачем здійснено зустрічну поставку товару позивачеві на загальну суму 1 082 562,04грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною №5210025093 від 17.11.2018р. на суму 528 813,71грн.;
- видатковою накладною №5210025094 від 19.11.2018р. на суму 102 500,10грн.;
- видатковою накладною №5210025095 від 20.11.2018р. на суму 173 923,97грн.;
- видатковою накладною №5210025096 від 22.11.2018р. на суму 277 324,26грн..
Внаслідок того, що між сторонами виникли зустрічні однорідні зобов`язання з оплати товару та сторони здійснили їх зарахування.
В подальшому, 08.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (сторона 2) укладено договір №1000006994 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно п.1.1 договору, сторона 1 має зобов`язання перед стороною 2 щодо оплати товару за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р. в розмірі: 12 717 021,93грн.. Товар був поставлений упродовж 2018 року (зобов`язання 1).
Відповідно до п.1.2 договору сторона 2 має зобов`язання перед стороною 1 за договором №1000046159 від 17.0112018р. в розмірі: 1 082 562,04грн. (зобов`язання 2).
Для приведення у відповідність взаємних поставок та розрахунків, сторони, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, домовились припинити зобов`язання 1 та зобов`язання 2 на суму у розмірі 1 082 562,04грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із цих зобов`язань, в результаті чого з моменту підписання даного договору:
зобов`язання сторони 2 перед стороною 1 згідно договору №1000046159 від 17.11.2018р. на суму: 1 082 562,04грн. погашено в повному обсязі; зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 згідно договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. на суму: 12 717 021,93грн. погашено частково в сумі 1 082 562,04грн (п.2 договору).
За змістом п. 3 договору зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 з оплати поставленого товару за договором поставки вказаним у п.1.1 договору у сумі 11 634 459,89грн. зберігають свою силу та підлягають виконанню стороною 1 у порядку, визначеному вказаним договором.
Позивач вказує, що у п.4.3 договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р. сторонами погоджено, що покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2018р..
Однак, у зв`язку із простроченням оплати, сторони здійснили звірку розрахунків та погодили пролонгацію боргу.
Зокрема, 05.03.2019р. між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано угоду про погашення боргу, відповідно до п.1 якої, угода укладена сторонами для врегулювання взаємовідносин сторін із погашення заборгованості покупцем, що виникла на підставі договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018р. із врахуванням всіх додатків до нього. Сторони погодили, що покупець порушив умови оплати згідно договору поставки, у зв`язку із чим сторони домовилися погодити нові строки розрахунків із відкладальною умовою для вступу в силу даної угоди.
Загальна сума основного боргу покупця за договором поставки із врахуванням договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.02.2019р. складає 11 634 459,89грн.. Сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу покупцем до 15.08.2019р. (включно) (п.2 угоди).
При цьому, основний борг у сумі, вказаній в пункті 2 угоди, підлягає сплаті із врахуванням процентів на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України як санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 2,0% на місяць (24% річних) від простроченої суми, що обраховуватимуться, починаючи з 01.01.2018р. (включно) та завершуються датою фактичного погашення заборгованості (не включно) (п.3 угоди).
У відповідності до п.4 угоди, при простроченні зобов`язань на строк, понад встановлений у даній угоді, застосуванню підлягають штрафні санкції згідно договору поставки.
Відповідно до п.6 угоди, дана угода вступає в силу з моменту її підписання за винятком пунктів 2 та 3 угоди, які вступають в силу під відкладальною умовою, а саме: з моменту укладення Іпотечного договору між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (іпотекодержатель) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (іпотекодавець) на забезпечення зобов`язань покупця, зазначених у пунктах 2-4 угоди, предметом якого буде комплекс будівель та споруд, загальною площею 5485,4кв.м., що знаходяться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт.Ситківці, вул.Вокзальна, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33355205230), а також невід`ємне обладнання елеватора. Угода діє до її повного виконання сторонами. Іпотечний договір видається за рахунок Покупця.
Також, 15.04.2019р. між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (іпотекодержатель) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, за умовами якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: предметом іпотеки є комплекс будівель та споруд загальною площею 5951,5кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт.Ситківці, вул.Вокзальна, 6: зерносклад №3, позначений літерою А, загальна площа 913,4кв.м; зерносклад №4, позначений літерою В, загальна площа 1 194,2кв.м.; приміщення для пожежної помпи, позначене літерою Д, загальна площа 11,6кв.м.; зерносклад №5, позначений літерою Ж, загальна площа 273,4кв.м; котельня та сушка ЗШ-50, позначена літерами 3,з, загальна площа 32,9кв.м; майстерня, позначена літерою І, загальна площа 61,8кв.м; лабораторія, позначена літерами К, К1,к, загальна площа 31,2кв.м; вагова, позначена літерами Л,Л1,л, загальна площа 47,5кв.м; зерносклад №2 з перекидною, позначений літерами Н, HI, Н2, загальна площа 1 301,4кв.м; сушка ДСП-20, позначена літерою НЗ, загальна площа 19,8кв.м; лабораторія з ваговою, позначена літерами 0,01,02,о,о1, загальна площа 109,5кв.м; зерносклад № 1, позначений літерою П, загальна площа 1 963,1кв.м; водоймище для зберігання води - 10м.куб; прохідна, позначена літерами Р,р, загальна площа 4,7 кв.м; вбиральня, позначена літерою У, загальною площею 2,9кв.м; огорожа; огорожа, що знаходиться на двох земельних ділянках загальною площею 2,0218 га, із них: 1,8875 га кадастровий номер земельної ділянки 0523055600:04:003:0040; 0,1343 га - кадастровий номер 0523055600:04:003:0039.
Відповідно до п.1.2 договору ринкова вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін, становить 27 000 000,00 грн, включаючи ПДВ - 4 500 000,00 грн..
Іпотекою за договором забезпечується виконання основного зобов`язання за договорами поставки, що складається із наступних зобов`язань (всі разом та будь-яке окремо): зобов`язань зі сплати основного боргу за поставлені товари на підставі договору поставки, за умови, що сума таких зобов`язань не перевищуватиме (ліміт відповідальності іпотекодавця) 45 900 000,00грн., строком оплати згідно умов договорів поставки та додаткових угод до них; та зобов`язань зі сплати коригування основного боргу, зазначеного в п.1.3.1. даного договору - перерахунку суми основного боргу (в межах ліміту відповідальності іпотекодавці в частині товарів, ціна яких виражена в іноземній валюті, відповідно до умов договору поставки, зі строком оплати згідно умов договорів поставки та додаткових угод до них; а також усіх штрафних санкцій, неустойок, штрафів, пені та збитків, передбачених статтями договорів поставки, якщо такі підлягатимуть стягненню з іпотекодавця та/або боржника в зв`язку із неналежним виконанням основного зобов`язання, та відшкодування витрат іпотекодержателя, пов`язаних із пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки та інших збитків, що можуть бути завдані іпотекодержателю порушенням основного зобов`язання або інших умов договору (п.1.3 (п.п.1.3.1, 1.3.2, 1.3.3) договору).
10.04.2019р. між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано Додаток №1 до договору поставки №1300020657 від 01.01.2018р., відповідно до умов якого сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік домовились вважати, що посилання в тексті договору на певні строки події, додатки та специфікації 2018 року, будуть застосовуватись відповідно сторонами на 2019 рік, якщо інше не буде погоджені сторонами додатково (а.с.103-104, т.1).
З матеріалів справи вбачається, що протягом 2019 року, позивачем здійснено поставки товару відповідачу на загальну суму 8 770 761,38грн., про що свідчать видаткові накладні, які долучено до матеріалів справи.
Однак, відповідачем не здійснено повної оплати за товар, поставлений у 2018 та у 2019 роках.
Отже, як встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період становить 20 405 221,27грн. (22 359 257,66грн. (13 588 496,28грн. + 8 770 761,38грн.) поставка товару за 2018-2019рр. - 871 474,35грн. повернення товару - 1 082 562,04грн. зарахування зустрічної поставки).
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.06.2020р. закрито провадження у справі №902/116/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в частині стягнення 500 000,00грн. основного боргу за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р..
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 905 221,27грн..
За вказаних обставин, матеріалами справи стверджується належне виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару, у встановлений договором строк при цьому наявність заборгованості за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018р. відповідачем визнається.
Отже, враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтований висновком місцевого господарського про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19 905 221,27грн. боргу за поставлений товар згідно договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018р. є правомірною та обґрунтованою, а тому вона підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, судом не береться до уваги покликання відповідача на умови додатку №1 до договору в частині погодження сторонами застосування посилань у тексті договору поставки на строки, події, специфікації на 2019 рік, оскільки дане положення не містить зворотної дії в часі та не вказує на регулювання попередніх поставок, а лише поширює дію договору на юридичні факти, які матимуть місце у 2019 році.
Крім того, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 373 993,37грн. 24% річних, 2 083 454,16грн. пені та 6 121 566,38грн. штрафу за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018р..
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
У відповідності до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Водночас, обов`язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов`язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов`язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019р. та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019р..
З матеріалів справи вбачається, що позивач як на підставу вимог у частині стягнення 3373993,37грн. 24% річних посилається на положення угоди про погашення боргу від 05.03.2019р., якою визначено нарахування 2,0% на місяць (24% річних), починаючи з 01.11.2018р. на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн..
При розгляді даної вимоги судом враховано, що сторони самостійно погодили такий розмір процентів з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України та скористались правом збільшити розмір таких відсотків.
Також, сторонами договору визначено даний платіж як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, погоджено термін нарахуванням, що унеможливлює застосування ст.536 ЦК України, яка визначає період нарахування відсотків у випадку правомірного користування чужими грошовими коштами.
Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача щодо неконкретизованого розміру відсотків, оскільки нарахування 2,0% визначено якщо термін прострочення не перевищує місяця, 24% річних поза межами місячного періоду.
Таким чином, враховуючи тривалий термін прострочення сплати основного боргу до спірних правовідносин підлягає застосуванню 24% річних.
Стосовно періоду нарахування 24% річних, слід виходити з правової природи таких вимог, які є мірою відповідальності за порушення грошових зобов`язань, тобто нараховуються:
- у конкретний період, коли має місце прострочення сплати певної суми;
- діє положення договору про збільшений розмір відсотків річних, погоджений згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України;
- нараховується щоденно протягом усього часу прострочення з моменту погодження збільшеного розміру відсотків.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правовою позицію Господарського суду Вінницької області, яким відхилено доводи позивача стосовно можливості нарахування 24% річних за минулий період часу, коли договірна умова про збільшення відсотків не застосовувалась, оскільки нормою ст.625 ЦК України передбачено лише можливість збільшення ставки відсотків, а не способів чи періодів їх обчислення, не закріплено можливостей поширення цієї норм на минулі правовідносини сторін.
Також, зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, який вказує, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020р. у справі №922/3578/18).
З огляду на викладене, слід дійти висновку про протиправність нарахування і стягнення 24% річних з 01.11.2018р. до моменту набрання чинності угодою про погашення боргу від 05.03.2019р..
Одночасно така угода вступила у дію 15.04.2019р. і встановила додатковий строк виконання основного зобов`язання в сумі 11 634 459,89грн. до 15.08.2019р..
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прострочення мало місце починаючи з 16.08.2019р., отже нарахування позивачем 24% річних за період з 01.11.2018 по 15.08.2019 рр. є неправомірним.
Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки 24% річних за відповідні періоди з 16.08.2019р. по 17.01.2020р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками Господарського суд Вінницької області та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 1 185 463,32грн. 24% річних нарахованих за вказаний вище період, у задоволені вимоги про стягнення 24% в сумі 2188470,05грн. (3 373 933,37грн. - 1 185 463,32грн.) слід йому відмовити.
Також, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 083 454,16грн. пені та 6121566,38грн. штрафу.
За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.4 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).
За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Слід зазначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012р. у справі №3-88гс11, від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі №910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17, від 09.07.2018р. у справі №903/647/17 та від 08.08.2018р. у справі №908/1843/17.
Відповідно до п.8.1 договору, в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п.6 ст.232 Господарського Кодексу України.
Аналогічна відповідальність покладається на покупця/замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст.5 договору.
Згідно п.8.2 договору, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на покупця/замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст.5 договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020рр., зокрема, за період прострочення, який відповідає положенням угоди від 05.03.2019р..
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу за два місяці прострочення (листопад та грудень 2019 року).
Зокрема, слід вказати, що умовами додатку №1 до договору поставки №1300020657, з урахуванням п.4.3 договору визначено строк оплати грошових зобов`язань за поставками 2019 року не пізніше 31.10.2019р., отже прострочення за цими поставками мало місце з 01.11.2019р..
Оскільки п.8.2 договору передбачено нарахування штрафу за кожен 1 повний місяць прострочення, то його нарахування можливо здійснити лише з 02.12.2019р..
Тому, вимоги позивача про нарахування та стягнення штрафу за листопад 2019 року суперечать умовам договору.
Також, слід врахувати правову природу штрафу, яка є відмінною від пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Можливість нарахування штрафу залежно від період прострочення не передбачено ч.2 ст.549 ЦК України.
Штраф є одноразовим платежем, котрий обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Враховуючи вище викладене, а також перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки пені за відповідні періоди з за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020рр., а також 15% штрафу за два місяці прострочення (листопад та грудень 2019 року зобов`язання, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 2 083 454,16грн. пені за вказаний відповідний період, а також штрафу в сумі 3 060 783,19грн. погодженому сторонами розмірі 15% від суми простроченого зобов`язання із визначенням моменту, коли у позивача виникло право його нарахувати, у стягненні штрафу в сумі 3 060 783,19грн. слід йому відмовити.
При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на те, що наявні всі підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
Водночас, вирішуючи питання щодо остаточного розміру сум пені, штрафу та 24% річних, які підлягають стягненню, слід зазначити наступне.
За приписами ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.
Аналізуючи наведені норми слід зазначити, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
Також, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
Слід вказати, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
Крім того, у справі №902/417/20 (постанова ВП ВС від 18.03.2020р.) Велика Палата виключила мотиви судів попередніх інстанцій щодо ототожнення понять пені та відсотків річних.
З огляду на приписи діючого законодавства, а також з огляду на всі фактичні обставини справи, слід врахувати, а саме:
- термін прострочення виконання грошових зобов`язань, який на момент звернення до суду становив більше п`яти місяців;
- ступінь його виконання: позивачем вказано, що з 22 359 257,66грн. погашено 1954036,39грн., а також сплачено 500 000,00грн. у ході судового розгляду, що складає 10,98% від загальної суми заборгованості;
- захищеність інтересів позивача шляхом нарахування пені, штрафу та збільшеного розміру відсотків річних;
- розмір штрафних санкцій та заходів відповідальності (1 185 463,32грн. - 24% річних; 2083454,16грн. - пеня; 3 060 783,19грн. - штраф), який, з урахуванням відмови судом у задоволенні частини вимог, становить близько 31,80% суми основного боргу (19 905 221,27грн.) та є значною сумою.
Також, одночасне стягнення пені (на рівні від 27% до 34% річних), 24% річних, штрафу у розмірі 15% суми боргу створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст.551 ЦК України, ст.233 ЦК України та зменшення як пені, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, першочергово враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, судом першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 5% сум пені, штрафу та 24% річних.
Слід також зазначити, що зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
За вказаних обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 126 190,15грн. - 24% річних; 1 979 281,45грн. - пені; 2 907 744,03грн. - штрафу, а у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача решти суми 59 273,17грн. - 24% річних; 104172,71грн. - пені; 153 039,16грн. - штрафу (загалом 3 213 822,35грн. з урахуванням відмови у стягненні 3 060 783,19грн.) слід йому відмовити.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та надані докази, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме з відповідача слід стягнути 19 905 221,27грн. - основного боргу за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р.; 1 126 190,15грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89грн. за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р.; 1 979 281,45грн. - пені, нарахованої за період з 16.08.2019р. по 17.01.2020р.; 2 907 744,03грн. - 15% штрафу., в решті позову слід відмовити.
Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Відносно доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", в якій останнє просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 в частині визначення суми заборгованості станом на момент збільшення юридичної відповідальності ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" за договором поруки від 05.04.2018р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі зазначений скаржником договір поруки від 05.04.2018р. не був відповідно підставою та предметом судового розгляду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладених в апеляційних скаргах.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", с.Крупець, Славутського району Хмельницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", с.Кузьминці, Гайсинського району Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ", смт.Ситківці, Немирівського району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суд Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 - без змін.
2. Справу №902/116/20 повернути до Господарського суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "05" листопада 2020 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2020 |
Оприлюднено | 06.11.2020 |
Номер документу | 92674171 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні